06.11.2025 м. Дніпро Справа № 912/280/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Агро» на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 у справі № 912/280/25 (суддя Глушков М.С.), повний текст ухвали складено 13.05.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Агро», м. Олександрія, Кіровоградської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех Агро», м. Кропивницький
про стягнення 205 246,89 грн, -
1. Короткий зміст клопотання про стягнення судових витрат та додаткового рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ «Алекс Агро» до ТОВ «Тех Агро» про стягнення 205 246,89 грн заборгованості, з яких: 180 586,89 грн - основний борг, 13 399,65 грн - пені, 1 501,00 грн - 3% річних, 9 759,35 грн - інфляційні збитки, з покладенням судових витрат.
Рішенням від 15.04.2025 провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Тех Агро» на користь ТОВ «Алекс Агро» 150 586,89 грн основного боргу, 10 823,99 грн пені, 2 528,22 грн інфляційних втрат, 1 203,99 грн 3% річних, а також 1 981,72 грн судового збору.
05.03.2025 разом з позовною заявою позивачем подано заяву про розгляд питань про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, за змістом якої позивач зазначає, що по даній справі будуть понесені витрати на правничу допомогу згідно з умовами договору, а тому докази про такі витрати будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
25.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 у даній справі відмовлено у прийнятті додаткового судового рішення у справі № 912/280/25 про стягнення судових витрат з ТОВ «Тех Агро».
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ "Алекс Агро" оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) та просить: скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Алекс Агро» щодо розподілу судових витрат; стягнути з ТОВ «Тех Агро» на користь ТОВ «Алекс Агро» витрати на оплату правничої допомоги у сумі 24 000,00 грн.
Апелянт зазначає, що п'ятиденний строк на подання доказів про судові витрати має обчислюватися з дати доставки повного тексту рішення (22.04.2025), тому подане 25.04.2025 клопотання про стягнення судових витрат, здійснено в межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Крім того, до матеріалів справи долучено всі необхідні докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн, зокрема: договір, ордер, додаток до договору та платіжні інструкції.
Апелянт вважає безпідставним висновок суду про відсутність доказів понесення витрат, оскільки подані документи підтверджують їх дійсність, необхідність і зв'язок із розглядом справи.
Також заявник наголошує, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, порушивши принципи змагальності та верховенства права, а висновки суду суперечать практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, згідно з якою право сторони на компенсацію фактичних і розумних витрат на правничу допомогу є складовою права на справедливий суд.
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнені доводи.
У поданому відзиві ТОВ «Тех Агро» зазначає, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Доводи апеляційної скарги, на думку відповідача, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на конкретні порушення норм ГПК України чи неправильне застосування судом норм права.
Вимоги апелянта про стягнення судових витрат є необґрунтованими, оскільки він не надав належних доказів фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу - відсутній детальний опис наданих послуг, обсяг виконаних робіт та час, витрачений адвокатом. Подані документи не дають можливості встановити реальність, необхідність і співмірність заявлених сум зі складністю справи, чим порушено порядок доведення та розподілу судових витрат, визначений ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України.
Крім того, заявлена сума гонорару є завищеною, не відповідає критеріям розумності, реальності та пропорційності, визначеним законом і судовою практикою.
Надані апелянтом договір та платіжні документи не підтверджують фактичного надання правничої допомоги саме у цій справі. Відповідно, витрати на правничу допомогу не можуть бути покладені на іншу сторону без належного доведення їх обґрунтованості, необхідності та співмірності.
З огляду на викладене, ТОВ «Тех Агро» просить ЦАГС залишити апеляційну скаргу ТОВ «Алекс Агро» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 - без змін.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ «Алекс Агро» до ТОВ «Тех Агро» про стягнення 205 246,89 грн заборгованості, з яких 180 586,89 грн - основний борг, 13 399,65 грн - пеня, 1 501,00 грн - 3 % річних, 9 759,35 грн - інфляційні втрати, з покладенням судових витрат на відповідача.
Разом із позовом, 05.03.2025, позивач подав заяву про розгляд питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті, зазначивши, що витрати на професійну правничу допомогу будуть понесені відповідно до умов договору, а докази їх розміру будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. До заяви позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 1771 від 04.02.2025 та платіжну інструкцію від 05.02.2025 № 300, яка підтверджує попередню оплату правничої допомоги.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2025 провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, а позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Тех Агро» на користь ТОВ «Алекс Агро» 150 586,89 грн основного боргу, 10 823,99 грн пені, 2 528,22 грн інфляційних втрат, 1 203,99 грн 3 % річних та 1 981,72 грн судового збору.
25.04.2025 в системі «Електронний суд» позивачем було сформовано клопотання до суду про стягнення судових витрат. До клопотання заявником долучено платіжну інструкцію, від 25.04.2025 №368, яка підтверджує остаточну оплату ТОВ «Алекс Агро» правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги № 1771 від 04.02.2025.
07.05.2025 ТОВ «Тех Агро» було сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які зводяться до ненадання позивачем належних доказів, які б підтверджували обсяг, характер і реальність наданих адвокатом послуг, що унеможливлює встановлення їх дійсності та співмірності зі складністю справи. Зокрема, відсутній детальний опис виконаних робіт, не подано актів приймання-передачі послуг, не визначено час, витрачений адвокатом, та обсяг фактично виконаних дій.
Надані до заяви документи (договір, додаткова угода, ордер, платіжні інструкції) лише свідчать про наявність договірних відносин позивача з адвокатським бюро, але не доводять реальність надання правничої допомоги саме у межах даної справи. Встановлення фіксованої вартості послуг у твердій сумі не звільняє позивача від обов'язку подати детальний опис виконаних робіт.
Сума 24 000,00 грн заявлених витрат, на думку відповідача є завищеною, не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності, не співмірна зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а тому не може бути покладена на відповідача. Відшкодування таких витрат створить для нього надмірний фінансовий тягар.
У зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір до співмірного та обґрунтованого.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом положень ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 2, 3 ст. 124 ГПК України).
Поряд з цим згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що положення статей 221, 244, 123- 126, 129 ГПК України визначають чіткий процесуальний порядок заявлення, доведення та розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, сторона, яка претендує на їх компенсацію, повинна до закінчення судових дебатів заявити про намір подати відповідні докази, а після ухвалення рішення - надати такі докази у п'ятиденний строк, якщо таку заяву було зроблено заздалегідь (але до закінчення судових дебатів). Невиконання цього обов'язку є підставою для залишення поданих доказів без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судова колегія ЦАГС, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, погоджується з наданою судом правовою оцінкою обставин справи, вважаючи її обґрунтованою та такою, що відповідає усталеним підходам судової практики Верховного Суду.
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач, хоча й подав попередній розрахунок судових витрат та відповідний договір про надання правничої допомоги, однак не дотримався передбаченого процесуального строку для подання доказів понесення таких витрат після ухвалення рішення у справі, не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, а також не надав документів, що підтверджують фактичний обсяг, зміст і вартість наданих адвокатом послуг.
Надані до суду документи (договір, додаток, ордер, платіжна інструкція) лише підтверджують існування договірних відносин між позивачем і адвокатським бюро, але не дають можливості суду встановити реальний обсяг виконаної правничої роботи, її необхідність та співмірність зі складністю справи. Відсутність детального опису наданих послуг, актів приймання-передачі, фіксації часу та змісту виконаних дій виключає можливість визнання заявленої суми витрат доведеною та обґрунтованою.
Такий підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в ухвалах від 03.03.2021 у справі № 908/1238/18, 07.04.2020 у справі № 910/2022/19, 26.10.2021 у справі № 911/3039/19, а також у постановах об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, де наголошено, що для компенсації витрат на правничу допомогу сторона має довести їх реальність, необхідність і розумність, подати належні та допустимі докази фактичного надання послуг і їх вартості.
Крім того, як зазначено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд при вирішенні питання про розподіл витрат має виходити з критеріїв реальності та розумності адвокатських витрат, враховуючи обставини конкретної справи, складність спору та фінансовий стан сторін. Аналогічні підходи містяться у практиці Європейського суду з прав людини (справи «Двойних проти України», «East/West Alliance Limited проти України», «Лавентс проти Латвії»), згідно з якою відшкодовуються лише фактичні, необхідні та розумні витрати.
Таким чином, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів належними доказами фактичного виконання послуг та їх змісту (акт приймання виконаних робіт, перелік виконаних робіт), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку факту виконання умов договору та оцінити обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн, а також пропустив передбачений законом строк для подання таких доказів без клопотання про його поновлення. За цих умов суд першої інстанції правомірно залишив подані матеріали без розгляду та відмовив у прийнятті додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Отже, правова оцінка суду першої інстанції є правильною, відповідає вимогам процесуального закону та усталеним правовим позиціям Верховного Суду, а підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на те, що п'ятиденний строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України, має обчислюватися з моменту отримання повного тексту рішення, є помилковим. Норма закону прямо визначає, що сторона, яка до закінчення судових дебатів заявила про намір подати докази судових витрат після ухвалення рішення, зобов'язана надати їх протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, а не з моменту отримання його повного тексту. Такий підхід неодноразово підтверджувався у правових позиціях Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.04.2020 у справі № 910/2022/19 та від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
З урахуванням того, що рішення у справі було ухвалено 15.04.2025, а клопотання про стягнення витрат подано лише 25.04.2025, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про пропуск встановленого законом строку. Апелянт не заявляв клопотання про його поновлення, тому суд не мав правових підстав розглядати подані документи по суті.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності належних доказів понесення витрат також є безпідставними, оскільки не підтверджують реальний обсяг виконаних робіт, їх зміст, тривалість та зв'язок із цією конкретною справою. Відсутність актів приймання-передачі послуг або детального опису наданої допомоги не дає можливості суду оцінити необхідність, розумність і співмірність заявлених 24 000,00 грн із характером і складністю справи, а також факт надання цих послуг, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Твердження апелянта про надмірний формалізм суду не відповідають дійсності. Суд першої інстанції діяв у межах процесуального закону, забезпечив сторонам рівність процесуальних прав і обов'язків, а оцінка доказів здійснювалась на підставі ст. 86 ГПК України.
Посилання апелянта на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини також не спростовують висновків суду, оскільки навіть за підходами цих судових інстанцій відшкодовуються лише фактичні, необхідні та розумні витрати, доведені належними доказами. До матеріалів даної справи позивачем таких доказів не надано.
Отже, колегія суддів ЦАГС відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні, встановивши, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Алекс Агро» - без задоволення.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Алекс Агро» та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 у межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Відтак, керуючись ст. 269, 275, 276 ГПК України, апеляційна скарга ТОВ «Алекс Агро» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Агро» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2025 у справі № 912/280/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02.12.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов