Справа № 289/1803/25
Номер провадження 2/289/1214/25
03.12.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось із позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24.07.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №1650542 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надав відповідачу грошові кошти в сумі 14200,00 грн. строком на 350 днів, перерахувавши грошові кошти на картку позичальника НОМЕР_1 , зазначену ним при оформленні кредиту. Відповідач здійснювала часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором, однак не в повному обсязі виконувала взяті на себе зобов'язання, чим допустила істотні порушення умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
24.02.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-04/25, відповідно до якого первісним кредитором відступлено фактору (новому кредитору) права вимоги, а фактор ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває право вимоги за Договорами, в тому числі відповідно до реєстру боржників було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за кредитним договором №1650542 в розмірі 61556,99 грн., яка становить : заборгованість по тілу - 14199,99 грн., заборгованість по відсотках - 40257,00 грн., пеня - 7100,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1650542 від 24.07.2024 в розмірі 61556,99 грн. та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою від 09.10.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду на 12.11.2025 (а.с.65), проведення якого було відкладено на 03.12.2025 в зв'язку із неявкою відповідача та відсутністю відомостей про причини неявки.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в справі наявне клопотання про розгляд справ за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.8).
Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином (а.с.74,75), однак в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, протокольно ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 24.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1650542 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.10-14), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А845, також сторонами підписано Додаток №1 до цього Договору Графік платежів з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки (а.с.14 на звороті), Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (а.с.15) та Паспорт споживчого кредиту (а.с.16-17).
Відповідно до умов Договору № 1650542, сума кредиту становить 14200,00 грн. (п.1.2.), строк кредиту - 350 днів (п.1.3.); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п.1.4.); стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1.).
Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.02.2025, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 24.07.2024 23:30:10 на суму 14200,00 грн., призначення платежу: зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 ( а.с.31).
За розрахунком ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.02.2025 становить 61556,99 грн., до якої входить: 14199,99 грн. - тіло кредиту, 40247,00 грн. - % за користування кредитом, 7100,00 грн. - штрафні санкції (а.с.28-30).
Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки та комісії, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та інші умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача щодо укладення кредитного договору та отримання коштів.
24.02.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-04/25, за яким клієнт відступив факторові права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту за відступлення прав вимог фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором (а.с.32-38).
Копією платіжної інструкції № 9947 від 25.02.2025 підтверджується сплата ТОВ «СВЕА ФІНАНС» ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» грошових коштів за договором факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 (а.с.43).
З витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24.02.2025 № 01.02-04/25 слідує, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором позики № 1650542 в сумі 61556,99 грн. (а.с.44-45).
Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі встановлених відповідно до матеріалів справи обставин справи суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула.
Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем отриманої за вказаним договором кредитних коштів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розміру нарахованої заборгованості по процентам суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки розраховані з 24.07.2024 по 18.08.2025 згідно п.1.5.2 Договору за зниженою процентною ставкою 0,3% ставки в день (42,60 грн.), а з 19.08.2024 по 24.02.2025 проценти нараховувалися у розмірі 1,5% ставки у день (213,00 грн. в день).
Водночас суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-IX встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір №1650542 про надання споживчого кредиту укладений 24.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто не більше 1%.
Виходячи з наведеного, визначення у Договорі №1650542 від 24.07.2024 умов щодо процентної ставки у розмірі більшому, ніж 1 % в день, є нікчемними в силу положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому суд наголошує, що згідно пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відтак, суд не вбачає підстав для застосування до вказаних правовідносин за договором про споживче кредитування відсоткової ставки, встановленої вказаним договором, оскільки правовідносини виникли після 24.12.2023, тому відсутні підстави для застосування денної процентної ставки, встановленої вказаним Законом протягом Перехідного періоду.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов'язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за договором №1650542 про надання споживчого кредиту від 24.07.2024.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням максимального розміру денної процентної, судом встановлено, що за період з 19.08.2024 по 24.02.2025 (190 календарних днів) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 26979,98 грн. (14199,99 грн.* 1% = 141,99 грн.*190 календарних днів = 26979,98 грн.).
Отже, за період з 24.07.2024 по 24.02.2025 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 26766,98 грн. (з урахуванням 1065.00 грн. нарахованих 0,3 відсотків з 24.07.2024 по 17.08.2024 та сплаченої позичальником 19.08.2024 суми 1278,00 грн.)
З огляду на вище викладене, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 1650542 від 24.07.2024, становить 40966,97 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 14199,99 грн., заборгованості за процентами у розмірі 26766,98 грн.
Щодо стягнення 7100,00 грн. штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору.
Згідно п. 6.4. Договору № 1650542 від 24.04.2024 у випадку невиконання або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 2130,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання, та у розмірі 156,20 грн. починаючи з 5 дня за кожний деньневиконання та/або неналежного виконання.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором № 1650542 від 24.07.2024, заборгованість становить становить 40966,97 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 14199,99 грн., заборгованості за процентами у розмірі 26766,98 грн., відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.9).
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 61556,99 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1612,14 грн. (40966,97 /61556,99 *2422,40).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №1650542 від 24.07.2024 у розмірі 40966,97 грн. (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 97 коп.) та судовий збір в розмірі 1612,14 грн. (одна тисяча шістсот дванадцять грн. 14 коп.), а всього 42579,11 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 11 коп.).
У іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія СІРЕНКО