03 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 723/1640/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Бужори В.Т., дата складання повного тексту рішення суду не зазначена,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права батька на спілкування з дітьми та їх виховання, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Обґрунтовував вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі, під час якого у них народилося троє дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які після розірвання шлюбу залишилися проживати з матір'ю.
Звертає увагу, що в подальшому відповідач переїхала проживати до м. Чернівці разом з дітьми, почала чинити перешкоди у спілкуванні з ними й брати участь у їх вихованні.
Через такі дії позивач вимушено звернувся із заявою у службу у справах дітей Сторожинецької міської ради щодо визначення способу участі у вихованні дітей, а вже 07.06.2024 року виконавчий комітет Сторожинецької міської ради на підставі рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини від 05.06.2024 р № 12-50/2024 ухвалив рішення №162, яким було визначено право зустрічей з дітьми з 15:00 год п'ятниці по 18:00 год неділі (двічі на місяць, за домовленістю із матір'ю, попередивши її письмово, не пізніше ніж за два дні про зустріч) з правом ночівлі у батька; святкувати разом із батьком його дні народження та дні народжень дідуся й бабусі; спільно проводити час з дітьми під час шкільних канікул, а саме половину канікулярного періоду.
Провадження №22-ц/822/946/25
Проте, відповідач ОСОБА_2 надалі продовжує чинити перешкоди у вихованні дітей, побачення та спілкуватися з ними, у зв'язку із чим позивач просив суд визначити йому способи участі у вихованні дітей шляхом побачень та спілкування з ними, а саме:
з 10:00 год кожної суботи до 19:00 год неділі, за бажанням дитини, за місцем проживання батька, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів;
в день народження дитини, на державні та Християнські свята, Новий рік, Різдво, Пасха, тощо, кожного парного року (2026, 2028, і так далі), з 10:00 год до 20:00 год, за бажанням дитини, за місцем мешкання батька з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів;
в день народження батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10:00 год до 20:00 год щороку, за бажанням дитини, без обмеження місця зустрічей;
не обмежене спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку;
у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з дітьми або святковий день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні діти, за бажанням, проводять з батьком;
в день побачення з дітьми, батько має право забирати їх з дому/дитячого садка (школи) особисто, за їх бажанням та з попереднім повідомленням про це матері дітей;
у період хвороби дітей батько має право безперешкодно відвідувати їх за місцем фактичного проживання (перебування).
спільний відпочинок з дітьми, щорічно по сім днів поспіль в період шкільних зимових канікул по 3 дні весняних та осінніх канікул та щорічно 21 день літніх канікул.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом побачень та спілкування з ними, а саме:
з 10:00 до 19:00 год першу та третю суботу місяця та з 10:00 до 19:00 год першу та третю неділю місяця, за бажанням дітей, за місцем проживання батька, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів;
в день народження дитини (дітей), та на державні та Християнські свята, «Новий рік», «Різдво», «Пасха» тощо, кожного парного року (2026, 2028, і так далі), з 10:00 год до 20:00 год, за бажанням дітей, за місцем мешкання батька з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів;
в день народження батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10:00 год до 20:00 год щороку, за бажанням дітей, без обмеження місця зустрічей;
не обмежене спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку;
у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з дітьми або святковий день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні діти, за бажанням, проводять з батьком;
в день побачення з дітьми, батько має право забирати їх з дому, дитячого садка, школи особисто, за їх бажанням, та з попереднім повідомленням про це матері дітей;
у період хвороби дітей батько має право безперешкодно відвідувати їх за місцем фактичного проживання (перебування);
спільний відпочинок з дітьми, щорічно по сім днів поспіль в період шкільних зимових канікул по 3 дні весняних та осінніх канікул та щорічно 21 день літніх канікул (попередивши матір дітей, не пізніше ніж за 10 днів, яку саме частину даного періоду діти будуть проводити з батьком), з урахуванням малолітнього віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - за згодою матері ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволення вимоги п.п.1 та 8 просить його змінити, виклавши п.п.1, 8 його резолютивної частини в наступній редакції:
з 10 години суботи по 19.00 годину неділі, за бажанням дітей, за місцем проживання батька, двічі на місяць, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів;
спільний відпочинок з дітьми, щорічно по сім днів поспіль в період шкільних зимових канікул по 3 дні весняних та осінніх канікул та щорічно 21 день літніх канікул (попередивши матір дітей, не пізніше ніж за 10 днів, яку саме частину даного періоду діти будуть проводити з батьком), за бажанням дітей.
В решті рішення суду залишити без змін.
Вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та, як наслідок, вищевказаного не врахував і дійшов помилкового висновку про участь батька у вихованні та спілкуванні з дочкою за обов'язкової згоди матері.
Свої доводи мотивує тим, що визначаючи порядок побачень батька з дочкою, а саме спільний відпочинок з дитиною, щорічно по сім днів поспіль в період шкільних зимових канікул по 3 дні весняних та осінніх, й щорічно 21 день літніх канікул з урахуванням малолітнього віку дитини за згодою матері ОСОБА_2 , суд першої інстанції не навів належного обґрунтування свого рішення.
Наголошує на активному бажанні брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою та наявність тривалого конфлікту між ним та відповідачкою, що позбавляє самостійно дійти згоди щодо виховання доньки.
Звертає увагу й на необґрунтованому рішення щодо заборони ночівлі дітей за місцем проживання батька з суботи на неділю.
Надання дітям можливості ночівлі за адресою проживання батька створить умови близького психоемоційного контакту батька з дітьми, зміцненню його авторитету, та реалізує бажання дітей періодично ночувати у батька.
Зазначає, що через свою діяльність (водій вантажівки - далекобійник), він часто відсутній вдома через рейси, а тому невірним є встановлення графіку побачень з дітьми перші та треті вихідні місяця.
Крім того, рішення першої інстанції в цих частинах суперечить рішенню виконавчого комітету Сторожинецької міської ради №135 від 06.06.2025, яким затверджено висновок органу опіки та піклування про розв'язання спору щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні своїх дітей та рішенню № 162 від 07.06.2024 виконавчого комітету Сторожинецької міської ради, ухваленого на підставі рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини від 05.06.2024р №12-50/2024.
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом не наведено мотиви незгоди з визначеними органом опіки та піклування графіками побачень позивача з дітьми та не зазначено, що такий порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми суперечить інтересам та можливостям дітей.
Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми просить врахувати інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми.
Визначений спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей в період канікул та вихідних днів, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дітей та батьків, а також рівність прав батьків щодо дітей, не будуть мати нав'язливого та обтяжливого характеру для дітей, та сприятимуть налагодженню довірливих відносин батька із дітьми.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників, які прийняли участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до наступних висновків.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення й визначаючи способи участі одного з батьків у вихованні дітей суд першої інстанції врахував можливість періодичних чи систематичних побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування дітьми місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дітей, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Такі висновки в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону відповідають не в повній мірі, виходячи з наступного.
Обставини справи щодо перебування сторін у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15.03.2024 року, народження під час шлюбу дітей: ІНФОРМАЦІЯ_5 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 доньки ОСОБА_5 , сторонами визнається та не заперечується (а.с.10-13).
Згідно характеристики №03/67 на ОСОБА_1 від 26.03.2025 року, виданої ТОВ «АФ-Транс», останній зарекомендував себе з позитивної сторони (а.с.15).
З акту обстеження житлових умов №36 від 03.06.2024 року у ОСОБА_1 умови проживання є належними, будинок 2-во поверховий, облаштований сучасними меблями, побутовою технікою, складається з 7 кімнат, 2 ванних кімнат, кухні, для виховання дітей виділено окремі кімнати, де облаштовані місця для сну, навчання, ігор, зберігання особистих речей (а.с.17).
За ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.18).
У відповідності до довідки №262 від 28.06.2024 року КОС «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» ОСОБА_9 навчається у 9-А класі комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів (а.с.41).
Згідно характеристики на ОСОБА_2 , виданої ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», остання зарекомендувала себе як відповідальний, ініціативний робітник, доброзичлива, ввічлива (а.с.44).
З довідки №8 від 02.05.2025 року БФ «Місто Добра» вбачається, що ОСОБА_2 працює в відділенні медичної реабілітації МРЦ «Місто Добра» (а.с.49).
Матеріали справи також містять медичні висновки щодо ОСОБА_7 (а.с.46-48/зворот, 50, 96).
Відповідно до довідки ПП «Порядок в домі» №32 від 02.05.2025 року ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають без реєстрації разом із ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 (а.с.49/зворот)
Рішенням виконавчого комітету Сторожинецької міської ради №135 від 06.06.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про розв'язання спору щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні своїх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наступним чином: з 10:00 год щосуботи по 19:00 год щонеділі, за бажанням дітей, за місцем проживання батька, без присутності матері; святкування днів народжень дітей, релігійних та державних свят кожного парного року (2026, 2028 і так далі) попередивши матір, за бажанням дітей, без обмеження місця зустрічей; дні народження батька, а саме 01 січня, з 10:00 год по 18:00 год щороку, за бажанням дитини, без обмеження місця зустрічей; необмежене спілкування батька з дітьми засобами зв'язку; в день побачень батько може забирати дітей із садочка, школи, з дому, особисто, за їх бажанням, та з попереднім повідомленням матері про це (електронними засобами зв'язку); в періоди хвороб дітей, батько має право безперешкодно відвідувати їх в лікувальних закладах; спільний відпочинок з дітьми половину осінніх, зимових та весняних канікул (попередивши матір, не пізніше ніж за 5 днів, яку саме частину даного періоду діти будуть проводити з батьком), а також щорічно 21 день літніх канікул, за бажанням дітей (попередивши матір, не пізніше ніж за 10 днів, яку саме частину даного періоду діти будуть проводити з батьком) (а.с.55-57).
У відповідності до копій постанов Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2024 року у справі №723/5705/23, від 30 травня 2024 року у справі №723/2030/24, провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях, зазначених у протоколах, складу адміністративного правопорушення (а.с.72-73).
Також, в матеріалах справи наявні копії акту оцінки потреб сім'ї та висновку оцінки потреб сім'ї від 07.05.2025 року (а.с.101-114).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Повноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам по собі висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення. У цьому випадку висновок органу опіки та піклування безпосередньо не породжує певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин, а є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може бути самостійним способом захисту.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі №742/3278/23, від 08 травня 2024 року в справі №638/1269/23 та інші).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Такий висновок мітиться у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі №753/2281/23.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує конфлікт, такі в добровільному порядку не визначили способи участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, а позивач звертаючись до суду із позовом, просив визначити спосіб його участі у вихованні дітей, зокрема, шляхом встановлення графіка побачень з дітьми, визначеного позивачем.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права батька на спілкування з дітьми та їх виховання, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, а саме стосовно сина ОСОБА_3 .
За приписами ст.1 Конвенції про права дитини - для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України).
Дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
За приписами ч.1 та абз.1 ч.2 ст.159 ЦПК України визначено, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На час ухвалення рішення судом першої інстанції 08.09.2025 року, спільному сину сторін ОСОБА_3 виповнилося 18 років.
За наведеного, з урахуванням аналізу норм матеріального права можна дійти висновку, що ОСОБА_6 під час розгляду справи в суді першої інстанції втратив статус «дитини», а тому колегія суддів приходить до висновку, що приписи Сімейного кодексу України та інших законодавчих актів не містять обов'язку для суду визначати спосіб участі одного з батьків для особи, яка досягла повноліття, на що суд першої інстанції уваги не звернув, а тому у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 слід відмовити.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу визначення судом першої інстанції графіку побачень з дітьми ( ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ) перші та треті вихідні місяця.
Подаючи позов ОСОБА_1 просив суд, крім іншого, визначити спосіб участі у вихованні дітей, а саме з 10:00 год кожної суботи до 19:00 год неділі, за бажанням дітей, за місцем проживання батька, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів.
Приймаючи рішення в інтересах дітей, суд має враховувати право таких мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вимога, яку заявив батько (в позові просив з 10:00 год кожної суботи до 19:00 год неділі, в апеляційній скарзі вказав двічі на місяць - без конкретизації тижнів), порушить рівність прав батьків щодо спілкування й виховання дітей, за умови, що діти всі вихідні, чи без чіткого графік будуть проводити з батьком, що також може зашкодити виховному й навчальному процесу, стабільній життєдіяльності дітей, яка стало існує на день ухвалення рішення суду.
Крім того, враховуючи доводи позивача з приводу його діяльності, останній фактично вказує на те, що він не в змозі буде кожні вихідні, а саме з 10:00 год кожної суботи до 19:00 год неділі проводити з дітьми у разі перебування в поїздці, тому суд апеляційної інстанції, враховуючи інтереси як позивача, відповідача, і якнайкращі інтереси спільних дітей сторін у справі, приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції порядок участі батька у вихованні дітей слід змінити, встановивши такий у наступний спосіб, а саме з 10:00 год першої та третьої суботи місяця до 19:00 год першої та третьої неділі місяця, за бажанням дітей, за місцем проживання батька, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, що в сукупності буде відповідати інтересам дітей та їх батьків, але з певними особливостями, про які буде зазначено далі.
Суд першої інстанції ухвалюючи п.1 рішення не врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та принцип забезпечення найважливіших інтересів таких, з урахуванням їх віку, стану здоров'я та психоемоційного стану, зробивши передчасний висновок, визначивши години спілкування батьку без можливості залишення дітей у нього на ночівлю.
Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає розумному балансу участі батька у вихованні дітей, як і якнайкращим інтересам таких, що суперечить як принципу рівності прав і обов'язків батьків щодо їх дітей, а також усталеній практиці Верховного Суду.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу визначення порядку спільного відпочинку батька з дочкою з урахуванням малолітнього віку дитини за згодою матері ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у своїй постанові від 08 липня 2021 року (справа №484/37/20-ц) вказав, що у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Системний аналіз наведених вище норм матеріального права та судової практики дає підстави вважати, що визначений судом першої інстанції спосіб спілкування позивача з донькою не забезпечить належним чином баланс між інтересами малолітньої дитини та закріпленим у положеннях міжнародних та національних норм законодавства принципом рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
Апеляційний суд приймає доводи скаржника про наявність підстав для зміни визначених судом першої інстанції за результатами розгляду справи порядку спілкування, а саме щодо спільного відпочинку з донькою ОСОБА_5 , оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував якнайкращі інтереси дитини, якій виповнилось майже 6-ть років на час ухвалення рішення, та дотримуючись балансу інтересів батьків, визначив спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 стисліше, ніж визначив орган опіки та піклування, що суперечить положенням статті 19 СК України, та прийшов невірного висновку щодо надання згоди матір'ю, тобто вирішення між батьками питання стосовно можливості спільного відпочинку батька і доньки буде в більшості залежати від волі матері, що порушить рівність прав батька та не вирішить спір.
Проте, очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики не встановлено, і такі не підтвердилися, однак, враховуючи встановлений міцний сталий зв'язок дитини з матір'ю та братами, її вік і намагання батька налагодити стосунки зі своєю донькою, колегія суддів вважає за необхідне надати батьку можливість відпочивати з донькою, однак на початку такого процесу необхідно адаптувати малолітню дитину до цього, створити їй безпечну та стабільну атмосферу, надавати емоційну підтримку, що буде можливо, коли дитина буде відпочивати з батьком в присутності із соціалізованою з нею близькою особою, якою є брат ОСОБА_4 , до часу, поки не пройде адаптування та налагодиться стійкий зв'язок між донькою і батьком.
Таким чином, з пункту 8 рішення суду слід виключити слова «з урахуванням малолітнього віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - за згодою матері ОСОБА_2 » та доповнити «разом із братом ОСОБА_11 до адаптування та налагодження стійкого зв'язку між донькою і батьком».
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 09 квітня 2025 року в справі №753/11897/23 виснував, що під час вирішення спору щодо поділу батьківського часу та способів участі кожного із них у вихованні дитини, суд, виходячи з найвищих інтересів дитини, справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами кожного з батьків та інтересів громадянського суспільства, враховуючи обставини конкретної справи, уповноважений застосувати найкращий для дитини варіант поділу батьківського часу або контакту, а тому застосування судом відповідних способів участі батька у вихованні дітей, зокрема їх корегування, з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів батьків та дітей, врахування громадських інтересів, не є виходом за межі позовних вимог чи вимог апеляційних скарг, а є застосуванням принципу найкращих інтересів дитини.
Колегія суддів також зауважує, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у даній справі способи участі батька у вихованні дітей можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дітей, так і у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.
Інші доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, були предметом перегляду в суді першої інстанції, проте суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, а тому судом апеляційної інстанції не приймаються.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.
За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року в частині вирішення спору щодо сина ОСОБА_6 (про усунення перешкод у здійсненні права батька на спілкування з дитиною та його виховання, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні) скасувати, у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у вказаній частині відмовити.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2025 року в оскаржуваній частині щодо дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 змінити.
В пункті 1 резолютивної частини рішення слова «з 10:00 до 19:00 год першу та третю суботу місяця та з 10:00 до 19:00 год першу та третю неділю місяця» змінити на «з 10:00 години першої та третьої суботи місяця до 19:00 години першої та третьої неділі місяця».
В пункті 8 резолютивної частини слова «з урахуванням малолітнього віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - за згодою матері ОСОБА_2 » виключити, доповнивши зміст наступними словами «разом із братом ОСОБА_11 до адаптування та налагодження стійкого зв'язку між донькою і батьком».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк