Cправа № 563/1574/25
02.12.2025 року
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Загородько Н.А.
секретар судових засідань Миколайчук М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Корець за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ "ФК "ЕЙС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04 липня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №269257581 в електронній формі з використанням електронного підпису, на умовах строковості, зворотності та платності. За умовами договору ОСОБА_1 надано кредит без конкретної споживчої мети на суму 9 500 грн. на строк 30 днів, відсоткова ставка нарахування відсотків - 1,33. 06 серпня 2019 року укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою починаючи з 03 серпня 2019 року ОСОБА_1 повинен сплачувати за користування кредитом відсотки за ставкою 1,36.
В подальшому, 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, 28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду № 26, що продовжило договір факторингу від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 27, якою строк договору продовжили до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року уклали додаткову угоду № 31, якою строк договору продовжили до 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2023 року уклали додаткову угоду №32, якою строк договору продовжили до 31 грудня 2024 року, при цьому інші умови договору залишились без змін. 05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01. 08 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №269257581 від 04 липня 2019 року в розмірі 32 663 грн. 86 коп., яка складається: 9 499 грн. 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 16 391 грн. 53 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6 773 грн. 23 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.
За наведених обставин представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 25 890 грн. 63 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Інших процесуальних дій не вчинялося.
10 листопада 2025 року від представника відповідача адвоката Столярчук Т.П.. до суду надійшов відзив на позов, в якому вона просила суд задоволити позов частково у розмірі, який визнає відповідач - 12 972 грн. 50 коп. Зокрема, надала альтернативний розрахунок заборгованості та з урахуваннями сплачених сум на погашення кредиту просить задоволити позов у визначеному розмірі, які нараховані за ставками 1,33% за період з 04 липня 2019 року 03 серпня 2019 року (3790 грн. 50 коп.) та за ставкою 1,36 % за період з 04 серпня 2019 року по 03 вересня 2019 року (3 876 грн.). А також, просить зменшити витрати на професійну правову допомогу з 7 000 грн. до 3 000 грн., так як такий розмір буде відповідати критерію розумності.
12 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що ОСОБА_1 особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та ознайомився з умовами перед його підписанням. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 9500,00 грн. х30 х1,33 (процентна ставка)/100= 3790,50 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів). 06.08.2019 Відповідачем здійснено частковий платіж в розмірі 4 179,00 грн., з яких 4 178,10 погашення нарахованих відсотків, 0,90 часткове погашення тіла кредиту. Також, 06.08.2019 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 269257581 від 04.07.2019, якою передбачено, що у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 269257581 від 04.07.2019 р., на наступну кількість днів: тридцять, починаючи з 03.08.2019, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,36 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди, Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 03.08.2019. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 9499,10 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*1,36 (процентна ставка)/100= 3875,63 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів. 3875,63/30=129,19 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 06.08.2019-02.09.2019 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 06.09.2019 нараховано різницю між нарахованими процентами за Процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. До того ж, подалі нарахування відсотків здійснюється формулою: 9499,10 грн. (сума виданого кредиту)*1,70 (процентна ставка)/100=161,48 сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 06.08.2019-02.09.2019. Таким чином, загальна заборгованість станом на 12.11.2019 становить - 26 831,01 грн.: 9 499,10 грн. - тіло кредиту; 17 331,91 грн. - заборгованість по відсоткам. В подальшому нарахування за несплаченими процентами здійснювалось ТОВ «Таліон Плюс». Продовжили здійснювати нарахування відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, згідно з формулою: 9499,10 грн. (сума виданого кредиту)*1,70 (процентна ставка)/100=161,48 грн., що здійснювалось за період 13.11.2019-21.11.2019. Зважаючи на викладене, представник позивача, просив суд позовні вимоги задоволити в розмірі 32 663 грн. 86 коп., 2422 грн. 40 коп., 7 000 грн. на професійну правову допомогу та справу розглянути без його участі.
Згідно поданої заяви представник відповідача адвокат Столярчук Т.П. просила справу розгялнути без її участі та участі відповідача, позов задоволити частково, згідно заперечень, поданих у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до відповіді на відзив представник позивача просить стягнути збільшену суму заборгованості, проте ЦПК України передбачає чітку процедуру подання заяви про збільшення позовних вимог. Заява про збільшення позовних вимог до суду не подавалась, тому суд розглядає вимоги позивача в межах заявлених первісних вимог, а саме: у розмірі 25 890 грн. 63 коп.
Судом встановлено, що 04 липня 2019 року ОСОБА_1 ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору та подала заявку на отримання кредиту, в якій вказав свої персональні дані, а також номер банківської картки для перерахування кредитних коштів. ТОВ "Манівео" було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору.
Таким чином, між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 269257581 від 04 липня 2019 року, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 500 грн. (п. 1.1), строк кредитування 30 днів (п.1.3).
06 серпня 2019 року укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою починаючи з 03 серпня 2019 року ОСОБА_1 повинен сплачувати за користування кредитом відсотки за ставкою 1,36/день від сумим кредиту.
Відповідач прийняв умови кредитного договору та підписав зазначений кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора (пароля-смс), що не заперечується стороною відповідача.
Таким чином, відповідач отримав кредит в сумі 9 500 грн. на свою банківську платіжну картку, що підтверджується довідкою АТ "Акцент-Банк" про зарахування вказаних коштів, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора.
Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачем не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.
Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ "Манівео" виконало свої зобов'язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ "Манівео".
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З досліджених судом доказів встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, 28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду № 26, що продовжило договір факторингу від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 27, якою строк договору продовжили до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року уклали додаткову угоду № 31, якою строк договору продовжили до 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2023 року уклали додаткову угоду №32, якою строк договору продовжили до 31 грудня 2024 року, при цьому інші умови договору залишились без змін.
05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01 та додаткові угоди №2 від 03 серпня 2021 року, якою строк дії договору продовжили до 31 грудня 2022 року, №3 від 30 грудня 2022 року, якою строк дії договору продовжили до 30 грудня 2024 року. Згідно реєстру прав вимоги №52 від 12 листопада 2019 року сума заборгованості за договором ОСОБА_1 становила 26 831 грн. 01 коп.
08 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №269257581 від 04 липня 2019 року в розмірі 25 890 грн. 63 коп.
Згідно поданого суду розрахунку просять стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором №269257581 від 04 липня 2019 року суму 32 663 грн. 86 коп., яка складається: 9 499 грн. 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 16 391 грн. 53 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6 773 грн. 23 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
Суд, вважає, що сума тіла кредиту, зважаючи на позицію відповідача, який визнає тіло кредиту в розмірі 9 500 грн., підлягає до стягнення повністю.
Що стосується нарахування відсотків по кредиту, то суд зазначає наступне.
Відповідач надав суду альтернативний розрахунок заборгованості.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Між тим, незважаючи на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк нарахована попередніми кредиторами заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів.
Згідно із розрахунком заборгованості первинного кредитора у межах цього строку проценти за користування кредитом становили 3 790 грн. 50 коп. з розрахунку на тіло кредиту в розмірі 9 500 гривень. Тобто загальна вартість кредиту складала 13 290 грн. 50 коп.
Згідно додаткової угоди до Договору № 269257581 від 04 липня 2019 року сторони, у зв'язку з неможливістю виконання умов договору ОСОБА_1 продовжили дію договору на 30 днів із сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 1,36 в день від суми кредиту. Тобто, 9500 грн.х 1,36%х30 днів=3 876 грн.
Подальше поза строком кредитування нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним.
Крім того, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі №944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Отже, враховуючи, що тіло кредиту складало 9 500 гривень, відсотки в межах строку кредитування 3 790 гривень 50 копійок та 3 876 грн., з врахуванням сплати на погашенення кредиту суми в розмірі 4 194 грн., то до стягнення на користь нового кредитора підлягає 12 972 гривень 50 копійок заборгованості.
При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.
За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати пропорційно до задоволених вимог, що становить - 1213 грн. 74 коп.
Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв'язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 000 грн.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року, додаткову угоду від 09 липня 2025 року до договору № 09/07/25-01.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
З наданих суду доказів вбачається, що 09 липня 2025 року між позивачем ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Тараненко та партнери" було укладено договір про надання правової допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року.
Згідно додаткової угоди від 09 липня 2025 року, укладеної між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС", адвокатське бюро зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості, зокрема, з ОСОБА_1 .
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг, виконаних адвокатським бюро "Тараненко і партнери", необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "ЕЙС" щодо стягнення кредитної заборгованості з Сиротюка А.М. адвокатським бюро було здійснено підготовку адвокатського запиту (1 година - 500 грн.), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації (1 година - 500 грн.), вивчення матеріалів справи (2 години - 1000 грн.), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 години - 5000 грн.) та загальну вартість наданих послуг визначено в розмірі 7 000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин банківського кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.
Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.
Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.
З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 3 500 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 353 ЦПК України, -
Позов задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором позики №269257581 від 04 липня 2019 року в загальному розмірі 12 972 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривені 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 74 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", зареєстроване місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, ЄДРПОУ 42986956;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.А. Загородько