Справа № 308/9441/25
3/308/4707/25
26 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області, відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер паспорта та ідентифікаційний номер - суду не відомі, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
26 червня 2025 року близько 14 год. 58 хв. в м. Ужгород, вул. Станційна, 1, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «MAN», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком лікаря закладу охорони здоров'я № 633 від 26.06.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
Також, в судове засідання не з'явився представник гр. ОСОБА_1 - адвокат Горин В.М.
15 жовтня 2025 року та 21 листопада 2025 року від адвоката Горина В.М. на електронну адресу суду надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, згідно яких просив провести судове засідання стосовно ОСОБА_1 в режимі ВКЗ за допомогою комунікаційної платформи ЕАSYCON.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З урахуванням того, що судом вжиті заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 про час, дату і місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик до суду, останній був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, до суду систематично не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, його участь у розгляді даної категорії справ, з урахуванням положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, не є обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності ОСОБА_1 .
Щодо клопотання адвоката Горина В.М. провести судове засідання стосовно ОСОБА_1 в режимі ВКЗ за допомогою комунікаційної платформи ЕАSYCON суд зазначає наступне.
Статтею 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
Нормами КУпАП не передбачено проведення дистанційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 2 цього Кодексу, для забезпечення об'єктивного та оперативного розгляду справи, вважаю за можливе застосувати аналогію закону з процесуальними нормами КПК України, а саме зі ст. 336 КПК України, якими врегульовано вказане питання.
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Положеннями ст. 336 КПК України встановлений чіткий порядок та зазначені основні умови проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це заяви сторони.
Постановлення рішення про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду застосовується із врахуванням обставин, що зазначаються у клопотанні про таку участь. Даний спосіб участі в судовому засіданні має винятковий характер, у зв'язку з чим повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим участь сторони в судовому засіданні.
Таким чином вважаю, що згідно поданого клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, на переконання суду, поважних причин (за станом здоров'я або з інших поважних причин) неможливості прибути в судове засідання адвоката Горина В.М. не наведено.
З урахуванням наведених міркувань суд не вбачає підстав для задоволення заяви адвоката Горина В.М. про його участь в режимі відеоконференції та приходить до висновку про те, що у його задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вказане, а також принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд проводить розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її адвоката, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення приходжу до переконання, що своїм діянням ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України), 3) а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР).
Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
При цьому, відповідно до вимог п. 2.5, пп. в) п. 2.9 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За приписами п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, згідно п. 2, 3, 10 порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
У відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Пунктами 3,6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, лише за результатами проведеного огляду на стан сп'яніння можливо встановити чи перебуває водій у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами:
- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №3566168 від 26.06.2025 року;
- Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.06.2025 року за № 633.
- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №5653036 від 26.06.2025 року за ст. 124 КУпАП.
- Письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 26.06.2025 року;
- Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.06.2025 року;
- Розпискою гр. ОСОБА_1 від 26.06.2025 року щодо факту залишення на зберігання транспортного засобу.
- Наявними у матеріалах справи та дослідженими відеозаписами відеореєстраторів поліцейських з місця події, що містяться на DVD-диску, що додано до протоколу.
Вказаний огляд на стан алкогольного сп'яніння щодо ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі. З висновку № 633 від 26.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горина В.М. від 13.10.2025 року про направлення матеріалів справи 308/9441/25 про притягнення до адміністративної відповідності ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 257 КУпАП передбачено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1ст. 276 КУпАП).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 566168 від 26.06.2025 року ОСОБА_1 вчинив правопорушення в м. Ужгород, вул. Станційна, 1, що є територіальною підсудністю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Частинами 2, 6 ст. 276 КУпАП встановлена альтернативна підсудність справ про адміністративні правопорушення, та підсудність справ за місцем проживання порушників встановлена ч. 2 та ч. 3 зазначеної статті КУпАП лише у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Частиною 8 ст. 276 КУпАП встановлено, що Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак іншими Законами України не встановлюється місце розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, за змістом наведеної ст. 276 КУпАП не встановлена альтернативна підсудність справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, а встановлена загальна підсудність за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, у вимозі представника ОСОБА_1 - адвоката Горина В.М. про направлення справи про адміністративне правопорушення за підсудністю за місцем реєстрації проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід відмовити.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горина В.М. про ознайомлення з матеріалами справи та надсилання їх до електронного суду адвоката, то таку вимогу було виконано, а матеріали справи завантажені, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 22.10.2025 року.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Таким чином, вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення гр. ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Суддя зазначає, що при прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами. Суддя, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд зазначає, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Відтак право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у діях гр. ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності не притягувався, характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, судом невстановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи. Відтак суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з гр. ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер паспорта та ідентифікаційний номер - суду не відомі, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер паспорта та ідентифікаційний номер - суду не відомі, на користь держави 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 коп.). судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова