06.11.2025 м. Дніпро Справа № 908/1227/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2024 у справі № 908/1227/24 (суддя Ярошенко О.В.), повний текст рішення складено 23.09.2024
за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД», м. Запоріжжя
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничо-поліграфічне об'єднання «Запоріжжя», м. Запоріжжя
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про стягнення грошових коштів, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
23.04.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД» про стягнення 854105,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 30.11.2023.
Позов обґрунтовано використанням відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:01:004:0041 по пр. Соборному, 150а у м. Запоріжжі без правовстановлюючих документів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Ортус ЛТД» на користь Запорізької міської ради 854105,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 30.11.2023, та 10249,26 грн судового збору.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Ортус ЛТД» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) і просить: апеляційну скаргу задовольнити; оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради; судові витрати покласти на позивача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції в порушення норм процесуального та матеріального права (ст. 2, 7, 16, 73, 74, 80, 236- 238 ГПК України), дійшов помилкових висновків виключно на підставі усних тверджень позивача, не підтверджених належними доказами, про нібито одноосібне користування відповідачем спірною земельною ділянкою;
- суд безпідставно застосував доктрину заборони суперечливої поведінки, не дослідивши подані відповідачем докази та не навівши мотивів відхилення його аргументів, чим порушив принципи змагальності сторін і обов'язок суду надавати вмотивовані рішення відповідно до практики ЄСПЛ (справи «Кузнєцов проти РФ», «Серявін проти України», «Проніна проти України» тощо). В рішенні відсутній аналіз доводів відповідача, а наведені обставини не відповідають фактичним даним справи. Матеріали містять докази користування спірною ділянкою також ТОВ «ВПО «Запоріжжя» (відсутність акта повернення землі, наявність сплати орендної плати та податкових декларацій), що свідчить про відсутність доказів одноособового користування ділянкою саме ТОВ «Ортус ЛТД».
Суд першої інстанції не дослідив ці обставини, не встановив фактичного користувача, площі та періоду користування, як того вимагає позиція Верховного Суду (постанова від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20);
- судом безпідставно відмовлено у витребуванні оригіналу електронного доказу - витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, поданого позивачем лише у вигляді паперової копії без можливості перевірки дійсності QR-коду. Така відмова суперечить вимогам ст. 73, 74, 77, 78, 96, 162 ГПК України та практиці Верховного Суду (постанова об'єднаної палати КГС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21), відповідно до якої у разі сумнівів щодо достовірності паперової копії суд зобов'язаний витребувати оригінал електронного доказу. Суд же, не перевіривши справжність витягу, безпідставно визнав його належним доказом і на ньому ґрунтував розрахунок суми стягнення;
- суд першої інстанції порушив вимоги ст. 80 ГПК України, безпідставно прийнявши та врахувавши як докази документи, які не існували на момент подання позову (нові листи органів влади, витяг з НГО від 14.06.2024 тощо). Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку їх подання і не довів причин несвоєчасного їх надання до суду. Такі дії суду створили перевагу одній стороні, що суперечать принципам змагальності та рівності сторін і є істотним процесуальним порушенням;
- суд безпідставно прийняв відповідь позивача на відзив та клопотання з пропуском установлених процесуальних строків без заяви про їх поновлення, чим порушив вимоги статей 118, 119, 166 ГПК України. Подані після спливу строку документи мали бути залишені без розгляду. Ігнорування цього питання свідчить про недотримання принципів рівності сторін та правової визначеності;
- безпідставна відмова суду у призначенні судової експертизи з питань землеустрою порушує статті 73- 80, 98, 99 ГПК України. Експертиза була необхідна для перевірки достовірності та правильності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щодо якої існують суперечливі дані. Відмова у її проведенні позбавила відповідача можливості реалізувати право на ефективний захист і призвела до неповного з'ясування обставин справи;
- суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 11.03.2009) та статей 269, 288 Податкового кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Як встановлено матеріалами справи, між Запорізькою міською радою та ТОВ «ВПО «Запоріжжя» 16.02.2009 укладено договір оренди земельної ділянки, який діяв на момент набуття ТОВ «Ортус ЛТД» права власності на розташований на ній об'єкт нерухомості.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до нового власника об'єкта нерухомості переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього орендаря.
На час укладення договору діяла редакція ст. 33 Закону № 161, якою передбачалося автоматичне поновлення договору оренди у разі продовження користування ділянкою після закінчення строку договору за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця. Матеріали справи не містять доказів направлення таких заперечень або вимог про повернення земельної ділянки.
За цих умов договір оренди вважається поновленим на попередніх умовах, що виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 зазначив, що договірний характер правовідносин виключає можливість їх кваліфікації як безпідставного збагачення.
Крім того, матеріали справи свідчать, що Запорізька міська рада фактично отримувала орендні платежі, що спростовує доводи про безпідставне збереження коштів відповідачем;
- суд першої інстанції безпідставно не врахував дію положень Закону України № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно».
Згідно з підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону № 3050-IX), юридичні особи та фізичні особи-підприємці звільняються від нарахування та сплати плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 щодо земельних ділянок, розташованих на територіях, включених до Переліку територій активних бойових дій, затвердженого наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022. Місто Запоріжжя включене до зазначеного Переліку.
Таким чином, на переконання скаржника, нарахування позивачем збитків за спірну земельну ділянку за цей період є протиправним, оскільки навіть за чинного договору оренди орендар був би звільнений від сплати орендної плати згідно із законом.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Запорізька міська рада вказує, що доводи ТОВ «Ортус ЛТД» є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач зазначає, що договір оренди землі № 040626100607, укладений із ТОВ «ВПО «Запоріжжя» у 2006 році, припинив дію 03.07.2016, а продовження користування після закінчення строку дії договору не створює прав оренди. Власником нерухомого майна на спірній ділянці з 2009 року є ТОВ «Ортус ЛТД», яке не укладало нового договору оренди і фактично безоплатно користувалось землею, чим порушило вимоги ст. 206 ЗК України щодо платності землекористування. Інших законних користувачів ділянки не встановлено, а сплачені ТОВ «ВПО «Запоріжжя» суми не можуть бути зараховані за обов'язками «Ортус ЛТД».
Щодо витягу з нормативної грошової оцінки, позивач пояснює, що відсутність доступу за QR-кодом зумовлена технічними обмеженнями строку зберігання документів у системі е-сервісів, а справжність даних підтверджена повторним витягом № НВ-2300080752024 від 14.06.2024, який узгоджується з попереднім документом. Отже, витяг є належним і допустимим доказом.
Доводи відповідача щодо пропуску строків на подання відповіді на відзив також є безпідставні, оскільки позивач подав документ 27.05.2024 - у перший робочий день після вихідного, що відповідає вимогам ст. 116 ГПК України.
Клопотання про призначення експертизи суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки питання нормативної грошової оцінки не потребують спеціальних знань, а відповідні докази вже надані. Висновок експерта не є обов'язковим і не має переваги над іншими доказами.
Посилання апелянта на Закон № 3050-ІХ про звільнення від сплати за землю є безпідставним, оскільки відповідач не подавав доказів застосування цієї норми до спірних правовідносин, а тому питання звільнення від плати за землю не було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, позивач вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2024 законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу ТОВ «Ортус ЛТД» такою, що не підлягає задоволенню.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
20.06.2006 між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач) та ТОВ «Видавничо-поліграфічне об'єднання «Запоріжжя» (орендар, третя особа-1 у справі) укладено договір оренди землі № 040626100607, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 03.07.2006.
Відповідно до умов договору та рішення 31-ї сесії Запорізької міської ради IV скликання № 17/160 від 17.03.2006, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4173 га для розміщення друкарні за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний (просп. Леніна), 150а. Земельна ділянка передавалася в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1 558 406,85 грн (у цінах 2006 року) (п.п. 1, 2, 4, 5, 14 договору).
Передача земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:004:0041 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 03.07.2006, підписаним сторонами.
Договір укладено строком на 10 років (п. 8). Згідно з п. 20, після припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, не гіршому, ніж той, у якому він її одержав. Пункт 30 передбачає обов'язок орендаря після закінчення строку дії договору або поновити його, або повернути земельну ділянку орендодавцеві за його вимогою. Відповідно до п. 33, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено, а п. 34 встановлює, що фактичне продовження користування майном після спливу строку дії договору не є підставою для його поновлення.
До договору укладалися додаткові угоди: № 040726100459 від 19.06.2007, № 041026101708 від 29.06.2010, якими змінювалися умови щодо розміру орендної плати.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 370039717 від 15.03.2024, ТОВ «Ортус ЛТД» (відповідач) належить на праві власності нерухоме майно (реєстраційний номер 1063344023101): друкарня літ. А-4, прохідна-кафе літ. Б, склади літ. В, Г, Д, Е, Ж, И, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 150а.
Відомості про право власності внесено 11.03.2009, державна реєстрація проведена 19.10.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 182 від 23.02.2009.
23.11.2023 ТОВ «Ортус ЛТД» направило до Запорізької міської ради лист № 37, у якому повідомило про набуття права власності на вищезазначені об'єкти нерухомості та просило замінити орендаря земельної ділянки за договором оренди землі від 20.06.2006 № 040626100607 шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до витягу № НВ-2300108422023 від 01.12.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:01:004:0041) становить 11 048 893,83 грн.
За даними Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (лист № 06.1-14/3036 від 26.12.2023), ТОВ «Ортус ЛТД» не перераховувало кошти до бюджету Запорізької міської територіальної громади за користування вказаною земельною ділянкою у період з 01.01.2021 по 30.11.2023.
Водночас ТОВ «Видавничо-поліграфічне об'єднання «Запоріжжя» сплачувало орендну плату: за 2021 рік - 141 323,88 грн, за 2022 рік - 23 553,98 грн, за період 01.01.2023 - 30.11.2023 - 64 884,95 грн.
Згідно з довідками про заборгованість, складеними ГУ ДПС у Запорізькій області та долученими до пояснення від 10.06.2024 і клопотання від 20.06.2024, заборгованість ТОВ «Ортус ЛТД» зі сплати орендної плати відсутня.
ТОВ «Видавничо-поліграфічне об'єднання «Запоріжжя» подавало податкові декларації з плати за землю (орендна плата за землі державної та комунальної власності) за 2021 рік та січень - березень 2022 року. Загальна сума сплаченої орендної плати за період 01.01.2021 - 30.11.2023 становить 229 762,81 грн (ККДБ 18010600) у тому числі по роках: 2021 у сумі 141 323,88 грн; 2022 у сумі 23 553,98 грн; 2023 у сумі 64 884,95 грн.
Згідно з витягом № НВ-2300080752024 від 14.06.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:004:0041 становить 11 612 248,83 грн.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності українського народу, а від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно із ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земля в межах населених пунктів, що не перебуває у приватній або державній власності, належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:004:0041 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Суд першої інстанції встановив, що з 11.03.2009 власником об'єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці, є ТОВ «Ортус ЛТД», а тому відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України та ч. 2 ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття права власності), до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщене це майно, у тому ж обсязі, що й у попереднього власника. Ці норми імперативно закріплюють принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, відповідно до якого право користування землею переходить одночасно з переходом права власності на будівлю чи споруду.
Разом з тим, укладений у 2006 році договір оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та ТОВ «Видавничо-поліграфічне об'єднання «Запоріжжя» припинив свою дію 03.07.2016 у зв'язку із закінченням строку оренди. Матеріали справи не містять доказів його поновлення чи укладення нового договору оренди ні з попереднім, ні з новим власником нерухомого майна. Відтак, починаючи з 04.07.2016, користування земельною ділянкою здійснюється відповідачем без належної правової підстави.
З огляду на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, особа, яка без достатньої правової підстави набула або зберегла у себе майно (у даному випадку - збереження коштів за рахунок користування земельною ділянкою комунальної власності без укладеного договору), зобов'язана повернути це майно власнику. Для виникнення такого позадоговірного зобов'язання достатньо встановлення факту:
1. користування чужим майном (земельною ділянкою);
2. відсутності правової підстави для такого користування;
3. збереження за рахунок власника певного майнового еквівалента (у вигляді несплаченої орендної плати).
Оскільки ТОВ «Ортус ЛТД» фактично користувалося земельною ділянкою, на якій розміщене його нерухоме майно, але не сплачувало орендну плату, воно безпідставно зберегло у себе кошти, які належали територіальній громаді м. Запоріжжя.
Посилання відповідача на те, що орендну плату у спірний період сплачувало ТОВ «Видавничо-поліграфічне об'єднання «Запоріжжя», суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки така сплата здійснювалася неналежним платником і не від імені відповідача.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати обов'язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Жодних доказів виконання обов'язку з внесення плати від імені відповідача іншим суб'єктом не надано.
Крім того, поведінка відповідача, який визнає своє право власності на нерухомість та водночас заперечує обов'язок сплачувати плату за землю, на якій вона розміщена, є недобросовісною та суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), закріпленій у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Враховуючи норми статей 206, 125 ЗК України, використання землі є платним, а об'єктом плати виступає земельна ділянка. Таким чином, навіть за відсутності оформленого договору оренди, користувач земельної ділянки зобов'язаний компенсувати власнику вартість користування нею у формі орендної плати або її еквіваленту.
Оскільки право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:004:0041 за відповідачем не зареєстроване, договір оренди не укладено, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 048 893,83 грн, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2021 по 30.11.2023 у сумі 854 105,64 грн відповідно до нормативної грошової оцінки землі та положень Податкового кодексу України (статті 288, 289).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів (без оформлення договору оренди), у зв'язку з чим безпідставно зберіг кошти, які підлягають стягненню на користь Запорізької міської ради у розмірі 854 105,64 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги ТОВ «Ортус ЛТД», колегія суддів ЦАГС дійшла висновку про їх відхилення з таких підстав:
- доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно поклався лише на усні твердження позивача, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Суд першої інстанції при вирішенні спору здійснив повний і всебічний аналіз доказів, наданих сторонами, та обґрунтовано дійшов висновку про наявність фактичного користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Ортус ЛТД». Висновки суду ґрунтуються не лише на поясненнях позивача, а й на письмових та матеріальних доказах, досліджених у судовому засіданні, зокрема: актах обстеження, фотоматеріалах, листуванні з органами місцевого самоврядування, а також інших документах, що підтверджують використання земельної ділянки відповідачем без належного оформлення правовстановлюючих документів.
Відповідно до статей 75, 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному і безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів, у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують користування земельною ділянкою іншим суб'єктом - ТОВ «ВПО «Запоріжжя», не спростовують установлених судом першої інстанції обставин. Такі докази свідчать лише про можливе попереднє чи паралельне використання ділянки, що не виключає і не заперечує факту подальшого користування нею відповідачем без належного оформлення прав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача оформити право користування спірною земельною ділянкою в установленому законом порядку;
- посилання на практику ЄСПЛ (справи «Кузнєцов проти РФ», «Серявін проти України», «Проніна проти України») не можуть автоматично змінювати оцінку фактів та доказів у конкретній господарській справі, оскільки застосування доктрини суперечливої поведінки та принципів змагальності відбувається у межах національного процесуального права та конкретних обставин справи;
- щодо витребування оригіналу електронного доказу. Суд першої інстанції не допустив порушення процесуальних норм, оскільки витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки був наданий позивачем до матеріалів справи, а відповідачем не доведено наявність іншого розміру нормативно-грошової оцінки.
Позиція Верховного Суду (постанова від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21) передбачає витребування оригіналу електронного доказу у разі сумнівів щодо достовірності, проте таких сумнівів у суду не виникло. При цьому, справжність даних про нормативну грошову оцінку додатково була підтверджена позивачем витягом № НВ-2300080752024 від 14.06.2024, який узгоджується з попереднім документом. Отже, витяг є належним і допустимим доказом, а твердження скаржника є надуманими;
- щодо врахування судом документів, які нібито не існували на момент подання позову. Суд першої інстанції дотримався вимог ст. 80 ГПК України, допустивши в якості доказів документи, що відображають фактичні обставини, які мали значення для правильного вирішення справи. Подані позивачем документи були надані до справи на підтвердження первинно наданих доказів і не змінюють обставин, встановлених цими доказами;
- щодо непризначення судової експертизи з питань землеустрою колегія суддів ЦАГС зазначає, що суд першої інстанції вправі оцінювати необхідність проведення експертизи у межах ст. 73- 80, 98, 99 ГПК України. Матеріали справи містили достатні відомості для встановлення розміру та умов оренди земельної ділянки, тому відмова у призначенні експертизи не порушила права відповідача на захист;
- щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 ЦАГС відхиляє такі доводи апелянта, оскільки зазначена пільга застосовується виключно до платників, які мають належним чином оформлені речові або зобов'язальні права на земельні ділянки, зокрема на умовах оренди.
Як вже було встановлено вище, апелянт не має зареєстрованого договору оренди спірної земельної ділянки, а тому не є орендарем у розумінні статей 5, 21 Закону України «Про оренду землі».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що виключає можливість застосування податкових пільг, передбачених підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, особи, які фактично користуються земельною ділянкою без оформлення речових чи зобов'язальних прав, не підпадають під дію норм податкового законодавства щодо звільнення від сплати плати за землю, а їхні правовідносини оцінюються у площині цивільного права (глава 83 ЦК України) як користування без достатньої правової підстави.
Таким чином, підстав для звільнення апелянта від сплати коштів за користування земельною ділянкою у спірний період не вбачається.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зокрема правильність застосування норм матеріального права та дотримання процесуальних вимог.
За результатами апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, надав належну оцінку наявним у справі доказам і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються доказами, а тому відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду.
Отже, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відхиленням апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з її розглядом, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2024 у справі № 908/1227/24 - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02.12.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов