79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" листопада 2025 р. Справа №921/197/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бонк Т.Б., Панова І.Ю.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» від 05 серпня 2025 року
на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року (повний текст підписано 17.07.2025), суддя Шумський І.П.
у справі № 921/197/25
за позовом Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт», м. Теребовля, Тернопільська область
про стягнення грошових коштів в сумі 1 871,41 грн
встановив:
31 березня 2025 року Київська міська інноваційна галузева організація роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» про стягнення 17871,41 грн, з яких: 16000 грн основний борг; 341,29 грн 3% річних; 1530,12 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03 липня 2025 року у справі № 921/197/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 341,29 грн - 3% річних, 1530,12 грн - інфляційних нарахувань та 2422,40 грн судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року у справі № 921/197/25 заяву Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» на користь Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 25 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, зважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат. Заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд задоволив частково, а саме: в розмірі 10 000 грн., які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, ухвалення рішення про задоволення позову у даній справі, ціну позову, складність справи, обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат.
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду у вказаній вище частині, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року у справі № 921/197/25 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» про ухвалення додаткового рішення. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, а також судом не вірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права у тому числі рівності учасників процесу, диспозитивної та офіційного з'ясування обставин справи, що потягло за собою неправильне вирішення даного спору. Наголошує, що попри те, що суд першої інстанції частково відхилив заяву позивача, зменшивши суму з 25 000 грн до 10 000 грн, така сума все ще залишається завищеною у порівнянні з ціною позову та не відповідає реальному обсягу наданих послуг, їх необхідності та результату справи, оскільки первинна сума позову була 17871,41 грн, під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог до 1871,41 грн. Поряд з тим, звертає увагу на те, що у порівнянні з ціною позову 1871,41 грн розмір судових витрат у сумі 10 000 грн. є завищеним майже в 5,3 рази, що порушує принцип пропорційності, закріплений у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, крім цього, всі матеріали справи прості, обсяг документів незначний, кількість засідань - 4, тому немає підстав стверджувати про особливу складність справи, яка би виправдовувала високу погодинну ставку - 4000 грн/год. Разом з тим, наголошує, що судом першої інстанції не дотримано вимог щодо належного дослідження доказів, співмірності та розумності суми витрат, підтвердження факту їх сплати.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 921/197/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що оцінку співмірності витрат на правничу допомогу слід проводити у порівнянні з первісно заявленими позовними вимогами у їх взаємозв'язку з поведінкою відповідача, яка прямо вплинула на необхідність звернення за правничою допомогою та на кількість судових засідань, які відбулись по справі, а також на обсяг роботи виконаної представником позивача, а не тільки на розмір остаточних позовних вимог, стягнення яких було задоволено судом у повному обсязі. Поряд з цим, звертає увагу, що порівняно з первісно заявленими позовними вимогами, а відтак і з первісною сумою позову, сума задоволених витрат на правничу допомогу складає тільки 56% від заявленої суми позову. Окрім того, на думку позивача, при вирішенням питання про стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції були враховані заперечення відповідача (заявлені позивачем витрати на правничу допомогу були зменшені судом) та здійснені з урахуванням усіх критеріїв оцінки розміру витрат на правничу допомогу. При встановленні розміру погодинної ставки адвоката у розмірі 4 000 грн за годину роботи адвоката гонорару окрім ціни позову, яка на момент звернення позивача становила 17 871,41 грн, було враховано репутацію, кваліфікацію та досвід адвоката, зокрема той факт, що адвокат має досвід у стягнені боргів та у супроводженні судових справ такої категорії справ більш ніж 20 років, а також його досвід адвокатської діяльності становить більш ніж 12 років. Разом з тим, щодо неправомірності вимоги відповідача щодо надання доказів здійснення оплати гонорару адвокатові, зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Крім цього, позивач у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що поніс в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн., що підтверджує додатком до договору та актом.
Заяв про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи від сторін до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, що становить 15 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/197/25 за правилами загального позовного провадження.
У додаткових поясненнях б/н від 26 травня 2025 року (вх. №3805 від 26.05.2025) позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1871,41 грн, з яких: 341,29 грн 3% річних; 1530,12 грн інфляційних втрат. У своїх поясненнях позивачем зазначено про оплату відповідачем суми основного боргу.
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року прийнято до розгляду додаткові пояснення позивача б/н від 26 травня 2025 року (вх. № 3805 від 26.05.2025), у тому числі щодо зменшення позовних вимог, з додатками та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з їх врахуванням.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03 липня 2025 року у справі № 921/197/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 341,29 грн - 3% річних, 1530,12 грн - інфляційних нарахувань та 2422,40 грн судового збору.
04 липня 2025 року від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява, б/н від 04 липня 2025 року (вх. №4901) про стягнення з відповідача 25 000 грн витрат на правову допомогу.
До заяви долучено копії: свідоцтва №5346 від 28.09.2012 про право на зайняття адвокатською діяльністю; договору про надання правової допомоги від 12.03.2025; додатку №1 від 30.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025; ордера серії АІ від 31.03.2025, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 12.03.2025 адвокатом Собковичем В.В. на надання правничої допомоги Київській міській інноваційній галузевій організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» у Господарському суді Тернопільської області; звіту про витрачений час №1 від 03.07.2025 за договором про надання правової допомоги від 12.03.2025; акту наданих послуг №1 від 03.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025.
Відповідно до положень ч.1 ст.221 ГПК України позивач з поважних причин не зміг подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, оскільки, як вбачається з дати складення звіту про витрачений час №1 від 03.07.2025 та акту наданих послуг №1 від 03.07.2025 за договором про надання правової допомоги від 12.03.2025, такі не могли бути подані до суду до проголошення рішення.
14 липня 2025 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення б/н від 11 липня 2025 року (вх. №5119), у яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні вищевказаної заяви у повному обсязі, а у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість стягнення судових витрат на правничу допомогу, істотно зменшити їх розмір, враховуючи принцип пропорційності та обґрунтованості, а також розбіжність між орієнтовною та фактичною вартістю послуг. Щодо цього ним зазначено, про розбіжність між орієнтовною та фактичною вартістю згідно з додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 12 березня 2025 року (від 30.03.2025), орієнтовна загальна вартість послуг адвоката була визначена у розмірі 15 000 грн. Однак, в акті наданих послуг №1 від 03.07.2025 та у заяві про стягнення судових витрат позивачем заявлено суму в розмірі 25 000 грн, що на 10 000 грн перевищує початкову орієнтовну вартість, позивачем не надано належного та достатнього обґрунтування такого значного збільшення вартості правничої допомоги. Також зазначив, що хоча позивачем надано звіт про витрачений час від 03.07.2025, деякі пункти потребують деталізації та обґрунтування щодо кількості годин, витрачених на підготовку документів або участь у судових засіданнях, на відповідність складності та обсягу виконаної роботи, крім цього, усі судові засідання не проводились протягом 1 год. Також, відповідач вважає, що всі заявлені витрати є завищеними та непропорційними фактично наданим послугам та складності справи.
Судом встановлено, що адвокат Собкович В.В. відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 12.03.2025, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії АІ №1859586 від 31.03.2025, від імені Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» здійснював представництво інтересів позивача у справі №921/197/25, а саме: підготував позовну заяву від 31.03.2025 з додатками; заяву від 17.04.2025 з додатками; відповідь на відзив від 25.04.2025 з додатками; додаткові пояснення від 26.05.2025 з додатками; заяви від 29.04.2025, від 16.05.2025, від 30.05.2025, від 23.06.2025 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з додатками; приймав участь в судових засіданнях 05.05.2025, 26.05.2025, 05.06.2025, 03.07.2025.
Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року у справі № 921/197/25 заяву Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців Центр ресурсоефективного та чистого виробництва про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» на користь Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» 10 000 грн витрат на правову допомогу (із заявлених до стягнення 25 000 грн), однак, колегія суддів з таким висновком суду частково не погоджується, з огляду на наступне:
Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу положень ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 4 ст.129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав місцевому господарському суду: копії свідоцтва №5346 від 28.09.2012 про право на зайняття адвокатською діяльністю; договору про надання правової допомоги від 12.03.2025; додатку №1 від 30.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025; ордера серії АІ від 31.03.2025, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 12.03.2025 адвокатом Собковичем В.В. на надання правничої допомоги Київській міській інноваційній галузевій організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» у Господарському суді Тернопільської області; звіту про витрачений час №1 від 03.07.2025 за договором про надання правової допомоги від 12.03.2025; акту наданих послуг №1 від 03.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року, укладеного між Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» (надалі - клієнтом) та адвокатом Собковичем Віталієм Віталійовичем, клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту правничу допомогу (послуги), саме: - представництво інтересів клієнта в установах, органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, в тому числі в банківських установах, в правоохоронних органах, в тому числі органах Міністерства внутрішніх справ, прокуратури і Служби Безпеки України, органах місцевого самоврядування, податкової служби, митної служби, державної виконавчої служби, перед юридичними та фізичними особами з питань пов'язаних із захистом клієнта прав та законних інтересів; - представництво інтересів клієнта в усіх судових установах (загальних, спеціалізованих (господарських, адміністративних та ін.), третейських судах тощо) та органах державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 2.2.1 договору адвокат має право представляти та захищати права та інтереси клієнта особисто або через довірених осіб в усіх судових установах всіх інстанцій, органах, підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування та форм власності.
Згідно з п. 2.2.2 договору адвокат має право вчиняти від імені клієнта особисто або через довірених осіб всі процесуальні дії, необхідні для виконання доручень клієнта, а саме: а) підписувати та подавати претензії, позовні заяви; змінювати предмет, суму і підстави пред'явлення позову; відмовлятися від позову, знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії, отримувати документи; б) браги участь в судових засіданнях; пред'являти докази, брати участь в дослідженні доказів, заявляти клопотання, запити, давати усні і письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору клієнт оплачує вартість послуг за договірною ціною, що є гонораром. Порядок розрахунків, їх форма та строк визначається сторонами відповідним додатком до цього договору.
Клієнт самостійно здійснює сплату судових та інших необхідних витрат, пов'язаних з розглядом справи. У випадку, якщо цього потребують інтереси клієнта, адвокат вправі провести необхідні додаткові витрати по справі. Порядок відшкодування таких витрат встановлюється відповідним додатком до договору (п. 4.3 договору).
У п. 6.1 договору зазначено, що він діє з моменту його підписання та до виконання адвокатом роботи по справі.
30 березня 2025 року між сторонами укладено додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 12 березня 2025 року (надалі додаток №1), у якому ними обумовлено розмір гонорару адвоката у наступних розмірах: 1.1. підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Агробіостандарт» - 9 000 грн; 1.2. підготовка інших документів по справі - 4000 грн за годину роботи адвоката; 1.3. забезпечення участі адвоката у судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області - 2 000 грн за один судодень (за домовленістю сторін оплачується забезпечення явки адвоката в судове засідання з тому числі в режимі відеоконференції, за виключенням засідань знятих з розгляду за умови завчасного письмового попередження адвоката, у інших випадках оплата проводиться незалежно від проведення засідання судом).
Відповідно до п. 1 додатку №1 строк надання послуг: фактичний час розгляду господарської справи за позовом в інтересах клієнта.
Орієнтовна загальна вартість послуг складає 15 000 грн (п. 2 додатку №1).
Згідно з п. 3 додатку №1 остаточна вартість наданих послуг визначається сторонами у акті наданих послуг в залежності від фактично наданих послуг.
Відповідно до п. 4 додатку №1 за домовленістю сторін розрахунок клієнта з адвокатом буде проведено протягом 60 днів з дня винесення судом рішення у справі.
03 липня 2025 між позивачем та адвокатом у двосторонньому порядку складено та підписано акт надання послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 12 березня 2025 року про те, що адвокат надав послуги передбачені умовами договору, зокрема:
1.1.підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Агробіостандарт» та її подачу у Господарський суд Тернопільської області;
1.2. підготовку та подачу заяв про участь у судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області в режимі відеоконференції (29.04.2025, 19.05.2025, 30.05.2025, 23.06.2025);
1.3. підготовку і подачу відповіді на відзив ТОВ «Агробіостандарт»;
1.4. підготовку і подачу додаткових пояснень по справі;
1.5. забезпечення участі представника позивача у судових засіданнях в Господарському суді Тернопільської області, які відбулись 05.05.2025, 26.05.2025, 05.06.2025, 03.07.2025.
Відповідно до п. 1, п. 2 акту строк надання послуг складає березень 2025 року - липень 2025 року, а загальна вартість послуг складає 25 000 грн.
У п. 4 акту зазначено, що з підписанням акту сторони підтверджують, що розрахунок клієнта з адвокатом буде проведено протягом 60 днів з дня винесення судом рішення у справі.
Із підписанням акту сторони підтверджують повне виконання адвокатом обов'язків за угодою (п. 5 акту).
Матеріали справи містять звіт про витрачений час №1 від 03.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.03.2025, на загальну суму 25 000 грн, у якому зазначено, що згідно договору адвокатом були надані такі послуги (виконані роботи):
1. підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Агрбіостандарт" та її подача у Господарський суд Тернопільської області, тривалістю 2,25 год, загальною вартістю 9 000 грн (4 000 грн за годину);
2. підготовка та подача заяв про участь у судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області в режимі відеоконференції (29.04.2025, 19.05.2025, 30.05.2025, 23.06.2025), тривалістю 0,5 год, загальною вартістю 2000 грн (4 000 грн за годину);
3. підготовка і подача відповіді на відзив ТОВ «Агробіостандарт», тривалістю 1 год, загальною вартістю 4 000 грн (4 000 грн за годину);
4. підготовка і подача додаткових пояснень по справі, тривалістю 0,5 год, загальною вартістю 2 000 грн (4 000 грн за годину);
5. забезпечення участі представника позивача у судових засіданнях в Господарському суді Тернопільської області, які відбулись 05.05.2025, 26.05.2025, 05.06.2025, 03.07.2025, тривалістю 4 год, загальною вартістю 8 000 грн (2 000 грн за годину).
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, §268).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Поряд з цим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Усі понесені стороною витрати повинні оцінюватися з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін, а також співмірності.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 25 000 грн, врахувавши подані відповідачем заперечення щодо стягнення таких витрат, оцінивши зазначені у акті виконані адвокатом роботи (надані послуги), беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об'єм поданих адвокатом пояснень, тривалість судових засідань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн - у відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про: часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, часткове скасування додаткового рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн - у відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції; в решті вимог заяви - відмовити.
Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що поніс в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, що підтверджує додатком до договору та актом та просив суд стягнути такі витрати з відповідача.
Так, судом встановлено, що інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Собкович Віталій Віталійович на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 12 березня 2025 року та ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1979987 від 20 серпня 2025 року.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надав: - копію додатку № 2 від 20.08.2025 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 12.03.2025 року; - копію акту наданих послуг №2 від 20.08.2025 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 12.03.2025 року; - копію звіту про витрачений час № 2 від 20.08.2025 року за договором б/н про надання правової допомоги від 12.03.2025 року.
Згідно з додатком № 2 від 20.08.2025 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 12.03.2025 року позивач та адвокат Собкович В.В. домовились про розмір гонорару адвоката у наступних розмірах: - підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року у справі №921/197/25 - 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 коп. 20.08.2025 р. сторонами договору підписаний акт наданих послуг № 2 та звіт про витрачений час за договором про надання правової допомоги № б/н від 12.03.2025 р. з представництва та захисту інтересів клієнта в суді на суму 8 000,00 грн.
Таким чином, сума судових витрат, пов'язана із розглядом даної справи становить 8 000,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що від відповідача до апеляційного суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на послуги професійної правничої допомоги, хоча останньому надсилався відзив на апеляційну скаргу та долучені до нього додатки.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
-не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
-суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, проаналізувавши подані позивачем докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8 000 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, незначну складність цієї справи, поведінку сторін, враховуючи надані адвокатом послуги - складення відзиву на апеляційну скаргу на 11 аркушах, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого частково ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 2 000 грн (за складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу).
З огляду на наведене, клопотання Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 244, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» задоволити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року у справі № 921/197/25 скасувати частково.
Заяву Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» (48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Мазепи І., будинок 7, ідентифікаційний код - 43065223) на користь Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 37, корпус 6, ідентифікаційний код - 38792148) 5 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимог заяви Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» - відмовити.
Клопотання Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва», викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт» (48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Мазепи І., будинок 7, ідентифікаційний код - 43065223) на користь Київської міської інноваційної галузевої організації роботодавців “Центр ресурсоефективного та чистого виробництва» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 37, корпус 6, ідентифікаційний код - 38792148) 2 000 грн - у відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
На виконання постанови видати накази.
Матеріали справи № 921/197/25 повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Панова І.Ю.