вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4643/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ", Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Варварівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД", м. Дніпро
про стягнення попередньої оплати за договором поставки №19122024-Д від 19.12.2024 у загальному розмірі 1 641 351,55 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №19122024-Д від 19.12.2024 у загальному розмірі 1 641 351,55 грн., що складається з: основний борг у розмірі 1 212 529,61 грн., 7% штрафу у розмірі 84 877,07 грн., 3% річних у розмірі 23 119,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 88 701,54 грн., неустойка у розмірі 232 124,13 грн., а також просить стягнути судові витрати.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.11.2025, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення про часткове задоволення позовних вимог.
19.11.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД" судові витрати на професійну правничу допомогу у справі № 904/4643/25 у розмірі 189 135,15 грн, що складаються із 25 000,00 грн вартості послуг та 10% від стягнутої суми на користь позивача за рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду та повідомлено учасників справи, що розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відбудеться в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Через недотримання норм частини 4 статті 126 ГПК України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту пункту 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази та не встановив недотримання позивачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 ГПК України.
Аналіз наведених норм частини 4 статті 126 ГПК України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. Як вбачається з матеріалів справи, сторони передбачили фіксований розмір оплати за надані послуги.
Велика Палата Верховного Суду в п.21 додаткової постанови від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» наголошено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
На підтвердження відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано, зокрема, договір №14/04-25 про надання правової допомоги від 14.04.2025, укладений між ТОВ "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (далі - Клієнт) та Полєшко Е.П. (далі - Адвокат), акт про надання правової допомоги від 11.11.2023, рахунок фактури № 1111 від 11.11.2025 на суму 189 135,15 грн., довіреність № 1 від 24.03.2025, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4498 від 04.10.2019.
Відповідно до пункту 1.1. договору 1.1. Адвокат зобов'язується: надати клієнту юридичний супровід з ведення судової справи за позовною заявою ТОВ “ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ» до ТОВ “УКР ЕМ ТРЕЙД» про стягнення попередньої оплати за договором поставки, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Клієнт зобов'язаний:
а) своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання її обов'язків за цим Договором, в тому числі документами у потрібній кількості примірників, нормативними актами і що регулюють діяльність Клієнта, транспортними засобами;
б) надавати в повному обсязі на вимогу Адвоката достовірну інформацію про діяльність Клієнта необхідну для виконання Адвокатом його обов'язків за цим Договором;
в) оплачувати витрати Адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за цим Договором понесені в інтересах Клієнта (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо);
г) оплачувати послуги Адвоката в порядку та на умовах, визначених цим Договором;
д) підписати акт наданої правничої допомоги протягом трьох днів з моменту отримання. Якщо протягом трьох днів зауважень по вказаному акту не надійшло, він вважається підписаним (пункт 3.1. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 25 000,00 грн. Гонорар успіху Адвоката за даним договором складає 10% із загальної суми стягнутої на користь Клієнта за рішенням суду.
Виплата гонорару здійснюється Клієнтом в 100% розмірі за надану правничу допомогу, відповідно до підписаних Сторонами Актів наданої правничої допомоги та виставленого рахунку-фактури (пункт 4.2. договору).
Оплата за надану правничу допомогу сплачується Клієнтом в безготівковій формі, протягом шістдесяти днів на підставі рахунку (пункт 4.3. договору).
Суми гонорару за надання правничої допомоги зазначаються Адвокатом в актах про надання правничої допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту або направляється поштовим відправленням за його місцезнаходженням. Моментом отримання акту Клієнтом є дата, зазначена в розписці, повідомленні про вручення рекомендованого або цінного з описом поштового відправлення. Сторони домовилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання акту про надання правничої допомоги повернеться Адвокату, то, Клієнт вважається таким, що отримав акт про надання правничої допомоги за цим договором належним чином (пункт 4.4. договору).
Акти повинні бути розглянуті та підписані Клієнтом протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання, визначений в п.4.4 (пункт 4.5. договору).
Згідно п.п. 2, 3 акту № б/н від 11.11.2023, вартість наданих послуг (розмір гонорару) складає 25 000,00 грн. та 164 135,15 грн.
Відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення заявлених вимог, заперечення та доказів щодо не співмірності заявленого розміру витрат до суду не надав.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 ).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Суд враховує також пасивну позицію відповідача, який не подав заперечень проти позову та не з'явився в жодне судове засідання. Тобто адвокат лише склав позовну заяву та участі в трьох судових засіданнях (засідання призначене 04.11.2025 не відбулось через оголошену повітряну тривогу).
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує, що справа не є складною, а тому не вимагала від адвоката витрати значного часу, не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Врахувавши викладене, суд з урахуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, витрачений адвокатом позивача час на підготовку поданих документів, у відповідності до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що справедливим та співрозмірним є стягнення на користь позивача витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн., поклавши іншу частину витрат на позивача.
Керуючись статями 126, 129, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЕМ ТРЕЙД" (49026, м. Дніпро, вул. Решетилівська, буд. 10А; код ЄДРПОУ 45444658) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАВЛОГРАДЗЕРНОПРОДУКТ" (51325, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Варварівка, вул. Залізнична, буд. 2; код ЄДРПОУ 31980957) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В решті заяви відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено та підписано - 03.12.2025.
Суддя В.Г. Бєлік