Справа № 453/1481/25
№ провадження 2/453/787/25
(заочне)
19 листопада 2025 року Сколівський районний суд Львівської області у складі
головуючого - судді Ясінського Ю.Є.
секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей-,
02 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів такого заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви, а саме з 02 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді від 23 вересня 2025 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням та викликом учасників справи.
Позов обґрунтовано тим, що 23 вересня 2014 року вона уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований у ДРАЦС м. Сколе Львівської області.
За час шлюбу у сторін народилися двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на момент подання даного позову проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. В добровільному порядку про надання матеріальної допомоги на утримання дітей з відповідачем домовитись не вдалось, що й стало підставою звернення до суду.
До початку судового засідання позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву (вх. №8008 від 19 листопада 2025 року), в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності та просить стягувати з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів такого заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, у встановлений строк відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, враховуючи неявку у судове засідання щодо розгляду справи по суті усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.
За таких обставин, враховуючи згоду позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Згідно обставин, викладених у позовній заяві, судом встановлено, що сторони 23 вересня 2014 року уклали шлюб, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №40.
В період шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, в яких батьком дітей записаний відповідач.
За доводами, викладеними в позовній заяві судом встановлено, що з відповідачем в добровільному порядку домовитись про надання матеріальної допомоги на утримання дітей не вдалось. Будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не надано. За таких обставин знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивачки щодо участі другого із подружжя у матеріальному забезпеченні дітей. З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, тобто для захисту права позивача відповідно обраного нею способу захисту порушених прав, з яким погоджується суд.
Так як відповідно до ч.2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1.2 ст.182СК України- При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенціїї ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Позивач бажає отримувати аліменти з відповідача на утримання дитини в частці від прибутку відповідача, оскільки заявляє вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки усіх доходів відповідача. Тому, суд вважає за потрібне прийняти рішення у відповідності до способу стягнення аліментів, обраному позивачем.
Доказів про матеріальне становище, наявності утриманців та інших обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів сторонами суду не надано.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що сторони є особами працездатного віку, з чого суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на ім'я позивачки аліментів на утримання двох дітей в єдиній частці, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Вирішуючи питання про встановлення мінімальної межі аліментів суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, згідно якої розмір аліментів не може бути меншим від 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про визначення мінімального розміру аліментів у гарантованому розмірі - 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття
Стягнення аліментів в зазначеному вище розмірі з урахування обов'язку матері матеріально утримувати дітей на думку суду, буде необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дітей даного віку .
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову. Відповідно до реєстраційного номеру позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 02 вересня 2025 року. Тому аліменти на утримання дітей суд вважає за потрібне стягнути саме з цієї дати, так як відповідачем не надано відомостей про надання коштів на утримання дітей за попередній період.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів у межах платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1 211 грн., 20 коп., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 141, 247, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 191 СК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів такого заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви, а саме з 02 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в дохід держави у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду у частині стягнення платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо .
Суддя Ю.Є. Ясінський