Справа № 375/853/25
Провадження № 2/375/638/25
03 грудня 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області, у складі:
головуючого судді Банах-Кокус О.В.,
за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Зміст позовних вимог
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовної заяви позивач заначила, що з січня 2025 року подружжя припинило шлюбно-сімейні відносини, шлюб існує формально. Причиною розірвання відносин є різні погляди на життя, різні характери, внаслідок чого постійно виникають спори та непорозуміння, конфліктні ситуації та скандали. Відповідач заперечує щодо розірвання шлюбу та добровільно не бажає розлучатися. Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідача. Строк на примирення позивач просить не надавати.
Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають.
Вважає, що за таких обставин спільне сумісне життя та збереження сім'ї є неможливим, просить шлюб з відповідачем розірвати.
Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року клопотання відповідача про надання строку на примирення задоволено, надано сторонам термін на примирення строком на шість місяців та зупинено провадженян у справі до закінчення строку на примирення.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 листопада 2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 3 грудня 2025 року о 10 год 00 хв.
Позиції учасників судового провадження.
У судове засідання позивач не з'явилася, через канцелярію суду 3 гурдня 2025 року позивач подала заяву, в якій прость справу розглянути за відсутності позивача, підтримала заявлені позовні вимоги та після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій прость справу розглянути за відсутності відповідача, заявлені позовні вимоги не визнає, заперечує щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20 жовтня 1990 року Ісайківською сільської радою Богуславського району Київської області, актовий запис № 13, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 1990 року.
Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до положень статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Зважаючи на принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час перебування в шлюбі, що передбачає можливість добровільного розірвання шлюбу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 112 Сімейного кодексу України, а також пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу..., проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленум Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Суд зазначає, відповідач має намір зберегти родину. Однак суду не було надано жодного доказу вживання відповідачем заходів щодо примирення та збереження сім'ї. Враховуючи, що позивач категорично заперечує проти подальшого перебування в шлюбі з відповідачем, доводи відповідача про відновлення та збереження родини не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Спільне життя з відповідачем на теперішній час припинено, сторони не ведуть спільного господарства, на сьогодні шлюб існує лише формально, позивач впевнена у неможливості збереження шлюбу без порушення її інтересів.
Частина 3 статті 56 Сімейного кодексу України надає кожному з подружжя право розірвати шлюб незалежно від вирішення питань поділу майна, визначення місця проживання дітей, розподілу спільного майна та інших обставин. Зміст цієї норми гарантує право на розірвання шлюбу та позбавляє подружжя можливості самостійно обмежувати це право.
Більш того, частина 4 статті 56 СК України підкреслює, що примушування учасника подружжя до збереження шлюбу є порушенням його права на свободу і особисту недоторканність, що може мати відповідні правові наслідки.
Частини 3 і 4 статті 56 Сімейного кодексу України є імперативними нормами, які застосовуються до всіх учасників шлюбних відносин. Протилежне призведе до дискримінації та порушить право на свободу і особисту недоторканність того з подружжя, хто попередньо не вирішив спірні питання, що виникли за час шлюбу.
Це підтверджується змістом статті 112 СК України, згідно з якою суд, постановляючи рішення про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, але не може ставити можливість звернення до суду в залежність від самого факту наявності дітей чи невирішеності питань щодо місця проживання або поділу майна.
Таким чином, право подружжя на розірвання шлюбу та можливість звернення до суду з відповідним позовом (стаття 110 СК України) є окремими імперативними нормами сімейного законодавства України, що визначають правові основи регулювання відносин при розірванні шлюбу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки (абсолютна імперативна норма). У разі відсутності вільної згоди на продовження шлюбу настають наслідки у вигляді реалізації права на його розірвання у порядку, встановленому законом (частина 3 статті 56, частина 1 статті 110 СК України), тобто кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Судом встановлено, що шлюб фактично припинився, шлюбні відносини не підтримуються та спільне господарство не ведеться, позивач заперечує проти подальшого перебування в шлюбі з відповідачем.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З огляду на те, що позивачем у справі заявлено клопотання після розірвання шлюбу залишити прізвище, суд приходить до висновку після реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_3 ».
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини життя подружжя, які свідчать про те, що між сторонами шлюбні стосунки фактично припинилися і перебування їх у шлюбі носить формальний характер. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки причини розпаду сім'ї, на які посилається позивач, є поважними, примирення між подружжям, за таких обставин, неможливе і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.
Згідно із частиною 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 3 статті 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн, понесені позивачем та документально підтверджені, стягнути з відповідача на користь позивача. Інші процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями110-114 Сімейного Кодексу України, статтями 12, 76, 81, 259, 263-265, 268,280, 351, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 20 жовтня 1990 року Ісайківською сільської радою Богуславського району Київської області, актовий запис № 13.
Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 3 грудня 2025 року.
Суддя Олена БАНАХ-КОКУС