с-ще Новомиколаївка
Іменем України
03 грудня 2025 року ЄУ № 322/1809/25 (Провадження № 1-кс/322/405/25)
Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретарка судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВн ВнП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 (далі по тексту слідчий), погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , в рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 28.11.2025 за № 12025082300000225, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про арешт майна,
встановив:
01.12.2025 слідчий звернувся до слідчого судді зі вказаним клопотанням зі змісту якого випливає, що 07.11.2025, приблизно о 22:40, водій ОСОБА_5 , військовослужбовець ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 310» н.з. НОМЕР_2 , в якому в якості пасажирів перебували ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , здійснюючи рух на ділянці дороги 46 км а/д «Запоріжжя-Донецьк» поблизу с. Підгірне Запорізького району Запорізької області, в напрямку с-ща Новомиколаївка, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та з'їхав у кювет, допустивши перекидання транспортного засобу. В результаті ДТП від отриманих травм в кареті швидкої медичної допомоги помер пасажир ОСОБА_13 , а водій ОСОБА_5 та пасажири ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , отримали тілесні ушкодження, з якими доставлені до лікарні.
За даним фактом 28 листопада 2025 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
28.11.2025, під час проведення огляду місця події, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, на відкритій ділянці місцевості, що розташована на автомобільній дорозі Н-15 «Запоріжжя-Донецьк» поблизу с. Підгірне Запорізького району Запорізької області, біля кілометрового стовпчика № 46, виявлено та вилучено автомобіль «Mercedes-Benz 310» номерний знак НОМЕР_3 , з механічними пошкодженнями.
Даний автомобіль, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, набув статус тимчасово вилученого майна, та визнаний у даному кримінальному провадженні речовим доказом.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобіль Mercedes-Benz 310, в кузові білого кольору, номерний знак НОМЕР_5 належить ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично керував автомобілем на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Опитаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснив, що на даний час він являється військовослужбовцем ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , військову службу проходить з 04.06.2020. З 2023 року тимчасовим місцем дислокації підрозділу є АДРЕСА_2 . 27.11.2025, приблизно о 08:30, він на автомобілі Mercedes-Benz 310, номерний знак НОМЕР_5 повіз військовослужбовців свого підрозділу: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , на виконання службових обов'язків поруч з с. Михайло-Лукашеве Запорізького району Запорізької області. Після виконання завдання, приблизно о 22:30 годині, він за кермом вказаного автомобіля повіз зазначених військовослужбовців до місця тимчасової дислокації в напрямку с-ща Новомиколаївка по автодорозі «Запоріжжя-Донецьк». По дорозі був сильний туман та погана видимість, покриття дороги було вологим та на окремих ділянках була багнюка від вантажних автомобілів. ОСОБА_5 , вибрав швидкість 40-50 км/год, та рухався вказаною дорогою. На одній із ділянок дороги, точно вказати може лише віддалено, в межах поганої видимості, на закругленні дороги виїхав на зустрічну смугу руху, після чого намагався повернутись в свою смугу руху, але автомобіль почало заносити спочатку в прави бік, потім лівий. Не впоравшись з керуванням, ОСОБА_5 з'їхав у кювет, та допустив перекидання транспортного засобу. Внаслідок ДТП військовослужбовці, які перебували в автомобілі у якості пасажирів, отримали тілесні ушкодження різної тяжкості. Вказаний автомобіль належать ОСОБА_5 та він його використовував у службових цілях.
З метою збереження речового доказу, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та проведення необхідних експертиз, слідчий просив накласти арешт на згаданий автомобіль із забороною його користування, розпоряджання та відчуження.
Прокурор, слідчий, та третя особа, щодо майна якої ставиться питання про арешт в судове засідання не з'явилися. Про час і місце його проведення повідомлялися належним чином. Вказані обставини не перешкоджають розгляду клопотання по суті.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Клопотання подано слідчим, який включений до групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні і погоджене прокурором, який здійснює у ньому процесуальне керівництво. Клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (речові докази).
Згідно з витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені 28.11.2025 за №12025082300000225, з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України.
Автомобіль, відповідає зазначеним у статті 98 КПК критеріям, зокрема може бути знаряддям кримінального правопорушення і може містити на собі сліди правопорушення.
Обставини кримінального провадження та специфічність майна, щодо якого йдеться у клопотанні, яке належить до рухомого майна, що вже само по собі при користуванні цим майном, вказує на ризики, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КК України, через можливість в будь-який спосіб їм розпорядитися, що негативно відобразиться на хід розслідування у даному кримінальному провадженню.
На час потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Існує висока вірогідність того, що в разі не накладення арешту із заборонами користування і розпорядження на майно, може бути пошкоджено, зіпсовано саме майно та знищені чи втрачені сліди кримінального правопорушення, які збереглися на ньому.
З огляду на вказане, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання і накладення арешту на зазначений автомобіль.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у даному випадку окрема вказівка про заборону відчуження майна є непотрібною, на відміну від випадку щодо застосування заборони або обмеження користування і розпорядження майном, адже арешт майна за своєю суттю і являє собою позбавлення права особи на відчуження майна.
Керуючись ст.ст. 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Накласти арешт на автомобіль ««Mercedes-Benz 310» номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , який вилучено під час проведення огляду місця події із забороною користування і розпорядження цим майном.
Роз'яснити, що арешт майна може бути скасовано в порядку ст. 174 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Особи, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1