Справа № 743/1500/25
Провадження №3/743/711/25
03 грудня 2025 року селище Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Макаревич Я.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, вчинене:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 ,
кваліфіковане за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.11.2025 об 11 годині 56 хвилин на автодорозі Замглай-Ловинь 100 м, водій ОСОБА_1 , будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню, керував трактором колісним, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810. Відповідно до тесту № 848 водій дійсно керував ТЗ в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 2,46%, чим порушив вимоги підпункту а) пункту 2.9. Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, далі - ПДР).
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 суддя враховує, що останній обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак до суду не прибув.
Зважаючи на викладене суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Оцінивши наявні вматеріалах справи докази, а саме: фактичні дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507932 від 09.11.2025, тесті № 848 від 09.11.2025, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2025, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписці ОСОБА_1 від 09.11.2025, копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507953 від 09.11.2025, копії постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025, копії постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.05.2025, довідці поліцейського СРПП ВП № 2 (смт. Ріпки) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Павла Домса від 11.11.2025, відеозаписі з бодікамери поліцейського, суддя дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено.
Частина 3 статі 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність в діях
ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, а його вина повністю підтверджується зібраними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серія НОМЕР_3 15.07.2014, яке здане на збереження.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Суддею не встановлено обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність особи, яка вчинила правопорушення, а в матеріалах справи відсутні дані про заподіяну в результаті такого правопорушення майнову шкоду.
Суддя звертає увагу, що керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 дійшла висновку, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень частини 1 статті 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Даних про належність ОСОБА_2 транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано, а тому суд позбавлений можливості застосувати додаткове стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу.
Враховуючи особу правопорушника, обставини скоєного правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, суддя вважає правильним накласти адміністративне стягнення, передбачене частиною 3 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без конфіскації транспортного засобу.
Строк позбавлення права керування транспортними засобами слід рахувати з урахуванням вимог частини 3 статті 30 КУпАП, беручи до уваги постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025 у справі №743/235/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП і частиною 5 статті 126 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, та яка набрала законної сили 17.03.2025, постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.05.2025 у справі №743/546/25, якою
ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 і частиною 5 статті 126 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 34000 гривень, яка набрала законної сили 02.06.2025.
Отже відбута частина адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на день винесення постанови становить 8 місяців 19 днів, а невідбута - 4 роки 3 місяці 12 днів.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 30, 401, 130, 221, 245-249, 251, 252, 276-279, 280, 283-285 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 а визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без конфіскації транспортного засобу.
На підставі частини 3 статті 30 КУпАП адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами накласти на ОСОБА_3 шляхом приєднання невідбутого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного на нього постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2025, призначивши остаточне адміністративне стягнення у виді 14 років 3 місяці 12 днів позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 а судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень статті 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого на оскарження.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ