Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
27 листопада 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого,
1. Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Суду від 14.12.2023 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подано до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у вказаному провадженні.
2. Доводи клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави та покладанням на нього низки процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє продовжені були такі обов'язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Посилаючись на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому строк дії раніше покладених на нього обов'язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі доведення його вини, не можливістю застосування до обвинуваченого приписів ст. 45, 75 КК України у зв'язку з висуненням обвинувачення у вчиненні корупційного злочину, матеріальним становищем ОСОБА_9 , яке дозволяє останньому жити та переховуватися за кордоном, відсутністю міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_9 на території України через проживання дітей та матері за кордоном. Ризик впливу на свідків обґрунтовує приписами КПК України щодо процедури допиту відповідних осіб та наявністю свідків у справі, які були безпосередньо причетними до підготовки документів щодо ініціювання, виплати та нарахування ОСОБА_9 премії. Дотепер всі свідки не допитані в судовому засіданні.
3. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи клопотання про продовження строку дії обов'язків підтримала та зазначила таке. Ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати з огляду на інкримінування ОСОБА_9 особливо тяжкого корупційного злочину. У разі доведення його вини ОСОБА_9 загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі. Разом з цим, соціальні зв'язки обвинуваченого більше поєднують його з іноземними країнами, ніж утримують в України. За кордоном проживають діти обвинуваченого та мати. Сам обвинувачений може без перешкод виїжджати за кордон через наявність у нього дітей. До того ж дружина ОСОБА_9 , з якою він проживає на території України, також може вільно виїхати з України у раз виявлення такого бажання. В сукупності наведених обставин, сторона обвинувачення переконана, що ризик переховування від суду до тепер існує. Ризик впливу на свідків також існує з огляду на продовження процедури допиту свідків в судовому засіданні. Просила клопотання задовольнити та продовжити строк дії обов'язків на два місяці.
Захисник ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення. Зазначив, що доводи прокурора є формальними та нічим не підтверджені. ОСОБА_9 протягом останніх 2,5 років постійно проживає на території України разом з дружиною. На території України веде соціальну, благодійну та трудову діяльність. Таким чином, осередок життєвих інтересів ОСОБА_9 безпосередньо пов'язаний в Україною. За час перебування обвинувального акта в суді з січня 2023 року діями ОСОБА_9 не було зірвано жодного судового засідання. ОСОБА_9 свідомо ставиться до свого процесуального статусу та дотримується усіх можливих обмежень. Твердження прокурора про можливий ризик переховування є лише припущеннями сторони обвинувачення на яких не може ґрунтуватися клопотання.
Стосовно кола осіб, які прокурор вбачає за необхідне допитати у якості свідків, то є очевидним, що за 1,5 роки судового розгляду прокурор не вирішила для себе коло осіб, які є необхідними для сторони обвинувачення.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію колеги та додатково зазначив таке. Посилання прокурора на наявність у ОСОБА_9 більш тісних соціальних зв'язків за межами України, ніж в самій України є формальними твердженнями. Жоден з обов'язків, які просить продовжити прокурор ніяким чином не стосується соціальних зв'язків обвинуваченого. Щодо тиску на свідків, то прокурор повинна спочатку визначитися з усіма особами, які є свідками у даному провадженні і яких прокурор має намір допитувати. Просити обмежити спілкування з тими особами, яких прокурор на тепер не має намір допитувати є недоціальним. Просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію захисників.
4. Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань
Дослідивши та проаналізувавши доводи клопотання сторони обвинувачення, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому, під час досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 за клопотанням сторони захисту змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
Також з матеріалів провадження вбачається, що покладені на ОСОБА_9 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду обов'язки неодноразово продовжувалися та строк їх дії сплив 12.11.2024 у зв'язку з відсутністю у Суду можливості їх продовжити у визначений термін.
03.12.2024 за клопотанням сторони обвинувачення на обвинуваченого ОСОБА_9 покладено процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. А саме: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
У подальшому строк дії відповідних обов'язків також неодноразово продовжувався. Востаннє були продовжені такі обов'язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Разом з цим, ухвалою від 05.08.2025 ОСОБА_9 зменшено запобіжний захід до 80 000 000, 00 гривень.
Таким чином, Судом встановлено, що на теперішній час до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 80 000 000 гривень та продовжують діяти вищезазначені процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цього частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов'язків, покладених на ОСОБА_9 , Суд має з'ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на останнього на стадії досудового розслідування.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями встановлена наявність ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який за твердженням прокурора дотепер продовжує існувати.
Так, стосовно загрози переховування обвинуваченого (підозрюваного), практика ЄСПЛ виходить із того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою (застосування запобіжного заходу). При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки, будь-які зв'язки з іншою країною або наявність зв'язків в іншому місці.
На переконання колегії суддів, факт тривалого проживання ОСОБА_9 за кордоном до моменту повідомлення йому про підозру, проживання дітей та матері обвинуваченого за кордоном, а також матеріальне становище родини Коболєвих в протиставленні факту самостійного повернення ОСОБА_9 до України після оприлюднення інформації щодо зацікавленості його особою правоохоронними органами України, проживання на території України з січня 2023 року, та відсутність нарікань з боку сторони обвинувачення на процесуальну поведінку обвинуваченого протягом усього часу досудового розслідування (19.01.2023 - повідомлення про підозру, 01.03.2023 - обрання запобіжного заходу) та моменту направлення обвинувального акта до суду (29.11.2023) вказує на свідоме ставлення останнього до обов'язків передбачених кримінальним законом та ухвалами суддів.
Також Суд приймає до уваги, що з моменту набуття ОСОБА_9 процесуального статусу у даному провадженні останній не змінював місця свого проживання, не змінював контактних номерів телефонів, та не вчиняв будь-яких дій, направлених на затягування судового розгляду, а неодноразові виїзди ОСОБА_9 за кордон, в тому числі і на тривалий час, та подальше самостійне повернення до України, на переконання колегії суддів, характеризує обвинуваченого як відповідальну особу.
В сукупності викладеного поведінка обвинуваченого в поєднані з часом застосування до нього запобіжного заходу та наявного розміру застави свідчить про пониження вірогідності вчинення ОСОБА_9 дій, направлених на ухилення від правосуддя.
З приводу посилання прокурора на продовження існування ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні колегія суддів враховує приписи КПК України щодо обов'язковості отримання показань від осіб шляхом допиту їх в судовому засіданні, проте зазначає таке. З часу набуття ОСОБА_9 процесуального статусу у кримінальному провадженні і до часу розгляду даного клопотання сторона обвинувачення не надала суду відомостей стосовно спроб чинення ОСОБА_9 тиску або впливу на свідків у даному провадженні. Відповідних відомостей не надали і свідки, які вже були допитані в суді. Крім цього низку свідків не можливо допитати через низку об'єктивних обставин, що впливає на строки судового розгляду та тривале покладання на обвинуваченого обов'язків. З огляду на викладене в поєднані з часом дії процесуальних обмежень колегія суддів звертає увагу на те, що обмеження прав особи має бути пропорційними тим ризикам, які існують та можуть припускатися, з огляду на особу обвинуваченого, його моральні якості, авторитет тощо.
Не зважаючи на те, що всі свідки дотепер дійсно не були допитані у судовому засіданні, втім колегія суддів оцінює існування даного ризику у сукупності з іншими обставинами справи, у тому числі і тривалістю покладеного обов'язку на обвинуваченого, неможливості встановити місця знаходження певних свідків.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах провадження відомостей щодо намагання обвинуваченого будь-яким шляхом вплинути на свідків у даному провадженні з моменту появи самого провадження, характеризуючі дані про особу обвинуваченого та його поведінку протягом часу розгляду справи, колегія суддів дійшла такого. Враховуючи невизначеність точного часу, коли відбудеться допит усіх свідків, оскільки частину свідків планується допитувати з використанням механізму міжнародно-правової допомоги, Суд не може у подальшому обґрунтовувати існування цього ризику виключно тим, що свідки не були допитані, і через це існує ймовірність впливу на них з боку обвинуваченого. Колегія суддів переконана, що з часом застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу відповідний ризик зменшився настільки, що може бути компенсований внесеною заставою без продовження додаткового обов'язку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що з моменту обрання до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу ризики, визначені у відповідній ухвалі, мають тенденцію з часом зменшувати свою актуальність. З метою продовження строку дії запобіжного заходу або процесуальних обов'язків, покладених на підозрюваного, обвинуваченого, стороною обвинувачення повинні надаватися суду нові/актуальні відомості щодо їх підтвердження, що не існували на час обрання до особи запобіжного заходу, або що вони залишаються актуальними.
Враховуючи викладене, Суд вважає за доцільне не продовжувати відносно обвинуваченого ОСОБА_9 строк дії процесуальних обов'язків.
На переконання колегії суддів застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 000 000 гривень в достатній мірі гарантує його належну процесуальну поведінку та дотримання загальних обов'язків покладених КПК Україною.
Керуючись статтями: 107, 131-132, 177-178, 194, 201, 369-372 КПК України, суд
Відмовити у задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_21
Судді ОСОБА_22
ОСОБА_23