02 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/2507/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопосточальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. №2076 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі № 922/2507/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле"
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором постачання природного газу від 18.09.2023 №6207-СББ (23)-32 з додатковою угодою від 29.01.2024 №1 у сумі 232069,49 грн, пеню у сумі 40974,26 грн, 3% річних у сумі 8456,77 грн, інфляційні втрати у сумі 37215,18 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/2507/25 позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Павлове Поле» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основний борг в розмірі 172069,49 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2064,83 грн.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн - відмовлено.
Суд, дослідивши матеріали справи №922/2507/25, встановив, що між ТОВ «Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"» та ОСББ «Павлове Поле» існували договірні відносини з постачання природного газу, оформлені договором від 18.09.2023 №6207-СББ (23)-32. В межах цього зобов'язання позивач здійснив постачання природного газу відповідачеві у визначених обсягах, що належним чином підтверджується первинними документами, довідками оператора газорозподільної системи, актами приймання-передачі та розрахунками позивача. Натомість відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної оплати отриманого ресурсу не виконав, у зв'язку з чим на момент звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 232 069,49 грн основного боргу, а також додаткові нарахування у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, які загалом у сукупності становлять 258 715,70 грн.
Також суд вказав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн - є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, у зв'язку з чим існують законні підстави для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/2507/25 у частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення: пені у розмірі 40 974, 26 грн, 3% річних у розмірі 8 456,77 грн та інфляційних витрат в розмірі 37 215, 18 грн; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення: пені у розмірі 40 974, 26 грн, 3% річних у розмірі 8 456,77 грн та інфляційних витрат в розмірі 37 215, 18 грн, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити в повному обсязі; судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви до суду першої інстанції в розмірі 357, 57 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн покласти на відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Павлове Поле» у справі №922/2507/25.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 625 ЦК України та абзац перший пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022. На думку апелянта, місцевий суд хибно тлумачив зазначену Постанову, ототожнивши правовідносини зі сплати вартості природного газу за договором постачання товару з правовідносинами з оплати житлово-комунальних послуг населенням, а отже неправомірно відмовив у нарахуванні пені у розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн.
На переконання скаржника, Постанова №206 встановлює заборону на нарахування санкцій саме за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг населенням, тоді як у спірних правовідносинах ОСББ «Павлове Поле» не виступає побутовим споживачем або населенням, а є самостійною юридичною особою - суб'єктом господарювання, з яким укладено договір на постачання природного газу як товару, а не надання житлово-комунальної послуги. Відтак, поширення дії Постанови №206 на відносини між постачальником газу й ОСББ є юридично помилковим;
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі №904/1199/18 чітко зазначила: ОСББ не є представником інтересів співвласників у правовідносинах з постачальником газу, а діє від власного імені, що додатково свідчить про відсутність підстав для віднесення ОСББ до категорії «населення»;
- суд неправильно не застосував частину другу статті 625 ЦК України, відповідно до якої три проценти річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Апелянт підкреслює, що такі платежі не є неустойкою, а становлять обов'язкову компенсацію матеріальних втрат кредитора та плату за користування утримуваними боржником коштами. Тому відмова суду у їх стягненні суперечить природі цієї норми та практиці Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 наголосила, що такі нарахування входять до складу основного боргу й не можуть бути зменшені судом.
17.10.2025 від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Обґрунтовує відзив тим, що:
- позивач помилково трактує правовий статус об'єднання співвласників та неправильно тлумачить Постанову КМУ №206 від 05.03.2022. Передусім відповідач зазначає, що ОСББ має специфічний правовий статус - це неприбуткова юридична особа, створена на підставі спеціального Закону України «Про ОСББ», яка не здійснює підприємницької діяльності, не споживає природний газ у власних інтересах і діє виключно в інтересах співвласників - фізичних осіб, які є кінцевими споживачами житлово-комунальних послуг. Газ, який постачається за договором з позивачем, використовується виключно для функціонування дахової котельні, що є спільним майном співвласників, і призначений для забезпечення побутових потреб населення - мешканців будинку;
- діяльність ОСББ не є комерційною, а має характер господарського забезпечення потреб негосподарюючого суб'єкта, спрямованого на підтримання умов проживання. Саме тому Верховний Суд у низці постанов (зокрема у справах №916/1071/24, №916/847/24, №922/1717/23, №916/3837/21, №910/11650/17, №910/15687/20) підтвердив, що ОСББ та аналогічні об'єднання можуть за своєю природою визнаватися колективними побутовими споживачами, оскільки вони отримують комунальні послуги не для підприємницької діяльності, а для забезпечення побутових потреб мешканців;
- Постанова КМУ №206 у редакції до та після внесення змін 29.12.2023 прямо передбачає заборону нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних на заборгованість населення, у тому числі населення, що проживає у будинках, де створені ОСББ або ЖБК, і навіть коли послуги надаються за колективним договором через уповноважену особу співвласників;
- Харківська міська територіальна громада внесена до переліку територій можливих бойових дій, тому застосування Постанови №206 є обов'язковим. У цей період, за нормою урядового акта, заборонено нараховувати будь-які санкції щодо заборгованості населення за житлово-комунальні послуги, у тому числі в ОСББ.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/2911/25; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АРЄС» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/2911/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2911/25.
07.11.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2911/25.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
18.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, постачальник), ЕІС-код 56X930000010610Х, юридична особа, що створена та діє відповідно до законодавства України, діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.09.20 і 8 №962), та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле" (далі - відповідач, споживач) керуючись Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (зі змінами) (далі - Положення), Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (надалі - Правила постачання природного газу), Постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» (надалі - Кодекс ГТС), Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі - Кодекс ГРМ), Постановою НКРЕКП №3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки" та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, уклади договір постачання природного газу № 6207-ОСББ(23)-32 від 18.09.2023 року з додатковою угодою від 29.01.2024 №1.
Відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до умов п. 1.1 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини не може бути використаний для перепродажу.
Відповідно до умов п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 301,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях. Обсяг І (фіксований).
Відповідно до п.2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору.
Відповідно до п.2.2.1 договору Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг III (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг II природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів І (фіксований) та III (фіксований).
Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.п. 4.1-4.1.1 договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
Відповідно до п.4.3 договору загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Відповідно до п.5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Відповідно до п.5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 договору та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» не нараховуються.
Відповідно до п.13.1 договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до "15" квітня 2024р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Постачання природного газу згідно даного договору споживачу здійснюється з врахуванням умов пунктів 2.1., 3.3, 5.2 цього договору.
На виконання умов договору протягом вересня-грудня 2023 року та січня- квітня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1699784,00 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2023, обсяг переданого газу: 0,00816 тис.м.куб, вартістю: 162,66 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2023, обсяг переданого газу: 14,06643 тис.м.куб., вартістю: 106978,22 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг переданого газу: 33,93901тис.м.куб., вартістю: 257389,62 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг переданого газу: 48,38283 тис.м.куб., вартістю: 366929,92 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг переданого газу: 56,26623 тис.м.куб., вартістю: 426716,75 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг переданого газу: 41,74268 тис.м.куб., вартістю: 316571,78 грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг переданого газу: 29,70893 тис.м.куб., вартістю: 225309,18грн.
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2024, обсяг переданого газу: 0,00341 тис.м.куб., вартістю: 25,87грн.
У свою чергу, за поставлений газ відповідач здійснював оплату лише частково, а, відтак, відповідач не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 172069,49 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, відповідачу нараховані пеня у сумі 40974,26 грн, 3% річних у сумі 8456,77 грн та інфляційні втрати у сумі 37215,18 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є вирішення питання про наявність, розмір та правову природу грошової заборгованості ОСББ «Павлове Поле» за договором постачання природного газу №6207-СББ (23)-32 від 18.09.2023, а також з'ясування правомірності нарахування та стягнення з відповідача: основного боргу за поставлений природний газ; пені; 3% річних; інфляційних втрат.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності, обґрунтованості та повноти висновків суду першої інстанції виключно в тій частині, у якій суд відмовив у стягненні з ОСББ «Павлове Поле» пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг належним чином виконав умови договору на постачання природного газу від 18.09.2022 № 6207-ОСББ(23)-32, протягом дії договору у період з вересня-грудня 2023 року та січня-квітня 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1699784,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Споживач - ОСББ "Павлове Поле", в свою чергу, оплатив спожитий природний газ за вказаний період лише частково.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин, суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що заявлена у позові ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг позовна вимога про стягнення з відповідача - ОСББ "Павлове Поле" основного боргу в розмірі 172069,49 грн є обґрунтованою та доведеною належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим суд задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Разом з тим, суд першої першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн, адже, на думку суду, вони є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206.
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду та зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Разом з тим, судами враховано положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції від 04.06.2025 № 641), яким установлено, що нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 № 285).
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Тобто, положеннями абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 в редакції, яка є чинною на момент прийняття судом даного судового рішення (далі по тексту - Перелік), Харківська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Харків з 15.09.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт "Харківський район" пункту 1.8 "Харківська область" частини 1 "Території можливих бойових дій" розділу I "Території, на яких ведуться (велися) бойові дії" Переліку).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за договором на постачання природного газу від 18.09.2022, як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб співвласників, що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. А відтак, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором).
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 40974,26 грн, 3% річних у розмірі 8456,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 37215,18 грн - є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206, у зв'язку з чим існують законні підстави для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що природний газ постачався ОСББ «Павлове Поле» не для здійснення господарської чи комерційної діяльності юридичної особи, а виключно з метою виробництва теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям будинку - фізичним особам, які і є кінцевими споживачами відповідних житлово-комунальних послуг. Саме ці обставини зумовлюють особливий статус відповідача як колективного побутового споживача, що діє від імені співвласників і в їх інтересах, а не у власних господарських цілях.
У цьому контексті апеляційний суд вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, прийнята в умовах воєнного стану та спрямована на захист населення, поширює свою дію не лише на фізичних осіб як індивідуальних споживачів, а й на випадки, коли житлово-комунальні послуги надаються через уповноважену особу співвласників або за колективним договором у будинку, де створене ОСББ. Таким чином, законодавець свідомо урівняв колективні організаційні форми управління спільним майном із прямим споживанням послуг населенням, визнавши ОСББ суб'єктом, на якого поширюється заборона на нарахування та стягнення штрафних і компенсаційних нарахувань за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, Харківська міська територіальна громада офіційно віднесена до територій можливих бойових дій, що прямо вимагає застосування зазначеної постанови у повному обсязі та виключає можливість нарахування будь-яких санкцій за прострочення зобов'язань, пов'язаних з оплатою комунальних послуг населенням у період воєнного стану.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла в період дії воєнного стану у відносинах, пов'язаних із забезпеченням побутових потреб населення, є неприпустимим і суперечить імперативним нормам Постанови КМУ №206.
Разом із тим скаржник наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 625 ЦК України та абзац перший пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022. На переконання апелянта, місцевий суд помилково ототожнив правовідносини, що виникають з договору постачання природного газу як товару, із правовідносинами з оплати житлово-комунальних послуг населенням, тоді як у спірній ситуації такі правовідносини за своєю суттю різні. На думку скаржника, укладений між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ОСББ «Павлове Поле» договір не є договором про надання житлово-комунальної послуги, а регулює постачання природного газу юридичній особі для її власних цілей, що, за твердженням апелянта, виключає можливість застосування положень Постанови №206 до спірних відносин.
Скаржник вважає, що дія Постанови №206 поширюється виключно на випадки несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг фізичними особами - населенням, тоді як ОСББ «Павлове Поле» не є побутовим споживачем і не має ознак населення у розумінні зазначеної постанови. ОСББ, на думку апелянта, є самостійною юридичною особою - суб'єктом господарювання, який набуває природний газ як товар і несе відповідальність за оплату такого товару на загальних цивільно-правових підставах. Саме тому скаржник вважає юридично хибним поширення заборони, встановленої Постановою №206, на ОСББ та вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у нарахуванні та стягненні пені у сумі 40 974,26 грн, трьох процентів річних у розмірі 8 456,77 грн та інфляційних втрат у розмірі 37 215,18 грн.
Колегія суддів не приймає такі доводи і зазначає таке.
По-перше, апелянт зводить аналіз правовідносин виключно до формальної конструкції сторін договору - «юридична особа постачає товар юридичній особі», однак у цьому випадку вирішальним є не формальний суб'єкт договору, а фактичний характер і ціль споживання ресурсу. Матеріалами справи встановлено, що природний газ, поставлений ОСББ «Павлове Поле», використовується виключно для виробництва теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям будинку, тобто фізичним особам - населенню. Жодних доказів того, що газ споживався ОСББ для власних комерційних чи господарських потреб, скаржником не подано й таких обставин у справі не встановлено. Таким чином, за змістом і призначенням споживання природний газ у цій ситуації є саме ресурсом для забезпечення побутових потреб населення, що робить спірні правовідносини такими, що підпадають під сферу регулювання Постанови №206.
По-друге, апелянт некоректно звужує дію Постанови №206, обмежуючи її виключно випадками, коли договори укладаються напряму між виконавцем житлово-комунальної послуги та фізичними особами. Однак сам текст постанови в редакції, чинній під час виникнення спірних відносин, прямо передбачає, що заборона на нарахування неустойки, інфляційних втрат та процентів річних поширюється також на населення, яке проживає у будинках, де створено ОСББ, а також на випадки, коли послуги надаються через управителя або іншу уповноважену співвласниками особу за колективним договором. Законодавець цим чітко та однозначно визнав, що колективні форми організації споживачів не змінюють характеру споживання як такого, що здійснюється населенням.
Тобто сама Постанова №206 прямо охоплює випадки, коли отримувачем ресурсу є юридична особа, що представляє інтереси співвласників, - саме такі відносини і мають місце між ОСББ та постачальником природного газу. Формальний статус ОСББ як юридичної особи не може бути підставою для позбавлення мешканців багатоквартирного будинку тих соціальних гарантій, які держава встановила для населення в умовах воєнного стану.
По-третє, Верховний Суд у низці постанов уже вказував, що при визначенні правової природи правовідносин між постачальником комунальної послуги та ОСББ необхідно виходити з матеріального призначення послуги та кола фактичних споживачів, а не з формальних ознак суб'єкта договору. У цих рішеннях суд прямо визнавав ОСББ колективним побутовим споживачем, у тому числі в питаннях щодо застосування спеціальних режимів, встановлених державою для захисту населення.
По-четверте, Харківська міська територіальна громада включена до територій можливих бойових дій, тобто є територією, до якої Постанова №206 застосовується у повному обсязі. З огляду на це апелянт фактично пропонує суду відмовитися від імперативного соціального захисту, гарантованого державою мешканцям багатоквартирних будинків, лише через те, що організаційно послуга надається через юридичну особу - ОСББ. Такий підхід суперечить самій меті Постанови №206, яка спрямована на забезпечення економічного захисту населення в умовах війни, а не на створення штучних прогалин у застосуванні соціальних гарантій.
Отже, доводи апелянта про те, що ОСББ «Павлове Поле» не є населенням або побутовим споживачем, є юридично необґрунтованими. Незважаючи на свою організаційно-правову форму, ОСББ у спірних правовідносинах діє виключно як уповноважена особа співвласників, а споживачами житлово-комунальної послуги є фізичні особи - мешканці будинку. Саме для цієї категорії осіб і встановлена заборона на нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану.
Таким чином, оскільки спірна заборгованість виникла у правовідносинах щодо забезпечення побутових потреб населення, а територія, на якій розташований багатоквартирний будинок, віднесена до територій можливих бойових дій, суд першої інстанції обґрунтовано застосував Постанову КМУ №206 та відмовив у стягненні пені, трьох процентів річних і інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність цих висновків.
Колегія суддів відхиляє як необґрунтоване посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/1199/18, щодо того, що ОСББ не є представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку та діє у відносинах із постачальником послуг від власного імені. Суд звертає увагу, що зазначена правова позиція Великої Палати була сформульована в іншому фактичному та нормативному контексті, а саме при вирішенні питання щодо визначення належного позивача та обсягу цивільної дієздатності ОСББ у спорі з газорозподільним підприємством про коригування обсягів газу. У тій справі не оцінювалася ані соціальна спрямованість законодавства воєнного часу, ані правова природа ОСББ як колективного побутового споживача у відносинах з постачальником природного газу для забезпечення потреб населення.
Більше того, з часу ухвалення постанови від 02.04.2019 законодавче регулювання у сфері житлово-комунальних послуг істотно змінилося, а Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №206, яка прямо розширила коло суб'єктів, до яких застосовується заборона нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних у період воєнного стану, включивши до нього й випадки, коли послуга надається через уповноважену особу співвласників або за колективним договором у будинку, де створено ОСББ. Такий підхід законодавця свідчить про те, що у відносинах із постачальником комунальних послуг ОСББ розглядається не як самостійний споживач у господарській діяльності, а як організаційна форма реалізації прав та інтересів фізичних осіб - співвласників житлових приміщень.
Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №904/1199/18 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони стосуються іншої правової ситуації, не враховують змін у нормативному регулюванні та не впливають на кваліфікацію ОСББ як колективного побутового споживача для цілей застосування Постанови КМУ №206. У зв'язку з цим наведені апелянтом аргументи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та відхиляються як юридично неспроможні.
Скаржник вважає, що суд неправильно не застосував ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої 3% річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Апелянт підкреслює, що такі платежі не є неустойкою, а становлять обов'язкову компенсацію матеріальних втрат кредитора та плату за користування утримуваними боржником коштами. Тому відмова суду у їх стягненні суперечить природі цієї норми та практиці Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 наголосила, що такі нарахування входять до складу основного боргу й не можуть бути зменшені судом.
З приводу цього колегія суддів зазначає таке.
Безперечно, частина друга статті 625 ЦК України встановлює загальні правила майнової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, відповідно до яких кредитор має право на інфляційні втрати та три проценти річних. Верховний Суд неодноразово підкреслював компенсаторний характер цих сум, зокрема у постанові Великої Палати від 07.04.2020 у справі №910/4590/19. Однак застосування статті 625 ЦК України не є абсолютним, а допускає існування законодавчо визначених винятків, які прямо передбачають обмеження відповідальності боржника.
Саме таким винятком є імперативна норма абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206, якою у період дії воєнного стану держава тимчасово заборонила нарахування та стягнення будь-яких штрафних і компенсаційних платежів, у тому числі інфляційних втрат та трьох процентів річних, якщо заборгованість виникла за житлово-комунальні послуги населення. Норма Постанови №206 є спеціальною по відношенню до ст. 625 ЦК України, прийнята відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» і застосовується з моменту свого набрання чинності незалежно від волі сторін договору.
Доводи апелянта фактично зводяться до того, що суд першої інстанції мав безумовно застосувати ст. 625 ЦК України, хоча спеціальний нормативний акт Кабінету Міністрів України у період воєнного стану прямо забороняє нарахування таких сум. Однак у системі права спеціальна норма, що регулює конкретний правовий режим, має пріоритет перед загальною нормою цивільного законодавства. Застосування статті 625 ЦК України за наявності прямої заборони, встановленої Постановою №206, означало б ігнорування імперативної волі законодавця та перекреслювало б саму мету державного регулювання - захист населення та недопущення додаткового фінансового навантаження на домогосподарства у період бойових дій.
При цьому сам характер споживання природного газу у спірних правовідносинах підтверджує їх побутову природу: ресурс постачається не у господарських цілях ОСББ як юридичної особи, а для забезпечення опалення та гарячого водопостачання співвласників будинку - фізичних осіб, тобто населення. Відтак, заборона, встановлена Постановою №206, поширюється на відповідача незалежно від того, що організаційно договір укладено юридичною особою.
Таким чином, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що ст. 625 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин у період дії воєнного стану внаслідок прямої заборони, встановленої Постановою №206. Посилання апелянта на практику Великої Палати Верховного Суду не спростовує цього висновку, оскільки наведені рішення ухвалені поза контекстом дії спеціального правового режиму воєнного часу і не враховують імперативних обмежень, які законодавець запровадив у зв'язку зі збройною агресією.
Відтак аргументи скаржника є юридично неспроможними та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопосточальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/2507/25, має бути залишене без змін.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопосточальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/2507/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повна постанова складена 02.12.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян