Справа №333/4757/25
Провадження №2/333/3366/25
Іменем України
02 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/4757/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки і піклування, -
Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначено, що 15.08.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2015 року позивач разом з сином виїхала від відповідача до батьківського дому. З цього часу сторони по справі проживали окремо, остаточно шлюбні відносини припинились у вересні 2016 року. Відповідач не заперечував, що син буде проживати разом з позивачем. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13.04.2017 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на дитину - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але менше 30 відсотків всіх видів заробітку (доходів) для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24.02.2017 року. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2020 року шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 розірвано. З вересня 2016 року батько дитини бачився з сином лише два рази. Після 02.02.2018 року відповідач більш не бачився з сином, ухилився від усіх зобов'язань щодо нього, не телефонував, щоб дізнатися про його життя, не намагався встановити з ним зв'язок і зустрітися, не виявляв бажання спілкуватися з дитиною, не вітав його з днем народження, святами та зовсім не цікавився станом його здоров'ям, розвитком, навчанням, не виявляв бажання брати участь у його вихованні. 14.04.2022 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений шлюб. Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». Позивач і ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_3 не був позбавлений інформації стосовно місця проживання позивача та сина. Вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість відповідача, але вольове небажання виконувати свої батьківські обов'язки відносно сина, покладені на нього законом. ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не спілкується та не бачиться з ним взагалі. Вихованням дитини займається позивач самостійно. Таким чином, зазначені вище факти можна розцінювати як свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми батьківських обов'язками і самоусунення від їх виконання. Така поведінка суперечить інтересам дитини. Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач і її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд прийняти рішення в інтересах дитини, а також зазначили, що станом на зараз відповідач жодним чином не цікавиться долею сина, його станом здоров'я, не намагається зв'язатися будь-якими наявними засобами зв'язку з ним, не зазначає своє теперішнє місце перебування та свої наміри стосовно участі в житті дитини та виконання батьківських обов'язків.
Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився і не повідомив суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавав.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі, позовні вимоги в інтересах дитини підтримав повністю (а.с.66, 73).
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
15 серпня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №107 (а.с.13).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2015 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №185 (а.с.14).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2017 року по справі № 333/954/17 (провадження №2/333/1074/17), з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але менше 30 відсотків всіх видів заробітку (доходів) для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24.02.2017 року. Рішення суду набуло законної сили 25.04.2017 року (а.с.24-25).
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2020 року по справі №333/4688/19 (провадження №2/333/270/20) шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 розірвано. Рішення суду набуло законної сили 20.02.2020 року (а.с.26-27).
14.04.2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, зареєстрований Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №201. Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.28).
Від цього шлюбу у сторін народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.29).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 29.05.2020 року №04-21/3-325 і витягом з реєстру територіальної громади №2025/007013493 від 27.05.2025 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20, 21).
Відповідно до довідки №Н-412, виданої 15.04.2025 року Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_1 і її неповнолітній син ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22, 23).
На підставі довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №166 «Ракета» Запорізької міської ради №40 від 18.04.2025 року, ОСОБА_4 був зарахований до дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №166 Запорізької міської ради Запорізької області (з 27.07.2022 року перейменовано на Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №166 «Ракета» Запорізької міської ради №40) з 01.09.2017 року в групу раннього віку. З 01.08.2018 року, за досягненням 3-річного віку, дитина була переведена до групи загального розвитку №10, з якої був відрахований з 20.08.2021 року. Мати, ОСОБА_9 , брала активну участь у дошкільному житті дитини, спілкувалася з педагогами щодо виховання дитини, цікавилася життям дитини в дошкільному закладі, відвідувала батьківські збори. Батько, ОСОБА_3 , контакту із дитячим закладом не підтримував, успіхами дитини не цікавився, з вихователями не спілкувався, батьківські збори не відвідував. До закладу освіти завжди приводила та забирала мати (а.с.32).
Відповідно довідки Запорізького гімназії №90 Запорізької міської ради №08-12/18 від 15.04.2025 року, виданої ОСОБА_1 , батько дитини, ОСОБА_3 , за час навчання сина з 01.09.2024 року у школі не з'являвся, з класним керівником та вчителями не спілкувався, навчанням та успіхами дитини не цікавився, участі в батьківських зборах не брав (а.с.33).
Згідно з листом Медичного центру «Му Doctor» ФОП « ОСОБА_10 » від 14.05.2025 року за №25, Анденок до медичного закладу дитину супроводжує мати - ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_3 жодного разу на прийоми не приходив та здоров'ям, фізичним розвитком дитини не цікавився (а.с.34, 35).
Відповідно до довідки, виданої 28.04.2025 року Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), згідно з матеріалами виконавчого провадження №54103788, відкритого 02.07.2017 року на виконання виконавчого листа № 333/954/17 від 08.06.2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , станом на 28.04.2025 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 201751 грн. 94 коп. (а.с.36, 37-40).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона приходиться зведеною сестрою позивачу. Відповідача останній раз бачила 7-8 років тому. ОСОБА_12 називає батьком теперішнього чоловіка ОСОБА_13 , про ОСОБА_3 взагалі не пам'ятає. Останнього на днях народження ОСОБА_12 ніколи не бачила. ОСОБА_3 ніколи матеріально не підтримував свою колишню родину. Він жодної участі у вихованні дитини не бере.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що знайома з позивачем з 2017 року, коли їх діти разом ходили у дитячий садок. Зараз вони разом відвідують спортивну секцію. ОСОБА_12 про свого біологічного батька не згадує, батьком називає теперішнього чоловіка ОСОБА_13 . У дитячий садок дитину приводила та забирала завжди ОСОБА_15 .
Згідно з актом обстеження умов проживання, проведеного спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, від 09.09.2025 року, дитина проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Із розмови з дитиною, яку проводив представник відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, вбачається, що батько з дитиною понад 6 років не спілкується, не вітає зі святами, матеріально не допомагає (а.с.67).
Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району наданий суду висновок про доцільність позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.74).
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
На підставі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення зазначених вимог закону відповідач ОСОБА_3 свої батьківські обов'язки відносно дитини -ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не готує до самостійного життя, його успіхами не цікавиться, в житті та вихованні сина жодної участі не бере.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.51 Конституції України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст.7, 141, 150, 152, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, ч.4 ст.223, ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки і піклування, - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 02 грудня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков