вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 910/3310/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Павлов Р.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Гуримський О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 (суддя Ващенко Т.М.)
у справі № 910/3310/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд"
про стягнення 28 052 300,20 грн
Короткий зміст заяви про ухвали про ухвалення додаткового рішення
25.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" (далі - ТОВ "Еквілібріум Трейд", відповідач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3310/24, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач) на користь відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в розмірі 253 125,00 грн та витрат, пов'язаних із проведенням експертиз, у розмірі 520 000,00 грн, а всього 773 125,00 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24 заяву ТОВ "Еквілібріум Трейд" задоволено частково та стягнуто з Департаменту на користь ТОВ "Еквілібріум Трейд" 400 000,00 грн судових витрат на проведення експертизи та 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції, з урахуванням клопотання позивача від 10.05.2024 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, фактичних обставин даної справи, її складності, ціни позову, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновків, що розмір витрат відповідача на правову допомогу в сумі 253 125,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а їх покладення на позивача в повному обсязі не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.
За висновком місцевого господарського суду, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 100 000,00 грн, які є співмірними із складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предметом позову та значенням справи для сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24, Департамент звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що:
- додаткове рішення ухвалене без повідомлення учасників справи, у зв'язку із чим Департамент був позбавлений можливості надати відповідні заперечення проти вимог відповідача та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція);
- відповідачем у відзиві на позовну заяву у даній справі зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складається з витрат на правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн. Однак у порушення ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач у заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути 253 125,00 грн правничої допомоги, що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку;
- у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач не обґрунтував поважність причин неподання суду доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, що є порушенням ч. 1 ст. 221 ГПК України;
- справа, що розглядається, не є складною, оскільки: спірні правовідносини регулюються малою кількістю нормативно-правових актів; наявна велика кількість аналогічних судових справ, зокрема, в провадженні Господарського суду міста Києва; наявна стала практика Верховного Суду щодо регулювання цих правовідносин;
- суд першої інстанції не врахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;
- ціна проведення експертизи в розмірі 400 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та необхідності та є в рази більшою в порівнянні з аналогічними експертизами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) задоволено клопотання Департаменту про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2025 о 10:25; зупинено дію зазначеного додаткового рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 17.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Департаменту на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24; оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 10.11.2025 о 09:55.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 10.11.2025 взяли участь представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник відповідача (в залі суду).
У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У березні 2024 року Департамент звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Еквілібріум Трейд" про стягнення пайового внеску у сумі 33 095 933,43 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як замовник будівництва, введеного в експлуатацію, не виконав свого обов'язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об'єкта будівництва у визначені законодавством строки, чим порушив вимоги підп. 3 та 4 абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту. За твердженням позивача, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
13.01.2025 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з ТОВ "Еквілібріум Трейд" пайовий внесок у сумі 28 052 300,20 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку із чим дана справа розглядалась з урахуванням зменшення позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що йому не відомо розмір судових витрат, які він понесе в ході розгляду справи, водночас вказав, що орієнтовний розмір на правову допомогу може скласти суму коштів у розмірі до 200 000,00 грн.
Департамент, у свою чергу, 10.05.2024 подав до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у справі № 910/3310/24, в якому просив врахувати зазначене клопотання при розгляді даної справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24 у позові відмовлено повністю.
25.07.2025 ТОВ "Еквілібріум Трейд" подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3310/24, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Департаменту на користь відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в розмірі 253 125,00 грн та витрат, пов'язаних із проведенням експертиз, у розмірі 520 000,00 грн, а всього 773 125,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд враховує, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у даній справі з доказами понесення відповідних витрат подана 25.07.2025 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 2, 4-7 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, на замовлення відповідача судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних та земельних експертиз" (далі - ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз") Малим Олексієм Вікторовичем, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз відповідно до свідоцтва № 1494, було проведено будівельно-технічну експертизу.
За результатами проведення будівельно-технічної експертизи було складено висновок судового експерта № Т867/02-2025 від 26.03.2025, який було визнано судом належним і допустимим доказом у даній справі.
Вартість проведеної експертизи склала 400 000,00 грн та була сплачена відповідачем ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз" в повному обсязі.
На підтвердження понесення витрат, пов'язаних із проведенням будівельно-технічної експертизи, відповідачем надано суду копії:
- договору № 21/01-2025 на виконання робіт з проведення будівельно-технічної експертизи від 21.01.2025, укладеного між ТОВ "Еквілібріум Трейд" як замовником та ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз" як виконавцем;
- акта від 26.03.2025 здачі-приймання про надання послуг згідно договору № 21/01-2025 від 21.01.2025, складеного ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз" та ТОВ "Еквілібріум Трейд" у тому, що розрахунок ціни експертизи (дослідження) визначений на підставі вартості однієї експертогодини відповідно до Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710. Згідно із зазначеним актом ціна експертизи складає 400 000,00 грн;
- платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1705 від 22.01.2025 на суму 400 000,00 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що оскільки будівельно-технічна експертиза була необхідною для вирішення даної справи, понесені відповідачем витрати на її проведення підлягають відшкодуванню позивачем відповідно до положень ст. 129 ГПК України.
Відповідач також просив покласти на позивача витрати на науково-правову експертизу в розмірі 120 000,00 грн, яка була проведена Інститутом держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
На підтвердження понесення витрат на науково-правову експертизу відповідач надав суду копії:
- договору № 126/13-і про надання послуг по проведенню науково-правової експертизи від 05.02.2025, укладеного між Інститутом держави і права імені В.М. Корецького НАН України як виконавцем та ТОВ "Еквілібріум Трейд" як замовником, та специфікації до нього;
- акта від 25.02.2025 виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 126/13-і від 05.02.2025, складеного ТОВ "Еквілібріум Трейд" та ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз", відповідно до якого вартість послуг становить 120 000,00 грн;
- рахунку на оплату № Ін0000000009 від 05.02.2025 на суму 120 000,00 грн;
- платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1782 від 19.02.2025.
У вирішенні питання щодо відшкодування відповідачу понесених витрат, пов'язаних із проведенням науково-правової експертизи, судом першої інстанції враховано, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Місцевий господарський суд, враховуючи відсутність необхідності в проведенні науково-правової експертизи в даній справі, дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на її проведення не можуть вважатись розумними та необхідними для правильного вирішення спору і не можуть бути покладені на позивача.
Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв'язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, слід зазначити таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу може скласти 200 000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 253 125,00 грн відповідачем було надано суду копії:
- договору про надання правової допомоги № 17 від 19.05.2020, укладеного між ТОВ "Еквілібріум Трейд" (клієнт) та Адвокатським бюро "Олега Гуримського" (далі - АБ "Олега Гуримського") (бюро) (далі - Договір № 17);
- додаткового договору № 1 від 22.07.2025 до Договору № 17;
- акта надання послуг № 25 від 23.07.2025;
- рахунка на оплату № 25 від 23.07.2025 на суму 253 125,00 грн;
- платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2255 від 23.07.2025 на суму 253 125,00 грн;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1662, виданого 12.09.2018 Гуримському Олегу Віталійовичу.
Згідно з п. 1.1 Договору № 17 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, бюро зобов'язується надати клієнту послуги, а клієнт зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 17 за надання правової допомоги клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в погодженому сторонами розмірі. Порядок оплати та її розмір визначається у додатках до даного Договору.
У Додатковому договорі № 1 від 22.07.2025 до Договору № 17 (додаток № 1 до Договору № 17) АБ "Олега Гуримського" (бюро) та ТОВ "Еквілібріум Трейд" (клієнт) погодили, що з урахуванням складності справи вартість 1 години роботи адвоката складе 4 500,00 грн.
Крім того, в цьому додатковому договорі його сторони виклали детальний перелік послуг, які були надані адвокатом, та кількість часу, витраченого адвокатом на їх надання, а також загальну вартість - 253 125,00 грн.
Відповідно до акта надання послуг № 25 від 23.07.2025, складеного ТОВ "Еквілібріум Трейд" та АБ "Олега Гуримського", останнім на підставі Договору № 17 було надано правову допомогу згідно з додатковим договором № 1 від 22.07.2025. Загальна вартість робіт (послуг) склала 253 125,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, поданому до суду першої інстанції, позивач, зокрема, зазначив, що не погоджується з розміром витрат на правову допомогу у 200 000,00 грн, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву в якості орієнтовного, оскільки такі витрати є неспівмірними із складністю справи, наданий адвокатом попередній (орієнтовний) розрахунок не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, до переліку наданих послуг (у додатковому договорі № 1 від 22.07.2025 до Договору № 17) включено, зокрема, такі послуги: "Надання клієнту консультації і роз'яснення з приводу правових питань щодо пред'явленого позову Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "ЕКВІЛІБРІУМ ТРЕЙД" про стягнення з клієнта суми коштів у розмірі 33 095 933 грн. 43 коп. Аналіз судової практики та наявних документів, та попереднє формування правової позиції", що є складовою частиною послуги з підготовки відзиву на позовну заяву; "Підготовка, формування та подання через підсистемі Електронний суд до Господарського суду м. Києва клопотання про неможливість явки відповідача та його адвоката на судове засідання на 30.04.2024 року"; "Підготовка, формування та подання через підсистемі Електронний суд до Господарського суду м. Києва клопотання про відкладення розгляду справи"; "Надання клієнту консультації і роз'яснення з приводу правових питань щодо підготовки заяви від 05.02.2025 року, формування запитань та звернення до Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України для отримання висновку науково-правової експертизи"; "Підготовка, формування та подання через підсистемі Електронний суд до Господарського суду м. Києва заяви про долучення до матеріалів справи висновку експерта у галузі права". Покладення витрат відповідача на такі послуги на позивача не відповідає критеріям розумності та необхідності.
З урахуванням клопотання позивача від 10.05.2024 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв'язку з їх неспівмірністю, фактичних обставин даної справи, її складності, ціни позову, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що розмір витрат відповідача на правову допомогу в сумі 253 125,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а їх покладення на позивача в повному обсязі не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.
При цьому місцевий господарський суд слушно зазначив, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на позивача та їх розміру з огляду на обставини цієї справи.
Зважаючи на викладене, а також на те, що у позові Департаменту було відмовлено повністю, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 100 000,00 грн, які є співмірними із складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предметом позову та значенням справи для сторін.
Щодо доводів скаржника про те, що додаткове рішення ухвалене без повідомлення учасників справи, у зв'язку із чим Департамент був позбавлений можливості надати відповідні заперечення проти вимог відповідача та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
У силу положень ч. 3 ст. 244 ГПК України в редакції, яка діє з 16.07.2025, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відтак, суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення в даній справі без повідомлення учасників справи, дотримався вищенаведених вимог процесуального законодавства.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що копії заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у даній справі та доданих до неї документів були надіслані позивачу через систему "Електронний суд" та доставлені до зареєстрованого електронного кабінету позивача 25.07.2025 о 14:26.
Враховуючи викладене, а також те, що додаткове рішення ухвалене 21.08.2025, позивач не був позбавлений можливості надати заперечення проти відповідної заяви відповідача та доводити неспівмірність витрат останнього на правничу допомогу.
Щодо доводів позивача, що сума судових витрат, заявлена до відшкодування, в розмірі 253 125,00 грн, істотно перевищує суму, заявлену відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку - 200 000,00 грн, що в силу положень ч. 6 ст. 129 ГПК України може бути підставою для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що становить суму меншу, ніж та, що наведена відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейського суду з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. 74, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24 залишити без змін.
3. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/3310/24.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. з 17.11.2025 по 21.11.2025 (включно) на навчанні в Національній школі суддів України, а також тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 01.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська