Справа № 523/25645/25
Провадження №1-кп/523/2076/25
02 грудня 2025 року м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №12025167490000282, внесеного до ЄРДР 24.11.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кодима Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілої та сторони захисту.
Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п'ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 22.11.2025, приблизно о 23:30 годин, перебуваючи неподалік будинку №34 по вул.Поштова в м.Одеса, в ході сварки з раніше знайомою потерпілою ОСОБА_4 , вирішив заподіяти останній тілесні ушкодження.
Переслідуючи мету заподіяння шкоду здоров'ю потерпілої ОСОБА_4 , з мотивів раптово виниклої неприязні, обвинувачений ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи при цьому їх настання, кулаком правої руки навмисно наніс один удар в область лівого плеча та ще один удар цією ж рукою в область лівої виличної ділянки потерпілої, внаслідок чого спричинив вказаній потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій виличній ділянці, синця на зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині, які згідно висновку експерта №1506 від 25.11.2025 року та відповідно до п.п.2.3.5 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у спричиненні потерпілій ОСОБА_4 умисних легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Відповідно до означених вище заяв, потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість, просив суд призначити йому покарання у виді штрафу.
З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав зізнавальні покази про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.
Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями завдав потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, що карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спосіб, кількість і наслідки завданих ним потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та те, що в силу ст.12 КК України скоєне вказаним обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце стосовно особи жіночої статті, а також судом враховується стан здоров'я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.
Згідно з п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; на диспансерному обліку КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я» ООР не перебуває; є військовозобов'язаним у ІНФОРМАЦІЯ_2 ; забезпечений місцем проживання в м.Одесі, де характеризується позитивно; неодружений і утриманців не має; офіційно не працевлаштований.
При цьому, суд констатує, що незважаючи на посилання в окремих процесуальних документах кримінального провадження на працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «Таврія В» та його перебування у зареєстрованому шлюбі, будь-яких доказів на підтвердження цих обставин, що характеризують особу вказаного обвинуваченого, надані до суду матеріали кримінального провадження не містять.
Сукупність викладених вище обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь, про його небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу - воєнного стану, про відсутність у обвинуваченого легальних джерел доходу, що у свою чергу обумовлює неможливість призначення йому таких видів покарання як штраф чи виправні роботи (ст.ст.53, 57 КК України), але одночасно вказує на доцільність його виправлення в умовах суспільства.
Разом із тим, за обвинувальним актом, органом дізнання та прокурором ОСОБА_3 в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття.
Проте, з такою позицією органу дізнання та прокурора, суд погодитись не може, оскільки незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини на стадії дізнання, оскільки згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Утім, відомості, які б підтверджували факт щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема у формі відшкодування останнім витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 чи відсутності у неї матеріальних претензій до обвинуваченого, вибачення перед потерпілою чи надання їй медичної або іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального проступку, мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, але відповідних доказів на підтвердження означених обставин, до суду не надано і матеріали провадження таких даних не містять.
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини, а обставин, що обтяжують покарання вказаного обвинуваченого, як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставини, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень і наслідки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 проступку, його суспільної небезпечності, ураховуючи наявність пом'якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання останнього обставин, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого (зокрема, його не працевлаштованість і відсутність легальних джерел доходу), що у контексті ст.ст.50, 53, 57, 65 КК України обумовлює неможливість призначення таких видів покарань як штраф чи виправні роботи, суд доходить висновку про необхідність призначення вказаному обвинуваченому покарання у виді громадських робіт у визначених санкцією ч.1 ст.125 КК України межах, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо неможливості призначення обвинуваченому ОСОБА_2 такого виду покарання, як громадські роботи, у визначених в ч.3 ст.56 КК України випадках, а згідно з ч.ч.1, 2 цієї ж норми закону громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, та такий вид покарання призначається на строк від шестидесяти до двохсот сорока годин.
Згідно зі ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого та контроль за виконанням покарання покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Керуючись ст.ст.91, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Згідно зі ст.56 КК України, ст.ст.36-38 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, а виконання вироку, - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , а також спрямувати для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та надати для відома іншим заінтересованим особам.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, - у той же строк з дня отримання його копії.
С у д д я: ОСОБА_1