вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 910/3310/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Павлов Р.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Гуримський О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 (повне рішення складено 29.07.2025) (суддя Ващенко Т.М.)
у справі № 910/3310/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд"
про стягнення 28 052 300,20 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У березні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" (далі - ТОВ "Еквілібріум Трейд", відповідач) про стягнення пайового внеску у сумі 33 095 933,43 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як замовник будівництва, введеного в експлуатацію, не виконав свого обов'язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об'єкта будівництва у визначені законодавством строки, чим порушив вимоги підп. 3 та 4 абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту. За твердженням позивача, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
13.01.2025 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з ТОВ "Еквілібріум Трейд" пайовий внесок у сумі 28 052 300,20 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку із чим дана справа розглядалась з урахуванням зменшення позовних вимог.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24 у позові відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що замовником об'єкта будівництва "Будівництво житлового, готельно-офісного торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі міста Києва" здійснюється спорудження на земельній ділянці в складі об'єкта будівництва (житлового комплексу) об'єктів соціальної сфери (інфраструктури), а тому в даному випадку замовник не повинен залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на підставі підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24, Департамент звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що:
- на момент відкриття провадження у даній справі відповідачем не збудовано жодного об'єкта (соціального), про які зазначається в оскаржуваному рішенні суду, та не надано доказів, що за зазначеними об'єктами розпочато будівництво; об'єкти соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва не передані, вартість будівництва невідома, у зв'язку із чим визначити, чи буде дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об'єктами неможливо, що унеможливлю застосування п. 4.2 розд. IV Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415 (далі - Порядок);
- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що полягало у незастосуванні підп. 5 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 144 Конституції України, п. 4.2 розд. IV Порядку, які підлягали застосуванню, та застосував абз. 7 підп. 2 п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, який не підлягав застосуванню;
- суд дійшов помилкового висновку, що відповідачем здійснюється спорудження в складі об'єкта будівництва (житлового комплексу) об'єктів соціальної сфери (інфраструктури), а тому в даному випадку замовник не повинен залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на підставі підп. 2 п. 2 розд. ІІ Закону № 132-IX. Водночас підп. 2 п. 2 розд. ІІ Закону № 132-IX не передбачає звільнення від сплати пайової участі за спорудження у майбутньому "в складі об'єкта" будівництва (житлових будинків у цій справі) об'єктів соціальної інфраструктури. Абзацом сьомим цього підпункту передбачено звільнення від сплати виключно за умови спорудження на цій земельній ділянці окремого об'єкта соціальної інфраструктури, який розташований на одній земельній ділянці;
- проте у цій справі об'єкти соціальної інфраструктури не збудовані взагалі, при цьому суд першої інстанції не встановив, на яких земельних ділянках має бути збудований кожен об'єкт окремо, та чи будуть збудовані на одній земельній ділянці у майбутньому;
- твердження відповідача про теоретичне зменшення розміру пайової участі не відповідає обов'язковим умовам відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону № 132-IX (в редакції 01.12.2019), оскільки останній не зазначив, чи будуються відповідні інженерні мережі поза межами земельної ділянки, на якій збудовані житлові будинки, чи передавались інженерні мережі до комунальної власності м. Києва, чи перевищує розмір кошторисної вартості цих мереж розміру пайової участі об'єкта будівництва в цілому;
- висновок експерта не може слугувати самостійним належним доказом, яким підтверджується загальна вартість будівництва та віднесення об'єктів будівництва до об'єктів соціальної сфери.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) задоволено клопотання Департаменту про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24; зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2025 о 10:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 10.11.2025 о 09:50.
Позиції учасників справи
ТОВ "Еквілібріум Трейд" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, зокрема, зазначає, що будівельно-технічна експертиза у даній справі проведена за замовленням відповідача. Позивач був проти проведення даної експертизи, у матеріалах справи відсутня будь-яка заява позивача, якою останній ставить під сумніви правильність висновку експерта, хоча відповідно до ч. 2 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявності сумнівів у правильності висновків експерта за клопотанням учасника справи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам. Але такого клопотання позивач до суду не подавав, а тому стверджувати про те, що у висновку експерта є розбіжності, з огляду на що він не може слугувати самостійним належним доказом, який підтверджує загальну вартість будівництва та віднесення об'єктів будівництва до об'єктів соціальної сфери, є безпідставним та необґрунтованим.
Твердження позивача про те, що відповідач не будує соціальні об'єкти, останній вважає безпідставними, оскільки, за доводами відповідача, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Еквілібріум Трейд" разом із будинками 4 та 5 побудовані дитсадки тимчасового перебування на 100 місць, але предметом позову є стягнення пайової участі першої черги, а будинки 4 та 5 введенні в експлуатацію другою чергою. Відповідач довів перед судом, що він будує єдиний житловий комплекс, об'єкти якого поєднані єдиним архітектурним задумом, знаходяться на одній і тій же земельній ділянці та на підставі одного дозволу на проведення будівельних робіт, а тому соціальні об'єкти будуються у строки та у будинках, як це передбачено проєктною та будівельною документацією. Експертні звіти та висновок судового експерта це встановлюють. Докази, що долучені відповідачем до матеріалів справи, також встановлюють та підтверджують, що будівництво житлових будинків та соціальних об'єктів здійснюється одночасно на одних і тих самих земельних ділянках. Відповідач довів перед судом, що він споруджує соціальні та об'єкти інженерії, а частину об'єктів, згідно з будівельною документацією, вже побудував.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 10.11.2025 взяли участь представник позивача (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник відповідача (в залі суду).
У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Київської міської ради від 20.12.2007 № 1466/4299 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі м. Києва:
- затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі м. Києва;
- внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучено із зони зелених насаджень загального користування та переведено за функціональним призначенням до території житлової та громадської забудови;
- внесено зміни до Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, шляхом виключення з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельні ділянки площею 21,63 га у Голосіївському районі м. Києва;
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі м. Києва;
- припинено комунальному підприємству "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" право користування частиною земельної ділянки, відведеної згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 08.06.62 № 852 "Про дальше розширення зелених насаджень навколо м. Києва та поліпшення стану зеленої зони м. Києва", площею 3,53 га та віднесено цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови (лист-згода від 19.12.2007 № 645);
- передано товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд", за умови виконання пункту 8 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 21,63 га для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі:
ділянку № 1 площею 10,52 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;
ділянку № 2 площею 11,11 га, зокрема площею 3,53 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 7,58 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
В експертному звіті Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Будівельна Експертиза" (далі - ТОВ "Національна Будівельна Експертиза") № КС 01-30/07 від 08.08.2018 щодо розгляду проектної документації за коригуванням проекту "Будівництво житлового, готельно-офісного, торговельного комплексів з надземними та підземними паркінгами" на Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва зазначено, що генеральним проектувальником є ТОВ "Буд-Проект Груп", замовником будівництва є ТОВ "Еквілібріум Трейд", та встановлено, що проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження.
У матеріалах справи містяться також експертні звіти від 07.04.2017 № 3-195-16-ЕП/КО, від 15.12.2017 № 3-239-17-ЕП/КО, від 25.11.2021 № 01-19/03_НШ, від 02.05.2024 № ЕКС01-15/03_НШ, від 19.07.2024 № ЕКС01-01/04_НШ, відповідно до яких проектна документація розроблена згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог щодо міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.
10.05.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ 115171302402 на виконання будівельних робіт по об'єкту будівництва "Будівництво житлового, готельно-офісного торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва". Замовником будівництва вказано ТОВ "Еквілібріум Трейд".
18.03.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат № ІУ123210302819 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлового, готельно-офісного торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва" 1 черга.
У подальшому, позивачем було пред'явлено відповідачу претензію від 04.11.2021 № 050/08-6469, в якій вимагалось протягом 10 календарних днів із дня отримання цього листа звернутись до Департаменту про отримання розрахунку та укладення договору пайової участі з поданням завірених належним чином копій документів.
Також, позивач надіслав відповідачу вимоги від 04.08.2023 № 050/18-2998 та від 21.09.2023 № 050/18-3628 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва. Разом із вимогою від 21.09.2023 № 050/18-3628 позивач надіслав відповідачу для подальшого оформлення проєкт розрахунку пайового внеску (участі) у зв'язку з будівництвом за проєктом "Будівництво житлового, готельно-офісного торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва. І черга" на підставі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 18.03.2021 за № ІУ 123210302819, дозволу на виконання будівельних робіт вищезазначеного об'єкта, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 10.05.2017 за № ІУ 115171302402, п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.
Утім, листом за вих. № 011223 від 01.12.2023 відповідач повідомив позивача про відсутність обов'язку та правових підстав сплачувати пайову участь щодо зазначеного об'єкта.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого підп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також не сплатив пайову участь до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Отже, причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 28 052 300,20 грн пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Щодо повноважень Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) бути позивачем у справах щодо стягнення коштів пайової участі суд першої інстанції правильно зазначив таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066 затверджено Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з яким Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), утворений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у структурі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності".
Департамент підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, підпорядковується Київському міському голові, входить до структури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади.
Департамент готує договори про пайову участь фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та оформлює розрахунки розмірів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Департамент, для здійснення повноважень та виконання завдань, серед іншого має право здійснювати представництво (самопредставництво) інтересів Київського міського голови, Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту, їх посадових осіб у судах України на всіх стадіях судового процесу через посадових осіб юридичної служби Департаменту, які без окремого доручення беруть участь у справах з усіма правами, крім відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, що надані законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство, Кодексом України з процедур банкрутства, та на стадії примусового виконання рішень судів позивачу, відповідачу, третій особі, учаснику судового провадження, учаснику виконавчого провадження, стягувачу, боржнику, представнику.
Отже, процесуальна дієздатність у Департаменту бути позивачем у позовах про стягнення із замовників будівництва коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у тому числі на підставі статті 1212 ЦК України, неодноразово була підтверджена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, ухвалі від 10.04.2025 у справі № 910/2987/24.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
У ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. Дії, спрямовані на виконання функцій замовника будівництва, може виконувати особа, якій доручено вчинення дій з виконання підготовчих та/або будівельних робіт на підставі та у межах, встановлених договором доручення.
Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин). Замовниками в розумінні цього Порядку також є особи, яким в установленому порядку делеговані функції замовника.
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.
Таким чином, під комплексною забудовою територій законодавець розуміє такий різновид забудови, який передбачає попереднє здійснення інженерної підготовки територій під будівництво та наступне спорудження на ній зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також здійснення благоустрою територій з метою забезпечення реалізації громадських інтересів.
Станом на час виникнення спірних правовідносин була чинною ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка встановлювала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1).
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2).
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3).
До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; 11) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 14) об'єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (ч. 4 в редакції, яка діяла до 01.01.2019).
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5).
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків (ч. 6).
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону (ч. 7).
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч. 8).
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (ч. 10).
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (ч. 11).
Однак, статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено на підставі Закону України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (Закон № 132-IX), який набрав чинності 17.10.2019.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).
Як правильно зауважив суд першої інстанції, зі змісту ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною до 17.10.2019, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком забудовника.
За змістом Закону № 132-IX і Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
Разом із тим, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: - об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; - об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: - для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24.
Водночас, надаючи оцінку доводам позивача, з посиланням на положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX та Порядку (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), про наявність у відповідача як замовника будівництва обов'язку перерахувати органу місцевого самоврядування кошти пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у заявленому розмірі, слід враховувати таке.
Частина друга статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлювала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2, 5, 6 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX також встановлено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема: будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Отже, логіка Закону полягає у тому, що якщо будуються об'єкти міської інфраструктури, то замовники таких об'єктів не сплачують кошти для створення і розвитку інфраструктури міста (бо вони вже беруть участь у створенні цієї інфраструктури шляхом фінансування будівництва відповідних об'єктів).
Такий правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 910/7196/24.
При цьому, виходячи з висновків Верховного Суду, наведених у вищезазначеній постанові, слово "спорудження" у контексті підп. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX означає незавершену дію, процес будівництва. Так, у вказаній постанові Верховний Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам в аспекті п. 2.7, абз. 13 п. 4.2 Порядку в редакції, що діяла на момент введення об'єкта будівництва в експлуатацію, та підп. 2, 3, 4 абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ щодо звільнення від сплати пайової участі за будівництво автостоянок, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, розпочавши в 2019 році реконструкцію стоянки автомобільної критої, що є паркінгом, скористався своїм правом, наданим Порядком, не брати участь у розвитку інфраструктури.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ТОВ "Еквілібріум Трейд" споруджує на ділянці загальною площею 21,5403 га, яка розташована на Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва, що складається з двох частин - північної (10,5168 га) та південної (11,0235 га), за проєктом здійснюється будівництво 23-ох багатоквартирних житлових будинків, які складаються з різновисоких секцій (від 10 до 26 поверхів), ТП і РП/ТП, двох підземних паркінгів, підземно-надземного паркінгу, а також ряду об'єктів соціальної інфраструктури.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, ТОВ "Національна Будівельна Експертиза" затвердила експертний звіт (позитивний) № ЕКС01-15/03_ НШ від 02.05.2024 (реєстраційний номер: ЕХ01:8928-1427-5130-3061) за коригуванням проєкту "Будівництво житлово, готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва". Нинішнім коригуванням проєкту передбачається внесення змін тільки у II чергу будівництва щодо зовнішніх електричних мереж у частині габаритних розмірів трансформаторної підстанції. Інші черги та розділи не коригуються, всі попередні проектні рішення залишаються без змін. Коригування проєкту в частині зовнішнього електропостачання об'єкта виконано у відповідності до вимог Технічних умов № НП-889-16 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" від 08.08.2016, листа про коригування № 1/03/ДепТП/1/НП-889-16/132482 від 10.06.2020, за завданням Замовника: для зменшення собівартості монтажних робіт без перерозподілу навантажень. Одним з рішень по оптимізації - зміна типу будівлі ТП з цегляної на збірні бетонні секції. Відповідні навантаження по будинках залишаються без змін. Даним коригуванням проєкту передбачається: Перерозкладка внутрішньомайданчикових електричних мереж (трас). Чотири трансформатори ТП № 1 живлять тих самих споживачів. Зміни навантажень по споживачам не передбачається. Зміна загальної площі ТП № 1: було 74,86 м2, стало 98,41 м2. Будівля ТП постачається як збірний заводський виріб.
Відповідачем надано до матеріалів справи експертний звіт (позитивний) № ЕКС01-01/04_НШ від 19.07.2024 (реєстраційний номер EX01:4928-3692-4915-8213) за коригуванням проєкту "Будівництво житлово, готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва", в якому зазначено, що проєктом передбачалося будівництво 23-ох багатоквартирних житлових будинків, які складаються з різновисоких секцій (від 10 до 26 поверхів), ТП і РП/ТП, двох підземних паркінгів, підземно-надземного паркінгу, а також ряду об'єктів соціальної інфраструктури. Кількість черг будівництва - 14, а саме:
- І черга - житлові будинки № 1, 2, 3, офісна будівля, РП № 1;
- ІІ черга - житлові будинки № 4, 5, 6, вбудовані в житлові будинки № 4 і 5 групи короткотривалого перебування дітей (на 50 місць в кожному з будинків), ТП № 2: · 1 п.к. - Житловий будинок № 4, ТП № 1 поз. 303 по ГП; · 2 п.к. - Житловий будинок № 5; · 3 п.к. - Житловий будинок № 6;
- III черга будівництва - житлові будинки № 7 і 8: · 1 п.к. - Житловий будинок № 7; · 2 п.к. - Житловий будинок № 8;
- ІV черга - житлові будинки № 9 і 10, вбудовані в житловий будинок № 9 групи короткотривалого перебування дітей на 50 місць, ТП № 3, ТП № 4;
- V черга - житлові будинки № 11 і 12, вбудовані в житловий будинок № 12 дві окремі групи короткотривалого перебування дітей на 50 місць кожна;
- VІ черга - житлові будинки № 13-16, вбудовані в житловий будинок № 16 групи короткотривалого перебування дітей на 50 місць, РП № 2;
- VІІ черга - житлові будинки № 17 і 18;
- VІІІ черга - житлові будинки № 19 і 20, вбудовані в житловий будинок № 20 групи короткотривалого перебування дітей на 50 місць, ТП № 5;
- ІХ черга - житлові будинки № 21-23, ТП № 6
- Х черга - підземний паркінг на 1 958 машино-місць;
- ХІ черга - підземний паркінг на 510 машино-місць;
- ХІІ черга - загальноосвітній навчальний заклад;
- ХІІІ черга - торгово-спортивний комплекс, ТП № 1;
- ХІV черга - лікарня, киснева станція, будівля охорони лікарні, підземно-наземний паркінг на 130 м/м, ТП № 7.
Підвальні поверхи всіх будинків відведені під технічні приміщення та приміщення для зберігання велосипедів. Житлові будинки комплексу мають клас наслідків (відповідальності) - СС3.
Нинішнім коригуванням проєкту передбачається внесення змін тільки у II чергу будівництва щодо зовнішніх електричних мереж у частині габаритних розмірів трансформаторної підстанції. Інші черги та розділи не коригуються, всі попередні проєктні рішення залишаються без змін. Коригування проєкту в частині зовнішнього електропостачання об'єкта виконано у відповідності до вимог Технічних умов № НП-889-16 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" від 08.08.2016, листа про коригування № 1/03/ДепТП/1/НП-889-16/132482 від 10.06.2020, за завданням Замовника: для зменшення собівартості монтажних робіт без перерозподілу навантажень. Одним з рішень по оптимізації є зміна типу будівлі ТП з цегляної на збірні бетонні секції. Відповідні навантаження по будинках залишаються без змін.
Згідно з висновком експерта № Т867/02-2025 від 26.03.2025 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, об'єкт будівництва: "Будівництво житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва", на який видано дозвіл на виконання будівельних робіт та який споруджується на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040), є новим будівництвом, будівельним об'єктом, комплексної забудови, будинки, будівлі та споруди якого, включно з об'єктами соціальної інфраструктури, пов'язані єдиним архітектурним рішенням та є майновим комплексом будівель житлового та громадського призначення.
Групи короткого перебування дітей (на 50 місць в кожному з будинків) 2, 4, 5, 6 та 8 черг будівництва, на який видано дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту Будівництва житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва відносяться до об'єктів соціальної інфраструктури.
Загальноосвітній навчальний заклад 12 черги будівництва, на який видано дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту Будівництва житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Надніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва відноситься до об'єктів соціальної інфраструктури.
Торгово-спортивний комплекс 13 черги будівництва, на який видано дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту Будівництва житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Надніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва відноситься до об'єктів соціальної інфраструктури.
Лікарня, киснева станція, будівля охорони лікарні, в тому числі підземно-наземні паркінги на 130 машино-місць 14 черги будівництва, на який видано дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту Будівництва житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Надніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва відносяться до об'єктів соціальної інфраструктури.
Підземні паркінги на 2 468 машино-місць 10 та 11 черги будівництва, на який видано дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту Будівництва житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Надніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва до об'єктів соціальної інфраструктури не відносяться.
ТОВ "Еквілібріум Трейд" на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040), на яких здійснюється будівництво 23-ох багатоквартирних житлових будинків, які складаються з різновисоких секцій (від 10 до 26 поверхів), ТП і РП/ТП, двох підземних паркінгів, підземно-надземного паркінгу житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Надніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва, було передбачено одночасне спорудження ряду об'єктів соціальної інфраструктури 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 12, 13 та 14 черг будівництва на цих земельних ділянках.
Загальна площа приміщень та площа кожного об'єкта окремо (в тому числі, вбудованих та прибудованих в житлових будинках) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства, технічних приміщень, що були побудовані та які будуються згідно проектної документації в межах земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040, які входять до складу об'єкта будівництва: "Будівництво житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Надніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва позначена в дослідницькій частині висновку, таблиці 8, 9.
Загальна, визначена проектно-кошторисною документацією вартість будівництва кожного об'єкта окремо (в тому числі, вбудованих та прибудованих в житлових будинках) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства, технічних приміщень, що були побудовані та які будуються згідно проектної документації в межах земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040 та поза ними, які входять до складу об'єкта будівництва: "Будівництво житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва становить 1 876 963 473 грн.
Технічні, підсобні, допоміжні приміщення промислових будівель (ТП, РП) (побудовані, та ті, що будуються як складові частини об'єкта "Будівництва житлового, готельно-офісного, торгівельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі м. Києва" в межах земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040 та поза ними) відповідно до фактичного способу використання та згідно проектної документації відносяться до об'єктів інженерної інфраструктури, об'єктів енергетики.
Автостоянки та підземні паркінги відносяться до об'єктів транспортної інфраструктури, дорожнього господарства (дорожнього сервісу).
Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що відповідно до вказаного вище висновку експерта, відповідач здійснює будівництво об'єктів, які відносяться до об'єктів соціальної інфраструктури.
Як визначено у ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поруч з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16).
Згідно зі ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, згідно з наведеними положеннями ГПК України та Закону України "Про судову експертизу" висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізованою установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи, та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених вказаним Законом.
З висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № Т867/02-2025 від 26.03.2025 вбачається, що проведення експертизи було доручено судовому експерту Малому Олексію Вікторовичу (далі - Малий О.В.), який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз відповідно до свідоцтва № 1494, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 29.04.2011 № 12.
Матеріали справи не містять жодних доказів відсутності у судового експерта Малого О.В. повноважень на проведення вказаної експертизи.
Зі змісту висновку експерта № Т867/02-2025 від 26.03.2025 вбачається, що об'єктами дослідження були надані документальні дані.
Суд першої інстанції, здійснивши аналіз наявного в матеріалах справи висновку експерта № Т867/02-2025 від 26.03.2025, зважаючи на викладене вище, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений висновок експерта є належним, допустимим та достовірним доказом.
З урахуванням наведених вище доказів, встановивши, що замовником об'єкта будівництва "Будівництво житлового, готельно-офісного торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами по Наддніпрянському шосе, 2-А у Голосіївському районі міста Києва" здійснюється спорудження на земельних ділянках за кадастровими номерами 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040 в складі об'єкта будівництва (житлового комплексу) об'єктів соціальної сфери (інфраструктури), місцевий господарський суд обґрунтовано виснував, що в даному випадку замовник не повинен залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на підставі підп. 2 п. 2 розд. ІІ Закону № 132-IX.
При цьому місцевим господарським судом правильно враховано правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19, щодо звільнення від сплати коштів пайової участі замовників об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури, відповідно до якої зазначена норма застосовується у випадку, коли замовник будівництва об'єкта основного призначення на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно з будівництвом об'єкта споруджує на цій земельній ділянці об'єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району - дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, які замовник будівництва погоджується збудувати добровільно за погодженням із органом місцевого самоврядування в рамках планового забезпечення відповідної території (мікрорайону, району) необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відповідною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).
Щодо доводів скаржника про те, що вартість будівництва невідома, у зв'язку із чим визначити, чи буде дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об'єктами неможливо, що унеможливлює застосування п. 4.2 Порядку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі статтею 144 Конституції України, підпунктом 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною першою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавець визначив, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування, і наділив орган місцевого самоврядування дискреційними повноваженнями стосовно порядку залучення до сплати пайової участі.
Отже, саме органи місцевого самоврядування встановлюють порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог названого Закону.
15.11.2016 Київська міська рада відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняла рішення № 411/1415 (набрало чинності з 01.01.2017), яким затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (Порядок).
Згідно з Порядком замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником. Кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати (п. 4.1, 4.3).
Разом із тим, відповідно до п. 4.2 Порядку до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучалися замовники, зокрема, у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва: будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення (абз. 2); об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів у встановленому порядку (абз. 5).
19.12.2019 Київська міська рада прийняла рішення № 460/8033 (набрало чинності з 01.01.2020) про внесення змін до Порядку.
Так, відповідно до п. 4.1 Порядку в новій редакції замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкту в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати (п. 4.3 Порядку в новій редакції).
У п. 4.2 Порядку в новій редакції конкретизовано, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники, зокрема, у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва: об'єктів будівництва, за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади) в разі, якщо спорудження таких об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється відповідно до цільового призначення земельної ділянки, після передачі останніх до комунальної власності територіальної громади міста Києва, при цьому вартість будівництва об'єктів соціальної інфраструктури повинна дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об'єктом (абз. 4); об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів у встановленому порядку (абз. 7).
Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", яким затверджений цей Порядок, втратило чинність з моменту набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23, якою вказане рішення визнано протиправним та нечинним.
Утім у раніше ухваленій постанові від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 Верховний Суд виснував, що: "такий порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту має відповідати Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а орган місцевого самоврядування лише деталізує його у своєму акті, норми якого не можуть суперечити імперативним приписам Закону, зокрема припису абзацу 6 частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлює умовою для незалучення замовника до пайової участі передачу споруджених об'єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва та не вимагає, щоб вартість будівництва об'єктів соціальної інфраструктури дорівнювала або перевищувала розмір пайової участі за об'єктом".
Тобто за висловленою Верховним Судом правовою позицією Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить такої норми, що звужує можливість незалучення замовника до пайової участі лише шляхом передачі споруджених об'єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Як відомо, у господарський процес введено стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Так, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
При цьому відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Обґрунтовано встановивши на підставі на підставі наявних у матеріалах справи доказів відсутність підстав для залучення відповідача як замовника будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність у відповідача обов'язку з відшкодування грошових коштів у заявленій у позові сумі в порядку ст. 1212 ЦК України, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо позовної давності, про яку заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 916/594/21.
Отже, лише за умови доведеності порушеного права та відсутності поважних причин пропуску позовної давності, позовна давність може бути застосована до позовних вимог як підстава для відмови в позові.
Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/3310/24.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. з 17.11.2025 по 21.11.2025 (включно) на навчанні в Національній школі суддів України, а також тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 01.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська