Справа №348/1687/22
Провадження № 4-с/348/6/25
02 грудня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бурдун Т.А.
за участі секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіної Ірини Олександрівни про відкриття виконавчого провадження, інші особи: стягувач ОСОБА_2 ,-
Заявник (відповідач) ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кислий А.М., звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіної І.О. про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги зазначив, що 27.08.2025 р. державним виконавцем Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіною І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78945075. Про існування вказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо 07.10.2025 р. після отримання вказаної постанови. Відповідно до вищезазначеної постанови вона винесена про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23 вересня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 ; ніякого сина ОСОБА_5 у сторін виконавчого провадження не має та не було. Таким чином, постанову про відкриття виконавчого провадження № 78945075 було винесено державним виконавцем про стягнення аліментів на неіснуючу дитину.
З наведених підстав просить суд скасувати постанову державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіної І.О. про відкриття виконавчого провадження № 78945075 від 27.08.2025.
Заявник ОСОБА_6 та його представник у судове засідання не з'явилися, представник заявника через систему «Електронний суд» 01.12.2025 подав до суду клопотання про розгляд скарги за відсутності заявника та його представника - адвоката Кислого А.М.
Позивач (стягував) ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги судом повідомлена належним чином.
Державний виконавець Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіна І.О. та представник Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги судом були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши в судовому засіданні матеріали скарги та надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи керуючись принципом диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно з ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень судів та рішень інших органів покладається на державних та приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст. 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.01.2025 залишено без змін (а.с.131-133, 199-201).
На підставі вищезазначеного рішення 21.03.2025 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист №348/1687/22, відповідно якого вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.217).
Постановою державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіною І.О. від 27.08.2025 відкрито виконавче провадження №78945075, яку скеровано сторонам виконавчого провадження (а.с.217).
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити як назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі- реквізити виконавчого документа).
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 7 р. І Інструкції з організації примусового виконання рішень,затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: -номер виконавчого провадження; -вступну частину із зазначенням: 1) назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; 2) найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; 3) назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); 4) за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; 5) - мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; - резолютивну частину із зазначенням: 1) прийнятого виконавцем рішення; 2) строку і порядку оскарження постанови; 3) строку і порядку набрання чинності постановою.
До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позиція скаржника про невідповідність дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме використання державним виконавцем неправильних персональних даних дитини сторін, на утримання якої стягнуто аліменти (стосовно імені дитини) при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2025 (ВП № 78945075), є недоведеною та безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі, виданому Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області 21.03.2025 у справі № 348/1687/22 зазначено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття».
Тобто, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2025 містить обов'язкові реквізити та відповідає вимогам, які викладені в Законі України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у випадку, якщо заявник вважає, що у виконавчому документі, на підставі якого відкрито виконавче провадження, допущено помилку, він має право звернутись до суду із заявою про виправлення описки у судовому рішенні, та у виданому на його підставі виконавчому документі.
Будь-яких доказів, які вказували б на порушення державним виконавцем норм законодавства, прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, судом не встановлено.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 260-261, 353, 354, 447- 449,451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щепіної Ірини Олександрівни про відкриття виконавчого провадження - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.А.Бурдун