7 жовтня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.,
при секретарі - Миколаєць Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо - транспортною пригодою.
Зазначив, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки «HONDA Accord» д.н.з. НОМЕР_4, 04.04.2010 року, близько 12 год. 10 хв. відповідач, керуючи автомобілем марки «Део» д.н.з. НОМЕР_5, не врахував дорожньої обстановки, не виконав умов дорожніх знаків «В'їзд заборонено» та «Рух прямо», виїхав на дорогу де організовано односторонній рух, рухаючись назустріч загальному потоку транспортних засобів, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем позивача. 07.05.2010 року Оболонським районним судом м. Києва було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 14.06.2010 року апеляційним судом м. Києва апеляцію відповідача залишено без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва без змін.
Таким чином, позивачу було спричинено матеріальних збитків на загальну суму - 57 725 грн. 07 коп. та моральну шкоду, яку він оцінив в 10 000 грн., в подальшому позивачем було зменшено позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі - 4 231 грн. 07 коп.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні у заявленому розмірі позовні вимоги не визнав, зазначив, що на його думку вартість робіт з відновлення автомобіля є завищеною, без обґрунтування на належні та допустимі докази.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення Оболонського районного суду м. Києва від 07.05.2010 року відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 15). 14.06.2010 року апеляційним судом м. Києва апеляцію відповідача залишено без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва без змін (а.с. 16 - 17).
Докази, які б спростовували вищевикладене в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає винність відповідача в даній ДТП доведеною, а розмір матеріальної шкоди, визначеної згідно реальної вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, без урахування втрати товарної вартості, такою, що відповідає дійсності.
Так, згідно фіскального чеку № 2657005233 від 13.04.2010 року позивачем було сплачено на замовлення за поставку запчастин грошові кошти в розмірі - 29 564 грн. 19 коп. (а.с. 93-94). За актом виконаних робіт від 29.04.2010 року позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі - 38 729 грн. 44 коп. (а.с. 95-97). За квитанцією до прибуткового касового ордера № 007 від 09.04.2010 року позивачем понесені витрати на послуги евакуатора в розмірі - 400 грн. (а.с. 98), за квитанцією № 308608 від 12.04.2010 року позивачем понесені витрати на послуги з експертизи автомобіля - 700 грн. (а.с. 101). Актом прийому - передачі послуг № 529 від 09.04.2010 року та товарним чеком від 25.03.2010 року підтверджується понесені позивачем витрати з придбання та встановлення номерного знаку в розмірі - 200 грн. (а.с. 103-104).
Ст. 28 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року визначено шкоду, яка заподіяна в результаті дорожньо - транспортної пригоди майну потерпілого, як шкоду, пов'язану: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо - транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо - транспортної пригоди.
Ст. 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо - транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо - транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 22 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначає поняття збитків: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно п. 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України, реєстр. № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, втрата товарної вартості не враховується, якщо: а) строк експлуатації легкових ТЗ перевищує 5 років для ТЗ виробництва країн СНД і 7 років для іноземних ТЗ; б) легкові ТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний), а строк експлуатації перевищує 3,5 року для ТЗ виробництва країн СНД, 5 років для ТЗ виробництва країн далекого зарубіжжя; в) строк експлуатації вантажних ТЗ та автобусів перевищує З роки для країн СНД, 4 роки - для ТЗ виробництва країн далекого зарубіжжя; г) ТЗ раніше був перефарбований зовні (для автобуса і причепа-дачі - коли відбулося повне перефарбування ззовні та всередині салону); д) ТЗ має сліди минулих аварій або корозійні руйнування; е) здійснено заміну кузова; є) заміна окремих деталей ТЗ (скло, фари, пластмасові бампери, декоративні накладки, шини, зовнішня та внутрішня фурнітура тощо) не зумовлює потреби фарбування та не погіршує зовнішнього вигляду. Але якщо, крім зазначених деталей, пошкоджено й інші деталі, то розрахунок втрати товарної вартості необхідно проводити з урахуванням усіх пошкоджених деталей у комплексі; ж) якщо ТЗ був виданий громадянинові безкоштовно, через органи соціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування втрати товарної вартості здійснюється за завданням особи або органу, які призначили експертизу).
Під час судового розгляду справи в судовому засіданні 29.09.2010 року на запитання суду позивач зазначив, що належний йому автомобіль до дорожньо - транспортної пригоди 04.04.2010 року, фарбувався, оскільки мав видимі пошкодження лако - фарбового покриття автомобіля.
З урахуванням вищевикладеного,суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача величини втрати товарної вартості в розмірі 8 890 грн. 37 коп. задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення,глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Представником позивача на підтвердження завдання моральної шкоди зазначено, що оскільки в результаті неправомірних дій відповідача автомобілю позивача заподіяні істотні технічні ушкодження, в зв'язку з чим, позивач має право заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування завданої моральної шкоди представником позивача наводиться, що автомобіль до ДТП був майже новий, а через неправомірні дії відповідача він був серйозно пошкоджений і навіть після відновлення, автомобіль все рівно буде вважатись таким, що був у ДТП. Також, зазначили, що відповідачем та СК ЗАТ «Міська страхова компанія», в якій застрахована цивільна відповідальність перед третіми особами відповідача, не здійснено заходів по відшкодуванню спричиненої шкоди.
В судовому засіданні 07.10.2010 року встановлено, що СК ЗАТ «Міська страхова компанія» вже було здійснено страхове відшкодування на користь позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не обґрунтував та не довів факт завдання йому моральної шкоди, належними та допустимими доказами, а наведене обґрунтування завдання моральної шкоди, скоріш за все підпадає під визначення - величини втрати товарної вартості автомобіля, а не обґрунтувань душевних страждань, яких позивач міг зазнати у зв'язку із знищенням чи пошкодженням його майна.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України: ч.1 - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. ч.3 - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: п.1 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення. п.2 - витрати на правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Ст. 3 ч. 1 п. «а» Декрету КМУ “Про державне мито” передбачено, що з позовних заяв матеріального характеру, сплачується державне мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше трьох і не більше ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з «Розмірами витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ», затвердженими постановою КМУ за № 1258 від 21.12.2005року: п. 1 - за розгляд справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру майнового характеру сплачуються витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача державне мито в розмірі 446 грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджених Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України, реєстр. № 1074/8395 від 24.11.2003 року, Декрету КМУ “Про державне мито”, Розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затверджених постановою КМУ за № 1258 від 21.12.2005 року, ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмрі - 44 603 (сорок чотири тисячі шістсот три) грн. 63 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: державне мито в розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 03 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Гребенюк