ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2025 року Справа № 918/344/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача - Мицько Р.М.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25 (повний тест складено 03.10.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек"
про стягнення 1 247 418,35 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 1 247 418 грн 35 коп., з яких 1 061 463,81 грн - основної заборгованості, 7 272,73 грн - пені, 135 449,63 грн. - інфляційних втрат, 43 232,18 грн - 3% річних.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 14 969 грн 03 коп.
Суд першої інстанції врахував відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, а також те, що для відповідача за адресами магазинів "Спорттовари" та "Динамо" надавалася електроенергія, та дійшов висновку, що Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ПАТ "Рівнеспортек" вважається укладеним з 01.11.2021. Місцевий господарський суд взяв до уваги, що договірні зобов'язання відповідачем не виконані, внаслідок чого за ПАТ "Рівнеспортек" обліковується борг за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 1 061 463,81 грн. Також суд першої інстанції повважав, що до стягнення підлягають 7 272,73 грн - пені, 135 449,63 грн. - інфляційних втрат та 43 232,18 грн - 3% річних.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі № 918/344/25 повністю. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" про стягнення 1 247 418,35 грн відмовити у повному обсязі. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- Договір № 59 від 29.11.2017 не був припинений у встановленому законом та договором порядку. Договір № 59 від 29.11.2017 є індивідуально узгодженим господарським договором між двома юридичними особами. Пунктом 9.1 Договору передбачено його автоматичну щорічну пролонгацію, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення за місяць до закінчення строку дії. Ані позивач, ані відповідач не ініціювали його припинення;
- суд першої інстанції безпідставно проігнорував положення п. 3 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який прямо встановлює, що "договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом";
- позивач своїми діями визнавав чинність Договору № 59 від 29.11.2017 протягом усього спірного періоду. Позивач у власних первинних документах, на підставі яких і було нараховано борг, систематично посилався саме на Договір № 59 від 29.11.2017, як на підставу для надання послуг. Це підтверджується первинними бухгалтерськими документами, долученими самим позивачем до позовної заяви;
- дії позивача є проявом суперечливої поведінки, що порушує фундаментальний принцип добросовісності, закріплений у ст. 3 ЦК України. Поведінка сторони, яка своїми діями визнає існування договору, позбавляє її права згодом посилатися на його неукладеність чи недійсність (естопель);
- відсутність факту укладення нового договору (відсутність акцепту). Для укладення нового договору, навіть шляхом приєднання, необхідне чітке волевиявлення (акцепт) з боку відповідача. Однак відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про бажання укласти новий договір: не надавав підписаної заяви-приєднання; не здійснював оплати рахунків, які б містили посилання на новий Типовий договір як на підставу платежу;
- аргумент позивача про те, що "факт отримання послуги" є акцептом, є юридично неспроможним за наявності чинного індивідуального договору. Постачання теплової енергії до будівлі, підключеної до централізованої мережі, має безперервний характер. Споживач, який не вчинив дій з повного технічного від'єднання від мережі, об'єктивно не може уникнути фізичного надходження теплоносія до внутрішньобудинкових систем. За таких умов, пасивне "отримання" послуги не може розцінюватися як активне волевиявлення (акцепт), спрямоване на зміну існуючих договірних умов, а є лише наслідком збереження технічного приєднання в рамках чинного Договору № 59.
- відповідач послідовно стверджував та надавав докази, що 03.09.2020 в приміщеннях відповідачем було встановлено та введено в експлуатацію комбіновану систему опалення, яка базується на використанні електричних кондиціонерів (що працюють в режимі "тепло/холод") та іншого електричного холодильного/ опалювального обладнання. Ця система повністю забезпечувала належний температурний режим у приміщеннях магазинів протягом усього опалювального періоду, що є необхідним для їх комерційної діяльності. У зв'язку з цим, система централізованого теплопостачання, до якої були підключені приміщення, була відповідачем технічно закрита (вентилі на вводах перекриті), і теплова енергія, що генерується котельнями позивача та транспортується його мережами, фактично не надходила та не споживалася для опалення приміщень магазинів "Спорттовари" та "Динамо";
- суд мав оцінити докази в сукупності та дійти висновку, що оскільки комбінована система функціонувала протягом усього спірного періоду, донарахування до "мінімальної частки" з листопада 2021 року було безпідставними та незаконним;
- відповідач надав докази, що площа, яка використовувалася для нарахувань по об'єкту на вул. Київська, 8, є некоректною, та надав актуальний технічний паспорт від 01.10.2024. Суд у рішенні підтримав позицію Позивача, що "законодавством не передбачено перерахунку через зміну площі об'єкту" за попердній період;
- позивач цієї інформації не надав, обмежившись загальними даними у відповіді на відзив. Суд, в свою чергу, незважаючи на клопотання Відповідача, фактично прийняв узагальнені розрахунки Позивача як належний доказ, не зобов'язавши його розкрити всю методику та вихідні дані. Це позбавило Відповідача можливості здійснити власний контррозрахунок та ефективно захищати свої права, що є порушенням ст. 13, 74 ГПК України.
31.10.2025 матеріали справи №918/344/25 надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" грудня 2025 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 25.11.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
21.11.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення суду залишити без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25 до провадження колегією суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Юрчук М.І., суддя Розізнана І.В.
02.12.2025 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач просить визнати поважним причинами неявки в судове засідання по справі № 918/344/25, що призначено на 02 грудня 2025 р. об 10:30 год., та відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із незадовільним станом здоров'я (хворобою).
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Щодо вказаного клопотання про відкладення розгляду справи, то суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 "Мороз та інші проти України" та інші).
Також суд при розгляді клопотання бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Доказів на підтвердження неможливості участі представника заявника у судовому засіданні суду не надано.
За викладених обставин, оскільки явка учасників у справі обов'язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що 29.11.2017 між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Приватним акціонерним товариством "Рівнеспортек" (споживач) був укладений Договір на постачання теплової енергії № 59 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а Приватне акціонерне товариство "Рівнеспортек", в свою чергу, зобов'язалося прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п.1.4. Договору теплова енергія подається Споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 8, м. Рівне, вул. Корольова, 6.
Із загальних відомостей про об'єкти Споживача (Додаток №2 до договору №59 від 29.11.2017, котрий є невід'ємною частиною Договору), вбачається, що:
- загальна площа магазину "Спорттовари" за адресою м. Рівне, вул. Київська, 8, становить 590,30 м2;
- загальна площа магазину "Динамо" за адресою м. Рівне, вул. Корольова, 6, становить 674,20 м2.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало для ПрАТ "Рівнеспортек" послуги з постачання теплової енергії за адресами: м. Рівне, вул. Київська, 8 та м. Рівне, вул. Корольова, 6 (в яких знаходяться магазини відповідача загальною площею 590,30 м2 та 674,20 м2 відповідно) на підставі типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", затвердженим постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, з урахуванням змін внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022 - у період із листопада 2021 по березень 2025 року.
Судом встановлено, що текст типового договору було розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" http://rivneteploenergo.com/ 28.09.2021.
Відповідно до п 5. Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - типовий Договір), виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно п. 6 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до п 4. Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", актом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно п. 11 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
У відповідності до п. 30 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначену відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 року, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/.
Відповідно до пункту 31. Типового Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/ .
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 32 типового Договору передбачено: розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 34. Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 38. Договору, Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).
Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з ч. ч. 1, 3 статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 12 даного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно із цим Законом внесено зміни до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема, до статті 13, якою передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції Закону № 1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20 та від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22.
Судом встановлено, що відповідачем текст типового договору було розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" http://rivneteploenergo.com/ 28.09.2021.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та станом на 29.10.2021 не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважається укладеним публічний договір приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022.
Якщо у фізичної особи, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору на поставку (купівлі - продажу) теплової енергії, укладеного відповідно до вимог Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, одночасно має житлове чи/або нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, до яких поставляється теплова енергія за цим договором, такий договір вважається припиненим, в частині постачання теплової енергії, а замість нього вважатиметься укладеним типовий публічний договір приєднання про надання комунальної послуги постачання теплової енергії.
В матеріалах справи відсутні докази того, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від ПАТ "Рівнеспортек" надходили документи, котрі б підтверджували рішення відповідача про обрання моделі договірних відносин.
Відповідач протягом 30 днів не повідомляв позивача про свою відмову від укладання Типового договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього позивач не отримав.
Таким чином, з урахуванням аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії", що є публічним договором приєднання, враховуючи що для відповідача за адресами магазинів "Спорттовари" та "Динамо" надавалася електроенергія, між позивачем та відповідачем укладено з 01.11.2021 типовий індивідуальний договір.
Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір № 59 від 29.11.2017, припинив свою дію з 01.11.2021. Тобто, твердження відповідача про те, що договір № 59 від 29.11.2017 є чинним, суд вважає безпідставними.
Суд звертає увагу, що Закон № 1060 та постанова КМУ № 1022 прямо передбачили обов'язковий перехід на публічні договори приєднання з індивідуальними споживачами, якщо протягом 30 днів після оприлюднення їх тексту споживач не обрав іншу модель договірних відносин. ПАТ "Рівнеспортек" не подавало заперечень, протоколу розбіжностей чи заяви про відмову від приєднання до типового договору. Отже, з 01.11.2021 такий договір вважається укладеним.
ПАТ "Рівнеспортек" фактично отримувало теплову енергію після 01.11.2021, отже, було приєднане до умов Типового договору.
Отже, судом встановлено обставини щодо фактичного акцептування позивачем умов Типового індивідуального договору з 01.11.2021, шляхом отримання таких послуг та відсутності доказів щодо вчинення відповідачем дій щодо відмови від укладання Типового договору (внесення змін) та надіслання позивачу заперечень або протоколу розбіжностей до нього.
Суд звертає увагу, що новими договорами, які вступили в дію 01.11.2021, змінено підхід до розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг, а саме передбачено застосування "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої Наказом Мінрегіонбуду №315 від 22.11.2018.
Тобто, після 01.11.2021 усі розрахунки між позивачем та відповідачем повинні здійснюватися на підставі тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування, і відповідно до Методики розподілу (наказ Мінрегіону №315). Саме новий типовий договір передбачає інший порядок визначення обсягів теплової енергії, включаючи обсяг на МЗК та функціонування систем.
Так, відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових:
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника;
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками);
- обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Розподіл обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом).
Співвласники будівлі повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ПАТ "Рівнеспортек" як власник нежитлових приміщень (магазинів "Спорттовари і "Динамо") у багатоквартирному будинку зобов'язаний брати участь у розподілі теплової енергії нарівні з іншими співвласниками/користувачами, незалежно від наявності окремого входу в магазинах чи специфіки використання.
Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання встановлювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Закону України "Про національну комісію", а з липня 2021 року дані повноваження передані до органу місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф - 4 704,48грн/Гкал (з ПДВ).
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 127 від 21.12.2021, були внесені зміни до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №151 від 28.10.2022, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів за застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" №98 від 12.10.2021 для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19.12.2023, строком дії з 01.10.2023 по 30.09.2024 установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 5347,07 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №140 від 05.11.2024, строком дії з 01.10.2024 по 30.09.2025 установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 5603,18 грн/Гкал (з ПДВ).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представники об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" п. 2 послуга з постачання теплової енергії виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 ч. 5 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Згідно з Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від п.2 ст. 10 "Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22.11.2018 № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) (надалі "Методика…"), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства"; "МЗК - загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо)".
Відповідно до п. 12 р. IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень" та п. 8 р.IV "У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку".
Отже, на споживачів, які користуються приміщеннями, що знаходяться у межах однієї будівлі, покладено обов'язок оплати обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Тому є безпідставними доводи відповідача про відсутність споживання у будівлях магазинів "Спорттовари" та "Динамо" теплової енергії.
У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.
Як встановлено судом, саме за таким розрахунком правомірно проводяться нарахування по об'єктам відповідача (споживача) з 01.02.2022, а саме: за приміщенням магазину "Спорттовари" по вул. Київська, 8 - 25% та приміщення магазину "Динамо" по вул. Корольова, 6 - 25%.
До 01.02.2022 нарахування проводились по об'єкту споживача відповідно до п. 2 р. ІІІ Методики (в редакції від 22.11.2018) у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: шестиповерхова та вище - 10 %" та п. 2 р.V Методики (в редакції від 22.11.2018) обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %.
Магазин "Спорттовари" та магазин "Динамо" відповідача мають індивідуальні лічильники, однак через передачу показів лічильника із використанням теплової енергії менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії, розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до п. 1 р.VІ Методики.
Позицію відповідача про відсутність зобов'язання оплачувати тепло для МЗК суд вважає безпідставною, оскільки такі витрати є частиною загальних комунальних витрат, які розподіляються між усіма споживачами (співвласниками житлового будинку за адресами: м. Рівне, вул. Київська магазин "Спорттовари" та по вул. Корольова магазин "Динамо".
Відповідно до п. 1 р. IV Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 40C від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії".
В обґрунтування вимог Позивачем надано розрахунок заборгованості з розмежуванням об'єктів та розрахунком вартості послуг за кожним з них з урахування площі окремо.
Дані про площу приміщень отримано з відомостей вказаних відповідачем при укладенні договору від 29.11.2017 №59 додаток №2 з яких 674,2 кв.м. - площа приміщень по вул. Корольова, 6, м. Рівне; 590,3 кв.м. - площа приміщень по вул. Київська, 8, м. Рівне.
Відповідно до п 26. Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 830 споживач надає виконавцю інформацію про опалювану площу (об'єм) приміщення. У разі зміни опалюваної площі (об'єму) приміщення споживач надає у місячний строк виконавцю інформацію про таку зміну разом з копією технічного паспорта приміщення з метою подальшого внесення змін до договору.
12.05.2025 відповідач звернувся до позивача з листом №8 від 08.05.2025 про перерахунок нарахувань проведених за об'єктом по вул. Київська, 8, м. Рівне з підстав невідповідності площі приміщення наведеної в технічному паспорті від 01.10.2024 та надав копію технічного паспорту приміщення.
Колегія суддів погоджується, що законодавством не передбачено перерахунку через зміну площі об'єкту, а передбачено зміну опалюваної площі за заявою споживача на підставі заяви та технічного паспорту об'єкту, тож вимога зробити перерахунок за попередній період не узгоджується з положеннями законодавства.
Крім того, за даними технічного паспорту нежитлового приміщення підвального та першого поверхів по вул. Київська, 8, м. Рівне загальна площа приміщення складає 945,5 м2 з яких по першому поверху 551,7 м2 та по підвальному 393,8 м2.
За загальним правилом МЗК вираховується з площі усіх приміщень власника розташованих в будинку.
Таким чином, доводи Відповідача про зменшення розміру приміщення по вул. Київська, 8, м. Рівне для визначення плати за МЗК не знайшли свого підтвердження.
Окрім цього, обставини про площі опалювання з використанням комбінованої системи опалення нежитлового приміщення за адресою вул. Київська, 8, м. Рівне враховані позивачем у розрахунку боргу з лютого 2025 року, що є місяцем наступним після виготовлення Робочих проектів Комбінованої системи опалення нежитлових приміщень, що належать ПАТ "Рівнеспортек" за адресою вул. Київська, 8, м. Рівне від 29.01.2025, а так само по вул. Корольова, 6, м. Рівне.
Враховуючи надання Робочих проектів комбінованої системи опалення нежитлового приміщення за вказаними адресами позивач з лютого 2025 враховує дані обставини, а мінімальна частка середнього питомого споживання не нараховується, що підтверджується службовими записками по підприємству теплопостачальної організації від 31.01.2025 лист ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 20.05.2025 №03-05/1449.
Відповідно до п.3 Розділу VI. Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг встановлює, що приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення відповідно до таких умов, якщо на додаткове місцеве обладнання/систему є відповідний проект.
Позивач врахував комбіновану систему лише після подання проєктів 29.01.2025, що відповідає вимогам Методики і виключає будь-яке «незаконне» донарахування.
Розрахунок обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби проведений відповідно до п. 8 р.IV Методики №315, а саме у разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.
Суд враховує, що ч. 5 ст. 13 Закону України "Про ЖКП" прямо зобов'язує усіх споживачів у будівлі брати участь у витратах на опалення МЗК та внутрішньобудинкових систем. Наявність окремого входу чи лічильника не звільняє від цього. А тому позивач правомірно застосував саме ті норми Методики, які передбачені для відповідних типів будівель (5 %, 10 % або 25 % залежно від поверховості і періоду).
Як вбачається із матеріалів справи, перерахунки наведені у розрахунку боргу та рахунках наданих послуг проведені через зміну тарифу і враховані позивачем:
по вул. Корольова, 6, м. Рівне:
-16 021,00 грн - відображений в лютому 2022 року - проведено за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 - згідно фіксованих цін на газ;
- 21 658,05 грн - відображений в березні 2022 року - проведено за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 - згідно фіксованих цін на газ;
- 10 413,52 грн - відображений в квітні 2022 року - проведено за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 - згідно фіксованих цін на газ;
- 20097,15 грн - відображений в грудні 2023 року - проведено за період з 17.10.2023 по 30.11.2023 - згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19.12.2023;
- 421,83 грн - відображений в листопаді 2024 року - проведено за період з 17.10.2024 по 31.10.2024 - згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №140 від 05.11.2024;
-10,06 грн - відображений в лютому 2025 року - проведено за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 - корегування показника будинкового приладу обліку по житловому будинку;
- 760,82 грн- відображений в березні 2025 року - проведено за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 - згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №43 від 18.03.2025 по вул. Київська, 8, м. Рівне:
- 15 682,58 грн - відображений в лютому 2022 року - проведено за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 - згідно фіксованих цін на газ;
-16 699,72 грн - відображений в березні 2022 року - проведено за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 - згідно фіксованих цін на газ;
- 8 909,42 грн відображений в квітні 2022 року - проведено за період з 01.03.2022 р. по 31.03.2022 - згідно фіксованих цін на газ;
- 5413,05 грн - відображений в грудні 2023 року - проведено за період з 17.10.2023 по 30.11.2023 - згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19.12.2023;
-17,72 грн- відображений в лютому 2025 року - проведено за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 - корегування показника будинкового приладу обліку по житловому будинку;
- 519,73 грн - відображений в березні 2025 року - проведено за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 - згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №43 від 18.03.2025.
Судом встановлено, що розрахунки правомірно проведені із врахуванням наступних площ:
- 4215,6 кв.м. - опалювальна площа будинку по вул. Корольова, 6, м. Рівне;
- 3347,9 кв.м. - опалювальна площа будинку по вул. Київська, 8, м. Рівне;
- 4391,7 кв.м. - загальна площа будинку по вул. Корольова, 6, м. Рівне;
- 3607,4 кв.м. - загальна площа будинку по вул. Київська, 8, м. Рівне;
- 12% + 5% - частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі + частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами (до 01.02.2022 року);
- 25% - частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі (від 01.02.2022);
- 674,2 кв.м. - площа приміщень ПрАТ "Рівнеспортек" по вул. Корольова, 6, м. Рівне;
- 590,3 кв.м. - площа приміщень ПрАТ "Рівнеспортек" по вул. Київська, 8, м. Рівне.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало послуги з постачання теплової енергії у приміщення магазину "Спорттовари" по вул. Київська, 8 та приміщення магазину "Динамо" по вул. Корольова, 6, власником (споживачем) якого є Приватне акціонерне товариство "Рівнеспортек" на підставі Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Договір), за період з листопада 2021 року по березень 2025 року, загальною вартістю послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 061 463,81 грн.
Проте, договірні зобов'язання відповідачем не виконані, внаслідок чого за ПАТ "Рівнеспортек" обліковується борг за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 1 061 463,81 грн.
Суд виснує, що розрахунок нарахованих сум за спірний період є арифметично правильним, оскільки він зроблений відповідно до Методики та включає в себе розрахунок обсягів спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення, з урахуванням загальної площі будівлі та площі приміщення споживача і відповідні коефіцієнти, які визначені Методикою.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало послуги з постачання теплової енергії у приміщення магазину "Спорттовари" по вул. Київська, 8 та приміщення магазину "Динамо" по вул. Корольова, 6, власником (споживачем) яких є ПАТ "Рівнеспортек" на підставі Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії".
Враховуючи вищевикладене, основний борг за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 1 061 463,81 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач заявив до стягнення 7 272,73 грн пені; 135 449,63 грн - інфляційних втрат - 43 232,18 грн - 3% річних.
Згідно з ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, статті 625 ЦК України, п.44. Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Здійснивши перевірку пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується, що обґрунтованими до стягнення є пеня, інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі, який визначений в межах заявлених позивачем, а саме 7 272,73 грн - пені, 135 449,63 грн. - інфляційних втрат та 43 232,18 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставини рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеспортек" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2025 у справі №918/344/25 - без змін.
2. Справу №918/344/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "03" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Розізнана І.В.