Справа № 203/6560/25
Провадження № 1-кп/0203/2211/25
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №6202517003000337 від 15.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ново-Андріївка Слов'янського району Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-
В провадженні Центрального районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.5 ст. 407 КК України.
Прокурором в судовому засіданні подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_5 , від проходження військової служби відмовляється, відтак, кримінальне правопорушення буде тривати, доходу чи грошового забезпечення не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, отже ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився.
Захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, зазначив, що письмові докази вже досліджені судом, допитаний обвинувачений та один із свідків, відтак, раніше встановлені ризики на даний час зменшились.
Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що не винуватий, нічим нікому не зобов'язаний.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини дають підстави для висновку про продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинуваченого від суду, ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовження кримінального правопорушення.
Заслухав думку учасників та, дослідив матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_5 раніше не судимий, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, що загрожує йому в разі доведеності вини, може переховуватися від суду.
Ризик, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й подальшому, під час отримання та дослідження показань судом, оскільки відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Також, продовжує існувати ризик продовження вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки, дії ОСОБА_5 , вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров'я інших військовослужбовців та фактичним висловлюванням байдужості до їх безпеки на користь власного страху.
Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, підстави та вищенаведені обставини, передбачені ст.ст. 177,178 КПК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для визначення обвинуваченому розміру застави. Натомість, суд наголошує увагу на тому, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшились, але не перестали існувати.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому слід задовольнити.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішення суду в даному випадку повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.
Суд звертає увагу, що в контексті повномасштабної збройної агресії російської федерації інкриміноване кримінальне правопорушення має надзвичайно високий рівень суспільної небезпечності.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли, а продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть їм запобігти, що підтверджує необхідність продовження відносно ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 336, 372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 31 січня 2026 року включно, з утриманням в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, направити обвинуваченому-до відому, начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 - для виконання.
Суддя ОСОБА_1