65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4754/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., розглянув заяву (вх.№4-69/25 від 26.11.2025р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» (03113, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 62б, код ЄДРПОУ 43721634) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/4754/25
Представники сторін:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ»: Яківець М.В. - на підставі ордера серії ВН №1479856 від 13.01.2025р.
Від - Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ+»: Голуб А.С. - на підставі ордера серії ВН №1615850 від 28.11.2025р.
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «КОМФОРТСТРІТ» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ+», код ЄДРПОУ 39056181, вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», код ЄДРПОУ 43721634, у користуванні об'єктом оренди за договором оренди № 01/11 від 01.11.2023 р. - частиною нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх, загальною площею 320,0 кв.м, а також у доступі, користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться в межах цього об'єкта оренди, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обгрунтування заяви ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» зазначає, що 01.11.2023р. ТОВ «МЕРКУРІЙ+» (Орендодавець) та ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» (Орендар) уклали Договір оренди нежитлового приміщення № 01/11, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею 320 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх.
На виконання своїх зобов'язань з передачі об'єкта оренди в оренду 14.12.2023р. сторонами був підписаний Акт № 2 прийому-передачі в орендне користування за договором оренди № 01/11 від 01.11.2023р.
В подальшому, 01.07.2024р., ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», як Орендар, та ТОВ «ІМПОРТМАКС», як Суборендар, уклали договір суборенди № 01/07/48, відповідно до умов якого об'єкт оренди був переданий у строкове платне користування (суборенду) ТОВ «ІМПОРТМАКС». На виконання своїх зобов'язань з передачі об'єкта оренди в суборенду 05.07.2024р. сторонами був підписаний Акт передання-приймання приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В.
На твердження заявника, починаючи з 05.07.2024р. об'єктом оренди користується ТОВ «ІМПОРТМАКС» на підставі наведеного вище Договору суборенди.
Заявник повідомляє, що ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» від ТОВ «МЕРКУРІЙ+» було отримано претензію № 1811/-1.25 від 18 листопада 2025 року, якою ТОВ «МЕРКУРІЙ+» просило ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання цієї претензії перерахувати заборгованість у розмірі 509 044,10 грн. на рахунок ТОВ «МЕРКУРІЙ +» (тобто наданий строк для виконання до 22.11.2025 включно).
ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» було направлено на адресу ТОВ «МЕРКУРІЙ+» відповідь № 18/11-1 від 18.11.2025р., якою ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» повідомило, що у зв'язку з наявністю об'єктивних обставин не має можливості сплатити кошти по оренді, проте враховуючи довгу співпрацю між Товариствами та бажанням і далі користуватися орендованим приміщенням було запропоновано ТОВ «МЕРКУРІЙ+» вирішення ситуації шляхом погашення заборгованості з гарантійного платежу, який був сплачений ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», та який перевищує суму заборгованості. Відповіді на вказаний лист ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» не отримало.
Але, як зазначає заявник, 21.11.2025р. працівнику ТОВ «ІМПОРТМАКС» було обмежено доступ до приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх, без зазначення будь-якої обґрунтованої підстави.
На твердження заявника, фактично представниками Орендодавця (ТОВ «МЕРКУРІЙ+) було обмежено в доступі та здійснено перешкоди у доступі до магазину «ЦИТРУС», який здійснює свою діяльність на відповідному об'єкті оренди на підставі Договору суборенди № 01/07/48 від 01.07.2024р.
Враховуючи наведене вище, представники ТОВ «ІМПОРТМАКС» були змушені викликати правоохоронні органи та написали заяву про перешкоджання у доступі до приміщення зі сторони посадових осіб ТОВ «МЕРКУРІЙ+».
Заявник повідомив, що 21.11.2025р. ТОВ «ІМПОРТМАКС» звернулося з листом № 2111/-25-1 до ТОВ «КОМФОРСТРІТ», яким повідомило, що зі сторони адміністрації ТРЦ (ТОВ «МЕРКУРІЙ+») чиняться перешкоди у доступі до приміщення, та зазначено про вжиття заходів для відновлення ТОВ «ІМПОРТМАКС» безперешкодного доступу до приміщення і можливості подальшої роботи на об'єкті суборенди.
Враховуючи вищезазначений лист від ТОВ «ІМПОРТМАКС», ТОВ «КОМФОРСТРІТ» звернулося із листом № 21/11-1 від 21.11.2025р. до ТОВ «МЕРКУРІЙ+» з проханням надати пояснення щодо причин блокування доступу до приміщення, яким на підставі договору суборенди користується ТОВ «ІМПОРТМАКС», та вжиття заходів для невідкладного відновлення можливості безперешкодного доступу до приміщення.
У відповідь, на адресу ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» від ТОВ «МЕРКУРІЙ+» надійшов лист № 2411/-1.25 від 24.11.2025 р., у якому зазначено, що Договір оренди № 01/11 від 01.11.2023р. було достроково розірвано Орендодавцем (ТОВ «МЕРКУРІЙ+) в односторонньому порядку.
ТОВ «КОМФОРСТРІТ» зазначає, що категорично не погоджується із діями ТОВ «МЕРКУРІЙ+» щодо розірвання договору оренди в односторонньому порядку та має намір подати до суду позов про визнання недійсною односторонньої відмови від Договору оренди № 01/11 від 01.11.2023р.
На переконання заявника, забезпечення позову шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні орендованим майном відповідає таким процесуальним заходам забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачені пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, заявник вважає, що запропонований ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Відтак, враховуючи усе вищенаведене, заявник вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «МЕРКУРІЙ+» чинити перешкоди в користуванні об'єктом оренди є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Щодо зустрічного забезпечення позову заявника зазначає, що запропоновані заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають діяльності відповідача, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
28 листопада 2025р. до суду від ТОВ «МЕРКУРІЙ+» надійшла заява (вх.№38057/25 ), згідно якої останній зауважує, що заява про забезпечення позову та надані разом із нею документи не містять жодної інформації щодо незгоди позивача із заборгованістю у розмірі 509 044 грн 10 коп., яка виникла у звязку із невиконанням умов договору оренди.
Отже, на твердження ТОВ «МЕРКУРІЙ+», ТОВ «КОМФОРСТРІТ» визнає, що ним неналежним чином виконувались умови Договору оренди від 26.11.2025 року.
ТОВ «МЕРКУРІЙ+» зазначає, що ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» до отримання претензії від 18.11.2025 р. не намагалось врегулювати виниклу ситуацію щодо наявної заборгованості, а посилання на воєнний стан з'явилися лише після фіксації заборгованості, що свідчить про ухилення від виконання грошових зобов'язань. Більш того, сам договір оренди було укладено під час дії воєнного стану, отже, позивач мав усвідомлювати можливі ризики своєї діяльності в такий час і намагатися їх уникати, а у разі неможливості уникнення - вирішувати, а не замовчувати.
Щодо ж пропозиції зарахування боргу у рахунок гарантійного платежу, ТОВ «МЕРКУРІЙ+» наголосив, що гарантійний платіж не призначений для погашення поточної заборгованості та може використовуватися лише у випадках, визначених Договором, а прохання позивача щодо його зарахування відповідачем не приймається.
На твердження ТОВ «МЕРКУРІЙ+», заявник був обізнаний щодо позиції стосовно спірної ситуації, однак, не вчинив жодних дій з метою її вирішення.
ТОВ «МЕРКУРІЙ+» зазначає, що повідомило ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» про те, що станом на 20.11.2025 року прострочення ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» перевищує встановлені Договором строки, з огляду на що, на підставі п. 9.2 та п. 10.9 Договору : 1. Доступ до об'єкта оренди обмежено, подачу електроенергії та послуг припинено. 2. Договір оренди № 01/11 достроково розірвано з 20.11.2025 року.
Таким чином, ТОВ «МЕРКУРІЙ+» зазначає, що ще з 24.11.2025 року ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» було обізнано про передумови обмеження доступу до об'єкта оренди, а також причини розірвання Договору оренди від 26.11.2025 року. При цьому, можливість застосування таких заходів забезпечення виконання наявного між сторонами зобов'язання передбачена самим договором оренди, а відтак, ігноруючи його виконання, ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» розуміло наслідки такого ігнорування.
ТОВ «МЕРКУРІЙ+» категорично не погоджується із поданою заявою про забезпечення позову, вважає її безпідставною, необґрунтованою, а, отже, такою, що задоволенню не підлягає.
На думку ТОВ «МЕРКУРІЙ+», враховуючи зазначену у заяві інформацію щодо ефемерного майбутнього предмета спору («позов про визнання недійсною односторонньої відмови від договору оренди № 01/11 від 01.11.2023 року») вбачається, що під час розгляду такої справи судом буде здійснюватися дослідження законності підстав для розірвання такого договору. Натомість, у разі заявлення позову із таким предметом спору у суду не буде підстав для оцінки правомірності застосування відповідачем такого засобу забезпечення виконання зобов'язання як притримання.
ТОВ «МЕРКУРІЙ+» зауважує, що посилання заявника на те, що своїми діями ТОВ «МЕРКУРІЙ+» обмежує право третіх осіб (ТОВ “ІМПОРТМАКС») на розпорядження майном, яке зберігається в об'єкті оренди, є абсолютно недоречними, оскільки вказана третя особа не є учасником даного спору, а позивач не є її представником, який має право представляти її інтереси в межах даного спору. Більш того, обмеження права третьої особи, на яке посилається ТОВ “КОМФОРТСТРІТ», пов'язане з безпідставними діями самого заявника з невиконання умов договору оренди, а тому у разі наявності будь-яких претензій третя особа має вирішувати це питання з позивачем у справі.
Таким чином, ТОВ «МЕРКУРІЙ+» вважає, що заявлений ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» спосіб забезпечення позову є неспівмірним з ймовірним предметом спору.
Ухвалою суду від 28.11.2025. призначено судове засідання щодо розгляду заяви ТОВ «КОМФОРСТРІТ» про забезпечення позову.
Розглянув матеріали справи, заяву ТОВ «КОМФОРСТРІТ» про забезпечення позову, заслухав думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі №910/17599/23, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22, від 29.06.2023р. у справі № 925/1316/22.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 14.08.2023р. у справі №904/1329/23, від 11.07.2023р. у справі №917/322/23, від 28.07.2023р. у справі №911/2797/22.
Разом з тим, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі №910/15328/23, від 01.05.2023р. у справі №914/257/23, від 06.03.2023р. у справі №916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23.
Так, у даному випадку, заявник просить заборонити ТОВ «МЕРКУРІЙ+», код ЄДРПОУ 39056181, вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», код ЄДРПОУ 43721634, у користуванні об'єктом оренди за договором оренди № 01/11 від 01.11.2023р. - частиною нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх, загальною площею 320,0 кв.м, а також у доступі, користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться в межах цього об'єкта оренди, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Необхідність заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» у користуванні об'єктом оренди, обгрунтована заявником виходячи з того, що між ТОВ «МЕРКУРІЙ+» та ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/11 від 01.11.2023р., відповідно до умов якого ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» прийняло у строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею 320 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх.
Разом з тим, ТОВ «МЕРКУРІЙ+» в односторонньому порядку з 20.11.2025р. достроково розірвало Договір оренди №01/11, обмежило доступ до об'єкта оренди, а також припинило подачу електроенергії та надання послуг.
Вищезазначене підтверджується листом ТОВ «МЕРКУРІЙ+» вих.№2411/-1.25 від 24.11.2025р. до ТОВ «КОМФОРТСТРІТ», а також талоном-повідомленням єдиного обліку №43685 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.11.2025р., в якому зазначено, що ТОВ «МЕРКУРІЙ+» перешкоджає у доступі до магазину, опечатали приміщення магазину ланцюгом та повісили замок, не дали можливості забрати свій товар.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023р. у справі №922/1583/23, від 28.07.2021р. у справі №914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018р. у справі № 914/970/18, від 10.11.2020р. у справі № 910/1200/20.
Водночас, як неодноразово зазначалось у постановах Верховного Суду, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 16.11.2023р. у справі №921/333/23, від 13.07.2022р. у справі №904/4710/21.
Господарський суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023р. у справі №921/290/23, від 29.06.2023р. у справі №925/1316/22, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі N 917/1390/17.
Оскільки ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» має намір звернутись до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсною односторонньої відмови від договору. Такий предмет спору відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (визнання правочину недійсним).
Отже, у разі задоволення такої вимоги договір має виконуватися його сторонами і надалі.
На переконання суду, забезпечення позову шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні орендованим майном відповідає таким процесуальним заходам забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 ст 137 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, як вбачається із наданих заявником доказів, у приміщенні загальною площею 320 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх, розміщене майно ТОВ «ІМПОРТМАКС», з яким у ТОВ «КОМФОРСТРІТ» укладений договір суборенди № 01/07/48 від 01.07.2024р., відповідно до умов якого об'єкт оренди був переданий у строкове платне користування (суборенду).
Крім того, згідно доказів, доданих до заяви, 21.11.2025р. ТОВ «ІМПОРТМАКС» звернулося з листом № 2111/-25-1 до ТОВ «КОМФОРСТРІТ», яким повідомило, що зі сторони адміністрації ТРЦ (ТОВ «МЕРКУРІЙ+») чиняться перешкоди у доступі до приміщення (обєкту суборенди) та зазначено про вжиття заходів для відновлення ТОВ «ІМПОРТМАКС» безперешкодного доступу до приміщення і можливості подальшої роботи на об'єкті суборенди.
За таких обставин, всі обставини викладені вище, заява ТОВ «КОМФОРТСТРІТ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/4754/25 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
За приписами ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. ст. 136,137, 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/4754/25 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ+» вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» у користуванні об'єктом оренди за договором оренди № 01/11 від 01.11.2023 - частиною нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх, загальною площею 320,0 кв.м, а також у доступі, користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться в межах цього об'єкта оренди - задовольнити.
2. На період розгляду справи заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ+» (65123, м. Одеса, вул.Семена Палія, буд. 99-Б, код ЄДРПОУ 39056181) вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» (03113, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 62б, код ЄДРПОУ 43721634) у користуванні об'єктом оренди за договором оренди № 01/11 від 01.11.2023р.- частиною нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 99В, 1 поверх, загальною площею 320,0 кв.м, а також у доступі, користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться в межах цього об'єкта оренди.
За даною ухвалою стягувачем є: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТСТРІТ» (03113, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 62б, код ЄДРПОУ 43721634)
За даною ухвалою боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ +" (65123, м. Одеса, вул.Семена Палія, буд. 99-Б, код ЄДРПОУ 39056181)
Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 03 грудня 2025р.
Суддя Рога Наталія Василівна