03.12.25
Справа № 642/7580/25
Провадження № 1-кс/642/1741/25
Іменем України
28.11.25 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Холодногірського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220001402 від 27.11.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
СВ ВП №2 Харківського районного управління № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221220001402 від 27.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово судимим, в останнє вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.05.2025 умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби.
В подальшому військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , солдат, радіотелефоніст 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно вимог ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2, 9, 11, 16, 216-220 Статуту внутрішньої служб Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_7 , під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , солдатом радіо телефоністом 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у відповідності до вимог ст.ст. 11, 13, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ (зі змінами), ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, старший солдат ОСОБА_8 , під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, стримувати військовослужбовців від вчинення протиправних дій, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, берегти військову честь, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та інше, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону № 3528-IX від 21.12.2023), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (в редакції Закону № 2849-IX від 13.12.2022), наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров'я України №2712 від 06.12.2021 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року №188, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, в невстановлений період часу однак не пізніше 27.11.2025, при невстановлених слідством обставинах, в невстановленому досудовим розслідуванням місці, незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, особливо небезпечну психотропну речовину, яку при невстановлених слідствах обставинах розфасував до полімерних зіп пакетів з фіксатором, та які обмотав ізолюючою плівкою зеленого кольору, зробивши при цьому 8 (вісім) згортків.
Надалі, ОСОБА_4 частину згортків ізолюючої плівки зеленого кольору, а саме 2 (два) згортка, залишив зберігати з метою подальшого збуту, для кінцевого споживача, за адресою: місто Харків, вулиця Княжа, біля будинку №6, в шарі грунту та біля будинку №8, в шарі грунту, та здійснив фотографування місця схованок, на належний йому мобільний телефон, для подальшої передачі інформації кінцевому покупцю, а частину згортків, а саме 6 (шість) почав переносити з собою з метою подальшого збуту.
В подальшому злочинні дії ОСОБА_4 були викриті співробітниками поліції, та 27.11.2025 в період часу з 13 год. 07 хв. до 13 год. 30 хв., в ході проведення огляду місця події за адресою: м.Харків, вул. Холодногірська, буд. №18, за участю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення якого у останнього було вилучено 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого перебуває порошкоподібна речовина білого кольору та 5 (п'ять) згортків ізолюючої плівки зеленого кольору, всередині якої перебуває порошкоподібна речовина білого кольору.
Крім того, 27.11.2025 в період часу з 13 год. 48 хв. до 13 год. 58 хв., в ході проведення огляду місця події за адресою: м.Харків, вул. Княжа, біля буд. №6, за участю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останній вказав на місце в ґрунті, де перебував згорток ізолюючої плівки зеленого кольору при відкритті якої було вилучено 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого перебуває порошкоподібна речовина білого кольору, та біля будинку №8 останній вказав на місце в ґрунті, де перебував згорток ізолюючої плівки зеленого кольору при відкритті якої було вилучено 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором
Згідно висновку експерта від 28.11.2025 №СЕ-19/121-25/29854-НЗПРАП надана на експертизу кристалічна речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Надана на експертизу кристалічна речовина, масою 0,5464 г містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено РVР. Маса РVP в складі наданої речовини становить 0,4337 г.
Таким чином, ОСОБА_4 всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, та зловживання ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.
27.11.2025 (час фактичного затримання 13 год. 59 хв.) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст.ст. 615, 208 КПК України за вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28.11.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру за вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , у клопотанні вказує, що метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків: переховуватися підозрюваним від суду, незаконно впливати на свідків сторони обвинувачення, вчинення інших кримінальних правопорушень, тобто ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, посилаючись на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши про відсутність обґрунтованої підозри та застосування насильства відносно підозрюваного з боку працівників поліції.
Так, підозрюваний в судовому засіданні заявив, що під час огляду місця події 27.11.2024 та йому співробітниками поліції було підкинуто психотропні речовини та відносно нього при затриманні 27.11.2025 застосовано фізично насильство - наносилися співробітниками поліції удари тильною частиною долоні в область потилиці, з метою, що б він визнав, що психотропні речовини зберігалися у нього, що він робив так звані «закладки», фотознимки на телефон, який він видав працівникам поліції з геометками нібито зроблених ним «закладок», здійснені саме останніми вже після того, як ОСОБА_9 не мав доступу до телефону.
Крім цього, підозрюваний та його захисник посилалися на те, що відсутні докази наявності відповідних ризиків, тому їх наявність є лише припущенням сторони обвинувачення, просили відмовити в задоволенні клопотання, або обрати інший більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя приходить до висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно дост. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом «а» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з вимогами ч.1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 27.11.2025 року, в ході проведення якого у ОСОБА_4 було вилучено 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого перебуває порошкоподібна речовина білого кольору та 5 (п'ять) згортків ізолюючої плівки зеленого кольору, всередині якої перебуває порошкоподібна речовина білого кольору.
-протоколом огляду місця події від 27.11.2025 року, в ході проведення якого ОСОБА_4 вказав на місце, де він зробив схованки з особливо небезпечними психотропними речовинами, та в ході проведення яких було вилучено 2 (два) полімерних зіп пакета з фіксатором, всередині яких в кожному перебуває порошкоподібна речовина білого кольору
-протоколом зняття інформації доступ до якої не обмежується її власником, володільцем або утримувачем від 27.11.2025, під час якого було оглянуто мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_4 , де містяться в галереї зображення схованок з психотропною речовиною, на які останній вказав під час огляду місця події.
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.11.2025 року.
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.11.2025 року.
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст.208 КПК України.
-висновком експерта від 28.11.2025 №СЕ-19/121-25/29854-НЗПРАП відповідно до якого надана на експертизу кристалічна речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Надана на експертизу кристалічна речовина, масою 0,5464 г містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено РVР. Маса РVP в складі наданої речовини становить 0,4337 г.
Оскільки КПК України не містить визначення обґрунтованої підозри, за роз'ясненням вказаного поняття слід звернутися до практики ЄСПЛ. За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182, термін «обґрунтована підозра» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У справі «Ердагоз проти Туреччини» висловлено позицію, що факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тим, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
Окрім того, на підтвердження обґрунтованості підозри, наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об'єктивно пов'язати обвинуваченого із вчиненням кримінального правопорушення (Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддані суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_9 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення злочинів за викладених у клопотанні обставин.
Щодо посилання підозрюваного на те, що під час огляду місця події 27.11.2024 йому співробітниками поліції було підкинуто психотропні речовини, а фотознимки на телефон, який він видав працівникам поліції з геометками нібито зроблених ним «закладок», здійснені саме останніми вже після того, як ОСОБА_9 не мав доступу до телефону.
Надаючи оцінку доводам підозрюваного та захисника про необґрунтованість підозри, зокрема й щодо зазначених вище підстав, слідчий суддя зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав та обов'язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom), "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану" (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність "обґрунтованої підозри" передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені слідчим до клопотання про застосування запобіжного заходу, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Стосовно фальсікування відповідних доказів робітниками поліції, слідчий суддя зазначає, що слідчий суддя зазначає, що протокол відповідної слідчої дії не містить зауважень учасників огляду місця події, у тому числі понятих, а при допиті слідчим, поняті не повідомили про обставини на які посилається сторона захисту.
Крім того, на даному етапі кримінального провадження суд позбавлений можливості встановити або спростувати наявність відповідних обставин, на які посилається сторона захисту. Зазначені обставини можуть бути перевірені слідчим на дослідження доводів сторони захисту, у тому числі шляхом призначення відповідної судової експертизи на встановлення наявності зміни змісту фотогалереї мобільного телефону підозрюваного після його видачи працівникам поліції. Також ці обставини можуть бути перевірені уповноваженими правоохоронними органами при здійсненні досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення за повідомленими слідчому судді стороною захисту відомостями про ймовірне вчинення злочину співробітниками поліції.
Щодо заяви підозрюваного в судовому засіданні про застосування відносно нього співробітниками поліції фізичного насильства при затриманні 27.11.2025, а саме нанесення ними ударів тильною частиною долоні в область потилиці, з метою того, що б він визнав, що психотропні речовини зберігалися у нього, та що він робив так звані «закладки», слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Тому слідчий суддя вважає за необхідне доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві провести дослідження фактів щодо застосування насильства до ОСОБА_4 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України співробітниками поліції та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_4 .
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
Вивченням відомостей про особу підозрюваного встановлено, що ОСОБА_9 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , має військове звання «солдат», займає посаду радіотелефоністу 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , не одружений, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утримані не має, раніше судимий Центральним районним судом міста Миколаєва від 20.07.2012 року за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, Жовтневим районним міста Миколаєва від 24.02.2015 за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, Ленінським районним судом міста Миколаєва від 18.03.2016 року за ч.2 ст.185 КК України, ч.2 ст.186 КК України, ч.1 ст.296 КК України, ч.1 ст. 262 КК України, ч.3 ст. 185 КК України, ч.5 ст. 72 КК України, ст.70 КК України, ч.4 ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнений 2022 по закінченню строку відбування покарання, Корабельним районним судом міста Миколаєва від 16.02.2023 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, Корабельним районним судом міста Миколаєва від 20.03.2023 за ч.4 ст. 185 КК України за ч.4 ст.70 КК України, ч.5 ст.72 КК України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі, Заводським районним судом міста Миколаєва від 05.07.2023 року за ч.4 ст.185 КК України, ч.3 ст.357 КК України, ч.1 ст.70 КК України, ч.4 чт.70 КК України, до 6 років позбавлення волі, Центральним районним судом міста Миколаєва від 22.08.2023 за ч.4 ст.185 КК України, ч.1 ст.70 КК України до 8 роів позбавлення волі, Ленінським районним судом міста Миколаєва від 03.03.2024 року за ч.4 ст.185 КК України, до 8 років позбавлення волі, ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.05.2025 умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби.
ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, отже інкримінований підозрюваному злочин відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від суду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Відсутність дружини, неповнолітніх та малолітніх дітей, а також осіб похилого віку на утриманні свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, на підтвердження існування цього ризику вказує те, що згідно доповіді командира мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 04.10.2025 ОСОБА_9 самовільно залишив місце проходження військової служби, таким чином його перебування на волі може призвести до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_9 підтверджується тим, що враховуючи характер інкримінованої йому злочинної діяльності, у т.ч. багатоепізодність, відсутністю у підозрюваного законних джерел отримання заробітку, незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності, знаходячись на волі він може вчинити новий злочин проти власності. Припинення протиправної діяльності підозрюваного не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів.
Також, слідчий суддя зазначає про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. ст. 177 КПК України оскільки наявні свідки, які вказує на причетность ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому злочину, тому наявні підстави вважати, щопідозрюваний може незаконно умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на свідків з метою змусити відмовитись від раніше наданих показів.
В судовому засіданні не доведено прокурором наявність ризику, передбаченого ч. 4 ст. 177 КПК України, тобто прешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, потреба у обранні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих йому діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченому судом на даному етапі не встановив.
Слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, а саме передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При визначенні розміру застави, слідчий суддя зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
На підставі викладеного, в даному конкретному випадку, на думку слідчого судді, слід визначити заставу у розмірі у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок,, що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і не суперечитиме положенням ст. 182 КПК України.
У випадку внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, прокурора або суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220001402 від 27.11.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора» строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 25.01.2026 (включно).
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися такою особою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1. прибувати до слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, прокурора або суду за першою вимогою;
2. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3. не відлучатися з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженню.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави,з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.
В разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві провести дослідження фактів щодо застосування насильства до ОСОБА_4 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України співробітниками поліції та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду в частині застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду, в іншій частині - ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення буде складено та проголошено 03.12.2025 о 16:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1