ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2025 року Справа № 918/612/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
скаржника ДСГП "Ліси України" - Піддубний О.О.
прокурора - Ваколюк Ю.О.
третя особа - Діковицький В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25 (повний текст складено 01.10.2025)
за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради Вараського району
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк
про стягнення шкоди в розмірі 6 779 721,18 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25 позов задоволено.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Зарічненської селищної ради Вараського району - 6 779 721,18 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 101 695,82 грн.
Вказане рішення мотивоване тим, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді. Місцевий господарський суд виснував, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 6 779 721 грн 18 коп.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2025 року у справі №918/612/25 за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради Вараського району до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк про стягнення шкоди в розмірі 6 779 721,18 грн - скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- поведінка відповідача безсумнівно вказує на добросовісність його дій, спрямованих як на захист лісу, так і на встановлення осіб, винних у незаконній порубці дерев, про що неодноразово зазначалося відповідачем;
- жодного чіткого, виконуваного та передбачуваного нормативно-правового акту, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, у спірний період ні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, ні органом місцевого самоврядування не визначалось;
- виявлення самим відповідачем факту незаконної порубки певної кількості дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов'язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок;
- судом не встановлено, а позивачем не доведено та не аргументовано наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою;
- письмові докази свідчать про те, що філією "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", а також філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" здійснювався комплекс заходів, спрямованих на запобігання, охорону та виявлення незаконних рубок лісів;
- орган місцевого самоврядування (у даному випадку Зарічненська селищна рада Вараського району) не зверталася до Державної екологічної інспекції Поліського округу про проведення такої позапланової перевірки, внаслідок чого належним чином не складено акт органу державного нагляду (контролю);
- з матеріалів справи вбачається, що Державна екологічна інспекція Поліського округу відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- проведення судової інженерно-екологічної експертизи відбувалося виключно на підставі матеріалів вказаного кримінального провадження, наданих правоохоронним органом, без здійснення натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок.
29.10.2025 на адресу суду від Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції - без змін.
31.10.2025 матеріали справи №918/612/25 надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" грудня 2025 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 25.11.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 прийняти апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25 до провадження колегією суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Юрчук М.І., суддя Розізнана І.В.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скаржника.
В судовому засіданні прокурор заперечила доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник третьої особи підтримав позицію прокуратури.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Рівненською обласною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" опрацьовано матеріали кримінального провадження № 62023240030000086 від 08.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України, за результатами чого виявлено невідшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Так, за результатами вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження з'ясовано, що 19.04.2024 за участі працівників філії "Висоцьке лісове господарство", Нобельського Національного природного парку, Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено огляд лісових насаджень у лісовому масиві, який є територією Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" та входить до складу Нобельського Національного природного парку.
Під час проведення огляду встановлено, що в кварталі 4 виділах 4, 5 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 67 сироростучих дерев породи "вільха" та "береза", а в кварталі 65 виділу 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконно рубку 10 сироростучих дерев породи "сосна". При цьому, квартал 4 виділи 4, 5 та квартал 65 виділ 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" входить до складу Нобельського національного природного парку та є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, відповідно до Указу Президента України від 11.04.2019 №131/2029 та Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Згідно розрахунку розміру шкоди, що проведені Державною екологічної інспекцією Поліського округу, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною вирубкою 67 сироростучих дерев породи "вільха" та "береза" у кварталі 4 виділу 4, 5 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", що входить до території Нобельського національного природного парку становить 5 755 717,08 грн.; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною вирубкою 10 сироростучих дерев породи "сосна" в кварталі 65 виділу 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", що входить до території Нобельського національного природного парку становить 1 024 004,10 грн.
Відтак, загальний розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки 77 дерев різних порід на території кварталу 4 виділів 4, 5 та кварталу 65 виділу 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство", який входить до складу Нобельського національного природного парку становить 6 779 721,18 гривень. Розмір заподіяних збитків підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 17.10.2025 № 3575-Е, проведеної у кримінальному провадженні № 62023240030000086 від 08.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України.
Як зазначає прокурор, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62023240030000086 від 08.08.2023 осіб, які вчинили незаконну порубку 77 дерев різних порід на території кварталу 4 виділів 4, 5 та кварталу 65 виділу 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" не встановлено. На даний час, у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 6 779 721,18 грн, не відшкодовано.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За змістом пункту "б" частини 2 статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, відбулося здійснення самовільних рубок були здійснені кварталі 4 виділах 4, 5 та квартал 65 виділ 32, що знаходяться на території позивача (Зарічненської селищної ради), тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Отже, в спірних правовідносинах Зарічненська селищна рада Вараського району є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах.
Так, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 29.05.2025 № 12-812вих-25 прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено Зарічненську селищну раду Вараського району про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Згідно відповіді Зарічненської селищної ради Вараського району від 10.06.2025 № 1665, останньою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев. Водночас, орган місцевого самоврядування не заперечує щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави в її особі.
Отже, бездіяльність Зарічненської селищної ради Вараського району щодо звернення до суду з відповідним позовом свідчить про нездійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави в сфері охорони навколишнього природного середовища та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі Зарічненської селищної ради Вараського району.
Таким чином, прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Щодо суті спору про стягнення шкоди в розмірі 6 779 721,18 грн.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме:
- протиправної поведінки особи;
- шкоди (збитків);
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
- вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, ЛК України.
У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".
За статтею 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (стаття 1 ЛК України).
Права та обов'язки постійних лісокористувачів визначає стаття 19 ЛК України, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною п'ятою статті 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
Відповідно до статті 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі №914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).
Отже, у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
Суд виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
У розгляді даного питання колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.
Судом у даній справі встановлено:
- відповідач є постійним лісокористувачем лісових ділянок Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", тобто обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;
- протоколами огляду місця події, складеними за участю представників відповідача та підписаними останніми без заперечень, в рамках кримінального провадження № 62023240030000086 від 08.08.2023, підтверджується, що в ході слідчих дій на території постійного лісокористування відповідача у кварталі 4 виділах 4, 5 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконно рубку 67 сиро ростучих дерев породи "вільха" та "береза", а в кварталі 65 виділу 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконно рубку 10 сироростучих дерев породи "сосна";
- докази, що вказані дерева були відведені в законному порядку в рубку в матеріалах справи відсутні;
- згідно з розрахунком розміру шкоди, що проведені Державною екологічної інспекцією Поліського округу, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною вирубкою 67 сироростучих дерев породи "вільха" та "береза" у кварталі 4 виділу 4, 5 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", що входить до території Нобельського національного природного парку становить 5 755 717,08 грн; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною вирубкою 10 сироростучих дерев породи "сосна" в кварталі 65 виділу 32 Острівського лісництва філії "Висоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", що входить до території Нобельського національного природного парку становить 1 024 004,10 грн;
- розмір шкоди також підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 17.10.2025 № 3575-Е, проведеної у кримінальному провадженні № 62023240030000086 від 08.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України.
Вказані обставини підтверджують доказами, які наявні у матеріалах справи.
Відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач (правонаступник) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 77 дерев різних порід.
За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Суд акцентує увагу, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Водночас, законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування.
Судом встановлено, що розмір шкоди заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев здійснено відповідно до розрахунків, здійснених Держекоінспекцією та відповідно до висновку судових інженерно-екологічних, яка підготовлена у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням 98 ГПК України, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.
Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини справи, відзначає, що за загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів, надавши оцінку всім наявним у справі доказам відповідно до статті 86 ГПК України, встановила, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, а допустив їх самовільну порубку на підпорядкованій йому території, тобто не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Отже, судом встановлено наявність складу правопорушення: (1) незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв'язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов'язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.
Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставини рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/612/25 - без змін.
2. Справу №918/612/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "03" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Розізнана І.В.