ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3134/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви, прийняту суддею Демченко Т.І., м. Одеса,
у справі №916/3134/25
за позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 7 743,38 грн
У серпні 2025 р. Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у загальній сумі 7743,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/3134/25 вказану позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
В обґрунтування зазначеної ухвали місцевий господарський суд послався на відсутність належних доказів направлення відповідачці копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки відповідні матеріали позивачем були надіслані за адресою, з реєстрації за якою ОСОБА_1 була знята 09.04.2025, що підтверджується листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, наданим на запит суду.
В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 у справі №916/3134/25 (суддя Демченко Т.І.) позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повернуто позивачу.
Вказана ухвала мотивована тим, що Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у встановлений судом строк не усунуто недоліки позову, зазначені в ухвалі від 11.09.2025 про залишення позовної заяви без руху, що в силу приписів частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позову.
Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №916/3134/25 і постановити ухвалу, якою справу №916/3134/25 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що місцевий господарський суд за відсутності у нього інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачки повинен був відкрити провадження у справі та здійснювати подальший виклик ОСОБА_1 через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, натомість, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та необґрунтовано обмежив право позивача на доступ до суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена у пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 10.11.2025 перегляд останньої за апеляційною скаргою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції було встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.11.2025.
ОСОБА_1 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не надала, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
В силу частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява до фізичної особи повинна містити наступні відомості щодо неї: ім'я (прізвище, ім'я та по батькові); місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що позивачу можуть бути невідомі відомості про місце проживання чи перебування відповідача, засоби зв'язку з ним та адреса електронної пошти, у зв'язку з чим чинний процесуальний закон покладає на нього обов'язок зазначати лише відому йому інформацію.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
За умовами частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частини шоста-восьма статті 176 Господарського процесуального кодексу України).
Із зазначених норм процесуального законодавства вбачається, що саме на суд першої інстанції покладено обов'язок встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи, яка не є підприємцем, до якої пред'явлено позовну вимогу.
Аналогічний висновок Верховного Суду відображений в постанові від 15.06.2020 у справі №905/1088/19.
В силу частини десятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до положень частин першої, другої та четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Частиною першою статті 176 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, зазначив всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відому йому адресу місця проживання (перебування) відповідачки, а саме: АДРЕСА_1 , та надав докази направлення ОСОБА_1 позовної заяви з доданими до неї документами у паперовій формі листом з описом вкладення за вказаною адресою.
При цьому відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1649660 від 07.08.2025, сформованої на запит суду першої інстанції, місцезнаходженням ОСОБА_1 , статус фізичної особи-підприємця якої припинено 19.08.2022, є інша адреса: АДРЕСА_2 .
З метою визначення місця проживання (перебування) ОСОБА_1 Господарський суд Одеської області ухвалами від 08.08.2025 та від 18.08.2025 звернувся з відповідними запитами до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області та до Державної прикордонної служби України.
За результатами опрацювання вказаного запиту Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надало відповідь №5100.4.1-8773/51.1-25 від 25.08.2025 (вх.№27248/25 від 03.09.2025), в якій повідомило про те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 21.12.2022 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але 09.04.2025 була знята з реєстрації зазначеного місця проживання за згодою власника житла.
Враховуючи вищенаведену відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, суд першої інстанції ухвалою від 11.09.2025 залишив позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради без руху, вказавши про невідповідність позовної заяви вимогам, які встановлені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про надання позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви, не вказавши при цьому адресу, на яку позивачеві необхідно здійснити направлення позову з додатками для того, щоб виявлені судом недоліки вважалися усунутими.
Поряд з цим, діючи за алгоритмом, конкретно визначеним частиною десятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд повинен був відкрити провадження у справі та здійснювати подальший її розгляд, не вимагаючи ухвалою про залишення позову без руху від 11.09.2025 дотримання позивачем приписів статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а подальше повідомлення відповідачки про розгляд справи здійснювати на офіційному веб-порталі судової влади України.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування частини десятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України, викладеною в постанові від 24.09.2025 у справі №910/716/25.
Таким чином, суд першої інстанції спочатку безпідставно залишив позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради без руху, необґрунтовано поклавши на позивача негативні наслідки відсутності у матеріалах справи інформації щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи - відповідачки та в подальшому помилково проігнорувавши порядок дій, імперативно встановлений для суду приписами частини десятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України, неправомірно повернув позов з підстав не виконання позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертається до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального України, згідно з якою суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Європейським судом з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Беллет проти Франції" від 04.12.1995).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Колегія суддів зазначає, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
При цьому надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №916/3134/25 є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а позовна заява та додані до неї документи - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 174, 176, 232, 233, 236, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №916/3134/25 скасувати.
Позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради разом з доданими до неї документи направити до Господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та у випадках, встановлених статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук