Іменем України
Справа № 285/4914/25
провадження у справі № 2/0285/2247/25
02 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС»), представник позивача - Тараненко А.І.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
02.09.2025 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ “ФК»ЕЙС») заборгованість за Кредитним договором № 899130177 від 07.06.2023 у розмірі 93 930,42 грн , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що 07.06.2023 між ТОВ«Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 899130177 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ«Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку отримав грошові кошти в сумі 18 700,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та уклав кредитний договір без зовнішнього примусу. Кредитний договір № 899130177 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В подальшому сторони дійшли згоди щодо надання кредитних коштів на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Вказує, що первісним кредитором були виконанні зобов'язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит.
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого відповідно до Додаткових угод було продовжено.
Сторонами було підписано Реєстр прав вимоги № 246 від 29.08.2023, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до відповідача за кредитним договором №899130177 від 07.06.2023.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №27/0524-01 .
На виконання договору факторингу № 27/0524-01 сторонами було підписано Реєстр прав вимоги №1 від 27.05.2024, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» до відповідача за кредитним договором № №899130177 від 07.06.2023.
08.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е.
На виконання договору факторингу № 08/07/25-Е сторонами було підписано Реєстр прав вимоги № б/н від 08.07.2025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило право грошової вимоги позивачу до відповідача за кредитним договором №899130177 від 07.06.2023.
Таким чином позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором у загальній сумі 93 930,42 грн, з якої 18 699,26 грн - заборгованість по тілу кредиту, 75 231,16 грн - заборгованість по відсотках.
Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором відповідачем не погашена, тому відбулося звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.09.2025 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
09.10.2025 ухвалою суду за клопотанням представника позивача про витребування доказів було зобов'язано АТ "ВСТ БАНК" надати суду інформацію, що становить банківську таємницю.
05.11.2025 до суду надійшла інформація за ухвалою суду від 09.10.2025.
В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не надходило.
За таких обставин у відповідності до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 07.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений електронний Договір кредитної лінії №899130177 (надалі - кредитний договір), згідно умов якого відповідачу наданий кредит у сумі 18 700,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, з кінцевою датою повернення кредиту - 07.07.2028.
Позивачем надано докази про зарахування на рахунок відповідача коштів у сумі 18 700, 00 грн за кредитним договором № 899130177 від 07.06.2023, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2023 про переказ коштів згідно договору № 899130177 від 07.06.2023 та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Крім цього факт перерахування кредитних коштів у сумі 18 700, 00 грн на розрахунковий рахунок відповідача підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача, наданою АТ "ВСТ БАНК".
28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №28/1118-01.
Відповідно до умов даного договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується відступити Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» в розпорядження грошові кошти за плату на умовах визначених цим договором.
Строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 закінчувався 28 листопада 2019 року.
Згідно з п.п.2.1 укладеного договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
В п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.
31.12.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №27/0524-01 строк дії договору закінчується 31.12.2024.
У подальшому, 08.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.
Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу від 08.07.2025 за №08/07/25-Е відповідач має загальну суму заборгованості за кредитним договором № 899130177 від 07.06.2023
в розмірі 93 930,42 грн, з яких: 18 699,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 75 231,16 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченост.11 ЦК України.
Відповідно до положеньст.205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності дост. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою ст.1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Частиною першоюст.1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У правовому висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року в справі №910/12525/20 зазначено, що «відповідно до ст.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої ст.512, ст.514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третяст.656 ЦК України); (б) дарування (частина другаст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя ст.512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року в справі №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року в справі №909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року в справі №910/11177/20).
Судом встановлено, що кредитний договір №899130177 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем був укладений 07.06.2023, натомість Договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником, і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Таким чином ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 27.05.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не передала таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 08.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке за вищенаведених обставин не має права вимагати від відповідача ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 07.06.2023 між ним та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово вказував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року в справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року в справі №911/3185/20).
При цьому суд вважає, що посилання представника позивача на продовження строку дії договору факторингу від 28.11.2018 додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №916/2040/20).
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.06.2023 за №899130177, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а за тим ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «ФК'ЕЙС» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Разом з цим також судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів наявності заборгованості відповідача за кредитним договором від 07.06.2023 за № №899130177, оскільки з наявних у справі розрахунків вбачається факт сплати нарахованих тіла та процентів по кредитному договорі ( вказані відомості вбачаються з відповідних граф про нарахування та сплату).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, представником позивача не доведено та судом не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати у справі відповіднодо вимог ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ( код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження - м. Київ, вул.Алматинська, 8, офіс 310 а ),
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ). .
Дата складення повного судового рішення - 02.12.2025.
Суддя А.В.Михайловська