Справа № 287/1536/25
провадження 3-зв/287/15/25
03 грудня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Олевського районного суду Житомирської області Нижника Григорія Петровича від розгляду справи №287/1536/25, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №287/1536/25 розподілено судді Нижнику Г.П.
02.12.2025 року, через канцелярію суду, особою стосовно якої складено адміністративні матеріали ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді.
Заява про відвід судді мотивована тим, що, на переконання заявника суддя Нижник Г.П. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки ОСОБА_1 раніше працював на посаді судді Олевського районного суду Житомирської області та з 2020 року перебуває у відставці. Також, вказує про те, що 27.11.2025 року суддею Нижником Г.П. винесено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови серії ЕНА №4934059 від 09.06.2025 року. Висловлюючи свою незгоду з прийнятим процесуальним рішенням заявник вказує про те, що на його думку, суддя Нижник Г.П. фактично вже висловив свою позицію щодо обставин справи, що може викликати сумнів у його неупередженості. На підставі наведеного, ОСОБА_1 просить задоволити подану ним заяву про відвід судді, відвести суддю Олевського районного суду Житомирської області Нижника Г.П. від розгляду справи №287/1536/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, у прохальній частині поданої заяви просить провести судове засідання без його участі.
Суддя Нижник Г.П. викликався для розгляду заяви про відвід, проте в судове засідання не прибув, пояснень до поданої ОСОБА_1 заяви про відвід не подав.
Таким чином, слід розглядати заяву про відвід судді за відсутності осіб, які не з'явились.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву про відвід такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Озтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).
Беручи до уваги, практику Європейського суду з прав людини, у зв'язку з відсутністю у нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення процедури вирішення питання про відвід судді, судом застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України за аналогією закону.
Згідно приписів ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до вимог чинного законодавства України незалежність та неупередженість суду є однією з найважливіших ознак демократичної та правової держави. Це одна із основних засад судочинства в Україні, один із основоположних принципів організації та діяльності судових органів.
В Україні цей принцип реалізується в тому числі за допомогою встановлення у галузі процесуального права інституту відводу судді від участі у розгляді справи, оскільки відвід - це заява про недовіру складу суду, що розглядає справу, з підстав, зокрема, наявності сумнівів у його неупередженості та об'єктивності.
Регламентуючи нормами права цей процесуально-правовий інститут, необхідно керуватися єдністю принципів здійснення судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, а вони однакові для усіх видів судочинства. Саме відвід (самовідвід) є законодавчо передбаченою процедурою, яка б гарантувала сторонам незалежність, неупередженість та об'єктивність судді у ставленні до кожного з них, а відтак, була б гарантією реалізації цих принципів.
У відповідності до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. Заяви про відвід (самовідвід) можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді встановлено, що підставою для відводу заявник вважає той факт, що він раніше працював суддею Олевського районного суду Житомирської області та з 2020 року перебуває у відставці, що на його переконання може викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Нижника Г.П. при розгляді справи по суті.
Проте, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.01.2020 року №216/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Олевського районного суду Житомирської області у відставку. При цьому, суддю Нижника Г.П. зараховано до штату Олевського районного суду Житомирської області з 24.01.2025 року (наказ голови Олевського районного суду Житомирської області від 21.01.2025 року №2-к «Про зарахування ОСОБА_2 до штату Олевського районного суду Житомирської області»).
Враховуючи наведене, в даному випадку відсутні обставини, які б в розумінні ст. 75 КПК України викликали сумнів у неупередженості судді Нижника Г.П. при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , оскільки, як вбачається з матеріалів справи на момент зарахування судді Нижника Г.П. до штату Олевського районного суду Житомирської області, ОСОБА_1 вже понад п'ять років був звільнений з посади судді Олевського районного суду Житомирської області у відставку, що спростовує факт спільної роботи та особистого спілкування між ними, в межах виконання своїх посадових обов'язків.
Крім того, на обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що суддею Нижником Г.П. 27.11.2025 року ухвалено рішення яким було відмовлено у задоволенні його позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 зазначає, що таким чином суддя Нижник Г.П. вже надав правову оцінку спірним правовідносинам, тому вказана обставина може призвести до упередженості та необ'єктивності судді.
Щодо вказаних доводів ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (iі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30).
Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Відповідно до п. 2.1, 2.3 Бангалорських принципів поведінки судді, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.
При цьому, слід зазначити, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах не може бути підставою для відводу.
Крім того, суд зазначає, що прийняття рішень, які можуть викликати незадоволення однієї зі сторін, не є ознакою упередженості. Прийняття таких рішень має відбуватися відповідно до принципів судочинства та з урахуванням усіх вимог, що висуваються до судового рішення. Суддя при прийнятті рішення має врахувати усі обставини справи та дослідити усі докази (Рішення у справі Jasiсski проти Польщі від 20 грудня 2005 року, заява № 30865/96, параграфи 54-58).
Підставою для відводу судді Нижника Г.П. визначена незгода саме з вищевказаними процесуальними діями судді Нижника Г.П. в іншому судовому провадженні.
Крім того, суд звертає увагу, що норми КУпАП не містять положень про можливість застосування преюдиції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді не свідчить про наявність підстав та не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно, будь-яких доказів упередженості чи необ'єктивності судді для цілей відводу у розумінні закону заявником не надано, відтак заявлений відвід є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що вимоги п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України на які посилається ОСОБА_1 визначають обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зміну підсудності провадження та його направлення до іншого суду.
Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується в порядку передбаченому ч. 2 ст. 34 КПК України та не може бути вирішене в межах розгляду заяви про відвід судді.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 відводу судді.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 81 КПК України, суддя -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Олевського районного суду Житомирської області Нижника Григорія Петровича від розгляду справи №287/1536/25 - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В. Винар