Справа № 552/7486/25
Номер провадження 2/634/394/25
Категорія 40
01.12.2025 року сел. Сахновщина Харківська область
Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7947053 від 02.05.2024 року у розмірі 18126 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7947053 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію» у безготівковій формі.
Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн, строком 360 днів, зі сплатою процентів: протягом першого розрахункового періоду 3,65% річних, протягом решти строку кредитування 511% річних.
24.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 110-МЛ, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача.
Згідно виписки з особового рахунку загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18126 грн, яка складається з:
-5000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-7526 грн - прострочена заборгованість за відсотками;
- 5600 грн - сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Відзив до суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позов частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме, його зазначено особисто відповідачем в Кредитному договорі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України передбачено, шо позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 02.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7947053 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію» у безготівковій формі.
Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн, строком 360 днів, зі сплатою процентів: протягом першого розрахункового періоду 3,65% річних, протягом решти строку кредитування 511% річних.
24.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 110-МЛ, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача.
Згідно виписки з особового рахунку загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18126 грн, яка складається з:
-5000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-7526 грн - прострочена заборгованість за відсотками;
- 5600 грн - сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, сторони погодили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
З урахуванням викладеного вважаю, що доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за кредитними договорами, суду не надано.
З договору, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (первісним кредитодавцем), вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Обгрунтованою та доведеною згідно матеріалів справи є сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн. та 7526 заборгованості за відсотками, що в сумі становить 12526 грн.
Що ж стосується стягнення витрат по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання у розмірі 5600 грн, виходжу з такого.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нараховано неустойку (штраф, пеню) у розмірі 5600 грн, а відтак, позовні вимоги до відповідача у цій частині є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Що ж стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, виходжу з такого.
Так, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).
За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, разом з тим, оскільки позов майнового характеру задоволено на 69,11%, за відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, понесені витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 5528,80 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1674 грн пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького ,1, корп. 28, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 600614) суму заборгованість у розмірі 12526 грн, а також судовий збір у сумі 1674 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5528,80 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повне заочне рішення складене 03.12.2025 року.
Суддя: