28.11.2025 Справа №607/24900/25 Провадження №1-кс/607/7024/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025211040001932 від 27 листопада 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи, Запорізької області, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, військовослужбовця за контрактом, який обіймає посаду кулеметника 3 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло вказане клопотання, в якому сторона обвинувачення просить застосувати щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує на те, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч2 ст.121 КК України, а також існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, окрім того, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання з наведених у ньому мотивів.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що копія клопотання йому вручена, суть підозри зрозуміла, заперечив щодо задоволення клопотання, просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він має постійне місце проживання у м. Тернопіль.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення вказаного клопотання, зазначивши, що прокурор не довів існування ризиків, про які вказано у клопотанні. Просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, має намір повернутись на службу у СЗУ.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Слідчий суддя установив, що групою слідчих Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001932 від 27 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчинення злочину з наступних обставин. Так, 26 листопада 2025 року, близько 17:30 год., за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , проходило святкування дня народження неповнолітнього сина останнього.
Надалі, у ході святкування 27 листопада 2025 року, близько 02:20 год., між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , раптово розпочався словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , 27 листопада 2025 року, близько 02:20 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, а також те, що протиправне посягання на нього є кримінально карним, діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано та рішуче, повалив ОСОБА_8 на підлогу. Надалі, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 , витягнули ОСОБА_8 з приміщення квартири АДРЕСА_3 до приміщення загального коридору вказаного будинку, де ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , умисно наніс йому один удар кулаком в ділянку обличчя. Після чого, ОСОБА_4 спільно із братом ОСОБА_7 , витягли потерпілого ОСОБА_8 із під'їзду будинку, де ОСОБА_4 не припиняючи свої протиправні дії, перебуваючи на прилеглій території до будинку АДРЕСА_4 , між другим та третім під'їздом, наніс ОСОБА_8 , який перебував у лежачому положенні декілька ударів ногами та руками в ділянку голови та тулуба.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 , смерть ОСОБА_8 настала на місці події від закритої тупої травми грудей з численними двобічними переломами ребер із ушкодженням пристінкової плеври і тканини легень.
27.11.2025 о 03:00 год. ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
27.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
28.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, не вирішуючи питання про доведеність вини, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Обґрунтованість підозриОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується доказами, а саме даними: рапорту старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 №66211 від 27.11.2025; рапорту старшого інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 №66215 від 27.11.2025; протоколу огляду місця події проведеного в період з 04.56 год по 05.37 год 27.11.2025, за адресою: м. Тернопіль, бульв. Д.Галицького, 22, між другим та третім під'їздом; протоколу огляду місця події проведеного в період з 05.59 год по 07.44 год 27.11.2025, за адресою: м. Тернопіль, бульв. Д.Галицького, 22; протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 27.11.2025; протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 27.11.2025; результату токсикологічного дослідження №959 від 27.11.2025, згідно якого встановлено факт наркотичного сп'яніння ОСОБА_4 ; виписки №186 від 27.11.2025, згідно якої встановлено факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 ; лікарського свідоцтва про смерть № 795 від 28.11.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із п. 5 ч. 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що є тяжким злочином згідно ст. 12 КК України.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що оглянутими матеріалами та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, альтернативної міри покарання згідно ч. 2 ст. 121 КК України, крім позбавлення волі не передбачає, а тому ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від відповідальності.
Також, ОСОБА_4 постійного місця проживання у м. Тернополі немає, що дасть йому змогу безперешкодно покинути межі міста та області. Відповідно до довідки із ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.11.2025, підозрюваний ОСОБА_4 , 13.09.2025 самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу.
Також, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), а саме: брата ОСОБА_7 , дружину брата ОСОБА_17 та куму ОСОБА_10 , чинити на них відповідний тиск, шляхом погрози та вмовляння, він може схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, на даний час органом досудового розслідування, ще встановлюються інші очевидці вчинення даного кримінального правопорушення та особи яким відомі обставини даного злочину, на яких також підозрюваний може чинити тиск.
Аналогічним чином ОСОБА_4 , зможе впливати на понятих, експертів та спеціалістів які були залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик не зменшився, так як вказані вище свідки, інші свідки пригоди не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту, можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення. Цей ризик підтверджується тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, справа №201/3630/24 від 03.07.2024, ОСОБА_4 , визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст. 194 КК України, та останньому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Проте, ОСОБА_4 , не відбувши покарання за вказаним вироком, розуміючи принцип невідворотності покарання, а також наслідки, які можуть наступити внаслідок вчинення нових кримінальних правопорушень, 27.11.2025 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, тим самим вчинив нове кримінальне правопорушення, а тому, з урахуванням вищевикладеного існують підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, слідчий суддя вважає, що прокурор в судовому засіданні довів, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , може координувати свої дії із особами, які мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.
Крім того, ОСОБА_4 , використовуючи свої знайомства за місцем проживання, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, оскільки у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення до нього може бути застосовано покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Отже, слідчий суддя доходить переконання про існування вказаних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а доводи сторони захисту про їх відсутність спростовані встановленими обставинами.
З урахуванням того, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням особи підозрюваного, зокрема, що він має постійне місце проживання, є військовослужбовцем за контрактом, однак, раніше судимий, самовільно залишив місце розташування військової частини, стан його здоров'я, характеру та обставин вчиненого кримінального правопорушення, яке призвело до загибелі людини, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, наявність реальних ознак суспільного інтересу в даному кримінальному провадженні, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу та що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України з врахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину, який вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання сторони захисту про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 24 січня 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1