79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/3050/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ розглянув матеріали справи
за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал», місто Львів
до відповідача Київського національного університету культури і мистецтв, місто Київ
про стягнення 15 384,77 грн.
Без виклику сторін.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал» до Київського національного університету культури і мистецтв про стягнення 15 384,77 грн заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Ухвалою суду від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала суду від 02.10.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 02.10.2025.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторінвід відповідача не надходили.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами №102123-Ввід 15.01.2024, №102123 від 26.02.2025 про надання послуг централізованого водопостачання та за договорами №102123-К від 15.01.2024, №102123 від 26.02.2025 про надання послуг централізованого водовідведення в частині оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з грудня 2024 по вересень 2025, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 15 384,77 грн, з яких 8 312,87 грн заборгованість за послуги централізованого водопостачання та 7071,90 грн заборгованість за послуги централізованого водовідведення.
Відповідно до умов вищезазначених договорів Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» зобов'язувалось надавати послуги водопостачання та водовідведення до приміщень, розташованих за адресою місто Львів: вулиця Кушевича5 та вулиця Випасова, 9, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в термін, передбачені договором.
На виконання вказаного договору відповідачу було надано послуги водопостачання та водовідведення. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості за отриманіпослуги не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача у відповідача існує заборгованість за період з грудня 2024 по вересень 2025 в сумі 15 384,77 грн, з яких 8 312,87 грн заборгованість за послуги централізованого водопостачання та 7 071,90 грн заборгованість за послуги централізованого водовідведення.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 15 384,77 грн основного боргу занадані послуги централізованого водопостачання та послуги централізованого водовідведення.
Позиція відповідача.
Відповідач подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву у якому зазначив, що вимоги позивача є обгрунтовані, позовні вимоги визнає в повному обсязі (вх.№26779/25 від 09.10.2025).
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Львівським міським комунальним підприємством “Львівводоканал» та Київським національним університетом культури і мистецтв (споживач) укладено договіри №102123-Ввід 15.01.2024 та №102123 від 26.02.2025 про надання послуг централізованого водопостачання з додатками, відповідно до умов яких водоканал надає послуги з централізованого водопостачання (послуги з розподілу води, 65110000-7 ДК 021:2015), а споживач користується послугами та сплачує за послуги на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України.
Крім того, Львівським міським комунальним підприємством “Львівводоканал» та Київським національним університетом культури і мистецтв (споживач) укладено договори №102123-К від 15.01.2024 про надання послуг централізованого водовідведення та №102123 від 26.02.2025 з додатками, відповідно до умов яких водоканал надає послуги з централізованого водовідведення (послуги з відведення стічних вод, 90430000-0 ДК 021:2015), а споживач користується послугами та сплачує за послуги на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пунктів 1.1. договорів водоканал надає послуги централізованоговодопостачання та централізованого водовідведення, а споживач користуєтьсяпослугами та сплачує за них на умовах визначених договорами.
Розмір плати за послуги погоджені сторонами у розділі 2 наведених договорів.
Зокрема, пунктом 2.1. договору №102123-Ввід 15.01.2024про надання послуг централізованого водопостачання передбачено, що тарифи на послуги встановлюються уповноваженим законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону та становлять на момент укладення договору - 17,292 гривень з ПДВ за 1 куб.метр;
Згідно пункту 2.1. договору №102123 від 26.02.2025 тариф надання послуг централізованого водопостачання - 25,74 грн з ПДВ за 1 куб метр;
Згідно пункту 2.1. договору №102123-К від 15.01.2024 тариф надання послуг централізованого водовідведення - 8,592 грн з ПДВ за 1 куб метр.
Згідно пункту 2.1. договору №102123 від 26.02.25 тариф надання послуг централізованого водовідведення - 14,688 грн з ПДВ за 1 куб метр.
За умовами пункту 3.3 (договір №102123-К від 15.01.2024, №102123 від 26.02.2025) та пункту 3.5 (договір №-102123-В від 15.01.2024, №102123 від 26.02.2025) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за послуги здійснюється не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.
Строк дії договорів №102123-К від 15.01.2024 та №-102123-В від 15.01.2024 визначено до 31.12.2024 але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Строк дії договорів №102123 від 26.02.2025 та №-102123 від 26.02.2025 визначено до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).
На виконання умов укладених договорів, позивачем надавались відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками на оплату за водопостачання та водовідведення, які долучено до матеріалів справи. Однак відповідач не дотримувався умов договорів та не сплачував кошти за надані послуги у повному обсязі, внаслідок чого у період грудня 2024 по вересень 2025 утворилася заборгованість у розмірі 7 071,90 грн з оплати за послуги з централізованого водовідведення, а у період грудня 2024 по вересень 2025 заборгованість у розмірі 8 312, 87 грн за послуги централізованого водопостачання.
Відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за договорами №102123-В від 15.01.2024 та №102123 від 26.02.2025, №102123-К від 15.01.2024 та №102123 від 26.02.2025 у встановлений строк не виконав.
Позивачем скеровувалася на адресу відповідача претензія вих.№ДВ-9936 від 17.06.2025.
Однак, відповідачем (споживачем) заборгованість за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за період з грудня 2024 по вересень 2025 не оплачена, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 15 384,77 грн, з яких 8 312,87 грн заборгованість за послуги централізованого водопостачання та 7 071,90 грн заборгованість за послуги централізованого водовідведення, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Висновки суду.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами виникли відносини на підставі договорів №102123-В від 15.01.2024, №102123 від 26.02.2025 про надання послуг централізованого водопостачання та за договорами №102123-К від 15.01.2024, №102123 від 26.02.2025 про надання послуг централізованого водовідведення.
Положенням частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт належного надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в період з грудня 2024 по вересень 2025 включно підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за водопостачання та централізоване водовідведення за вказаний період, а також відсутністю звернень з боку відповідача щодо обсягів споживання питної води у цей період і здійснених нарахувань.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами пунктів 3.3 та пунктів 3.5 вищезазначених договорів оплата за послуги проводиться до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивач зазначив, що за надані послуги відповідач заборгував 15 384,77 грн, з яких 8 312,87 грн заборгованість за послуги централізованого водопостачання та 7 071,90 грн заборгованість за послуги централізованого водовідведення.
Відповідач подав заяву про визнання позову (вх.№26779/25 від 09.10.2025).
Згідно частин 1-4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що визнання позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
На час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, відповідачем не здійснено оплату заотримані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з грудня 2024 по вересень 2025.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 15 484,77 грн, з яких з яких 8 312,87 грн заборгованість за послуги централізованого водопостачання та 7 071,90 грн заборгованість за послуги централізованого водовідведення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ПД_6482 від 23.06.2025.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.
Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3 028,00 грн судового збору.
Водночас позовна заява Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 30.09.2025 (документ сформований в системі 30.09.2025).
Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8), переплата становить 605,60 грн.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом за умови подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
Крім того, слід зазначити, що згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 % від суми 2 422,40 грн, тобто 1 211,20 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 211,20 грн необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 191, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Київського національного університету культури і мистецтв (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи 02214159) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код юридичної особи 034348471) 8 312,17 грн заборгованості за послуги централізованого водопостачання, 7071,90 грн за послуги централізованого водовідведення та 1 211,20 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
4. Повернути Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» (79017, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код юридичної особи 034348471) з Державного бюджету судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №ПД_6482 від 23.06.2025, у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено
та підписано 01.12.2025
Суддя Сухович Ю.О.