ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 листопада 2025 року Справа № 918/1005/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лук'янчук С.М. (адвокат),
від відповідача: Горбова Ю.О. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.10.2025 (суддя Горплюк А.М.)
у справі № 918/1005/25
за позовом Громадської організації "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про визнання незаконним і скасування пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позовна заява Громадської організації "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання незаконним і скасування пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами існують господарські правовідносини на підставі договору оренди державного майна № 1589-2018 від 11.04.2018, яким позивачу передане в оренду майно за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38.
Позивачу стало відомо, що наказом Регіонального відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області № 301 від 10.10.2025 прийнято рішення "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально культурного призначення" та вирішено приватизувати вказане майно шляхом продажу на аукціоні з умовами. Однак, позивач вважає, що відповідачем всупереч чинному законодавству прийнято рішення про приватизацію будівлі спортивного залу з переходом (Літ. Б-2), загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня буд. 38 шляхом продажу на аукціоні, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду Державного мана України по Рівненській та Житомирській області вчиняти дії спрямовані на виконання наказу № 301 від 10.10.2025 "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально - культурного призначення", зокрема щодо продажу об'єкта соціально - культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. "Б-2") загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38 на аукціоні з умовами.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що виконання оспорюваного наказу призведе до порушення законодавчо встановленої процедури приватизації орендованого майна та може позбавити позивача можливості набуття у власність майна, що в свою чергу призведе до порушення права власності позивача та унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.10.2025 у справі № 918/1005/25 відмовлено у задоволенні заяви Громадській організації "Рівненська обласна федерація тайського баксу (Муай Тай)" про забезпечення позову у справі № 918/1005/25.
Судове рішення мотивоване необґрунтованістю наявності підстав та обставин, за яких можливе вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ним було зроблено лише припущення без надання відповідних доказів щодо наявності обставин, за яких невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області вчиняти дії, спрямовані на виконання наказу № 301 від 10.10.2025 "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення", зокрема, щодо продажу об'єкта соціально-культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. "Б-2") загальною площею 1074, 6 кв.м., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38, на аукціоні з умовами.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що виконання оспорюваного наказу Регіонального відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області № 301 від 10.10.2025 призведе до порушення законодавчо встановленої процедури приватизації орендованого майна (оскільки в даних конкретних правовідносинах позивач має право викупу орендованого майна) та може позбавити позивача можливості набуття у власність майна, що в свою чергу призведе до порушення права власності позивача (адже реалізація на аукціоні орендованого майна, право на викуп якого належить позивачу може призвести до фактичного придбання такого майна іншим суб'єктом) та унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у даній справі (оскільки позовні вимоги спрямовані на захист права позивача на приватизацію майна шляхом викупу, то продаж такого майна на аукціоні призведе до неможливості виконання рішення у даній справі та не сприятиме ефективному захисту прав позивача), відтак, висновки суду першої інстанції щодо неналежно обґрунтованих підстав, за яких можливе вжиття заходів забезпечення позову, вважає такими, що не відповідають встановленим судом обставинам справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.10.2025 у справі № 918/1005/25; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта, вважає дану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить залишити ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.10.2025 у справі № 918/1005/25 - без змін.
В судовому засіданні присутні представники сторін підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи № 918/1005/25, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/2 0479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Предметом позову у справі № 918/1005/25 є вимога про визнання незаконним і скасування пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами існують господарські правовідносини на підставі Договору оренди державного майна № 1589-2018 від 11.04.2018, яким позивачу передане в оренду майно за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі -Закон), приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом 1) продажу на аукціоні або 2) шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону, орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконуються зазначені у даній статті умови.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
Наказом Регіонального відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області № 301 від 10.10.2025 прийнято рішення "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально - культурного призначення" та вирішено приватизувати вказане майно шляхом продажу на аукціоні з умовами.
Позивач вважає, що відповідачем, всупереч чинному законодавству, прийнято рішення про приватизацію будівлі спортивного залу з переходом (Літ. Б-2), загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня буд. 38 шляхом продажу на аукціоні, а не викупу останнім, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області вчиняти дії спрямовані на виконання наказу № 301 від 10.10.2025 "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально - культурного призначення", зокрема щодо продажу об'єкта соціально - культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. "Б-2") загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38 на аукціоні з умовами.
Колегія суддів зазначає, що у разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
При цьому наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник посилається на те, що виконання наказу Регіонального відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області № 301 від 10.10.2025 призведе до порушення законодавчо встановленої процедури приватизації орендованого майна та може позбавити позивача можливості набуття у власність майна, що в свою чергу призведе до порушення права власності позивача та унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у даній справі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки наявність наказу № 301 від 10.10.2025 "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально - культурного призначення" (орендарем якого є позивач), зокрема щодо продажу об'єкта соціально - культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. "Б-2") загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38 на аукціоні з умовами (копія якого долучена до позовної заяви (заяви про забезпечення позову) є доказом вчинення відповідачем дій щодо реалізації майна у відповідний спосіб. При цьому, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах розгляду даної справи без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів останнього.
Натомість, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області вчиняти дії спрямовані на виконання наказу № 301 від 10.10.2025 року "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення", зокрема щодо продажу об'єкта соціально - культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. "Б-2") загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня буд. 38 на аукціоні з умовами забезпечить як ефективний захист порушених прав позивача, так і можливість виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позову.
Відтак, забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області вчиняти дії спрямовані на виконання наказу № 301 від 10.10.2025 року "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення", зокрема щодо продажу об'єкта соціально - культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. "Б-2") загальною площею 1074,6 кв.м., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня буд. 38 на аукціоні з умовами є співмірним заходом забезпечення позову в даному випадку, яка забезпечує можливість ефективного захисту права на спірне майно.
Колегія суддів вважає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову - сприятиме ефективному захисту прав позивача, що і є метою забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19). Заходи забезпечення позову спрямовані на вирішення спору із врахуванням принципу процесуальної економії, адже сприяють цілісності об'єкту, що є предметом позову та збереженню складу учасників судового процесу, зокрема відповідачів.
Колегія суддів, за результатом перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.10.2025 у справі № 918/1005/25, вважає, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень ст. 136, 137 ГПК України, оскільки судом належним чином не досліджено обставини справи щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Судова колегія дійшла висновку про те, що апелянт підтвердив свої доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Рівненської області від 30.10.2025 у справі № 918/1005/25 - скасуванню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України питання про судові витрати вирішується за наслідками розгляду спору по суті.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)" задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року у справі № 918/1005/25 скасувати. Прийняти нове рішення.
Заяву Громадської організації "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)" про забезпечення позову задоволити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вчиняти дії спрямовані на виконання наказу № 301 від 10.10.2025 року "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення", зокрема щодо продажу об'єкта соціально-культурного призначення - будівлю спортивного залу з переходом (літ. Б-2) загальною площею 1074,6 кв.м. за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38 на аукціоні з умовами.
Стягувач: Громадська організація "Рівненська обласна федерація тайського боксу (Муай Тай)" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 38, ЄДРПОУ 38503410).
Боржник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Могили Петра, будинок 24, ЄДРПОУ 42956062).
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Матеріали справи № 918/1005/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "02" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Розізнана І.В.