Справа № 129/429/25
Провадження № 2-а/127/74/25
25 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Іщенко А.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) осіб адміністратративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Остапенко Мар'яна Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
31.01.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника Остапенко М.В., звернувся з позовом до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №788 про накладення штрафу на позивача у розмірі 850,00 грн. Позивач вважає, що постанова від 08.01.2025 року №788 є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначив, що з фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню через те, що під час взяття на військовий облік було виявлено, що у останній втратив військово-обліковий документ №290420230693371300278 виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2024 року через свою необережність. Позивач вказав, що під час розгляду справи про його притягнення до адміністративної відповідальності він був відсутній, оскаржувана постанова не містить підпису про отримання постанови в день її винесення. Крім того, 25.12.2024 року протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 211 КУпАП, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, не складався у присутності позивача та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про його складання не сповіщалося. Оскільки копія постанови була направлена на адресу проживання позивача, та отримав він її 16.01.2025 року, тому в силу 286 КАС України, позивач не мав змоги протягом 10 днів оскаржити її. Додатково представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 не втрачав військово-обліковий документ, зазначила, що він стоїть на війському обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов ВЛК, щодо визначення ступеня придатності, згідно якої його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах та ін. Однак, під час спілкування представники ТЦК запропонували пред'явити ВОД та паспорт. ВОД у ОСОБА_1 із собою не було, оскільки документи перебували вдома, а мобільний застосунок «Резерв+» у нього не встановлений. У зв'язку з чим ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення відомостей. При цьому, у присутності ОСОБА_1 будь-які адміністративні матеріали не складалися щодо відсутності ВОД, в базі даних осіб, які перебувають у розшуку останній не значиться. ОСОБА_1 перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 з 25.12.2024 року до 02.01.2025 року. При цьому, 26.12.2024 року родичі привезли ВОД та передали працівникам ТЦК. Тільки 02.01.2025 року ОСОБА_1 відпустили з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_1 не вчинив жодних дій передбачених ст.211 КУпАП, ВОД не втрачав та не мав умеслу на порушення вимог положення та правил воєнного стану, мобілізації та забезпечення чи переслідував будь-який інтерес. На підставі викладеного, позивач просив суд поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом. Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_3 №788 від 08.01.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 850,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 211 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 06.02.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
19.02.2025 року на надресу суду надійшла заява про усунення недоліків з позовною заявою в новій редакції з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.02.2025 року адміністративну справу передано на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.
В результаті автоматизованого розподілу, розгляд зазначеної справи призначено головуючому судді Бойко В.М.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області суду від 28.03.2025 року поновлено строк на звернення до суду та відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У свою чергу, 23.05.2025 року на адресу суду від представника відповідача Губіча В.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказав, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки позов є безпідставним. Зазначив, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744 «Про організацію та ведення претензійно позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень» районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають повноваження здійснювати представництво у судах. Крім того, предметом позовної заяви ОСОБА_1 є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.211 КУпАП винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 має повноваження щодо самостійного представництва у судах, та враховуючи той факт, що постанову №788 від 08.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення відносно позивача винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому належною стороною по справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Крім того, згідно п. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. 25.12.2024 року, при взятті громадянина ОСОБА_1 на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 , начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 було виявлено, що у ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ. При з'ясуванні фактичних обставин було встановлено, що позивач через свою необережність втратив військово-обліковий документ №290420230693371300278 виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2024 року. У зв'язку з виявленням в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 211 КУпАП, інспектором відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 - працівником ЗСУ ОСОБА_5 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1169 від 25.12.2024 року, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено протокол №788 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 211 КУпАП. Громадянину ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було роз'яснено положення ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП. Також було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 08.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , в каб. 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . До протоколу додано: копія паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з Єдиного державного реєстру обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, рапорт майора ОСОБА_8 . Від надання пояснень та клопотань, а також від отримання другого примірника протоколу громадянин ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення громадянин ОСОБА_1 повторно був повідомлений шляхом направлення рекомендованого листа за вих.№14387 від 27.12.2024 року. 08.01.2025 року на вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час, будучи належним чином повідомленим про час і дату розгляду, ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, громадянин ОСОБА_1 був добре обізнаним з фактом складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 211 КУпАП та у подальшому направленням його до розгляду, адже це було йому роз'яснено уповноваженою особою на складення протоколу за участю свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час складення адміністративних матеріалів. Окрім цього, останній про місце і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується направленням рекомендованого листа за вих. №14387 від 27.12.2024 року. Проте, громадянин ОСОБА_1 про поважність причин не з'явлення на розгляд справи про адміністративне правопорушення не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Крім того, від нього не надходило письмових пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення та клопотань/заяв про те, що він особисто має намір надати такі пояснення під час розгляду справи. Зазначене свідчить, про намір громадянина ОСОБА_1 ухилитися від відповідальності за вчинене правопорушення шляхом не з'явлення на розгляд справи чи подання відповідних клопотань чи заяв та відмови у підписанні та отриманні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього. Тому, з урахуванням вище наведеного такі дії ОСОБА_1 мають ознаки недобросовісного користування наданими правами, зокрема які спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.06.2025 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Остапенко М.В. не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. На адресу суду від представника позивача Остапенко М.В. надійшло клопотаня про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача Губіч В.О. в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі.
Дослідивши представлені докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_9 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , установлено, що згідно відомостей зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, та під час взяття на військовий обілк було виявлено, що ОСОБА_1 втратив військово-обліковий документ № НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.11.2024 року через свою небережність. Від пояснень ОСОБА_1 відмовився, заяв та клопотань не надав. Про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення рекомендованого листа за вих.№14387 від 27.12.2024 року, відтак будучи належним чином повідомленим на розгляд справи не прибув. На підставі викладеного ОСОБА_1 притягуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 80,00 грн, за ч.2 ст.211 КУпАП (а.с.15-16).
16.01.2025 року ОСОБА_1 отримаві копію вказаної постанови №788 від 08.01.2025 року, що підтверджується трекінгом відправлення 2370000072957 (а.с.18).
Підставою для винесення Постанови №788 від 08.01.2025 року слугував Протокол №788 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.211 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, та під час взяття на військовий обілк було виявлено, що ОСОБА_1 втратив військово-обліковий документ № НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.11.2024 року через свою небережність. У протоколізафіксовано, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності відмовся від надання пояснень, підписання протоколу, та отримання примірника протоколу, що засвідчено підписами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.81).
Разом з тим, відповідно ло наданого Військово-облікового документа№290420230693371300278 від 07.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за рішенням ВЛК Медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний придатний до військової служби 07.04.1994 р. гр.ІІ ст.- наказ МО №260/1987 р.(а.с.19).
Також, з Витягу №491622-20062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 10.06.2024 року ОСОБА_1 , 16.01.1969 року перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перебував у розшуку (а.с.23).
Відповідно до Довідки ВЛК №109/1248 від 05.09.2024 року, ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.22).
26.12.2024 року адвокатом Остапенко М.С. було надано пояснення з приводу незаконного тримання ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.27).
27.12.2025 року адвокат Остапенко М.В. звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_12 із заявою про порушення з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 професійних прав, з яких вбачається ознаки крмінального правопорушення щодо професійних прав та гарантій адвокатської діяльності, а також незаконного позбавлення волі клієнта ОСОБА_1 (а.с.28-29).
На звернення адвоката Остапенко М.В. Вінницький зональний Відділ ВСП надав відповідь №952/849 від 14.01.2025 року, відповідно до якої вказано, що в діях військовозобов'язаного ОСОБА_1 під час перевірки вбачалися ознаки умисного ухилення від військової служби по мобілізації та небажання виконувати свій конституційний обов?язок, шляхом показової демонстрації низьких морально-ділових якостей, небажання виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни невмотивованості до проходження військової служби в лавах Збройних Сил України. Крім того, твердження щодо створення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 перешкод в наданні правової допомоги громадянину ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки громадянин ОСОБА_1 на момент прибуття адвоката був відсутній на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку із слідуванням у складі команди до військової частини НОМЕР_2 . На даний час військовозобов?язаний ОСОБА_1 не був відібраний до складу команд та вручено повістку на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 03.02.2025 для визначення призначення на особливий період (розписка від 02.01.2025 N?26/0201). Враховуючи вищевикладене, повідомило, що інформація стосовно протиправних дій посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не знайшла свого підтвердження. Всі дії щодо громадянина ОСОБА_1 здійснювалися в межах чинного законодавства (а.с.31-32).
Також, 03.02.2025 року на 09.00 год. ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період (а.с.33).
На противагу вказаного, представником відповідача було подано до суду відповідні докази.
Згідно Рапорту начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.12.2024 року вбачається, що до відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 та СПІ 25.12.2024 року звернувся громадянин ОСОБА_1 , 1969 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 25.12.2024 року, з заявою для отримання військово-облікового документа. В ході прийому вищезазначеного громадянина виявлено, що він втратив військово-обліковий документ № НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_13 . від 07.11.2024 року через свою необережність. На підставі статті 68 Конституції України та враховуючи вище викладене, просив притягнути вищезазначеного громадянина до адміністративної відповідальності відповідно: до Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.82).
Від написання пояснень ОСОБА_1 25.12.2024 року відмовмвся (а.с.82 зворот).
Також від написання заяви про про видачу військового квитка 25.12.2024 ОСОБА_1 відмовмвся (а.с.84).
Відповідно до облікової картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.84-85).
ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгялду справи про адміністративне правопорушення на 08.01.2025 рок о 10 год. 00 год. (а.с.86).
Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що ОСОБА_1 через свою необережність втратив військово-обліковий документ.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб'єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв'язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб'єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов'язкова умова адміністративної відповідальності.
Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб'єкта до вчиненого ним діяння. Його обов'язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП імперативно визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Орган (посадова особа) також повинен з'ясувати мотив і характер вчиненого діяння, наявність причинного зв'язку, а у відповідних випадках - мети правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як конкретне правопорушення. Кожний склад правопорушення обов'язково складається з таких елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу правопорушення, що виключає відповідальність особи за вчинене нею діяння.
Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стаття 211КУпАП, передбачає, що зіпсуття або недбале зберігання призовниками, військовозобов'язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття правопорушення, завжди характеризується формою вини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не вчинив жодних дій передбачених ст. 211 КУпАП, оскільки військово-обліковий документ не втрачав та не мав умиселу на порушення вимог положення та правил воєнного стану, мобілізації та забезпечення чи переслідував будь-який інтерес. Військово-обліковий документ №290420230693371300278 наявний в матеріалах справи, а працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перевірки покументів не було встановлено дрного факту.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Складений протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Більш того, притягнути особу до адміністративної відповідальності можливо виключно за конкретне порушення певної норми права.
Крім того, одним з нормативних актів, який визначає правила військового обліку, є Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Передумовою законного притягнення особи до адміністративної відповідальності є обов'язкове належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Факт неповідомлення або неналежного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури
Сформована судова практика чітко вказує, належним повідомленням є саме письмові докази - відмітка про отримання листа з повідомленням про вручення.
В рішенні від 08 травня 2024 р. по справі № 642/1199/24 Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що наявні у матеріалах справи відомості, а саме роздруківка текстового повідомлення, котре відповідачем направлено на мобільний номер, не дають суду обґрунтованих підстав для встановлення факту належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області у справі № 451/414/23 від 17 травня 2023 року позов про скасування постанови ТЦК та СП задоволено. Суд зазначив, що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Апеляційний суд у згаданій справи, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, вказав: факт неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.211 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова №788 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правпорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП накледно штраф в розмірі 850,00 гривень, прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Стосовно твердження відповідача щодо неналежного складу учасників справи, суд вбачає за необхдіне зазанчити, що оскаржувана Постанова була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Так, відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року, а саме п.3 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Вищевказане знаходить своє підтвердження також і у Висновках Верховного Суду України, які він зазначив у своїй Постанові по справі № 344/6751/22 від 27 березня 2024 року, а саме відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Аналіз наведеної правової норми свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21 (провадження № К/990/20744/22).
Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до ст. 96 ЦКУ Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, враховуючи вищенаведене, відповідачем у справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.
Позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом згідно банківської квитанції від 17.01.2025 року було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому дана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_3 від 08.01.2025 року №788 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.211 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 вигляді штрафу у сумі 850,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , код. ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя: