Справа № 467/1557/25
3/467/638/25
25.11.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , потерпілого - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чаусове Первомайського району Миколаївської області, громадянки України, освіта вища, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; до адміністративної відповідальності притягувалась постановою ЕНА №6016350 від 25 жовтня 2025 року за ч.2 ст. 122 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Суть звинувачення за версією поліції
25 жовтня 2025 року о 19 год. 00 хв. на автодорозі Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» (с. Зелена Поляна) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Тойота Авенсіс, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконала вимоги дорожньої розмітки 1.1. та здійснила обгін перед поворотом, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1 ПДР України і тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнала та пояснила, що 25 жовтня 2025 року, в темну пору доби, вона рухалась по автодорозі Н-24 у напрямку м. Південноукраїнськ Миколаївської області.
В якийсь момент вона наблизилась до автомобіля з причепом, який їхав попереду у попутному із нею напрямку, але він рухався ближче до правої обочини і вкрай повільно, що дало їй підстави вважати, що вона зможе об'їхати його.
Тим більше, що попереду неї рухалась автівка, яка здійснила обгін «ВАЗ».
У зв'язку із цим, вона, ввімкнувши лівий покажчик повороту, розпочала маневр випередження, але в цей момент водій ВАЗ також ввімкнув лівий покажчик повороту і почав виконувати поворот ліворуч.
Так як їй залишалось замало місця для гальмування, то вона змінила напрямок руху праворуч, повернувшись на праву полосу, але все одно не вдалось уникнути зіткнення з лівим кутом причепу, внаслідок чого її автівку відкинуло за межі проїзної частини по ходу її руху.
Внаслідок зіткнення, її автомобіль отримав пошкодження лівого крила, фари, бампера.
Вказала, що рухалась зі швидкістю 90-92 км/год., повороту ліворуч не бачила і відповідного дорожнього знака на дій ділянці дороги немає.
Натомість, на причепі автомобіля ВАЗ не було покажчиків повороту, а були лише світловібиваючі елементи.
Побачила покажчик лівого повороту лише на автомобілі і вже при виконанні водієм маневру.
І взагалі, вважала, що здійснює об'їзд даного транспортного засобу, щоправда, була притягнута постановою поліції від 25 жовтня 2025 року за невиконання вимог дорожньої розмітки 1.1., за якою вже сплатила штраф.
Адвокат Плечій В.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , направив до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з її невинуватістю, у якому вказав на наступні аргументи.
Зокрема, посилався на те, що після наближення ОСОБА_1 до автомобіля ВАЗ з причепом, який рухався у попутному із нею напрямку, останній здійснив зміщення з середини проїзної частини до її правого краю і значно уповільнив швидкість, розпочавши гальмування.
При цьому, на причепі не відображалися ні вогні стоп- сигналів, ні будь - які покажчики поворотів, у той час, як через розмір причепу ОСОБА_1 не було видно задніх ліхтарів автівки.
Тому ОСОБА_1 вирішила об'їхати зазначений автомобіль, вважаючи, що він припиняє рух, прямуючи на праве узбіччя.
У зв'язку із цим, вона почала зміщуватись від середини полоси руху до її лівого краю, тобто, ближче до лінії дорожньої розмітки, але в цей момент автомобіль ВАЗ несподівано почав маневр повороту ліворуч з крайнього правого положення проїзної частини.
При цьому, автомобіль ВАЗ перекрив рух автомобілю Тойота, а увімкнений покажчик лівого повороту на ньому ОСОБА_1 побачила лише після того, як ВАЗ вже знаходився поперек напрямку її руху.
ОСОБА_1 ужила заходів для екстреного гальмування, проте, уникнути зіткнення фронтальною частиною автомобіля Тойота із задньою частиною причепу ВАЗ не вдалося.
Внаслідок такого Тойота відкинуло за межі проїзної частини праворуч за напрямком первинного руху, а автомобіль ВАЗ з причепом залишався проїзній частині на місці зіткнення. Проте, після ДТП він був переміщений невідомими особами з проїзної частини ліворуч за напрямом руху ще до приїду поліції.
За таких обставин, адвокат вказав, що зміст протоколу не узгоджується із доданими до нього доказами, зокрема, із схемою ДТП.
Так, у протоколі зазначено, що зіткнення відбулось внаслідок порушення ОСОБА_1 правил обгону, який передбачає собою виїзд на зустрічну смугу руху, але на схемі ДТП відображено, що зіткнення мало місце у смузі руху автомобіля Тойота і ВАЗ.
Водночас, постанова ЕНА №60163550 від 25 жовтня 2025 року не може бути врахована у цій справі, так як вона була винесена поліцією відразу після ДТП, коли ОСОБА_1 перебувала в шоковому стані внаслідок значних душевних переживань і не могла адекватно оцінити ситуацію.
Адвокат зазначив, що поліція не надала належної правової оцінки діям водія ВАЗ ОСОБА_2 , який в темпу пору доби здійснював керування транспортним засобом з причепом, який не був обладнаний належними світловими сигналами або з несправністю таких сигналів, а також здійснював поворот ліворуч не з крайнього лівого положення проїзної частини.
Тобто, саме водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.9.4, п.19.1, п.10.4 ПДР України, що й призвело до ДТП.
При цьому, матеріали справи не містять у собі даних, у тому числі, й висновків експерта, про наявність і справність світлових сигналів на причепі та автомобілі, технічної справності т/з до події ДТП, трасологічної і автотехнічної експертиз, та щодо причинно - наслідкових зв'язків між діями водіїв та настанням самої ДТП.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що 25 жовтня 2025 року у темний час доби рухався з м. Первомайськ Миколаївської області до с. Воєводське Первомайського району.
Вказав, що мав намір повернути з траси ліворуч, на дорогу, що веде до с. Виноградний Яр, у зв'язку із чим ввімкнув лівий поворот, зменшив швидкість та перемістися ближче до центру проїзної частини. Рухався повільно, так як не хотів минути поворот на село.
Подивившись у дзеркало заднього виду і впевнившись в безпеці свого маневру, пересвідчившись, що ні зустрічного транспорту, ні попутного транспорту немає, він почав виконувати маневр повороту ліворуч.
Коли автомобіль вже знаходився у самому повороті, а причеп залишався ще на зустрічній полосі руху, він відчув удар в задню ліву частину причепу, від чого його відкинуло вправо. Внаслідок такого причеп пошкодив праву частину його автомобіля.
Потерпілий вказав, що не порушував ПДР України, має тривалий водійський стаж, протягом якого ніколи не притягувався до відповідальності за порушення на транспорті, тим більше, ніколи не був учасником ДТП.
Вказав, що на причепі до його автомобіля наявні світловідбійники та покажчики поворотів, все перебувало у справному стані.
Причиною зіткнення вважає недотримання водійкою автомобіля Тойота швидкісного режиму та відсутність її належної реакції на зміну дорожньої обстановки.
Зокрема, вона рухалась на вкрай великій швидкості, на що вказує характер пошкодження причепу, перетнула суцільну смугу, у той час, як мала змогу об'їхати його, бо траса була порожньою.
Причеп від місця зупинки йому дійсно допомогли відтягнути інші водії, оскільки той після зіткнення знаходився на проїзній частині і заважав руху транспортних засобів.
У свою чергу, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у сукупності із поясненнями її учасників, діючи відповідно до положень ст. 252 КУпАП, тобто, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.
Чи було учинене адміністративне правопорушення
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У свою чергу, відповідальність за порушення ПДР встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Зокрема, статтею 124 КУпАП законодавець установив відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, є адміністративним правопорушенням з матеріальним складом, оскільки диспозиція статті вимагає встановлення не тільки діяння у виді порушення правил дорожнього руху, а й настання суспільно-небезпечних наслідків, а саме: спричинення пошкодження об'єктів, що передбачені її диспозицією, як у даному випадку, транспортного засобу.
При цьому, визначальним є те, що між порушенням ПДР і наслідками, що наслали в результаті такого порушення, має бути доведений і встановлений причинно- наслідковий зв'язок). Адже, не будь - яке порушення ПДР обов'язково призводить до зіткнення ТЗ.
Іншими словами, причинно-наслідковий зв'язок у справах про порушення ПДР означає, що порушення правил дорожнього руху (наприклад, перевищення швидкості, ігнорування знака) безпосередньо призвело до певних наслідків (наприклад, ДТП, пошкодження майна). Поліція повинна довести цей зв'язок, посилаючись на докази, які показують, що дії водія спричинили ті чи інші негативні результати.
До цього ж, диспозиція ст. 124 КУпАП є банкетною, тобто, відсильною до іншого нормативно - правового акту, зокрема, ПДР України, що зобов'язує поліцію при складанні протоколу вказати у ньому конкретні правові норми (пункти і підпункти ПДР), які були порушені водієм у тій чи іншій ситуації і у їх контексті викласти фактичні обставини конкретної ДТП.
І саме порушення цих конкретних пунктів ПДР у контексті конкретної дорожньої обстановки, що склалась, у тому числі, й безпосередньо перед зіткненням, і буде становити суть (одну із складових формули) звинувачення.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу ( ч.2 ст. 251 КУпАП), як у даному випадку, - на поліцію.
Однак, поліція в черговий раз надала до суду недопустимі, неналежні і суперечливі докази щодо обставин дорожньо - транспортної пригоди, а тому суд не може на їх основі встановити істину у справі і прийняти єдино вірне рішення.
Поліція вкотре не вірно відобразила у протоколі дійсні фактичні обставини події, не встановила сукупність норм ПДР, якими у конкретній дорожній обстановці мали керуватись водії, зокрема, ОСОБА_1 , і які буди ними чи одним із них порушені.
Щодо порушення правил обгону
Так, протокол про адміністративне правопорушення містить у собі відомості про те, що водій «Тойота Авенсіс» здійснила обгін перед поворотом і не виконала вимоги дорожньої розмітки 1.1, чим порушила вимоги п.10.1 ПДР України.
У свою чергу, дорожня розмітка 1.1 - це горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках.
А відповідно до п.10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
До чого тут п. 10.1 ПДР суд не зрозумів, але припускає, що поліцейська ОСОБА_3 мала на увазі, що ОСОБА_1 здійснювала обгін перед перехрестям, бо ПДР України не регулюють обгін перед поворотом.
Але правила обгону, у тому числі й перед перехрестям, регулюються розділом 14 ПДР України, а схема ДТП у такій справі повинна містити у собі місце розташування відповідного дорожнього знаку, який вказує, що попереду наявне перехрестя доріг ( у разі, якщо такий знак регулює дану ділянку дороги і дійсно наявний ).
Та з матеріалів справи, які надала поліція, нічого невідомо про наявність чи відсутність такого дорожнього знаку, бо поліцейська ОСОБА_3 не вважала це суттєвою обставиною, не дивлячись на те, що інкримінувала ОСОБА_1 порушення правил обгону «перед поворотом».
Зокрема, суд відмічає, що відповідно до вимог п. 14.2 «б» перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.
У будь - якому випадку, відповідно до п. 14.6 «а» обгін заборонено на перехресті.
У свою чергу, перехрестям є місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території (п.1 10 ПДР).
Але, як видно, у протоколі про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 14.6 «а», зокрема, й у сукупності з вимогами п. 14.2 «б», взагалі не йдеться.
Так само як і про наявність чи відсутність на дорозі дорожнього знаку, який попереджав би про наближення водія до перехрестя.
Характерно, що постановою ЕНА № 6016350 від 25 жовтня 2025 року, тобто цього ж дня і за цією ж подією, поліцейська притягнула ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, тобто, за порушення п. 14.6 «ґ» ПДР, який передбачає заборону обгону транспортного засобу, що здійснює обгін або об'їзд.
Невідомо лише, який саме транспортний засіб здійснював обгін чи об'їзд поперед ОСОБА_1 , якщо на місці події безпосередньо перед зіткненням більше нікого не було, окрім ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч, і самої ОСОБА_1 , яка намагалась його не то обігнати, не то об'їхати.
При цьому, суд відмічає, що факт сплати ОСОБА_1 штрафу за постановою ЕНА № 6016350 від 25 жовтня 2025 ще не вказує на те, що вона може бути взята до уваги при розгляді цієї справи, так як суд вбачає у ній неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 ,а тому сприймає її сумнівною.
Щодо перетину дорожньої розмітки 1.1
З огляду на викладене, виникає питання, а до чого тут дорожня розмітка 1.1, вимоги якої, за версією поліцейської ОСОБА_3 , не виконала ОСОБА_1 і яким чином це призвело до зіткнення автомобілів.
Суд вказує, що за загальним правилом, розмітку 1.1 забороняється перетинати (п.34 ПДР).
Але, як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
В судовому засіданні ОСОБА_1 представила таку версію події, згідно якої потерпілий ОСОБА_2 рухався на автомобілі з причепом ближче до правої частини дороги і з вкрай низькою швидкістю, у той час, як ніяких покажчиків повороту на причепі не відображалось.
Тобто, у разі якщо потерпілий рухався із швидкістю менше 30 км/год. і не подав сигнал повороту ліворуч, то ОСОБА_1 мала право здійснити його обгін, перетнувши розмітку 1.1.
Але пересвідчитись у дійсності цієї версії суд не може, так як будь - яких об'єктивних даних про швидкість руху ОСОБА_2 у нього немає, а поліцейська з'ясовувати це питання в учасників ДТП не вважала за потрібне.
Єдине, що ОСОБА_2 підтверджує свій рух із значно низькою швидкістю, який мав на меті не оминути поворот ліворуч.
Тим більше, що він виконував поворот ліворуч з причепом, тому є логічним зменшення швидкості його руху.
При цьому, встановити із якого саме положення проїзної частини Водій ВАЗ здійснював поворот ліворуч суд також змоги не має, так як ніяких інших даних про це, окрім прямо суперечливих пояснень сторін, у нього немає.
Зокрема, якщо ОСОБА_2 дійсно здійснював його з крайньої правої частини дороги, то тоді у нього виник обов'язок надати ОСОБА_1 перевагу в русі.
Але тоді виникає питання чи дійсно ОСОБА_1 перетнула розмітку 1.1 неправомірно.
Тим більше, що в суді вона надала пояснення, що об'їжджала «ВАЗ», а не обганяла його.
За версією поліцейської ОСОБА_3 перетин з боку ОСОБА_1 розмітки 1.1 призвів до зіткнення транспортних засобів, тобто, зіткнення перебувало у прямому причинному зв'язку із фактом перетину суцільної смуги.
За такого, можливо було б допустити, що ОСОБА_1 виїхала на зустрічну смугу руху і саме на ній відбулось зіткнення.
Але згідно схеми зіткнення відбулось на правій смузі руху, а ОСОБА_1 пояснила, що безпосередньо перед зіткненням змінила напрямок руху вправо з метою уникнення контакту з «ВАЗ».
Тому ураховуючи, що поліція не зібрала інформації про кут контактування автомобілів і не зафіксувала у схемі відстань від місця зіткнення до суцільної (осьової) смуги, то залишається незрозумілим, яким чином виїзд на зустрічну смугу руху перебував у причинному зв'язку із зіткненням, якщо саме зіткнення мало місце вже на правій смузі.
За таких обставин, суд констатує відсутність беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 неправомірно перетнула розмітку 1.1 і що цей перетин був у прямому причинному зв'язку зіткненням і пошкодженням транспортних засобів.
Отже, обвинувачення у цій частині є не доведеним узгодженими між собою доказами,а тому сумнівним.
Стосовно питання наявності/відсутності покажчиків повороту на причепі потерпілого
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказала на відсутність покажчиків повороту на причепі потерпілого, що не дало їй змоги побачити його намір здійснити маневр повороту ліворуч.
У свою чергу, потерпілий вказав на наявність на причепі таких покажчиків і на їх справний стан до моменту ДТП, а так само і на те, що він завчасно подав відповідний сигнал повороту.
Таким чином, у суду наявні дві прямо протилежні версії цієї обставини і одночасно відсутні будь - які інші фактичні дані, які б дали змогу або підтвердити ту чи іншу версію, або ж спростувати якусь із них.
Тому будь - яка із цих версій могла мати місце у дійсності, оскільки поліція не переймалась з'ясуванням цих обставин, зокрема, шляхом опитування учасників події безпосередньо після неї, у той час, як ці фактичні дані мають істотне значення для встановлення істини у справі.
За такого, суд може припустити, що покажчики повороту на причепі дійсно були підключені і працювали у справному стані, а потерпілий вчасно подав відповідний сигнал, але цього через неуважність не побачила ОСОБА_1 .
І одночасно, не виключає, що покажчики поворотів на причепі не були підключені через електричний кабель до розетки автомобіля і ОСОБА_1 через це об'єктивно не могла побачити відповідний сигнал.
Отже, суд позбавлений змоги безсумнівно встановити ці обставини і згідно принципу «іn dubio pro reo» має трактувати і цей сумнів на користь ОСОБА_1 .
Загалом, з мотивів, що наведені вище, суд констатує, що у цій справі безсумнівно не доведено обставин, які відображені у протоколі, а саме: що мало місце порушення правил обгону, що мав місце неправомірний перетин розмітки 1.1 і що цей перетин був у прямому причинному зв'язку із наслідками, що настали.
Тобто, що дійсно було учинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП за обставин, що викладені у протоколі.
Суд відхиляє посилання поліції на порушення вимог п.10.1 ПДР, яке у цій ситуації немає ніякого правового значення.
Чи винна особа, якій висунуте звинувачення, у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення
Як суд вказав вище, поліція не довела порушення з боку ОСОБА_1 саме тих вимог ПДР, які зазначені у протоколі.
Більш того, суд вважає, що ОСОБА_1 все ж таки порушила ПДР, однак геть не ті пункти, які їй інкримінувала поліція.
Суд припускає, що вона, щонайменше, не дотрималась:
- вимог п.2.3 «б» ПДР України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- вимог п. 14.6 «а» ПДР, яким заборонено обгін на перехресті.
Ймовірно, ОСОБА_1 порушила й вимоги п. 14.2 «б» ПДР, за яким перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.
Але з мотивів, що наведені вище, суд не може встановити це однозначно.
Саме ці пункти ПДР повинні були бути внесені у протокол, бо саме їх порушення могло бути у прямому причинному зв'язку із самою ДТП, але, як видно, вони були проігноровані поліцейською, яка складала протокол.
Тобто, ОСОБА_1 було інкриміновано порушення не тих норми закону, які вона дійсно порушила.
Але суд не може обґрунтовувати своє рішення власними припущеннями.
Бо тим самим суд втратить роль арбітра і фактично самостійно висуне звинувачення, а так само і самостійно накладе стягнення, що вказуватиме на його упередженість і обвинувальний уклін.
Тому саме поліція, складаючи протокол, зобов'язана зіслатись на точні правові норми, які були порушені особою.
Суд знову наголошує для поліції, що він не може виправити протокол самостійно в силу застосування правової позиції ЄСПЛ, яка сформована ним у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), зокрема, про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому попри наявність негативних наслідків для потерпілого у виді пошкодження його транспортного засобу, суд мусить констатувати недоведеність поліцією учиненого правопорушення через істотне порушення нею вимог закону при збиранні доказів, основним із яких є протокол.
Отже, з мотивів, що наведені вище, суд виключає із доказової бази у цій справі протокол ЕПР1 №493993 від 25 жовтня 2025 року, так як він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП у частині викладення суті правопорушення, а тому він є недопустимим доказом.
Суд вкотре вказує, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Цим процесуальним документом особа фактично притягається до адміністративної відповідальності . Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище, фактично є обвинуваченням.
Та у даному випадку, зміст протоколу взагалі не відповідає фактичним обставинам справи, містить у собі сумнівну формулу обвинувачення і сумнівну кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 у розрізі посилання на норми (пункти) ПДР України, а тому суд не може вважати висунуте у такий спосіб звинувачення законним.
СЄПЛ вже давно поширив стандарти кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення і висунув вимогу чіткого і детального формулювання обвинувачення, яке, у свою чергу, забезпечує особі право на ефективний захист.
А поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання і подання доказів, що лежить у площині діяльності саме поліції, яка перша прибуває на місце події і має у точній відповідності зафіксувати усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, у цій ситуації поліція на таке не зважала, що тягне за собою недопустимість протоколу як доказу.
Бо недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Решта доказів, долучених до протоколу, є похідними від нього і покликані лише уточнити і деталізувати обставини, що викладені у протоколі. Самостійно, самі по собі, вони не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
Бо за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись судом лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Зокрема, у цій справі установлено, що дані протоколу суперечать даним схеми ДТП, бо за протоколом причиною зіткнення є перетин розмітки 1.1, і логічно, що, виїзд на зустрічну смугу руху, але саме зіткнення мало місце на правій смузі руху, яка є попутною для учасників цієї події.
Постанову ЕНА №6016350 від 25 жовтня 2025 року суд не бере до уваги як доказ, бо вбачає у ній сумнівну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за п. 14.6 «ґ» ПДР.
Решта доказів можуть лише в сукупності з протоколом і схемою мати якесь доказове значення і те є сумнівне.
Пояснення ж учасників події у суді є прямо протилежними і суду відсутні інші будь - які належні і допустимі докази, які б дали йому змогу підтвердити чи спростувати якусь із версій.
З цим, суд констатує, що поліція через неправильне складання протоколу і нехтування ретельним збором доказів не довела наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ст. 124 КУпАП, а саме: суспільно- небезпечного діяння, яке являє собою обов'язкову ознаку об'єктивної сторони цього правопорушення.
Відсутність/недоведеність однієї обов'язкової ознаки правопорушення має наслідком відсутність / недоведеність правопорушення у цілому.
Тому суд констатує недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП через істотне порушення описаних вище вимог закону.
Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин
Підставою адміністративної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні всіх ознак складу правопорушення, передбаченого законом.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
У даному випадку суд встановив відсутність (недоведеність) у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Тому вона у цьому провадженні не підлягає адміністративній відповідальності.
При цьому, суд відмічає, що власник автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 у зв'язку із закриттям провадження у цій справі не позбавляється права відшкодувати спричинені йому збитки у порядку, встановленому законом, зокрема, через доведення цих обставин у порядку цивільного судочинства у разі, якщо він бажає подати відповідний позов і матиме у цьому потребу.
Бо ця справа фактично закривається через допущені поліцією істотні порушення встановленої законом процедури доказування, тобто за відсутністю складу правопорушення, а не за відсутністю його події.
Мотиви відхилення позиції сторони захисту
Суд відхиляє доводи захисту про «об'їзд» автомобіля «ВАЗ», так як останній не знаходився у нерухомому стані до моменту зіткнення, у той час, як ПДР України пов'язують об'їзд з нерухомою перешкодою.
Водночас, випередження - це рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі.
У даному випадку, на думку суду, мав місце саме обгін, оскільки визначених ПДР умов для об'їзду (нерухома перешкода) чи випередження (наявність декількох смуг для руху чи рух в одній смузі) не було.
Суд вважає, що перетин розмітки 1.1 з виїздом на зустрічну смугу руху фактично мав місце, але не доведено, що саме це стало причиною ДТП.
При цьому, суд відхиляє позицію захисту щодо порушення водієм ОСОБА_2 вимог ПДР, так як з мотивів, що викладені вище, не може однозначно встановити це.
До того ж, на нього не було складено протокол, а тому суд не може надавати оцінку його діям поза межами висунутого звинувачення.
Питання дотримання чи недотримання вимог ПДР водієм ОСОБА_2 не є предметом перевірки у даному справі.
Бо у межах цього провадження досліджується дії ОСОБА_1 і виключено у контексті висунутого їй звинувачення і у межах складеного відносно неї протоколу.
Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови
Судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , так як вона не піддається адміністративному стягненню.
Суд не встановив застосування заходів забезпечення провадження у цій справі, тому не приймає рішення про їх скасування.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 247, 283,284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв'язку з відсутністю у її діях складу цього правопорушення.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_2 право доводити спричинену йому шкоду у порядку цивільного судочинства.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Суддя Ірина Явіца