(заочне)
28 жовтня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.
при секретарі - Миколаєць Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), про відшкодування матеріальної шкоди.
Зазначив, що 22.02.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір підряду, згідно умов якого він доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання на автотранспорті позивача здійснити доставку вантажів у сполученні згідно разових замовлень позивача.
Відповідно до договору підряду відповідач несе повну майнову (цивільну), адміністративну, кримінальну відповідальність перед третіми особами, як володілець джерела підвищеної небезпеки. Правовою підставою є дана угода.
22.05.2010 року за дорученням позивача відповідач виїхав у м. Київ. Керуючи автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Сошенка,1 в м. Києві не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, не справився з керуванням внаслідок чого відбулось перекидання даного автомобіля. Після скоєння ДТП відповідач з місця пригоди зник.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.07.2010 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Після настання названих подій, позивач звернувся до відповідача з пропозицією відремонтувати пошкоджений автомобіль, на що останній відмовився в здійсненні ремонтних робіт пошкодженого автомобіля.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, судом було направлено запит до органів реєстрації місця проживання фізичної особи, згідно отриманої відповіді відповідач зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 не значиться (а. с. 40 - 41). Згідно ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 74, 78), з метою належного повідомлення про день, час і місце розгляду справи було здійснено завчасний виклик до суду через оголошення в пресі (а.с. 77, 80). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.
У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
22.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 22/02-10, згідно умов якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання на автотранспорті позивача здійснити доставку вантажів у сполученні згідно разових замовлень позивача (а.с. 6-7).
Відповідно до п. 3.1. дослідженого в судовому засіданні договору підряду відповідач несе повну матеріальну відповідальність за ввірений йому автотранспорт, зокрема: у випадку його угону, конфіскації, пожежі, пошкодження чи настання іншого випадку, в результаті якого транспортний засіб приходить в повну непридатність та/або не може використовуватись за його цільовим призначенням. Відповідач відшкодовує позивачу повну ринкову вартість цього транспортного засобу. П. 3.3. договору підряду передбачено, що відповідач несе повну майнову (цивільну), адміністративну, кримінальну відповідальність перед третіми особами, як володілець джерела підвищеної небезпеки. Правовою підставою є дана угода.
22.05.2010 року за дорученням позивача відповідач виїхав у м. Київ. Керуючи автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Сошенка, 1 в м. Києві не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, не справився з керуванням внаслідок чого відбулось перекидання даного автомобіля. Після скоєння ДТП відповідач з місця пригоди зник.
9 червня 2010 року начальником слідчого відділу Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві майора міліції Рогачова С.Н. було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з причин порушення відповідачем правил дорожнього руху (а.с. 8).
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 16.07.2010 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 9).
Враховуючи відмову відповідача від ремонту автомобіля, позивачем було замовлено автотоварознавче дослідження з метою встановлення розміру збитку, виконання якого доручено судовому експерту Шевченку Юрію Віталійовичу. Проведеним дослідженням встановлено, що розмір збитку, завданий власнику КТЗ Renault Mascott, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження останнього на 04 червня 2010 року складає: 52 638 грн. 09 коп. (а.с. 45-70).
Вартість послуг судового експерта склала 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією НОМЕР_2 від 31 травня 2010 року (а.с. 44).
В судовому засіданні представник позивача зменшила розмір позовних вимог на 3 898 грн. 09 коп., пояснила, що матеріальна шкода було обрахована відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, надала відповідні докази понесених витрат.
Так, згідно рахунків - фактури № № 03/08/01, 03/08/02 від 3 серпня 2010 року та квитанцій до прибуткового касового ордера від 5 серпня 2010 року позивачем понесені витрати для відновлення пошкодженого автомобіля в розмірі - 48 740 (сорок вісім тисяч сімсот сорок) грн. (а.с. 81-85)
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України: ч.1 - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. ч.3 - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: п.1 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення. п.2 - витрати на правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Ст. 3 ч. 1 п. «а» Декрету КМУ “Про державне мито” передбачено, що з позовних заяв матеріального характеру, сплачується державне мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше трьох і не більше ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з «Розмірами витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ», затвердженими постановою КМУ за № 1258 від 21.12.2005року: п. 1 - за розгляд справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру майнового характеру сплачуються витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача державне мито в розмірі 499 грн. 40 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Декрету КМУ “Про державне мито”, Розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затверджених постановою КМУ за № 1258 від 21.12.2005 року, ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 215, 224 - 233, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі - 48 740 (сорок вісім тисяч сімсот сорок) грн.;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі - 1 200 (одна тисяча двісті) грн.;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: державне мито в розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 (сто двадцять) грн.;
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії;
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;
Уразі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку;
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя В.В. Гребенюк