25 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 636/1208/24
провадження № 22-ц/818/4121/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 травня 2025 року у складі судді Буніна Є.О.
У лютому 2024 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 94000,00 гривень та судових витрат.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі від 20.11.2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , на утримання сина, ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 , аліменти в розмірі 2000,00 гривень кожного місяця, починаючи з 19.09.2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач уклала інший шлюб та змінила своє прізвище на ОСОБА_8 . Добровільно виконуючи вищевказане рішення суду, ОСОБА_4 спочатку здійснював перекази на користь відповідача самостійно, а починаючи з 15.11.2019 року, на прохання разом із готівковою компенсацією ОСОБА_4 такі перекази для власної зручності здійснювала його мати ОСОБА_1 , зі своєї особистої банківської картки. Отримання відповідачем від позивача грошових коштів в період з 15.11.2019 року по 15.09.2023 року, їх систематичність та розмір, а також відсутність у цей же період будь-яких претензій до ОСОБА_4 з приводу несплати аліментів, свідчить про повне розуміння ОСОБА_2 щодо природи й призначення таких переказів. Проте, користуючись тим, що такі перерахування здійснювались без вказування призначення платежу, ОСОБА_2 звернулась із заявою про примусове стягнення аліментів до державної виконавчої служби. На підставі цієї заяви, 03.08.2023 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження та здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, розмір якої станом на 01.09.2023 року склала 120000,00 гривень. Вказана сума була в примусовому порядку стягнута з ОСОБА_4 , на теперішній час заборгованість по сплаті аліментів відсутня. З огляду на те, що ОСОБА_4 вимагає від своєї матері повернення грошей, переданих їй для перераховування відповідачу в якості аліментів. ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з вимогою про повернення перерахованих нею грошових коштів, яка залишена відповідачем без відповіді, відтак у позивача не залишається іншого способу щодо захисту своїх порушених прав, як звернутися до суду з відповідним позовом.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 .
Рішення мотивовано тим, що послання позивача на те, що вона переводила на рахунок відповідача грошові кошти на утриманні її онуків, як сплату аліментів на утримання дітей, не можуть бути доказами на підтвердження недобросовісності відповідачки. Аліменти на дитину - це визначений законом обов'язок батьків утримувати дитину, яка потребує такого утримання (матеріальної допомоги). Сплата аліментів на дитину здійснюється як за згодою платника аліментів, так і за рішенням суду. Дитина є власником одержаних аліментів, при цьому той із батьків або законний представник, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно на потреби дитини. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Водночас, вимога про повернення коштів, витрачених на забезпечення життєдіяльності дитини, не відповідає інтересам дитини.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування обставин справи просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що ОСОБА_2 , систематично отримуючи кошти в сумі, еквівалентній розміру аліментів, усвідомлювала їх природу та джерело походження, що підтверджується її п'ятирічною бездіяльністю щодо примусового стягнення аліментів з 20.11.2018 по 03.08.2023. Судом не з'ясовано чи існувала взагалі достатня правова підстава для таких переводів саме позивачем та не надав жодної оцінки твердженням ОСОБА_1 щодо цього. Письмове звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із вимогою про повернення перерахованих коштів свідчить, що після відкриття виконавчого провадження №72411528 від 03.08.2023 та примусового стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по аліментах у сумі 120 000,00 грн, сплачені позивачем кошти втратили статус аліментів і підлягають поверненню. Отже, грошові кошти в сумі 94 000,00 грн, перераховані ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у період з 15.11.2019 по 15.09.2023, набуті останньою без достатньої правової підстави та за наявності ознак недобросовісності.
15.07.2025 року представник ОСОБА_9 яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначила, що суд ухвалив законне рішення. Після фактичного припинення шлюбних відносин та спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 ухилявся від виконання батьківських обов'язків у відношення дітей. Позивач, з власної ініціативи, як бабуся на протязі трьох років добровільно на власний розсуд здійснювала фінансову допомогу своїм внукам у розмірі 2000 грн щомісяця.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 з ОСОБА_4 (сином Позивачки) перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/4078/17 від 22.12.2017.
Від зазначеного шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 народилися двоє дітей: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20.11.2018 по справі № 636/3914/18 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 2000,00 гривень, кожного місяця, починаючи з 19.09.2018 року, і до досягнення дітьми повноліття.
25.03.2023 ОСОБА_5 уклала інший шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Постановою державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові від 03.08.2023 відкрито виконавче провадження №72411528 на підставі виконавчого листа №636/3914/18 про примусове стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - у розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з 19.09.2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15).
Постановою про арешт коштів боржника від 06.11.2023 державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові накаладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/гаманцях у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 122000грн (а.с. 18).
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.11.2023 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_4 . Здійснено відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного стягнення, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складається 122300 грн, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих. (а.с. 19-20).
Постановою про зняття арешту з коштів від 22.12.2023 державним виконавцем Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові знято арешт з усіх рахунків ОСОБА_10 (а.с. 21).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам підставі виконавчого листа № 636/3914/18 заборгованість по сплаті аліментів за ОСОБА_4 станом на 22.12.2023 відсутня, переплата складає 8374,41 гривень (а.с. 22-24).
З виписки АТ КБ «Приват банк» справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 15.11.209 по 15.09.2023 рік перераховувала кошти на банківський рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 94 000 грн. Всі перекази з призначенням: переказ особистих коштів (а.с. 81).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року
№ 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня
2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня
2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Судова колегія зазначає, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 17 квітня 2024 року в справі №127/12240/22 (61-18405 св 23).
У справі, яка переглядається, позивач перераховувала грошові кошти ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між нею та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з перерахування коштів в якості оплати аліментів. Грошові кошти перераховувались добровільно, тривалий час, шляхом здійснення періодичних платежів з 15.11.2019 по 15.09.2023, а тому поведінка позивача щодо вимог про повернення зазначених коштів є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України та стягнення з відповідачки безпідставно отриманих від позивачки коштів відсутні.
На зазначені обставини суд уваги не звернув та помилково відмовив у задоволенні позову з підстав неможливості повернення грошових коштів отриманих відповідачкою як аліменти на дітей.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд зробив правильний висновок про відмову у задоволені позову, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Грищенка Олега Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 травня 2025 року змінити. Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.12.2025.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук