Справа № 285/6328/25
провадження № 2-н/0285/402/25
02 грудня 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до ОСОБА_1
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ, -
До суду в листопаді 2025 року надійшла дана заява про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 45315,44 грн та судовий збір.
Дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 ЦПК суддя відмовляє у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.165 ЦПК).
З відповіді відділу ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Звягельської міської ради від 01.12.2025 №830 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якої стягувачем подану заяву в порядку розділу ІІ ЦПК, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (п.3 ч.3 ст.163 ЦПК).
Поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 207, 208 ЦК.
Верховний Суд у своїх узагальненнях наголошує, що правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з газопостачання, тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні.
Всупереч зазначеним вимогам стягувачем до заяви не додано копію договору, укладеного між ним та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, у зв'язку з чим наявні підстави для відмови у видачі судового наказу. Виявлені недоліки є свідченням невідповідності заяви вимогам ст.163 ЦПК України та виключають можливість видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.
У разі відмови у видачі судового наказу внесену суму судового збору стягувачу суд не повертає, оскільки у випадку пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч.2 ст. 164 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.163, 165, 258, 260 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ.
Роз'яснити заявнику право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її підписання.
Суддя О. О. Літвин