Справа № 276/1488/25
іменем України
"03" грудня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до Хорошівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом ( повідомленням) сторін.
10 вересня 2025 року до суду від представника відповідачки Вишневського А.А. надійшов відзив із клопотання про передачу справи за підсудністю за місцем реєстрації відповідачки - до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а саме до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
05 листопада 2025 року на адресу надійшла вищевказана цивільна справа.
13 жовтня 2021 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_2 договір про надання кредиту № 416699-КС-001. Відповідно до договору ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 16 000 грн зі строком користування коштами протягом 24 тижнів, а відповідачка зобов'язалася вчасно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 30 березня 2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним за орієнтовною реальною річною процентною ставкою 3576,97%, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 2 400 грн.
У разі порушення позичальницею виконання взятих на себе зобов'язань остання зобов'язалася сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф).
Проте позичальниця свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 08 серпня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 41 764,25 грн, у тому числі:
-заборгованість за простроченим кредитом - 16 000 грн;
-заборгованість за простроченими процентами - 23 364, 25 грн;
-заборгованість за простроченою комісією за видачу кредиту - 2 400 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
10 вересня 2025 року до Хорошівського районного суду Житомирської області надійшов відзив представника відповідачки ОСОБА_3 . У відзиві зазначено, що позивач на момент подання позову не надав доказів перерахування коштів відповідачці. У зв'язку з недоведеністю факту отримання кредиту, вимоги про стягнення процентів та комісії, на думку відповідачки, є необґрунтованими.
Також у відзиві міститься зауваження щодо підвищеної процентної ставки: представник відповідачки вважає, що така ставка є завищеною та перевищує межі розумної процентної ставки.
16 вересня 2025 року до Хорошівського районного суду Житомирської області надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «Бізнес Позика». У відповіді зазначено, що до позовної заяви було додано детальний опис дій, який підтверджує порядок укладення договору в електронній формі відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підкреслено, що сторони погодили кредитний договір і підписали його за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо перерахування коштів, позивач надав довідку, сформовану платіжною системою «TAC Pay», з якої вбачається переказ грошових коштів на банківську картку позичальниці. Водночас відповідачка не подала жодних доказів, які б спростовували факт отримання коштів, зокрема не надала виписок із власного карткового рахунку.
Стосовно зауважень представника відповідачки щодо розміру процентної ставки, позивач зазначає, що відповідачка самостійно та добровільно підписала кредитний договір, не була обмежена у часі та мала можливість належним чином ознайомитися з його умовами. Усі істотні умови були чітко викладені у договорі, з яким відповідачка погодилася, підписавши його.
Ухвалою від 10 листопада 2025 року було витребувана інформація щодо зарахування коштів на рахунок позичальниці від АТ КБ « Приватбанк».
В судове засідання представниця позивача Мовчан В.В. не з'явився, проте у позові просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, у відзиві проси розглянути справу без участі них.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Згідно з Відповіддю №2038280 від 24.11.2025 р. з Єдиного державного демографічного реєстру, встановлено, що ОСОБА_1 має РНОКПП НОМЕР_1 , який повністю збігається з РНОКПП відповідачки - ОСОБА_2 , зазначеним у позовній заяві та кредитному договорі.
Враховуючи наведені дані, можна дійти обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Зокрема, суд встановив, що 25 жовтня 2021 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_2 . Договір про надання кредиту №416699-КС-001.
Відповідно до договору ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язалося надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 16 000 грн зі строком користування коштами протягом 24 тижнів, а відповідачка зобов'язалася вчасно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 30 березня 2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним за орієнтовною реальною річною процентною ставкою 3576,97%, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 2 400 грн.
У разі порушення позичальницею виконання взятих на себе зобов'язань остання зобов'язалася сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону).
Згідно з ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
За положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Як зазначалось вище, наявний в матеріалах справи Договір про надання кредиту від 13 жовтня 2021 року №416699-КС-001 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8416, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому у даній справі належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення Кредитного договору між ОСОБА_2 та ТОВ «Бізнес позика».
Отже, підписуючи Договір електронним цифровим підписом, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.
Суд звертає увагу на те, що ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 1383/2010).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17).
Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним Договору про надання кредиту від 13 жовтня 2021 року №416699-КС-001, останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_5 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Щодо перерахування коштів відповідачці відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Тобто кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, здійснивши переказ грошових коштів на банківську картку позичальниці № НОМЕР_2 , яка була вказана нею в анкетних даних під час оформлення договору.
Також позивач на підтвердження успішності проведення операції надав довідку «TAC Pay» про перерахування коштів в сумі 16 000 гривень за кредитним договором (а. с. 31).
Щодо підвищеної процентної ставки суд зазначає, наступне згідно умов кредитного договору від 13 жовтня 2021 року № 416699-КС-001 позичальниці було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, остання за договором споживчого кредитування зобов'язана буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_5 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді. Крім того, ОСОБА_5 було повідомлено орієнтовну вартість кредиту, строк кредиту та орієнтовану реальну річну процентну ставку.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_5 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 13 жовтня 2021року між сторонами укладено кредитний договір № 416699-КС-001, в якому відображені умови надання кредиту, останній з відповідним договором погодився, про що свідчить її електронний підпис.
На момент укладення кредитного договору відповідачка не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз'яснень незрозумілих її умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.
Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.6) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувався коштами відповідачка, до відповідачка із відповідною заявою не зверталася.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини з відповідачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_5 засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.
Суд не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.
Посилання на нарахування відсотків за підвищеною процентною ставкою не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме кредитним договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, вказана заборгованість становить 41 764,25 грн, у тому числі:
-заборгованість за простроченим кредитом - 16 000 грн;
-заборгованість за простроченими процентами- 23 364, 25 грн;
-заборгованість за простроченою комісією за видачу кредиту - 2 400 грн.
Суд в повній мірі погоджується з наданим розрахунком, зокрема щодо процентів, які нараховані відповідно до умов кредитного договору (в тому числі за узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування).
За встановленого, вказана заборгованість на підставі ст. ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором про надання кредиту №416699-КС-001 від 13 жовтня 2021року, а саме: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 16 000 гривень; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 23 364 гривні 25 копійок; заборгованість за простроченою комісією за видачу кредиту у розмірі 2 400 гривень, а всього в загальному розмірі 41 764 гривні 25 копійок, а також в повернення 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М. С. Булкат