вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 911/1345/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Чешковський В.А.
від відповідача - Левченко С. Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2025 р. (повний текст складено 12.09.2025 р.)
у справі № 911/1345/25 (суддя - Черногуз А.Ф.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт"
про стягнення боргу,
У квітні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" про стягнення недобору належних залізниці платежів при перевезенні зерна зі станції Бориспіль у грудні 2022 року в розмірі 4239900,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправильним нарахуванням позивачем провізних платежів за складеними накладними, посилаючись на технічну помилку у програмному забезпеченні.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2025 р. у справі № 911/1345/25 відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на поважність причин пропуску строку для звернення до суду, зокрема перебування станцій призначення в зонах ракетних обстрілів (внаслідок чого вантажі були переадресовані до інших більш безпечних станцій), багаторазові тривалі відключення електроенергії (внаслідок чого відбувся збій у програмі, яка нараховує вартість послуг залізниці), неможливість у короткі строки під час численних повітряних тривог та тривалих відключень електропостачання виявити помилки у великому об'ємі перевізних документів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 911/1345/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1345/25 та призначено до розгляду на 28.10.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 р. задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні у справі № 911/1345/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" про участь у судовому засіданні у справі № 911/1345/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 р. після усних пояснень представника позивача по суті апеляційної скарги у судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2025 р.
У судовому засіданні 25.11.2025 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
26.03.2020 р. між Акціонерним товаристом "Українська залізниця" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білий Світ" (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-37813456/2020-001 (далі - договір).
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Як передбачено п. 1.5 договору, перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 договору).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7 договору).
У відповідності до п. 1.9 договору перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: - або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; - або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору із замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.
Згідно з п. 3.2 договору замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника, які складаються, серед іншого, з плати за використання власного вагону перевізника як у вантажному, так і у порожньому рейсах.
Як передбачено п. 4.9 договору, у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється відповідний перерахунок, після чого з внесеної замовником попередньої оплати додатково списуються кошти на користь перевізника для покриття належних платежів у порядку та строки, визначені законодавством України та умовами договору.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію. Договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав, визначених законодавством (п. п. 12.1, 12.2 договору).
03.12.2022 р. за залізничною накладною № 33604513 до перевезення у 50 власних вагонах-зерновозах перевізника № 95379434, 95638748, 95453353, 95641718, 95543013, 95752267, 95543609, 95636510, 95667960, 95666889, 95385886, 95759635, 95056123, 95684189, 95794913, 95319109, 95369559, 95446563, 95230884, 95811212, 95452108, 95386637, 95350856, 95753562, 58563776, 95983748, 95535969, 95634911, 95167375, 95517009, 95632550, 95792602, 95692059, 95542379, 95798229, 95792016, 95834420, 95756128, 95756706, 95682506, 95697843, 95669305, 95758702, 95753406, 95751657, 95539219, 95730347, 95524039, 95650628, 95620589 зі станції Бориспіль до станції Поромна Одеської залізниці позивачем було прийнято вантаж зерно кукурудзи, який слідував на експорт для вивезення водним транспортом у Польщу. Відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" код 2561, код платника 8217526.
На підставі наказу № 20249 від 03.12.2022 р. станцію призначення за залізничною накладною № 33604513 було змінено зі ст. Поромна Одеської залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці у зв'язку з бомбардуваннями портів призначення.
Перевезення здійснювалося у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, плата за використання вагонів перевізника мала скласти 2224450,00 грн.
Фактично по накладній № 33604513 було стягнуто 1570200,00 грн, що підтверджується графою 36 накладної.
Таким чином, недобір плати становить 654250,00 грн, крім того податок на додану вартість - 130850,00 грн.
05.12.2022 р. за залізничною накладною № 33622713 до перевезення у 50 власних вагонах-зерновозах перевізника № 95344453, 59598771, 95760344, 95697603, 95453510, 95646303, 95798716, 95324588, 95679742, 95336731, 95683272, 95791646, 95683975, 58562414, 95353751, 95639936, 95331534, 95621876, 95758314, 95677845, 95755914, 95644985, 59597724, 95832739, 95453858, 53200556, 95448106, 95678215, 95397246, 95470183, 95755468, 95387544, 95352779, 95645115, 95629101, 95526034, 95228854, 95683967, 95761011, 95389383, 95320156, 95654257, 95796215, 95667903, 58562570, 95330403, 95712469, 95374708, 95713079, 95377537 зі станції Бориспіль до станції Поромна Одеської залізниці позивачем було прийнято вантаж зерно кукурудзи, який слідував на експорт для вивезення водним транспортом у Швейцарію. Відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" код 2561, код платника 8217526.
На підставі наказу № 20334 від 05.12.2022 р. станцію призначення змінено зі ст. Поромна Одеської залізниці на ст. Чорноморська Одеської залізниці у зв'язку з бомбардуваннями портів призначення.
Перевезення за накладною № 33922713 здійснено в межах укладеного договору, плата за використання вагонів перевізника складає 2224450,00 грн. Фактично за координатою 014 (графа 36 накладної) стягнуто 1570200,00 грн. Таким чином, недоотримана плата становить 654250,00 грн, крім того ПДВ - 130850,00 грн.
13.12.2022 р. у складі маршрутного поїзда № 121301 за накладними № 33674649 (вагони №№ 95681508, 759031, 95650107, 95632527, 95617114, 95350476, 95680922, 95531174, 95613220, 58563511, 95793576, 95833372, 95367306, 95758280, 95316113, 95681219, 95399077, 95756060, 95641106, 95361663, 95751731, 95539235, 53200242, 95370284, 95667119) та № 33681206 (вагони №№ 95332375, 59597559, 95384749, 95634879, 95525721, 95492641, 58564592, 95330882, 95650016, 95234688, 95350914, 95526588, 95524351, 95352506, 95753604, 95692471, 95949517, 95796918, 95833760, 95753661, 53200085, 95328373, 95353389, 95452587, 95654174) до перевезення у 50 власних вагонах-зерновозах перевізника зі станції Бориспіль до станції Миропіль позивачем було прийнято вантаж пшениця. Відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" код 2561, код платника 8217526.
На підставі наказу № 20735 від 13.12.2022 р. станцію призначення було змінено зі станції Миропіль ПЗЗ на ст. Чорноморська Одеської залізниці у зв'язку з ракетними обстрілами порту призначення.
Перевезення здійснювалося в межах укладеного договору, плата за використання вагонів перевізника складає 1373925,00 грн. Фактично ж по кожній відправці було стягнуто лише 654250,00 грн, що підтверджується накладними.
Таким чином, недоотримана плата за використання вагонів перевізника становить: - по відправці № 33674649 - 719675,00 грн, крім того ПДВ 143935,00 грн; - по відправці № 33681206 - 719675,00 грн, крім того ПДВ 143935,00 грн.
17.12.2022 р. у складі маршрутного поїзда № 121701 за накладними № 33708892 (вагони №№ 95760633, 95395588, 95618187, 95345682, 95313037, 95683827, 95086013, 95357224, 95831665, 95523635, 95619680, 95636742, 58564394, 95371332, 95637880, 95367819, 95492526, 95796181, 95620407, 95615282, 58564105, 95522959, 95450623, 58567645, 95347860) та № 33708900 (вагони №№ 95757563, 95757365, 95638664, 95695441, 95680302, 95799482, 95647533, 95449724, 95831632, 95632659, 95523627, 95345419, 95324810, 95796751, 95680930, 95811345, 95828778, 95757951, 58564451, 95317137, 95540852, 95693347, 95935888, 95713509, 95394763) до перевезення у 50 власних вагонах-зерновозах перевізника зі станції Бориспіль до станції Чорноморська позивачем було прийнято вантаж пшениця, який слідував на експорт для вивезення водним транспортом у Швейцарію. Відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" код 2561, код платника 8217526.
Перевезення за вказаними залізничними накладними здійснювалось у відповідності до укладеного договору, плата за використання вагонів перевізника при цьому перевезенні складає 981750,00 грн по кожному перевізному документу.
Розмір плати за використання власних вагонів перевізника (координата 014) стягнуто по кожній відправці, становить 589050,00 грн (графа 36 накладної). Тобто, недобір плати за використання власних вагонів перевізника по відправці № 33708892 становить 392700,00 грн (крім того ПДВ 78540,00 грн).
З аналогічного розрахунку недобір плати за використання власних вагонів перевізника по відправці № 33708900 теж складає 392700,00 грн (крім того ПДВ 78 540,00 грн).
Позивач зазначає, що наприкінці листопада 2022 року внаслідок масованого ракетного обстрілу території України в об'єднаній енергетичній системі держави відбулась системна аварія, що зумовила застосування масових відключень електропостачання. Відновлення електропостачання здійснювалось поетапно. В цей період живлення спеціальних приміщень залізниці неодноразово аварійно переключалося на резервні джерела.
Внаслідок відключення електропостачання на серверах, на яких розміщене програмне забезпечення електронних систем вантажоперевезень залізничного транспорту, стався збій, який одразу не був виявлений.
В подальшому, під час перевірки правильності нарахувань за перевезення вантажів позивачем були встановлені помилки у відповідних розрахунках.
21.03.2025 р. позивач направив на адресу відповідача лист № ПЗЗ Д-01-03/2015 з проханням надати згоду на проведення донарахування коштів по перевізним документам № 33604513, № 33622713, № 33674649, № 33681206, № 33708892, № 33708900 на загальну суму 3533250,00 грн (крім того ПДВ 706650,00 грн).
Однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав та не сплатив донараховані кошти по перевізним документам № 33604513, № 33622713, № 33674649, № 33681206, № 33708892, № 33708900 у розмірі 3533250,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не сплатив донараховані кошти по перевізним документам, у зв'язку з виявленими помилками у нарахуванні, що виникли внаслідок технічного збою програмного забезпечення, спричиненого аварійними відключеннями електропостачання.
За змістом ст. 193 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як передбачено ч. 5 ст. 307 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
У відповідності до ст. 61 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Як було встановлено вище, за умовами укладеного між сторонами договору замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника, які включають, зокрема, плату за використання власного вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах. У разі виявлення перевізником неправильного нарахування таких платежів здійснюється їх перерахунок, після чого з сум внесеної попередньої оплати додатково списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів у порядку та строки, визначені законодавством України та умовами цього договору.
Таким чином, встановлені обставини справи та умови укладеного між сторонами договору свідчать про наявність у перевізника правових підстав для здійснення перерахунку провізних платежів у зв'язку з виявленими помилками у нарахуванні, що виникли внаслідок технічного збою програмного забезпечення, спричиненого аварійними відключеннями електропостачання.
Вбачається, що позивачем було здійснено перерахунок вартості користування власними вагонами перевізника за відповідними накладними, згідно з формулою, визначеною у п. 3.2.1 договору.
Зокрема, недобір плати за використання власних вагонів перевізника складає 4239900,00 грн, а саме:
- по відправці № 33604513 - 654250 грн (ПДВ 130850 грн);
- по відправці № 33622713 - 654250 грн (ПДВ 130850 грн);
- по відправці № 33674649 - 719675 грн (ПДВ 143935 грн);
- по відправці № 33681206 - 719675 грн (ПДВ 143935 грн);
- по відправці № 33708892 - 392700 грн (ПДВ 78540 грн);
- по відправці № 33708900 - 392700 грн (ПДВ 78540 грн).
Вказаний розрахунок позивача є арифметично правильним, який здійснено відповідно до умов укладеного договору.
Отже доводи позивача щодо наявності недобору плати за використання власних вагонів перевізника у вищевказаному розмірі є обґрунтованими.
Однак, під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що спірні перевезення були здійснені у грудні 2022 року, при цьому відповідно до п. 7.3 укладеного договору строк позовної давності для пред'явлення вимог перевізником становить один рік, тому зазначений строк сплив у грудні 2023 року, тоді як позивач звернувся до Господарського суду Київської області лише у квітні 2025 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України також встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Як було встановлено вище, між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, і відповідач (замовник) є вантажовідправником за вказаним договором перевезення, тому до спірних правовідносин мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 315 ГК України, в редакції станом на дату звернення до суду, та ст. 137 Статуту Залізниць України.
Як передбачено ч. 5 ст. 315 ГК України, в редакції станом момент спірних правовідносин, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
У відповідності до ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Згідно з п. 7.3 договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Тобто сторони погодили інший строк позовної давності ніж строк визначений у спеціальних нормах, що регулюють спірні правовідносини, що є правом сторін договору.
Враховуючи диспозитивний характер норм щодо строку позовної давності у спірних правовідносинах та те, що сторони прямо погодили застосування саме однорічного строку, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що до даного спору підлягає застосуванню строк позовної давності тривалістю в один рік.
До правовідносин з перевезення вантажів залізницею (вимог/позовів перевізників до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення) застосовується спеціальна позовна давність, передбачена статтею 315 ГК України (постанови Верховного Суду від 26.03.2025 р. у справі № 912/391/24, від 04.07.2018 р. у справі № 904/5743/16, від 18.06.2021 р. у справі № 910/11949/20).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлений карантин з 12.03.2020 р. на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінений карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України.
В пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України вказано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Стаття 315 ГК України не підпадала під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України, положення пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, виходячи із приписів статей 223, 315 Господарського кодексу України;
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 р. у справі № 914/3716/21.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Отже термін на звернення позивача із вказаним позовом має обчислюватись з дня настання події, що стала підставою для подання позову - тобто з моменту списання з відповідача неправильно розрахованої вартості послуг.
Відтак у даному випадку відлік строку слід здійснювати з дати списання нарахувань за відповідними накладними, оскільки саме з цього моменту у перевізника виникло право вимоги та можливість звернення до суду.
Так, за накладною № 3604513 нарахування здійснено 03.12.2022 р., строк позовної давності сплив 03.12.2023 р.; за накладною № 33622713 нарахування здійснено 05.12.2022 р., строк позовної давності сплив 05.12.2023 р.; за накладними № 33674649, №33681206 нарахування здійснено 13.12.2022 р., строк позовної давності сплив 13.12.2023 р.; за накладними № 33708892, № 33708900 нарахування здійснено 17.12.2022 р., строк позовної давності сплив 17.12.2023 р.
Отже позивач, будучи обізнаним про перебої з електропостачанням та про можливі збої у функціонуванні сервісів, повинен був проявити розумну обачність, своєчасно здійснити перевірку правильності нарахувань у період коли мали місце факти перебоїв у живленні систем автоматичного розрахунку вартості надаваних ним послуг та у разі виявлення порушень своєчасно реалізувати своє право на судовий захист у межах узгодженого сторонами однорічного строку позовної давності.
Невчинення таких дій та звернення з позовом лише у квітні 2025 року, тобто майже через три роки після виникнення підстав для донарахування вартості послуг, свідчить про недбалість та зволікання з боку позивача, які жодним чином не були залежні від дій відповідача та грунтувались виключно на бездіяльності позивача, який своєчасно не перевірив правильність роботи системи розрахунку вартості перевезень після збоїв в електроживленні обладнання.
Така бездіяльність позивача не може вважатися поважною причиною пропуску строку та не є підставою для його поновлення, оскільки позивач мав можливість для належного й своєчасного захисту своїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позовну Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4239900,00 грн у зв'язку із пропуском позовної давності.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2025 р. у справі № 911/1345/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2025 р. у справі № 911/1345/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03.12.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран