справа № 285/6632/25
провадження у справі № 2/0285/3025/25
про залишення позовної заяви без руху
03.12.2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Сташків Т.Б., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою по
АДРЕСА_1 .
Позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, виходячи з наступного.
1. Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не зазначено адреси місця проживання відповідача у справі. У позові зазначено, що відповідач виїхав на постійне місце проживання за межі України, однак не зазначено країну, у яку виїхав відповідач та адреси місця його проживання у іншій країні.
Відсутність зазначеної інформації позбавляє суд можливості направити судову повістку відповідачу, перевірити чи наявний договір між країнами про правову допомогу і можливо направлення судового доручення компетентному органу.
2. Крім того, позивачем до позову додано копії письмових доказів (документів), зміст яких викладений іноземною мовою, а саме відтиск штампів з відповідною інформацією у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, а також документ з гербом держави Ізраїль, у якому міститься текст англійською мовою і мовою івриту.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.
У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не вказано, яким кваліфікаційним вимогам повинен відповідати перекладач, а лише зазначено, що перекладач разом з документом, який встановлює його особу, повинен надати документ, що підтверджує його кваліфікацію.
Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.
У порушення вимог п. 8 ч. 2 ст. 175 ЦПК України позивачкою на підтвердження факту виїзду відповідача за кордон до позовної заяви долучені докази на іноземній мові, які не перекладені на українську мову, а саме: відтиск печатки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, а також документ з гербом держави Ізраїль, у якому міститься текст англійською мовою і мовою івриту, вказані документи не оформлені належним чином, та не дають суду можливість прочитати їх зміст.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа № 9901/12/20, провадження №11-56заі20, справа №826/7329/17, провадження № 11-28заі21).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 184 ЦПК України та вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України її слід залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути зазначені недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись статтями 95, 175, 184, 185, 260, 261, ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків заяви - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 03.12.2025.
Суддя Т.Б. Сташків