Справа № 619/5821/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1195/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.125 КК України
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024226030000023 від 03.07.2024, -
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Донецьк, громадянку України, не працюючу, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , засуджену 01.11.2023 вироком Дергачівського районного суду Харківської області за статтею 126-1 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі статті 75 КК України звільнена від призначеного покарання з іспитовим терміном 1 рік, визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України та призначено їй покарання, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнана винною в тому, що 07 червня 2024 року, близько 17:00 години, знаходячись в кімнаті житлового будинку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 де в ході сварки, що сталася на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_9 , яка є мамою її цивільного чоловіка, з якою ОСОБА_7 спільно проживає за вищевказаною адресою та пов'язана спільним побутом, які мають взаємні права та обов'язки, на яких відповідно до статті 3 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», поширюється сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, умисно знаходячись в положенні стоячи навпроти потерпілої коли остання сиділа на дивані навпроти неї. ОСОБА_7 тримаючи у руках дерев'яну палицю, нанесла їй вказаним предметом 4 удари по голові та 2 удари по лівій руці, а саме по передпліччю, чим, згідно з висновком судової медичної експертизи № І 2-14/163-БІ724 від 08 липня 2024 року, заподіяла ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді синців на волосистій частини голови та обличчі, рани лівого передпліччя, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Не погодившись з оскаржуваним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_7 , просить: вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 04.03.2025 скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень статей 71,72 КК України. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за частиною 1 статті 125 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі статті 71 КК України за сукупністю покарань призначеного новім вироком та ввироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01.11.2023 призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 850 гривень, який виконувати самостійно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 01.11.2023 засуджена вироком Дергачівського районного суду Харківської області за статтею 126-1 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі та на підставі статті 75 КК України звільнена від призначеного покарання з іспитовим терміном 1 рік. Кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України, за який ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком остання вчинила 07.06.2024, тобто протягом іспитового строку.
Відповідно до частини 3 статті 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У відповідності до вимог частини 3 статті 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання на підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків, встановлених новим та попереднім вироком Дергачівського районного суду Харківської області по від 01.11.2023, шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань і самостійного їх виконання, у виді обмеженння волі на строк 2 роки, а також покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке виконувати самостійно.
На думку прокурора призначене ОСОБА_7 покарання без застосування статтей 71, 72 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченої, яка заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дії обвинуваченої кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Згідно пункту 4 частини 1, статті 409, пункту 1 частини 1 статті 413 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню.
Пунктом 2 частини 1 статті 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Відповідно до вимог статті 65 КК України суд призначає покарання, не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 4 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з частиною 3 статті 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Відповідно до частини 3 статті 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_7 засуджена 01.11.2023 вироком Дергачівського районного суду Харківської області за статтею 126-1 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі статті 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік, та покладанням на неї обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Кримінальне правопорушення - проступок, передбачене частиною 1 статті 125 КК України, за який ОСОБА_7 засуджена оскаржуваним вироком, обвинувачена вчинила 07.06.2024, тобто у період іспитового строку, визначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01.11.2023.
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 125 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував положення частини 1 статті 71 КК України.
Враховуючи, що за оскаржуваним вироком ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень, а вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01.11.2023 призначено покарання у виді обмеження волі, суд апеляційної інстанції враховуючи положення статей 71, 72 КК України, вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді сукупності невідбутого покарання за попереднім вироком у виді обмеження волі, та покарання за останнім вироком у виді штрафу, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування статті 71 КК України, що відповідно до положень статей 409, 413, 420 КПК України є підставами для скасування вироку суду першої інстанції, ухваленням нового вироку, яким призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень частини 1 статті 71 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який відповідно до положень частини 3 статті 72 КК України виконувати самостійно.
Керуючись статтями 404, 407, 413, 418, 420 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати і ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за частиною 1 статті 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень.
На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання за даним вироком покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2023 року у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Відповідно до положень частини 3 статті 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: