Справа № 523/25405/25
Провадження №1-кп/523/2053/25
01 грудня 2025 року м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025164490000293 від 07.10.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості в силу ст.89 КК України,
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Південного регіону одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження та відповідна заява сторони захисту.
Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п'ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.10.2025 року, приблизно о 21:00 годині, обвинувачений ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, в порушення вимог ст.ст.9, 11, 13, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характери свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи спеціального дозволу, використовуючи власний мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S51», незаконно придбав за допомогою чат-боту «ТихішеБот» в месенджері «Telegram» у невстановленої особи полімерний згорток ізолентної стрічки жовтого кольору з психотропною речовиною - амфетамін, яку став зберігати при собі для особистого вживання без мети збуту, до 23:40 годин того ж дня.
В подальшому, 07.10.2025 року, в період часу 23:40-23:47 годин, працівниками поліції під час огляду місця події біля будинку №102 по просп.Князя Володимира Великого в м.Одесі було виявлено і вилучено у обвинуваченого ОСОБА_2 психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, кількісний вміст якої за висновком експерта №СЕ-19/116-25/24999-НЗПРАП від 11.11.2025 року становить 0,395г, що перевищує її невеликий розмір, встановлений Таблицею 2 наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 року (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 №634), та яку вказаний обвинувачений незаконно придбав і зберігав у кишені нагрудної сумки для особистого вживання, без мети збуту.
Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Відповідно до означеної вище заяви сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_4 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість та просив призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав в цілому визнавальні покази про вчинене ним при наведених вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.
Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.309 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.309 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним та те, що в силу ст.12 КК України скоєне ним відноситься до категорії кримінальних проступків, що мало місце в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України, а також судом ураховуються стан здоров'я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.
Так, за матеріалами кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав; не має судимості в силу ст.89 КК України, але раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів/психотропних речовин; є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , але на підставі наказу командира цієї ж військової частини №56 від 25.02.2025 визнаний таким, що самовільно залишив військову частину; на диспансерному обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває; забезпечений місцем реєстрації та проживання на території м.Одеси, де характеризується задовільно; неодружений, але має малолітню дитину 2017 року народження; протягом 2025 року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Сукупність наведених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів/психотропних речовин, про його ухилення від виконання обов'язків військової служби в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України, про його небажання виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни чи займатися суспільно-корисною працею під час складного для держави часу, про відсутність у нього легальних джерел доходів (у зв'язку з припиненням нарахування/виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину), що одночасно обумовлює доцільність виправлення вказаного обвинуваченого в умовах суспільства та неможливість призначення йому таких видів покарання як штраф чи виправні роботи (ст.ст.53, 57 КК України).
Крім того, суд зауважує на те, що через призму належності обвинуваченого ОСОБА_2 до військовослужбовців ЗСУ (незважаючи на його тривале ухилення від виконання обов'язків військової служби) та в аспекті приписів ст.ст.14, 163 КВК України, якими визначено обмежені повноваження командування військових частин щодо контролю і нагляду лише за певними категоріями засуджених військовослужбовців, а також ураховуючи імперативність ст.49-1 цього ж Кодексу, за якою контроль і нагляд за засудженими до пробаційного нагляду особами здійснюється виключно уповноваженими органами з питань пробації, то слід визнати неможливість призначення вказаному обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки у разі повернення останнього на військову службу, призначення такого виду покарання призведе до фактичної неможливості виконання вироку суду в цій частині (відсутність контролю з боку органу пробації).
Разом із тим, за обвинувальним актом, прокурором ОСОБА_3 в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Проте, з такою позицією прокурора, суд погодитись не може, оскільки згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, що має проявлятися активно і певним чином ініціативно (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).
Втім, незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини, відомості, які б підтверджували факт дійсного щирого каяття вказаного обвинуваченого та його активного сприяння у розкритті злочину мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, але відповідних доказів на підтвердження означених обставин (зокрема, але не виключно, - в частині встановлення джерела постачання або шляхів походження психотропної речовини) до суду не надано і матеріали провадження таких даних не містять.
При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, викриття протиправності дій обвинуваченого ОСОБА_2 відбулося не у зв'язку з осудом ним своєї поведінки чи з'явленням до відділку поліції із зізнанням або ініціативною і добровільною видачею ним психотропної речовини чи інших засобів/знарядь (зокрема, але не виключно, - мобільного телефону, з використанням якого здійснювалось замовлення цієї речовини засобами відповідного месенджеру), не з огляду на намагання обвинуваченого виправити виниклу ситуацію, а внаслідок своєчасно вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів (зупинки обвинуваченого працівниками поліції, оглядом місця події з вилученням психотропної речовини).
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини, а обставин, що обтяжують покарання вказаної особи, як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі сукупності викладеного, з дотриманням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення зазначеного обвинуваченого має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді обмеження волі у визначених санкцією ч.1 ст.309 КК України межах, з одночасним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього низки відповідних обов'язків в порядку ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеного обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.100, 124-126, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.п.2-4 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В порядку ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині звільнення від відбування призначеного покарання та нагляду за засудженим ОСОБА_2 , - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України, а у разі повернення засудженого до проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, - на командира відповідної військової частини.
В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, яка запакована до полімерного сейф-пакету №6682734 та зберігається у камері схову ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція від 19.11.2025, упакування ID 3025323498051163), - знищити, а два DVD-R диски із записами подій за 07.10.2025 з портативних відеореєстраторів поліцейських, які містяться в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження, - залишити зберігати у означених матеріалах.
На підставі ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 3565,60 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави.
Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, - для виконання, в межах їх відповідних повноважень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, - у той же строк з дня отримання його копії.
С у д д я: ОСОБА_1