Справа № 936/555/22
Закарпатський апеляційний суд
01.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/521/25, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 на ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 30.09.2025 року,
Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 30.09.2025 року, продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до 28.11.2025 року.
З матеріалів контрольного провадження слідує, що під час підготовчого судового засідання у місцевому суді, прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою суду констатовано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події, протоколом затримання ОСОБА_5 , протоколом допиту потерпілого, допитами свідків, висновками експертиз. Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України на даний час встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме перебуваючи на волі ОСОБА_5 може: переховуватися від суду, що підтверджується тим, що будучи раніше судимим вчинив нові умисні злочини, міра покарання яких передбачає позбавлення волі строком до 2 років та від 7 до 10 років з конфіскацією майна; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати свою злочинну діяльність, оскільки є схильним до вчинення злочинів, офіційного доходу не має; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Місцевий суд, враховуючи наведене, а також те, що строк дії ухвали Воловецького районного суду від 07.08.2025, якою продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, закінчується 05.10.2025, судовий розгляд кримінального провадження триває, заявлені стороною обвинувачення ризики продовжують існувати та не зменшились на даний час, прийшов до висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з тим, задовольняючи питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції вважав за неможливе визначити обвинуваченому розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує, що обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою. Разом з тим ОСОБА_5 заперечує обґрунтованість обвинувачення в кримінальних правопорушеннях. Зазначає, що потерпілому спричинені легкі тілесні ушкодження. Ризик впливу на потерпілого відсутній. Речові докази вилучено з грубими порушеннями вимог процесуального законодавства. Згідно статті 89 КК України на теперішній час ОСОБА_5 є раніше не судимим, має міцні соціальні зв?язки, постійне місце мешкання і домашній арешт забезпечить виконання всіх необхідних обов?язків для подальшого судового розгляду справи. Просить скасувати ухвалу та обрати інший запобіжний захід.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторін обвинувачення та захисту, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження слідує, що: сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, прокурор ОСОБА_7 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Додатково повідомив, що ухвалою Воловецького районного суду від 19.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 діб до 17.01.2026 включно.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
За змістом ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
З ухвали слідує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою обґрунтовано взяв до уваги наявність обґрунтованої підозри, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, у зв'язку із чим не має постійного джерела прибутку, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, може продовжити злочинну діяльність в цілому, враховуючи сімейний стан не має стійких соціальних зв'язків, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 187 КК України, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до 12 років з конфіскацією майна.
Враховуючи ці обставини, місцевим судом обгрунтовано встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1,3 та 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме перебуваючи на волі ОСОБА_5 може: переховуватися від суду, що підтверджується тим, що будучи раніше судимим вчинив нові умисні злочини, міра покарання яких передбачає позбавлення волі строком до 2 років та від 7 до 10 років з конфіскацією майна; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати свою злочинну діяльність, оскільки є схильним до вчинення злочинів, офіційного доходу не має; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наявні ризики передбачені у п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст.177 КПК України не зникли і не зменшились, беручи до уваги неможливість запобігання вищевказаним ризикам, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, можливу міру покарання за діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, наявність можливості продовжувати злочинну діяльність, переховуватися від суду, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи наведене, твердження апеляційної скарги про відсутність ризику впливу на потерпілого, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.
При цьому, колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , відповідає характеру та тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 діянь, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
У зв'язку з цим, вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 , апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, вважаючи, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відсутність запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 чи застосування більш м'якого, ніж тримання під вартою, може призвести до неналежного виконання покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов'язків як обвинуваченого.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування, у зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє твердження апеляційної скарги про те, що обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою.
Що стосується тверджень про порушення вимог процесуального законодавства щодо вилучення речових доказів, колегія суддів констатує, що на цій стадії процесу апеляційній суд не вправі вирішувати це питання. Зокрема, такі питання вирішуються судом під час розгляду провадження по суті.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений ОСОБА_5 і не має на меті переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати свою злочинну діяльність; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, однак, обставини, за яких він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, їх тяжкість, а також інші наведені вище обставини, у тому числі і дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, приймаючи рішення про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України і прийшов до правильного висновку про неможливість визначення обвинуваченому розміру застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Інші наведені доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, твердження якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі не вказується як в апеляційній скарзі, так і не посилалася сторона захисту під час її розгляду.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , відхилити.
Ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 30.09.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: