вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2025 р. Справа № 910/5856/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 (повний текст рішення складено 30.07.2025) (суддя Андреїшина І.О.)
у справі № 910/5856/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 9 560,46 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - ТОВ "Лемтранс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач) про стягнення збитків у розмірі 9 560,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано, тим, що під час здійснення перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача відповідачем не було забезпечено схоронності (забезпечення) майна (вагонів) позивача, внаслідок чого завдано збитків на суму 9 560,46 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/5856/25 позов задоволено повністю та стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Лемтранс" збитки в розмірі 9 560,46 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 30.07.2025 у справі № 910/5856/25, АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 11, 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 6, 124, 129, 133 Статуту залізниць України, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лемтранс" відмовити.
При цьому скаржник зазначає, що враховуючи, що на підставі відповідних договорів поставки (оренди) власником (орендарем) вказаних у позові вагонів є ТОВ "Лемтранс", та відповідно до яких тільки ТОВ "Лемтранс" має право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися власними вантажними вагонами, та той факт, що саме ТОВ "Лемтранс" завдано майнової шкоди внаслідок розукомплектування (крадіжки) його майна, про факт якого позивач був проінформований, то, відповідно, саме на позивача покладено обов'язок подачі заяви до правоохоронних органів щодо розукомплектування власних вагонів для реалізації своїх прав як потерпілої сторони на відшкодування заподіяної майнової шкоди. У свою чергу, з боку позивача не здійснено жодних заходів та не надано жодних доказів щодо подачі заяви до правоохоронних органів про визнання ТОВ "Лемтранс" потерпілою стороною та залучення до провадження представника потерпілої особи. Відповідач, виявивши розукомплектовані власні вагони, повідомивши про це їх власника та виконавши ремонт даних вагонів, тим самим забезпечив цілісність майна позивача, тобто здійснив випуск вагонів позивача на колії загального користування у технічно справному стані та не допустив постановку в состав поїзда власних вагонів з несправними відсутніми частинами, а отже, відсутні підстави стверджувати, що розукомплектування власних вантажних вагонів сталося саме через протиправну поведінку або вину працівників відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/5856/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.09.2025.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що відповідач не надав жодних доказів до матеріалів справи, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів, зазначених у позові, при прийнятті їх відповідачем до перевезення. А якщо вагони були прийняті до перевезення без заперечень та зауважень - це є свідченням того, що останні перебували у технічно справному стані. Прямі збитки виникли у позивача у зв'язку з розукомплектуванням вагонів через незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) під час їх курсування залізничними шляхами АТ "Укрзалізниця".
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у листопаді-грудні 2024 року відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.
На станції Ароматна (код станції 454606) виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме: № 52267234, № 56543481, № 59952986, № 62965025, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М, а саме: № 5204 від 18.11.2024, № 5870 від 10.12.2024, № 5865 від 10.12.2024, № 5868 від 10.12.2024.
З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 TOB "Лемтранс" листом від 12.12.2024 № 3979/ДВ звернулось до начальника станції Ароматна структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" з відповідною заявою, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень AТ "Укрпошта".
З метою складання акта про пошкодження вагону форми ВУ-25М ТОВ "Лемтранс" листом від 12.12.2024 № 3980/ДВ звернулось до начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" з відповідною заявою, що підтверджується відміткою про отримання вхід. № 03/1529 від 25.12.2024.
Також, ТОВ "Лемтранс" звернулось до начальника Дніпровського регіонального відділу виробничого підрозділу "Служба роботи станції" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" зі скаргою від 23.01.2025 № 17/ДВ, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень AT "Укрпошта", на дії начальника виробничо-технічного підрозділу "Станція Ароматна" виробничого підрозділу "Служба роботи станції" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця".
На скаргу від 23.01.2025 № 17/ДВ ТОВ "Лемтранс" отримало відповідь від 05.02.2025 № ДММ-36/23, в якій зазначалось, що нормативним документами не передбачено складання комерційних актів з приводу розукомплектування вагонів, і на підставі цього скарга ТОВ "Лемтранс" не може бути задоволена.
Також, ТОВ "Лемтранс" листом від 23.01.2025 № 18/ДВ звернулось до начальника структурного підрозділу "Служба вагонного господарства" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" зі скаргою, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень AT "Укрпошта", на дії начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", у відповідь на яку отримало лист, в якому зазначалось, що розукомплектування вагонів із кодом несправності "919" не є підставою для складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М.
Окрім того, з метою складання комерційного акта форми ГУ-22 ТОВ "Лемтранс" листом від 24.12.2024 № 4139/ДВ звернулось до начальника виробничо-технічного підрозділу "Станція Ароматна" виробничого підрозділу "Служба роботи станції" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" з відповідною заявою, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень AT "Укрпошта", у відповідь на яку отримало лист № 2/ДСЗМ від 07.01.2025 з повідомленням, що нормативними документами не передбачено складання комерційних актів із приводу пошкодження порожніх вагонів, і на підставі цього заява ТОВ "Лемтранс" не може бути задоволена.
З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М ТОВ "Лемтранс" листом від 24.12.2024 № 4140/ДВ звернулось до начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" з відповідною заявою, що підтверджується відміткою про отримання вхід. № 03/1530 від 25.12.2024.
Також, ТОВ "Лемтранс" звернулось до начальника Дніпровського регіонального відділу виробничого підрозділу "Служба роботи станції" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" зі скаргою від 23.01.2025 № 19/ДВ, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень AT "Укрпошта", на дії начальника виробничо-технічного підрозділу "Станція Ароматна" виробничого підрозділу "Служба роботи станції" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця".
У відповідь на скаргу № 19/ДВ від 23.01.2025 ТОВ "Лемтранс" отримано лист № ДММ-36/24 від 05.02.2025, в якому зазначалось, що нормативними документами не передбачено складання комерційних актів з приводу розукомплектування вагонів, і на підставі цього скарга ТОВ "Лемтранс" не може бути задоволена.
Також, ТОВ "Лемтранс" звернулось до начальника структурного підрозділу "Служба вагонного господарства" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" зі скаргою вих. № 20/ДВ від 23.01.2025, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень AT "Укрпошта", на дії начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укразалізниця", у зв'язку з тим, що зазначеною особою було відмовлено представникам ТОВ "Лемтранс" у складанні актів. ТОВ "Лемтранс" у даній скарзі просило розглянути скаргу та за результатами її розгляду дати відповідним особам розпорядження про складання актів про пошкодження вагонів відповідно до вимог Правил складання актів.
На скаргу № 20/ДВ від 23.01.2025 ТОВ "Лемтранс" отримало відповідь № ДПридн-05/68 від 10.02.2025, в якій зазначено, що розукомплектування вагонів із кодом несправності "919" не є підставою для складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М.
Звертаючись із позовом у даній справі, ТОВ "Лемтранс" послалось на те, що акти, які засвідчують факт пошкодження вагонів, не складені та не надані ТОВ "Лемтранс", AT "Укрзалізниця" не виконало свої прямі зобов'язання, передбачені Статутом залізниць України та Правилами складання актів зі складання актів форми ГУ-22 та ВУ-25М.
Внаслідок розукомплектування вагонів позивач передав структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються в господарській діяльності позивача.
Загальна вартість витрат зі встановлення (технічного обслуговування вагонів) деталей на вагони становить 9 560,46 грн.
Крім того, 19.02.2020 між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником було укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-20130/НЮдч, за яким відповідач зобов'язався виконувати технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно з договорами суборенди та даними довідки 2610 Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця", на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами, обумовленими переліком (додаток № 2).
Пунктом 1.2 договору № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 визначено, що послуги надаються на території одного із структурних підрозділів виконавця, обумовлених Переліком (додаток № 2 до договору), в якому значаться: структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Вагонне депо Кам'янське" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Вагонне депо Мелітополь" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Вагонне депо Батуринська" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Пологівське вагонне депо" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Вагонне депо Мудрьона" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "П'ятихатське вагонне депо" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", структурний підрозділ "Верхівцевське вагонне депо" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця".
За доводами позивача, внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім у результаті заміни розукомплектованих деталей, на загальну суму 9 560,46 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 2 Статуту залізниць України передбачено, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У пункті 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Матеріалами справи підтверджено, Ароматна (код станції 454606) виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме: № 52267234, № 56543481, № 59952986, № 62965025, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М, а саме: № 5204 від 18.11.2024, № 5870 від 10.12.2024, № 5865 від 10.12.2024, № 5868 від 10.12.2024.
У пунктах 20 наведених накладних вказано, що зазначені вагони знаходяться у власності, оренді позивача.
Апеляційний господарський суд зважає на те, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані, а їх несправність було виявлено під час здійснення перевезення.
Згідно з пунктами 6.2.1, 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно з наказом № 312-Ц від 07.06.2001) при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. Забороняється ставити в склад поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Відповідно до п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що під час прямування до пунктів призначення було виявлено пошкодження/розкомплектування вказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей (ремонт), про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
За змістом пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Судом обґрунтовано встановлено, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, а також їх технічне обслуговування на загальну суму 9 560,46 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше.
Разом із тим, системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вини заподіювача.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-469св10 від 02.06.2010).
З огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з підпунктом "в" пункту 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 126 Статуту залізниць України у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту. За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
В абз. 2 п. 126 Статуту залізниць України йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.
Відповідно до підпункту "е" пункту 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків.
Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Отже, за змістом пункту 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагону, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М.
Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням наданих позивачем письмових доказів, які свідчать про ухилення Укрзалізниці від складання актів форми ВУ-25М, а також доказів, якими підтверджуються обставини прийняття вагонів залізницею у справному стані, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність усіх передбачених законом елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання на АТ "Укрзалізниця" відповідальності у виді відшкодування позадоговірної шкоди.
При цьому відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось із вини позивача.
Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/5856/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська