ЄУН: 336/9495/25
Провадження №: 2/336/4589/2025
01 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Мхітарян В.Г. звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 04.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3037188, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язався на умовах, визначених цим договором надати позичальнику у кредит грошові кошти, загальний розмір яких становить 20 000 грн., шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Відповідач зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Сторони договору узгодили проценти за користування кредитом 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Договір укладений у електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим станом на день формування позовної заяви виникла заборгованість 80 500 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 58 500 грн., заборгованість за комісіями - 2000 грн. 26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором № 3037188 до відповідача.
Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3037188 від 04.12.2021 в сумі 80 500 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді від 07.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки за місцем проживання.
Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таки х умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Письмових заперечень проти позову, заяв та клопотань до матеріалів справи не надано, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, заяв по суті справи не подав. Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено із матеріалів справи, 04.12.2021 відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою на кредит № 3037188 (а.с.76-77).
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» з метою акцепту договору позичальником здійснено ідентифікацію ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора в інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с.87).
04.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3037188, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 20 000 грн., шляхом переказу коштів на картковий рахунок (а.с.88), строком на 30 днів (до 03.01.2022). Сторони договору узгодили розмір комісії за надання кредиту 2000 грн. (п.1.5.1), розмір відсотків за користування кредитом 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5% за кожен день користування кредитом (п.1.5.2, 1.6). Особливості нарахування відсотків визначені п.2.2-2.3 Договору. Пунктом 2.3 Договору визначено порядок пролонгації договору. Відповідач зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Договір укладений у електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с.46-54).
Невід'ємними частинами договору про споживчий кредит є Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчить відмітка про їх засвідчення електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.73-75).
Порядок видачі кредиту визначений Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с.78-86).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3037188 станом на 26.09.2025 відповідач має заборгованість в сумі 80 500 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 58 500 грн., заборгованість за комісіями - 2000 грн. (а.с.13).
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом за період з 04.12.2021 по 03.01.2022 включно в сумі 250 грн. за кожен день, з 04.01.2022 по 04.03.2022 в сумі 1000 грн. в день (а.с.89-90).
26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3037188 (а.с.14-43).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит, за умовами якого, як підтверджується матеріалами справи, відповідач отримав кредит в сумі 7500 грн, який зобов'язався повернути та сплатити відсотки за його користування.
За умовами договору кредит наданий відповідачу 04.12.2021, строком на 30 днів, до 03.01.2022.
Відповідач умови кредитного договору не виконав у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість.
На підставі вищевикладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 20 000 грн.
Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.5.2 договору про споживчий кредит визначено, що за користування кредитом відповідач сплачує відсотки в сумі 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день.
Пунктом 2.3 Договору визначений порядок пролонгації договору.
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування, ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом за період з 04.12.2021 по 03.01.2022 включно в сумі 250 грн. за кожен день, тобто в межах строку кредитування, а також з 04.01.2022 по 04.03.2022 в сумі 1000 грн. в день.
Між тим з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем були вчинені дії на продовження строку дії кредитного договору після 03.01.2022, а ні на стандартних, а ні на пільгових умовах.
З досліджених судом доказів не вбачається, що відповідач продовжив користуватись кредитом після спливу строку кредитування, внаслідок чого могла відбутись пролонгація кредитного договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки в межах строку кредитування, тобто за період з 05.12.2021 по 03.01.2022 включно, в сумі 7500 грн.
Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума нарахованої відповідачу комісії за оформлення кредиту становить 2000 гривень.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.
У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію за надання кредиту.
Однак, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000 грн., за відсотками в сумі 7500 грн. за період з 05.12.2021 по 03.01.2022 включно, всього 27500 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача суду надано договір про надання правової допомоги № 02.07.2024, згідно з яким правова допомога ТОВ «Факторинг Партнерс» надавалась адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист послуг, заявка на надання юридичної допомоги, Витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги.
Згідно з Витягом з акту № 17 про надання юридичної допомоги адвокатським об'єднанням надано наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн., підготовка пропозиції - 6000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі для суду - 15 000 грн.
Згідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 34,2%), тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 828,46 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 5130 гривень.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3037188 від 04.12.2021 в сумі 27 500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень, яка складається з наступного: 20 000 гривень- заборгованість за тілом кредиту; 7500 гривень- заборгованість за відсотками за період з 05.12.2021 по 03.01.2025 включно.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 46 копійок та витрати на професійну допомогу в розмірі 5130 (п'ять тисяч сто тридцять) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: м. м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
.
Суддя О.А. Савеленко
01.12.25