Справа № 302/1584/25
Провадження № 2-о/302/101/25
03 грудня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участі секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У листопаді 2025 року заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Студений Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області померла її баба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть баби серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про її одруження серія НОМЕР_3 та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження її батька ОСОБА_4 .
Згідно з випискою з погосподарської книги за № 569 від 13.10.2025 померла її баба ОСОБА_2 була власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований та побудований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, будинок побудований у 1968 році, складається з трьох житлових кімнат, свідоцтво на право власності на цей будинок сільською радою не видавалося. Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 022795 від 23.05.2002 ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 0,5074 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі «Ильми» території Н. Студенівської селищної ради.
Зазначала, що після смерті баби вона використовує за цільовим призначенням земельні ділянки, належні ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою старости сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради за № 568 від 14.10.2025.
Її дідо ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_2 ), 1925 р. н., помер ще ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_4 . Однак за життя її дідо 08.02.2008 склав заповіт на її користь.
Покликалася, що з довідки № 566 від 14.10.2025 видно, на час смерті її баби ОСОБА_2 , вона фактично з нею на час смерті більше шести місяців проживала, але не була зареєстрована в даному будинку. Ніхто інший не проживав і не був зареєстрований, а відтак уважала, що є спадкоємицею за законом п'ятої черги до майна померлої баби.
Після смерті баби ОСОБА_2 відкрилася спадщина на її нерухоме майно, зокрема житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , їй нотаріусом було роз'яснено, що оскільки її місце реєстрації відрізнялося від місця реєстрації померлої баби, тобто було відмінним, а відтак вона вважається особою, яка пропустила строк прийняття спадщини за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .
За цих підстав нотаріус рекомендував їй звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою спадкодавиці: АДРЕСА_1 .
Стверджувала і те, що спадкове майно не є спірним, спадкова справа до майна померлої баби ОСОБА_2 не реєструвалася, оскільки згідно з витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83063652 від 29.10.2025 у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ заведених до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 відсутня, а відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83063443 від 29.10.2025 видно, що за життя її баба ОСОБА_2 заповітних розпоряджень не залишала.
Однак у зв'язку з відсутністю реєстраційного запису у її паспорті громадянина України який би свідчив про те, що вона постійно проживає разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , вона не може реалізувати своє право на спадкове майно померлої баби ОСОБА_2 як спадкоємець п'ятої черги за законом.
Посилаючись на наведене вище просила суд установити факт, що має юридичне значення, а саме факт її постійного проживання (більше шести місяців) разом із спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у цій справі в порядку окремого провадження та призначено її до судового розгляду по суті (а.с.24,25).
У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи були належним чином повідомлені. Водночас до суду від адвокатки Гренджі В. Ю. надійшла заява від 01.12.2025, в якій вона просила розглянути цю справу без її участі та участі заявниці ОСОБА_1 , заявлені вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.29).
Заінтересована особа у судове засідання також не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи була належним чином повідомлена, однак представник Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області подав до суду 02.12.2025 заяву, в якій ця сільська рада вимоги ОСОБА_1 визнає та просив розглянути дану справу за відсутності представника Пилипецької сільської ради (а.с.30).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, перелік яких наведено у частині першій цієї ж статті. При цьому за змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян».
Судом установлено, що баба заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 29.12.2021, за актовим записом № 57 (а.с.7).
Як видно з витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 83063443, виданого 29.10.2025 Хустською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності заповіту або спадкового договору, складеного ОСОБА_6 , є відсутня (а.с.8).
Як слідує з витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 83063652, виданого 29.10.2025 нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори Турчин В. Ф., то у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкової справи та виданої на їх підставі свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 є відсутня (а.с.9).
Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України за № 00054415228 від 28.10.2025 вбачається, що батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками заявниці ОСОБА_8 є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с.11).
Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 23.11.2004 ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зареєстрували між собою шлюб, унаслідок чого дружина змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » (а.с.12).
Відповідно до довідки, виданої старостою сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 14.10.2025 за № 566, на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 фактично з нею більше 6-ти місяців проживала, але не була зареєстрована внучка ОСОБА_1 (заявниця) (а.с.13).
Згідно з довідкою, виданою старостою сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 13.10.2025 за № 558, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 проживав у АДРЕСА_1 та разом із ним на день його смерті у цьому будинку проживала і була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 (а.с.14).
З довідки, виданої старостою сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 14.10.2025 за № 568, видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , використовує належні ОСОБА_2 земельні ділянки за цільовим призначенням (а.с.15).
Із виписки з погосподарської книги, виданої старостою сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 13.10.2025 за № 569 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно була власником житлового будинку у АДРЕСА_1 , який розташований та побудований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 . Земельна ділянка знаходилася у власності ОСОБА_2 . Житловий будинок має такі технічні характеристики: рік побудови - 1968, матеріал стін - дерево, матеріал покрівлі - шифер, кількість житлових кімнат - 3. Свідоцтво на право власності на цей житловий будинок сільською радою не видавалось (а.с.16).
Як убачається з державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК № 022795, виданого 23.05.2002 Н. Студенською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60, ОСОБА_2 належали земельні ділянки загальною площею 0,5074 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані у с. Н. Студений Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, у т. ч.: в урочищі «Ильми» площею 0,2000 га; в урочищі «Ильми» площею 0,3074 га (а.с.17).
Як видно з державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК № 022792, виданого 04.03.2003 Н. Студенською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 127, ОСОБА_5 належали земельні ділянки загальною площею 0,5003 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані у с. Н. Студений Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, у т. ч.: в урочищі «Ильми» площею 0,2000 га; в урочищі «Ильми» площею 0,3003 га (а.с.18).
Дідо заявниці ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 03.06.2025, за актовим записом № 13 (а.с.19).
Згідно з заповітом від 08.02.2008, посвідченого секретарем виконкому Н. Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Миголинець Ф.Ф. за реєстровим № 55, то на випадок своєї смерті ОСОБА_13 зробив заповітне розпорядження, а саме все його майно, де б воно не було і з чого б не складалося, все що буде йому належати на день його смерті і на що за законом він буде мати право - заповів заявниці ОСОБА_1 (а.с.20).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини 1, 2 ст. 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, проживання повинно бути постійним, тобто носити тривалий характер, і не припинитися перед смертю спадкодавця, що є передумовою прийняття спадщини, якщо спадкоємець не відмовився від спадщини.
Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Відсутність місця реєстрації спадкоємця за місцем реєстрації, проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного вище, а також через не встановлення під час розгляду даної заяви спору про право, відсутність інших спадкоємців, відсутність заперечень щодо вимог ОСОБА_1 із боку Пилипецької сільської ради, суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а відтак її заява підлягає до задоволення.
За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Установити факт що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання (більше шести місяців) ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 03.12.2025.
Учасники справи:
Заявниця ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: с. Пилипець, буд.75 Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350843.
Суддя В. Ю. Готра