Справа № 304/2686/23 Провадження № 1-кс/304/912/2025
01 грудня 2025 рокум. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , поданого на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022070000000053 від 14 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 209 КК України, про скасування арешту майна,
дванадцятого листопада 2025 року адвокат ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить скасувати арешт майна, а саме мобільного телефону «iPhone» із сім карткою, та грошових коштів у сумі 150 євро та 30 040 грн, який було накладено ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2024 року у справі № 304/2686/23 (провадження 1-кс/304/390/2024) та повернути таке ОСОБА_3 .
У судове засідання адвокат не з'явився, направив слідчому судді клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Представник органу досудового розслідування у судове засідання також не з'явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Дослідивши клопотання та необхідні для його розгляду матеріали, слідчий суддя встановив, що у його провадженні перебуває клопотання цього ж заявника (надійшло раніше - 07.10.2025), у якому той зазначає про ідентичні обставини необхідності скасування арешту майна, клопотання є аналогічними за суб'єктом звернення, предметом звернення, а також проханнями. У клопотанні, що надійшло першим неодноразово призначені судові засідання, ухвалою слідчого судді від 09 жовтня 2025 року забезпечено участь адвоката у розгляді клопотання в режимі відеоконференції, наразі визначено нову (наступну) дату розгляду клопотання.
Також слідчий суддя зазначає, що ухвалою слідчого судді від 27 серпня 2025 року (справа № 304/2686/23, провадження 1-кс/304/728/2025) у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022070000000053 від 14 лютого 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, а саме мобільного телефону «Iphone» із сім картою з позначенням № НОМЕР_1 ; грошових коштів на загальну суму 30 040 (тридцять тисяч сорок) грн та 115 (сто п'ятнадцять) євро, із забороною розпорядження та користування вказаним майном, накладеного ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2024 року було відмовлено.
Відтак зазначені обставини вказують на таке: 1) заявник втретє подав аналогічне клопотання; 2) він втретє подав клопотання слідчому судді з тих самих підстав, хоча наразі клопотання про скасування арешту майна, подане 07 жовтня 2025 року перебуває на розгляді слідчого судді, при цьому з'ясування наявності підстав для скасування/відмови у скасуванні арешту майна здійснюватиметься на етапі розгляду клопотання по суті; 3) за ідентичним клопотанням від 29 серпня 2025 року цьому заявнику відмовлено у задоволенні такого, ухвала набрала законної сили з моменту постановлення, тобто є остаточною та не підлягає оскарженню.
Отже, заявник у цьому випадку втретє подав ідентичне клопотання в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Слідчий суддя вважає таку позицію заявника ОСОБА_2 виявом зловживання процесуальними правами, та виходить з того, що хоча норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к, провадження № 51-1925км18).
Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України, який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 № 213-1(І)/2018).
Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. Так, статтями 44 ЦПК України, 43 ГК України та 45 КАС України під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
Відтак за встановлених обставин слідчий суддя прийшов до висновку, що неодноразове подання заявником клопотань з аналогічним предметом і з аналогічних підстав без раціонального обґрунтування необхідності такого, має наслідком залишення такого клопотання без розгляду з огляду на неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтями 1, 9, 369-372 КПК України, слідчий суддя
клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , поданого на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022070000000053 від 14 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 209 КК України, про скасування арешту майна - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя:ОСОБА_1