Постанова від 03.11.2025 по справі 910/4137/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2025 р. Справа№ 910/4137/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Станіка С.Р.

Доманської М.Л.

за участі секретаря Вага В.В.

та за участю представників:

від позивача: Мостова М.І. орд.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021

у справі № 910/4137/21 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство інфраструктури України

про врегулювання розбіжностей договору та визнання договору укладеним,

УСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - позивач, Украерорух) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач, МАУ), в якому просило суд врегулювати розбіжності по пунктах 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та визнання договору укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Украерорух є монополістом на ринку надання послуг з аеронавігаційного обслуговування (далі - АНО) та 23.12.2020 направив на адресу МАУ проект договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування (далі - договір). У відповідь 19.02.2021 позивачем отримано підписані примірники вказаного договору та протоколу розбіжностей до договору, датованого 15.02.2021. Розглянувши протокол розбіжностей позивач згоден прийняти запропоновану МАУ редакцію примітки до пункту 1.1., підпункт 2.1.1., пункти 3.11. договору, однак пункти 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2 та додатку №4, №5, №6 до договору залишились не врегульовані, окрім цього позивач не погоджується із пунктами 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, які зазначені в протоколі розбіжностей, як доповнення до договору у редакції відповідача, у зв'язку із чим спір про врегулювання розбіжностей належить передати до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що позивач вказує про прийняття примітки до п.1.1 договору, однак наведена у прохальній частині позову редакція цього пункту не відповідає ні первісній редакції позивача, ні редакції, запропонованій МАУ; доповнення договору пунктами 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, які відсутні надісланому позивачем проекті договору, та зміна редакції пунктів 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2 та додатку №4, №5, №6 до договору, здійснена МАУ згідно вимог чинного законодавства України та міжнародних нормативних документів у сфері цивільної авіації.

Третя особа (Міністерство інфраструктури України) у письмових поясненнях вказав, що здійснення аеронавігаційного обслуговування має відбуватись за єдиними процедурами, однаковими для всіх користувачів повітряного простору України, отже умови спірного договору не мають ставити в нерівне становище МАУ з іншими авіакомпаніями. Зі змісту позову вбачається, що умови договори викладено згідно чинного законодавства та норм міжнародного законодавства, які є обов'язковими для всіх авіакомпаній, тому позов підлягає задоволенню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/4137/21 позов задоволено частково.

Врегулювано розбіжності по пунктах 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 Договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування. Визнано укладеним між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" Договір про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування № б/н від "__" ________2021 року в редакції, що викладена в рішенні.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині, що стосується внесення змін до пунктів 3.14. та 5.6 Договору, залишивши дані пункти у редакції позивача, іншу частину рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, пункт 3.14 договору, який видалений судом з посиланням на його дискримінаційність по відношенню до відповідача, відповідає законодавству України та вимогам нормативних документів Євроконтролю; також суд безпідставно прийняв пункт 5.6 договору в редакції відповідача, чим виключив відповідальність МАУ за порушення вимог, закріплених у п.5.5 договору і не дотримав принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" подало апеляційну скаргу, у якій впросить змінити оскаржуване рішення, виклавши неврегульовані розбіжності до договору, наведеного у пункті 3 резолютивної частини рішення у редакції, наведеній відповідачем, а саме: змінити примітку до п.1.1 договору, доповнити договір пунктами 2.1.5, 2.1.6, змінити пункти договору 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 7.1, 7.2 та додатки №4, №5, №6 до договору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд безпідставно виклав примітку до п.1.1 договору в редакції, яку позивач не передавав на врегулювання та яка суперечить нормам чинного законодавства; доповнення договору пунктами 2.1.5 та 2.1.6 договору відповідає чинному законодавству стосовно формування та коригування плати за послуги з АНО, тому такі положення підлягають включенню до договору, як істотна умова, на якій наполягає МАУ; запропонована МАУ редакція пунктів 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 7.1, 7.2 договору та додатків №4, №5, №6 до нього відповідає нормам чинного законодавства, тому її неприйняття є безпідставним.

Розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача було об'єднано у одне апеляційне провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому він заперечує проти доводів відповідача та просить залишити оскаржуване рішення без змін в частини доповнення договору пунктами 2.1.5, 2.1.6 і зміни пунктів 1.1, 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 7.1, 7.2 договору та додатків №4, №5, №6 до нього, оскільки в цій частині рішення суду прийнято у відповідності до норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини сторін.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому він заперечує проти доводів позивача та просить залишити оскаржуване рішення без змін в частині, що стосується врегулювання розбіжностей до пунктів 3.14 та 5.6 договору, оскільки судом щодо цих пунктів було вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, та правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють відносини, що витікають із положень пунктів 3.14 та 5.6 договору.

Третя особа у письмових поясненнях щодо апеляційних скарг вказала, що умови договори викладено позивачем згідно чинного законодавства та норм міжнародного законодавства, які є обов'язковими для всіх авіакомпаній, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити.

Також третьою особою заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 за клопотанням відповідача провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/33906/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Міністерства інфраструктури України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 поновлено провадження у справі, оскільки Київським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу від 20.09.2024 у справі №640/33906/21, якою позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 задоволено заяву суддів Тищенко О.В., Гончарова С.А. та Сибіги О.М. про самовідвід від розгляду у справі №910/4137/21, справу було передано для повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Станіка С.Р., Доманської М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 29.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.11.2025.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представників відповідача і третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив з підстав, викладених відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, позивач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Підприємство є провайдером аеронавігаційного обслуговування, яке здійснюється на всіх етапах польоту повітряних суден у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху відповідно до договорів покладена на Україну.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті Антимонопольного комітету України за посиланням http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/index, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України - є суб'єктом природних монополій на загальнодержавному ринку послуг по наданню послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" є суб'єктом авіаційної діяльності і виконує повітряні перевезення відповідно до сертифіката експлуатанта, ліцензії та наданих прав на експлуатацію повітряних ліній.

23 грудня 2020 року позивач направив на адресу відповідача проект договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування на 2021 рік, відповідно до якого МАУ, як замовник, замовляє і зобов'язується оплатити, а Украерорух, як виконавець, у порядку та на умовах, визначених цим договором, бере зобов'язання надавати замовнику послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі - послуги з АНО).

Вказаний договір складений з дев'яти розділів (1.Предмет договору, 2. Обов'язки сторін, 3. Порядок розрахунків, 4. Відповідальність сторін, 5.Особливі умови, 6. Обставини непереборної сили, 7. Строк дії договору та інші умови, 8.Додатки до договору, 9. Реквізити та підписи), а також має вісім додатків (№1 "Методологія розрахунку розміру плати за послуги з АНО", №2 "Картка авіакомпанії", №3 "Перелік використовуваних власних ПС", №3а "Перелік використовуваних орендованих ПС", №4 "Реєстр виконаних польотів", №5 "Акт здачі-приймання-послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден", №6 "Рахунок для польотів", №7 "Розрахунок нарахованих штрафних санкцій" (додатки 4, 5, 6, 7 є зразками та підписуються при виставленні рахунків)).

Відповідач отримав вказаний проект договору 28.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 15.02.2021 вих. №01-18-44 відповідач направив позивачу підписані примірники вказаного договору та протоколу розбіжностей від 15.02.2021 до нього.

Згідно протоколу розбіжностей відповідачем змінено примітку до пункту 1.1, змінено підпункт 2.1.1., доповнено договір пунктами 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, змінено пункти 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.11, 3.12, 3.13, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, а пункт 3.14 виключений, також змінені додатки №4, №5, №6.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач, не погоджуючись із деякими пунктами протоколу розбіжностей до договору, звернувся до суду із даним позовом та просив врегулювати розбіжності відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що позивач вказує про прийняття примітки до п.1.1 договору, однак наведена у прохальній частині позову редакція цього пункту не відповідає ні первісній редакції позивача, ні редакції, запропонованої МАУ, а доповнення договору пунктами 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, які відсутні надісланому позивачем проекті договору, та зміна редакції пунктів 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2 та додатку №4, №5, №6 до договору, здійснена МАУ згідно вимог чинного законодавства України та міжнародних нормативних документів у сфері цивільної авіації

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак пункт 3.14 договору має бути виключений з тексту договору, а пункт 5.6 договору має бути прийнятий в редакції відповідача, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги частково.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не в повній мірі погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про врегулювання розбіжності по пунктах 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та визнання договору укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві

Спірні правовідносини сторін у спірний період (грудень 2020 - лютий 2021 років) були врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (далі - ГК України), Повітряного кодексу України (далі - ПК України), Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Законом України "Про природні монополії", а також рядом підзаконних нормативних правових актів щодо надання послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, зміст яких наводиться судом в редакціях чинних, на час спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 179 ГК України, якою врегульовані загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179 ГК України).

Згідно частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК України).

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів був визначений статтею 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 3-5 статті 181 ГК України було встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачу проект договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування на 2021 рік, та, отримавши вказаний договір з протоколом розбіжностей і не погодившись із ним, звернувся до суду із даним позовом.

Предметом вказаного договору є надання позивачем, як виконавцем, відповідачу, як замовнику, послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден).

Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач запропонував позивачу викласти у редакції відповідача примітку до п. 1.1, п. 2.2.3, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5, п. 3.7, п. 3.8, п. 3.12, п. 3.13, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, п. 5.1, п. 5.6, п. 7.1, п. 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 договору, доповнити договір п. 2.1.4, п. 2.1.5, п.2.1.6 та виключити з тексту договору п. 3.14.

У позовній заяві вказано, що розбіжності по примітці п. 1.1. та п. 2.1.1, п.3.11 позивачем прийняті, а інша ж частина розбіжностей залишена сторонами без врегулювання.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, у прохальній частині позову примітка п. 1.1 викладена в редакції, яка не у повній мірі відповідає редакції відповідача в протоколі розбіжностей, отже, очевидною є і необхідність врегулювати розбіжностей, що виникли по п.1.1 договору.

Позивач у прохальній частині позовної заяви навів таку редакцію примітки до п. 1.1. договору: "Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається на всіх етапах польоту повітряних суден, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігація та спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті, надання аеронавігаційної інформації, відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування".

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував наступну редакцію примітки до п. 1.1: "Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається на всіх етапах польоту повітряних суден, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігація та спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті, надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації, забезпечення польотно-інформаційного обслуговування, аварійного чи диспетчерського обслуговування повітряного руху відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування".

Аеронавігаційне обслуговування (air navigation service) - обслуговування, що здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування з метою організації повітряного руху, радіотехнічного забезпечення польотів, надання аеронавігаційної та метеорологічної інформації відповідно до законодавства України, стандартів і рекомендованої практики ICAO та вимог Євроконтролю.

З урахуванням наведеного визначення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що примітка до п. 1.1 договору підлягає викладенню у вищенаведеній редакції позивача, яка частково враховує зміни, запропоновані відповідачем.

Пунктом 2.1 договору, в редакції позивача, визначено зобов'язання виконавця (позивача) і вказаний пункт не містить підпунктів 2.1.4, 2.1.5 та 2.1.6.

У свою чергу, відповідач згідно з протоколом розбіжностей, пропонує доповнити договір підпунктами 2.1.4, 2.1.5 та 2.1.6 наступного змісту:

"2.1.4 Забезпечити надання Замовнику послуг з АНО на умовах, передбачених Договором, але не гірше ніж для всіх інших користувачів повітряного простору України".

"2.1.5 Здійснювати формування розміру плати за послуги з АНО відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю, у тому числі:

2.1.5.1. щорічно проводити інвентаризацію власних засобів та служб, які безпосередньо забезпечують обслуговування повітряних суден на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому;

2.1.5.2. щорічно (на кожен календарний рік) визначати фактичні витрати на надання послуг з АНО та вартісну основу розміру плати за послуги з АНО на річний період;

2.1.5.3. щорічно (на кожен календарний рік) визначати розмір плати за послуги з АНО шляхом ділення загальної суми витрат на розрахункову суму польотних одиниць;

2.1.5.4. відокремлювати неаеронавігаційні витрати від аеронавігаційних та забезпечувати відокремлений облік аеронавігаційної діяльності від іншої (неаеронавігаційної) діяльності з метою прозорого визначення вартісної основи послуг з АНО;

2.1.5.5. на вимогу Замовника надавати йому повну та достовірну інформацію щодо вартісної основи плати за АНО на відповідний річний період на підставі фактичних/планових даних на такий період, а також щодо розрахункової суми польотних одиниць на відповідний рік;

2.1.5.6. проводити регулярні, але не рідше двох разів на рік консультації з Замовником та іншими користувачами повітряного простору України, в тому числі з питань: планування аеронавігаційного обслуговування та прогнозування кількості польотів; розвитку існуючих аеронавігаційних служб; щорічного формування вартісної основи плати за АНО; причин зміни вартісної основи плати за послуги з АНО; попереднього фінансування інвестиційних проектів; розкриття інформації про плани діяльності Виконавця та з інших питань, які можуть впливати на вартісну основу плати за послуги з АНО;

2.1.5.7. застосовувати у відповідному періоді надання послуг розмір плати за послуги з АНО, формування якого здійснено на відповідний рік відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю та положень Договору;

2.1.5.8. У випадках, передбачених Договором та/або чинним законодавством, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації здійснювати перерахунок/корегування вартості наданих послуг з АНО".

"2.1.6. На вимогу Замовника переглядати розмір плати за послуги з АНО та повернути Замовнику переплату за послуги з АНО у випадку, якщо розмір плати за послуги АНО не відповідає фактичним витратам на їх виробництво та/або сформовано із порушенням законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю та положень Договору. Така переплата може бути за вимогою Замовника повернута на його рахунок або зарахована в рахунок плати за АНО на наступний період (періоди)".

Внесення до тексту договору п. 2.1.4 у вказаній редакції відповідач обґрунтовував тим, що позивач протягом попередніх років у відносинах з МАУ застосовував дискримінаційні умови щодо терміну оплати послуг АНО, терміну письмового оскарження рахунку та розміру штрафних санкцій за порушення терміну оплати.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій зобов'язані забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами.

Статтею 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року встановлено, що кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними засобами, включаючи радіо - і метеорологічне забезпечення, які можуть бути надані для суспільного користування з метою забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. 10 серпня 1992 року Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року. Остання набула чинності для України 09.09.1992 року. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до GE№ 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (АІР) виставлення рахунків та стягнення плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється Державним підприємством обслуговування повітряного руху України відповідно до законодавства України, норм ICAO та правил Євроконтролю.

Ставки та порядок розрахунку плати встановлюються такими, які діяли на день виконання польоту.

Дата, до якої має бути здійснена оплата, вказується в рахунках. Термін оплати:

- 30 календарних днів для нерезидентів України при оплаті в Євро;

- 10 робочих днів для резидентів України при оплаті в національній валюті України.

Таким чином, дані умови щодо термінів оплати були передбачені положенням GE№ 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України та є однаковими для усіх резидентів України.

Відповідно до статті 36 ПК України аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.

Згідно з частиною 4 статті 36 ПК України у разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Тобто, з наведених норм вбачається, що позивач має право, передбачене чинним законодавством, про застосування певних санкцій до боржників, що не заборонені чинним законодавством України, документами Євроконтролю, ІCАО тощо.

Враховуючи вищенаведене, першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що норми чинного законодавства передбачають застосування однакових умов до усіх замовників послуг, тому включення п. 2.1.4 в редакції відповідача до умов спірного договору не суперечить їх приписам.

Щодо доповнення договору пунктами п. 2.1.5 та 2.1.6, то відповідно до частини 1 статті 36 ПК України аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.

Згідно з частиною 2 статті 36 ПК України розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (далі - ІСАО) і документів Євроконтролю.

Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України (частина 3 статті 36 ПК України).

Так, частиною 5 статті 36 ПК України передбачено, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на надання таких послуг у порядку, визначеному законодавством України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації і документами Євроконтролю, а також для сплати членських внесків України до Євроконтролю. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті.

Відповідно до частини 6 статті 36 ПК України плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на забезпечення цього обслуговування. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому компенсуються витрати Євроконтролю на справляння цієї плати.

Крім того, відповідно до положень нормативних документів Міжнародної організації цивільної авіації ("Політика ІСАО стосовно аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування", Doc 9161 "Керівництво ICAO щодо економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування"), а також документів Європейської організації з безпеки аеронавігації ("Принципи визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок" введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 № 1209 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.01" та "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати" введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 № 1210 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.02") та зазначених вище положень Повітряного Кодексу України, ставки плати за аеронавігаційне обслуговування (на маршруті; на підході та в районі аеродрому) розраховуються на основі планової національної бази витрат, до складу якої входять бази витрат різних суб'єктів, задіяних в процесі надання послуг з організації повітряного руху, а саме національні наглядові органи (Міністерства, авіаційні служби), провайдери аеронавігаційного обслуговування, провайдери метеорологічної та аеронавігаційної інформації, а також провайдери послуг з пошуку та рятування та інше.

Наказом від 04.06.2019 № 415 Міністерство інфраструктури України, який набув чинності 12.07.2019, визнало таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.2010 № 669, та затвердило нові Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Тобто, відповідно до норм міжнародного законодавства обов'язок щодо формування розміру плати за аеронавігаційне обслуговування та встановлення тарифів покладається на національні наглядові та регулюючі органи (в Україні ці функції виконує Міністерство інфраструктури України та Державна авіаційна служба України), а не на провайдерів аеронавігаційного обслуговування, яким є позивач.

Таким чином, згідно вірного висновку, зробленого судом першої інстанції, доповнення договору пунктами 2.1.5 та 2.1.6. є таким, що не відповідає чинному законодавству та знаходиться поза межами компетенції позивача, а тому відсутні підстави для включення вказаних пунктів до умов спірного договору.

Щодо врегулювання розбіжностей по п. 2.2.3. договору, то вказаний пункт договору викладений позивачем у наступній редакції:

"2.2.3 У разі зміни парку ПС не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому відбулися зміни, надавати Виконавцю:

1) бортові (реєстраційні) номери власних і орендованих ПС;

2) дані про максимальну злітну масу ПС (у разі, якщо для одного ПС існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, у додатках 3 та 3а до цього Договору має бути вказана найбільша максимальна злітна маса, згідно з Льотним керівництвом літака (Airplane Flight Manual (далі- AFM), що дозволена для цього ПС);

3) іншу необхідну інформацію згідно з додатками 3 та 3а до цього Договору.

Зазначена інформація надається на офіційному бланку Замовника за підписом повноважного представника або листом, завіреним печаткою юридичної особи та підписом повноважного представника Замовника, поштою або електронним повідомленням (сканкопія) на адресу електронної пошти Виконавця, вказану у розділі 9 Договору.

Надана Замовником і отримана Виконавцем інформація використовується для визначення максимальної злітної маси ПС при розрахунку розміру плати за надані послуги з АНО.

У разі неподання Замовником або надання недостовірної інформації у вищезазначений термін у частині, що стосується максимальної злітної маси ПС, максимальна злітна маса ПС визначається Виконавцем за масою найважчого відомого йому ПС такого типу. Крім цього, Замовник згідно з пунктом 3.7 цього Договору втрачає право на письмове оскарження рахунка щодо злітної маси ПС".

У свою чергу, відповідач, не погоджуючись з вказаною редакцією позивача у протоколі розбіжностей запропонував підпункт 2 пункту 2.2.3 договору викласти в такій редакції: "2) дані про максимальну злітну масу ПС" підпункт 3 і останні три абзаци пункту 2.2.3 договору виключити.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 №1210 в Україні застосовується документ Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати" (далі - Документ №07.60.02), який введено в дію наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1210 від 25.11.2009 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю №07.60.02" (далі - документ Євроконтролю №07.60.02).

Пунктом 2 ст. 6 Документу №07.60.02 встановлено, що у разі, якщо для одного повітряного судна існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього повітряного судна державою його реєстрації.

Враховуючи, що підпункт 2) пункту 2.2.3 Договору в редакції позивача відповідає пункту 2 статті 6 Документу № 07.60.02, а остання частина пункту 2.2.3 договору лише конкретизує те, що викладено у даному пункті вище, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено пропозицію відповідача щодо пункту 2.2.3 договору, викладену у протоколі розбіжностей, тому вказаний пункт підлягає врегулюванню в редакції позивача.

Щодо врегулювання розбіжностей по п. 3.2 договору, то вказаний пункт договору в редакції позивача викладений наступним чином: "Розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Максимальна дозволена злітна маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з AFM, та вказується у додатках 3 та 3а до цього Договору. Якщо Замовник використовує два або більше ПС, віднесених до різних версій одного й того ж типу, то для кожного ПС цього типу береться середня максимальна дозволена злітна маса усіх його ПС подібного типу. Якщо для одного ПС існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього ПС".

У свою чергу, відповідач запропонував викласти пункт 3.2 договору в наступній редакції: "Розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Якщо доходи від АНО за відповідний рік перевищують фактичні витрати Виконавця на АНО за такий рік, розмір одиничних ставок за послуги з АНО, передбачених додатком 1 до Договору, має бути зменшений на процент такого перевищення. Максимальна дозволена маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з додатками 3 та 3а до цього Договору та з врахуванням пункту 2.2.3 Договору. У разі, якщо для одного ПС існує кілька значень максимальної злітної маси, та/або у разі застосування Замовником процедури динамічної зміни максимальної злітної маси ПС, Замовник буде вказувати максимальну злітну масу ПС у зведено-завантажувальній відомості (Loadsheet), яку Замовник буде надавати Виконавцю по кожному рейсу (як по прибуттю, так і по відправленню), з урахуванням змін в останню хвилину. Зведено-завантажувальна відомість (Loadsheet) має бути підписана командиром ПС".

Відповідно до підпункту б пункту 2 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" визначено, що Мінінфраструктури встановлює за погодженням з Мінекономрозвитку: тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень та перевезень швидкісними поїздами категорії Інтерсіті+ у вагонах першого класу); тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою; плату за використання річкових портових гідротехнічних споруд та збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні); ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України; аеропортові збори в іноземній валюті за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка - зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки);

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, саме Міністерство інфраструктури України, переглядає, формує та встановлює ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Отже, позивач є виключно провайдером послуг з аеронавігаційного обслуговування, а не суб'єктом, на якого покладено обов'язки щодо встановлення та зміни розміру плати за аеронавігаційне обслуговування.

При цьому, до України (як члена Євроконтролю, а не провайдера АНО) відсутня вимога щодо повернення (або додаткового стягнення з авіакомпаній) переплат (або недоотриманих коштів) з АНО у випадку, якщо розмір плати за послуги АНО не відповідає фактичним витратам на їх надання.

Запропоновані відповідачем умови застосування максимальної злітної маси ПС при розрахунку розміру плати за надане АНО протирічать пунктам 2, 3 статті 6 документу Євроконтролю №07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", введеного в дію Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1210 від 25.11.2009 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю №07.60.02", в якій зазначено, що якщо для одного повітряного судна існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього повітряного судна державою його реєстрації. Проте, якщо не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому відбулися зміни парку повітряних суден, та принаймні один раз на рік експлуатант буде повідомляти Євроконтролю про те, що він експлуатує два чи більше повітряних суден різних модифікацій одного типу, то в такому разі для обчислення вагового коефіцієнта для кожного з цих повітряних суден буде використовуватись середнє значення максимально дозволеної злітної маси всіх його повітряних суден цього типу. Обчислення цього коефіцієнта для кожного типу повітряного судна і для кожного експлуатанта здійснюється щонайменше один раз на рік.

Крім того, 10.08.1992 Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, що набула чинності для України 09.09.1992 та є частиною національного законодавства України в силу положень ст. 9 Конституції України.

Тож застосування відповідачем максимальної злітної маси ПС наведеної у пункті 3.2. договору також порушує вимоги статті 15 "Аеропортові і подібні їм збори" Конвенції ІСАО "Про міжнародну цивільну авіацію 1944 року" чинної в Україні, а саме: Кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними засобами, включаючи радіо- і метеорологічне забезпечення, які можуть бути надані для суспільного користування з метою забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. Будь-які збори, що можуть стягуватися або дозволені для стягування Договірною державою за користування такими аеропортами та аеронавігаційними засобами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують:

a) щодо повітряних суден, не зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден того самого класу, зайнятих в аналогічних сполученнях; і

b) щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.

Інформація про всі такі збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що пункт 3.2. договору у запропонованій відповідачем редакції не відповідає чинному законодавству, знаходиться поза межами компетенції позивача, у зв'язку з чим суд обґрунтовано відхилив пропозицію відповідача щодо редакції пункту 3.2 Договору.

При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, наказом Міністерства інфраструктури України № 415 від 04.06.2019 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України" затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, що додаються та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.2010 № 669 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України".

Зокрема, зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України забезпечити опублікування Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України у збірнику аеронавігаційної інформації (AIP) України.

Таким чином, пункт 3.2 договору в редакції позивача узгоджується з приписами Документу Євроконтролю №07.60.02 та наказом Мінінфраструктури від 04.06.2019 №415, яким затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Щодо розбіжностей до пункту 3.3 договору, то позивач виклав вказаний пункт договору в наступній редакції:

"3.3 Ставки плати за АНО:

- встановлені без податку на додану вартість;

- використовуються ті, що діяли на день виконання польоту".

Відповідач згідно з протоколом розбіжностей пропонує у пункті 3.3 договору після слів "використовуються ті, що діяли на день виконання польоту" доповнити словами "крім випадків, коли формування ставок за послуги з АНО здійснено із порушенням порядку їх формування".

Проте, згідно з чинним законодавством України та норм міжнародного законодавства, обов'язок щодо встановлення розміру плати за аеронавігаційне обслуговування покладено на Міністерство інфраструктури України та позивач не є суб'єктом на якого покладено обов'язки щодо встановлення та зміни розміру плати за аеронавігаційне обслуговування.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з пунктом 3.3 договору в редакції позивача та відхилив пропозиції відповідача щодо редакції пункту 3.3 договору, викладені в протоколі розбіжностей.

Щодо розбіжностей по пункту 3.5. договору, то вказаний пункт договору у редакції позивача має наступний зміст: "На підставі реєстру виконаних польотів (додаток 4), що є невід'ємною частиною акта, Виконавець складає акт здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі-Акт) у національній валюті (додаток 5) за місяць в двох екземплярах, вартість яких обчислюється шляхом застосування середньомісячного обмінного курсу євро до національної валюти за місяць, що передує місяцю, протягом якого здійснюється політ. Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентством "Рейтерс" на основі щоденних курсів.

Операції з постачання послуг з АНО ПС, які здійснюють внутрішні, міжнародні та транзитні польоти в районах польотної інформації України, відповідно статті 197.10 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування податком на додану вартість".

Згідно з протоколом розбіжностей відповідач пропонує в абзаці першому пункту 3.5. договору друге речення викласти в наступній редакції: "Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентом "Рейтерс" на основі щоденних курсів попиту (BID)".

Відповідно до ст. 197.10 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, які здійснюють внутрішні, міжнародні та транзитні польоти в районах польотної інформації зони відповідальності України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, текст даного пункту договору в редакції позивача узгоджується з п. 2 ст. 7 Умов оплати документу Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", згідно з яким обчислення здійснюється шляхом застосування середньомісячного обмінного курсу євро до національної валюти за місяць, що передує місяцю, протягом якого здійснюється політ. Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентством "Рейтерс" на основі щоденних курсів".

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з пунктом 3.5 договору в редакції позивача та відхилив пропозиції відповідача в цій частині.

Щодо розбіжностей сторін по пункту 3.7 договору, то позивач пропонує викласти вказаний пункт договору в наступній редакції:

"3.7 Замовник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення рахунку підписати Акт і надіслати його Виконавцеві, або подати письмове оскарження Акту щодо факту отриманих послуг.

Якщо протягом зазначеного строку Виконавець не отримає підписаний Замовником Акт або письмове оскарження Акта щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем".

У свою чергу, відповідач у протоколі розбіжностей пропонує в пункті 3.7 договору слова, знаки та цифри "30 (тридцяти)" замінити на слова, знаки та цифри "60 (шістдесяти)", а слова "від дня виставлення" - на слова "від дня отримання".

Однак, відповідно до пункту 3 параграфу 1 Додатку 2 Документу Євроконтролю № 07.60.02, зобов'язання сплатити послуги з ОрПР на маршруті виникає в день здійснення польоту. Кінцева дата валютування, на яку платіж має бути отриманий Євроконтролем, зазначається у рахунку і не повинна перевищувати 30 днів з дня виставлення рахунка.

Таким чином, відповідно до наведених вище норм чинного законодавства, які є обов'язковими та підлягають застосуванню в цивільній авіації України, термін сплати рахунку складає саме 30 днів з дня виставлення рахунку, а тому пункт 3.7. договору підлягає застосуванню в редакції позивача.

Щодо розбіжностей сторін по пункту 3.8 договору, то у редакції позивача вказаний пункт договору викладений наступним чином: "Строк, у межах якого має бути сплачений рахунок, становить 30 (тридцять) календарних днів від дати виставлення рахунка. Термін сплати рахунку вказується у рахунку".

У той же час, відповідач у протоколі розбіжностей запропонував викласти пункт 3.8. договору в наступній редакції: "Строк, у межах якого має бути сплачений рахунок, становить 30 (тридцять) календарних днів від дати спливу строку на письмове оскарження Акта чи рахунка".

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, пропозиції відповідача до пункту 3.8 договору, викладені в протоколі розбіжностей не узгоджуються з пунктом 3 параграфу 1 документу Євроконтролю № 07.60.02, оскільки, як зазначено вище, зобов'язання сплатити послуги з ОрПР на маршруті виникає в день здійснення польоту. Кінцева дата валютування, на яку платіж має бути отриманий Євроконтролем, зазначається у рахунку і не повинна перевищувати 30 днів з дня виставлення рахунка.

Таким чином, пропозиція позивача встановити в пункті 3.8 договору тридцятиденний строк для оплати рахунку з дня його виставлення, а також зазначати в рахунку термін сплати, є такою, що відповідає документу Євроконтролю № 07.60.02 та підлягає прийняттю судом.

Щодо розбіжностей по пункту 3.12 договору, то у редакції позивача вказаний пункт договору викладений наступним чином: "Термін письмового оскарження виставленого рахунка вказується у рахунку та становить 60 (шістдесят) календарних днів з дня виставлення рахунку".

Натомість відповідач згідно протоколу розбіжностей запропонував у п.3.12 договору слова "з дня виставлення" замінити на слова "з дня отримання".

Однак, відповідно до пункту 1 параграфу 5 Додатку 2 до Документу Євроконтролю № 07.60.02 та п. 4 GE№ 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (витяг АІР), претензії до рахунків повинні подаватись до Євроконтролю у письмовій формі або через електронний носій інформації, попередньо визначений Євроконтролем. Термін подання до Євроконтролю претензій зазначається на рахунку і становить 60 днів з дня виставлення рахунку.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, пропозиція відповідача, викладена у протоколі розбіжностей щодо п.3.12 договору, суперечить пункту 1 параграфу 5 додатку 2 Документу Євроконтролю №07.60.02, а тому обґрунтовано відхилена судом першої інстанції.

Щодо розбіжностей по п. 3.13 договору, то у редакції позивача вказаний пункт договору викладений у такій редакції: "Будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунка без письмової на те згоди Виконавця. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше 10 (десяти) календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк) і його висновок є остаточним та обов'язковим для виконання. У разі згоди Виконавця з претензією Замовника Виконавець надає коригування до Акта за відповідний період".

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував п.3.13 договору викласти в наступній редакції: "Будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунка, крім випадків передбачених договором та випадків невиконання виконавцем обов'язку щодо коригування плати. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше 10 (десяти) календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк). У разі згоди Виконавця з претензією Замовника Виконавець надає коригування до Акта за відповідний період. У випадку незгоди виконавця з претензією Замовника спір вирішується відповідно до чинного законодавства, а спірна сума не вважається заборгованістю замовника".

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний пункт 3.13 договору в редакції позивача гармонізовано до п. 1 параграфу 5 Додатку 2 Умов оплати документу Євроконтролю №07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", та п. 4 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України.

Крім того, встановлення для відповідача більш сприятливих умов буде дискримінаційним по відношенню до інших авіакомпаній (резидентів та нерезидентів), що використовують повітряний простір України, тому вказаний пункт підлягає узгодженню в редакції позивача.

Щодо розбіжностей по п. 3.14 договору, то у редакції позивача вказаний пункт договору має наступний зміст: "У разі несплати Замовником рахунку у зазначені в Договорі строки або за наявності випадків, передбачених пунктом 5.3 цього Договору (ліквідація, реорганізація, зміна правового статусу), АНО може надаватися Замовнику за умови попередньої оплати. Про запровадження розрахунку на умовах попередньої оплати Виконавець повідомляє Замовника. Така система оплати починає діяти з першого числа місяця, який йде за місяцем, у якому Замовник отримує таке повідомлення, якщо інше не зазначено у самому повідомленні. За такої системи оплати Виконавець погоджує графік платежів та включає до нього, зокрема, заборгованість (плату за АНО, неустойку, річні проценти) Замовника за минулі місяці. При запровадженні на умовах попередньої оплати відповідно до положень розділу 4 цього Договору у Замовника виникає зобов'язання щодо сплати пені за несплату рахунків у визначений термін.

Сума передоплати може зараховуватись в рахунок сплати за надані послуги за поточний місяць".

У свою чергу, відповідач у протоколі розбіжностей запропонував виключити п. 3.14 з тексту договору,

Суд першої інстанції погодився із доводами відповідача щодо виключення пункту 3.14 договору, посилаючись на те, що Украерорух як суб'єкт природної монополії зобов'язаний в силу приписів статті 10 Закону України "Про природні монополії" забезпечувати надання послуг з АНО усім користувачам повітряного простору на недискримінаційній основі, закріплення в договорі норми щодо попередньої оплати послуг, за відсутності такого положення в чинному законодавстві та Збірнику аеронавігаційної інформації України, є неправомірним.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Закон розрізняє пряму і непряму дискримінацію.

Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Проте, враховуючи, що на сайті Украероруху розміщено типовий договір про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, який є примірним та його умови є однаковими для всіх споживачів, такі умови застосовувалися між сторонами і в попередньому договорі №6/2-18 (що встановлено судовими рішеннями у справі №910/1777/20 у спорі між цими ж сторонами щодо врегулювання розбіжностей та визнання укладеним аналогічного договору на 2020 рік), відповідачем не доведено, що умови п. 3.14 проекту договору в редакції позивача є дискримінаційними по відношенню саме до відповідача та не застосовуються позивачем у відносинах із іншими споживачами послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден при укладанні аналогічних договорів.

Відповідно до норм ЦК України та ГК України умовами господарського договору може встановлюватись порядок оплати послуг, зокрема й необхідність попередньої оплати наданих послуг (ч.1 ст. 693, ч.1 ст. 903 ЦК України, ч.1 ст. 237 ГК України).

З пояснень позивача вбачається, що встановлення вищевказаних умов в договорі є звичайною комерційною практикою і не може вважатися дискримінацією контрагента чи зловживанням монопольним становищем.

Отже, враховуючи вищевикладене, встановлення для відповідача більш сприятливих умов (виключення з проекту договору п. 3.14) буде дискримінаційним саме по відношенню до інших авіакомпаній, що використовують повітряний простір України.

Також, апеляційний господарський суд зазначає, що надання послуг АНО на умовах попередньої оплати не суперечить статті 36 ПК України та чинному законодавству України.

З огляду на баланс інтересів сторін, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що запропоновані відповідачем розбіжності по п. 3.14 договору підлягають відхиленню, оскільки визначені п. 6. ч. 1 ст. 3 ЦК України критерії справедливості, добросовісності, розумності мають застосовуватись до обох сторін господарських правовідносин та забезпечувати, перш за все, виконання ними своїх зобов'язань у визначений договором строк, тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом доповнення договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування після пункту 3.13 пунктом 3.14 в редакції позивача

Щодо розбіжностей по п.п. 4.2, 4.3, 4.4 договору, то вказаними пунктами договору в редакції позивача визначено:

"4.2. Обов'язок Замовника щодо сплати штрафних санкцій виникає з наступного дня після спливу строку, в який має бути сплачено рахунок.

4.2.1. За будь-який несплачений у визначений строк рахунок у строк до 30 (тридцяти) календарних днів (включно), починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору строку, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, від простроченої суми починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору 30-денного строку.

4.2.2. За кожен несплачений рахунок у строк понад 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору строку, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору 30-денного строку.

4.3. Штрафні санкції, зазначені у пунктах 4.2.1. та 4.2.2. відповідно, нараховуються Виконавцем Замовнику за весь час прострочення, включно з днем зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця, навіть якщо остаточна оплата відбулася після закінчення строку дії Договору.

4.4. У разі неможливості встановити призначення платежу через відсутність інформації, зазначеної у п. 3.11. Договору, Виконавець зараховує отримані кошти в такому порядку:

4.4.1. Погашення штрафних санкцій

4.4.2. Погашення суми боргу за рахунками за АНО, починаючи з найдавнішого

4.4.3. Погашення суми боргу за поточними рахунками за АНО".

Разом з тим, відповідач не погодився з вказаними пунктами в редакції позивача та у протоколі розбіжностей запропонував викласти їх в наступній редакції:

"4.2. Обов'язок Замовника щодо сплати пені та процентів річних виникає з наступного дня після спливу строку, в який має бути сплачено рахунок, крім випадків оскарження Замовником рахунку та/або Акта.

4.3. Штрафні санкції, зазначені у пунктах 4.2.1. та 4.2.2. відповідно, нараховуються Виконавцем Замовнику за весь час прострочення, включно з днем зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця, навіть якщо остаточна оплата відбулася після закінчення строку дії Договору. На період врегулювання зауважень до Актів чи рахунків сума недоплати не вважається заборгованістю і штрафні, господарсько-оперативні санкції або інші заходи відповідальності не застосовуються. Період оскарження Актів чи рахунків не включається до періоду за який застосовуються санкції чи інші заходи відповідальності, незалежно від наслідків такого врегулювання.

4.4. У разі неможливості встановити призначення платежу через відсутність необхідної інформації Виконавець зараховує отримані кошти в такому порядку:

4.4.1. Погашення штрафних санкцій

4.4.2. Погашення суми боргу за рахунками за АНО, починаючи з найдавнішого

4.4.3. Погашення суми боргу за поточними рахунками за АНО".

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, пропозиції відповідача до пунктів 4.2. та 4.3. договору суперечать приписам пункту 3 параграфу 1 Додатку 2 та пункту 1 параграфу 5 Додатку 2 Документу Євроконтролю № 07.60.02 та п.4 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (АІР), оскільки термін письмового оскарження (претензії) рахунку складає 60 (шістдесят) днів з дня виставлення рахунку та є загальноприйнятним для резидентів та нерезидентів України, в той час, як пропозиції відповідача до даних пунктів договору, що викладені в протоколі розбіжностей від 15.02.2021, направлені по суті на продовження строку оплати рахунків без будь-яких штрафних санкцій понад тридцятиденний період, визначений пунктом 3 параграфу 1 додатку 2 Документу № 07.60.02.

Крім того, період оскарження Акту не є періодом оскарження рахунку, оскільки акт підтверджує сам факт надання послуг, у зв'язку з чим терміни оскарження Акту та рахунку різні - 30 та 60 днів відповідно.

При цьому, відповідно до п.6. GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (АІР) за будь який несплачений у встановлений термін рахунок та простроченні оплати до 30 календарних днів включно нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення від простроченої суми. При простроченні оплати більше, ніж на 30 календарних днів, нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, п. 4.2. та п. 4.3. договору в редакції відповідача суперечать вимогам статті 15 "Аеропортові і подібні їм збори" Конвенції ІСАО "Про міжнародну цивільну авіацію 1944 року".

Щодо п. 4.4 договору, то редакції позивача та відповідача не містять суттєвих розбіжностей та відрізняються лише наявним в редакції позивача уточненням щодо того, яка інформація є необхідною для ідентифікації призначення платежу. З огляду на викладене та зважаючи на те, що редакція позивача є більш конкретизованою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пункт 4.4. договору підлягає застосуванню в редакції позивача.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив викладену в протоколі розбіжностей пропозицію відповідача до пункту 5.1 договору щодо доповнення його реченням такого змісту: "Відповідний перерахунок також здійснюється у випадку, встановленому п. 3.2. Договору", оскільки вказана пропозиція відповідача не підлягає прийняттю з підстав, викладених судом вище по пункту 3.2. договору.

Щодо розбіжностей сторін стосовно редакції п. 5.6 договору, то позивач пропонував викласти вказаний пункт в наступній редакції: "5.6 Виконавець у разі несплати Замовником в установлений 30-денний строк рахунка може вжити заходів щодо відшкодування боргу, включно з затриманням ПС та припиненням АНО польотів ПС Замовника після закінчення триденного строку з дня отримання Замовником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу. Також право припинити АНО польотів ПС Виконавець може використати за умови невиконання Замовником пункту 5.5 цього Договору".

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував наступну редакцію п.5.6: "Виконавець у разі несплати неоскарженого Замовником в установлений 60-денний строк рахунка може вжити заходів щодо відшкодування боргу, включно з затриманням ПС та припиненням АНО польотів ПС Замовника після закінчення триденного строку з дня отримання Замовником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу".

Суд першої інстанції, з урахуванням пропозицій позивача та відповідача до пункту 5.6 договору виклав його у наступній редакції: "Виконавець у разі несплати Замовником в установлений 30-денний строк неоскарженого рахунка може вжити заходів щодо відшкодування боргу, включно з затриманням ПС та припиненням АНО польотів ПС Замовника після закінчення триденного строку з дня отримання Замовником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу".

При цьому суд виходив із того, що надання позивачу права припиняти польоти ПС при невиконанні замовником пункту 5.5 Договору, що стосується зобов'язання сторін спільно внести зміни до договору за наявності вимог з боку центральних органів виконавчої влади до Украероруху як провайдера АНО, є таким, що не відповідає положенням ч. 4 ст. 36 ПК України та порушує баланс інтересів сторін.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки редакція позивача узгоджується з п.3 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України та п.3 параграфу 1 Додатку 2 Документа Євроконтролю № 07.60.02", згідно яких термін сплати рахунку складає 30 (тридцять) днів з дня виставлення рахунку, як зазначено у п.3.8. договору в редакції позивача.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 36 ПК України у разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

При цьому, надання позивачу права припиняти польоти при невиконанні відповідачем пункту 5.5 договору повністю відповідає положенням ч. 4 ст. 36 ПК України та не порушує баланс інтересів сторін.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про прийняття пункту 5.6 договору в редакції позивача та відхилення пропозиції відповідача щодо вищевказаного пункту, викладеного в протоколі розбіжностей, тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом викладення пункту 5.6 договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування в редакції позивача

Щодо розбіжностей по п.п. 7.1, 7.2 договору, то вказані пункти договору в редакції позивача викладені наступним чином:

"7.1. Договір набуває чинності з 01 січня 2021 року та діє по 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі укладення сторонами договору про надання послуг з АНО на строк після 31 грудня 2021 року Договір може діяти для сторін за умови письмової згоди на таке Виконавця.

7.2. Зміна та розірвання Договору можливі на підставі пунктів 5.5 та 5.6 цього Договору відповідно, а також згідно з чинним законодавством України. У разі технічної інтеграції України до Спільної системи маршрутних зборів Євроконтролю дія цього Договору припиняється достроково в цілому або у відповідній частині, про що із зазначенням терміну припинення письмово повідомляє Виконавець".

Відповідач, у свою чергу, пропонує викласти вищевказані пункти в наступній редакції:

"7.1. Договір набуває чинності з 01 січня 2021 року та діє по 31 грудня 2025 року включно, але у будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі відсутності письмового повідомлення однієї із Сторін про припинення Договору за один місяць до дати закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на такий самий строк без обмеження кількості продовжень.

7.2. Зміна та розірвання Договору можливі за згодою Сторін або у випадках передбачених законодавством".

Відповідно до ст. 36 ПК України аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.

Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.

Відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів та Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", договірні держави домовились запровадити спільну політику стосовно плати за користування засобами та послугами організації повітряного руху на маршруті.

Технічна інтеграція до Спільної системи маршрутних зборів Євроконтролю - це низка євроінтеграційних процесів в галузі аеронавігації, яка дозволить впровадити в Україні європейську систему формування та стягнення плати за аеронавігаційні послуги.

У разі завершення процесу технічної інтеграції України до Багатосторонньої системи маршрутних зборів Євроконтролю, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України повинно буде діяти відповідно до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю, які є обов'язковими для всіх держав учасниць.

Відповідно до положень ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Як вірно встановив суд першої інстанції, пункт 7.2 договору, в редакції позивача, забезпечить позивачеві право дострокового припинення договору у разі технічної інтеграції України до Багатосторонньої системи маршрутних зборів Євроконтролю і така редакція не суперечить положенням вищезазначених статей та балансу інтересів сторін, а тому застосуванню підлягають п.п. 7.1, 7.2 договору в редакції позивача.

Щодо розбіжностей сторін до додатків 4, 5 та 6 до договору, то відповідач у протоколі розбіжностей пропонує виключити у додатку 4 до договору слова та знаки ", розділу GEN 4.2 Збірника аеронавігаційної інформації України".

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, неможливо прийняти вищевказані змін відповідача, оскільки розрахунок розміру плати проводиться саме відповідно до п. 2 GEN 4.2.4. Збірника аеронавігаційної інформації України та обов'язковий для всіх користувачів повітряного простору, тому додаток 4 також слід викласти в редакції позивача.

У протоколі розбіжностей відповідач також пропонує виключити у додатку 5 до договору слова "На підставі умов пункту 3.7 Договору при ненадходженні Виконавцю Акта, підписаного Замовником, або письмового оскарження (претензії) щодо наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення рахунку, цей Акт вважається дійсним і підтверджує факт надання послуг належним чином у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків".

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, дублювання пункту 3.7 договору (в редакції позивача, яка прийнята судом) у додатку 5 до договору не суперечить нормам чинного законодавства, не обмежує права відповідача та жодним чином не впливає на форму акту здачі-прийняття послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, тому відсутні підстави для виключення цитування пункту 3.7 договору у додатку 5 до договору.

У протоколі розбіжностей відповідач також пропонує виключити з додатку 6 до договору слова, знаки та цифри "Термін сплати до (дата) __________201_. Термін оскарження до (дата) _________ 20_ р.".

Відповідно до пункту 3 параграфу 1 Документу Євроконтролю № 07.60.02 кінцева дата валютування на яку платіж має бути отриманий Євроконтролем зазначається у рахунку і не повинна перевищувати 30 днів з дня виставлення рахунка.

Таким чином, зазначення у рахунку терміну його оплати узгоджується з п.3 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України та п.3 параграфу 1 Додатку 2 Умов оплати документу Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", а тому є вірним висновок суду першої інстанції про відхилення судом пропозиції відповідача в цій частині.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом при розгляді даного спору враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/1777/20 за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про врегулювання розбіжностей по пунктах 2.1.4., 2.1.5., 2.1.6, 2.2.3, 3.2., 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, 7.6, додатку №4, додатку №5, додатку №6 договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування № б/н ___ від "____"_______2020 року та визнання договору укладеним на умовах викладених у прохальній частині позовної заяви № 1-17.1 від 05.02.2020.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності та врахувавши наведені норми законодавства, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2021 року, в частині, що стосується врегулювання розбіжностей та внесення змін до пунктів 3.14 та 5.6 договору, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, отже, відповідно до положень частини 1 статті 277 ГПК України, підлягає скасуванню у цій частині, з прийняттям нового рішення про внесення до договору пунктів 3.14 та 5.6 в редакції позивача, а в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Таким чином, апеляційна скарга позивача задовольняється повністю, а апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача та відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати, пов'язані із розглядом апеляційних скарг сторін, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити.

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2021 року в частині, що стосується внесення змін до пунктів 3.14 та 5.6 Договору.

4. Змінити пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2021 року, доповнивши Договір про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування після пункту 3.13 пунктом 3.14 наступного змісту:

"3.14 У разі несплати Замовником рахунку у зазначені в Договорі строки або за наявності випадків, передбачених пунктом 5.3 цього Договору (ліквідація, реорганізація, зміна правового статусу), АНО може надаватися Замовнику за умови попередньої оплати. Про запровадження розрахунку на умовах попередньої оплати Виконавець повідомляє Замовника. Така система оплати починає діяти з першого числа місяця, який йде за місяцем, у якому Замовник отримує таке повідомлення, якщо інше не зазначено у самому повідомленні. За такої системи оплати Виконавець погоджує графік платежів та включає до нього, зокрема, заборгованість (плату за АНО, неустойку, річні проценти) Замовника за минулі місяці. При запровадженні на умовах попередньої оплати відповідно до положень 4 цього Договору у Замовника виникає зобов'язання щодо сплати пені за несплату рахунків у визначений термін.

Сума передоплати може зараховуватись в рахунок сплати за надані послуги за місяць.".

5. Змінити пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2021 року, виклавши пункт 5.6 Договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування у наступній редакції:

"5.6 Виконавець у разі несплати Замовником в установлений 30-денний строк рахунка може вжити заходів щодо відшкодування боргу, включно з затриманням ПС та припиненням АНО польотів ПС Замовника після закінчення триденного строку з дня отримання Замовником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу. Також право припинити АНО польотів ПС Виконавець може використати за умови невиконання Замовником пункту 5.5 цього Договору."

6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, код 14348681) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код 19477064) - 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

9. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

10. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 02.12.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді С.Р. Станік

М.Л. Доманська