Номер провадження 22-ц/821/1715/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3233/25 Категорія: 310000000 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
03 грудня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Товстенко Костянтин Вадимович;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 та його представник - адвокат Товстенко Костянтин Вадимович;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Товстенка Костянтина Вадимовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,
30.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 23.08.2006 року було розірвано.
Від шлюбу у них є дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2021 року в справі № 705/1574/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.04.2021 року на період навчання, але не пізніше досягнення сином 23 років.
У Відділі ДВС у м. Умані, Уманського району, Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 68496959.
Вказує, що відповідачем належним чином не виконувалось рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2021 року щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, яка відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого Відділом ДВС від 04.10.2024 року № 93183/6, складає 72057,53 грн.
Зазначає, що у відповідності до вимог чинного законодавства у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у виді неустойки, що передбачено ст. 196 СК України.
Згідно розрахунку пені за 2021 рік розмір неустойки (пені) складає 200789,28 грн.; за 2022 рік складає 146201,33 грн.; за 2023 рік складає 85354 грн.; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 рік складає 8840,90 грн., а всього - 441185,51 грн.
Поряд із цим ч. 1 ст. 196 СК України встановлено обмеження щодо стягнення суми неустойки (пені), яка не може бути більшою 100 відсотків заборгованості.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 72057,53 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) в розмірі 41 616,54 грн. за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.05.2021 року по 31.03.2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з травня 2021 року по березень 2023 року ОСОБА_2 сплачував аліменти частково, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в загальній сумі 41 616,54 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та його представник адвокат Товстенко К.В. подали апеляційну скаргу в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване, невмотивоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування.
Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України не направив відповідачу копію ухвали про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками до неї, чим позбавив відповідача права брати участь у судовому процесі та захищати свої інтереси. Відповідач не знав про існування провадження у справі. Про прийняття рішення судом першої інстанції відповідач дізнався лише після отримання копії рішення суду першої інстанції.
Вважає, що розрахунок суми заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 6849699 є невірним. Суд не врахував суму частково сплачених аліментів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) в розмірі 41 616,54 грн., за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 за період з 01.05.2021 року по 31.03.2023 року, тому колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині. В іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді справи судом встановлено, що заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2021 року у справі № 705/1574/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09.04.2021 року, на період навчання, але не пізніше досягнення сином 23 років (а.с.5-6).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 26896-6 від 26.10.2022 року головного державного виконавця Відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. заборгованість по аліментах ОСОБА_2 за період з травня 2021 р. по 31 жовтня 2022 р. складає 34 912,13 грн. (а.с.14).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 11741-6 від 03.04.2023 року головного державного виконавця Відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кокот Н.В. заборгованість по аліментах ОСОБА_2 за період з травня 2021 року по 31 березня 2023 року складає 41 616,54 грн.(а.с.16).
Інших доказів на підтвердження зазначеної суми заборгованості в розмірі 72 057,53 грн., позивачем суду не надано, також не надано розрахунок заборгованості від 04.10.2024 року № 93183/6, на який посилається позивачка.
Позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів є предметом спору у даній справі. Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).
Відповідно до ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за змістом ст. 181 СК України такий обов'язок може бути реалізовано у виді щомісячної (тобто періодичної чи систематичної) сплати аліментів.
Згідно ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості по аліментам з вини особи, яка зобов'язана їх сплачувати за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
ВП ВС у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц вказала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
За положеннями ст. 181 СК України аліменти є періодичним платежем та повинні сплачуватися платником кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки за ст. 196 СК України.
Отже зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне: «Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.».
У ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
ОСОБА_1 при зверненні з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну оплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання зазначила, що відповідач, який на підставі рішення суду зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти у розмірі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.04.2021 року, на період навчання, але не пізніше досягнення сином 23 років, належним чином не виконує це зобов'язання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що починаючи з травня 2021 року по березень 2023 року ОСОБА_2 аліменти сплачував частково, у зв?язку з чим в останнього виникла заборгованість в загальній сумі 41 616,54 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 03.04.2023 року державного виконавця Кокот Н.В.
З урахуванням положень ст.196 СК України суд першої інстанції вірно встановив, що позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що складає з травня 2021 року по березень 2023 року - 136 155,16 грн.: (2083,40 грн. х 1% х 562)+(2841,25 грн. х 1% х 540)+(2769,25 грн. х 1% х 510)+(2769,25 грн. х 1% х 479)+(2769,25 грн. х 1% х 418)+(3002,25 грн. х 1% х 387)+(3002,25 грн. х 1% х 357)+(2652,25 грн. х 1% х 326)+(2552,25 грн. х 1% х 295)+(2622,25 грн. х 1% х 267) +(2402,25 грн. х 1% х 236) +(2602,25 грн. х 1% х 206) +(2602,25 грн. х 1% х 175) +(1824,32 грн. х 1% х 151) +(1421,25 грн. х 1% х 120) +(2402,25 грн. х 1% х 90) +(2202,25 грн. х 1% х 59) +(2002,25 грн. х 1% х 28) +(2002,25 грн. х 1% х 28).
Враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов'язань перевищує суму заборгованості по даному аліментному зобов'язанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені в межах наявної заборгованості по аліментам, а саме 41 616,54 грн., що відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.
Отже, суд першої інстанції обчислив розмір пені з дотриманням норм закону та дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право на неустойку, розмір якої не може перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами.
Що стосується доводів скаржника про незаконність рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, колегія суддів виходить з наступного.
З поданої апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати рішення повністю, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник знав про розмір аліментів, які мають сплачуватися ним на користь позивача на утримання дитини, однак попри це допустив прострочення сплати аліментів.
При цьому скаржник не довів існування обставин, які б слугували підставою для висновку про відсутність його вини щодо виникнення боргу по аліментах, тобто свідчили б про виникнення такої заборгованості не внаслідок дій чи бездіяльності платника аліментів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача, а тому позивач має право на стягнення з останнього неустойки (пені).
Що стосується доводів апеляційної скарги, що розрахунок заборгованості державного виконавця зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 68496959 є невірним, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 03.04.2023 року виконаний головним державним виконавцем Кокот Н.В. та направлявся на адресу боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). У вказаному розрахунку роз'яснено боржнику, що розрахунок може бути оскаржений в 10-денинний строк з моменту його отримання, або може бути перерахований в разі надання боржником чи стягувачем відомостей про сплату аліментів.
Доказів оскарження зазначеного розрахунку чи його перерахування у зв'язку з наданням відомостей про сплату аліментів скаржником суду надано не було.
Доводи апеляційної скарги щодо не направлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_2 , у зв'язку з чим суд першої інстанції порушив норми процесуального права, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
10.06.2025 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.
Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали, суд зазначив про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 278 ЦПК України встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Зазначив про надсилання учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками до неї.
Згідно супровідного листа Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2025 року копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі в тому числі і відповідачу ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1 з копією позовної заяви з додатками на 16-ти аркушах (а.с.24).
Згідно поштового конверту, який повернувся на адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області, ОСОБА_2 поштовий конверт не отримав у зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.25).
За змістом п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним чином повідомленням сторони.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Товстенка Костянтина Вадимовичазалишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді