Провадження № 23-з/803/2206/25 Справа № 204/6359/25 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
02 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. від розгляду заяви про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року,-
В провадженні судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. перебуває заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови судді Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
27 листопада 2025 року від ОСОБА_1 , повторно, надійшла заява про відвід судді Корчистої О.І. від розгляду вищевказаної заяви.
В обґрунтування своєї заяви заявник зазначає, що він є особою, чиї права порушені, так як саме його персональні дані були незаконно зібрані та поширені працівником поліції ОСОБА_2 , що і стало підставою для складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення.
Вказує, що в матеріалах справи наявні всі обґрунтовані доводи чому він має статус потерпілого, оскільки адміністративне корупційне правопорушення пов'язане зі збором його персональних даних.
Проте у своїй постанові судді взагалі не обґрунтувала, чому його позбавлено статусу потерпілого, не надала оцінки доводам, що свідчить про упереджений підхід і фактичне позбавлення його права на апеляційний перегляд та доступ до правосуддя, а також порушення принципу рівності сторін.
З огляду на викладене, посилаючись на ст. 36-40 КАС України, ст.ст.7,9,294 КУпАП, ОСОБА_1 просить задовольнити його заяву про відвід судді Корчистої О.І. та передати справу на розгляд іншому складу суду.
В судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши заяву про відвід та ознайомившись із матеріалами справи, приходжу до такого висновку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В сенсі положень ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Ураховуючи, що у КУпАП відсутні положення щодо відводу судді, тобто наявна прогалина стосовно процесуального врегулювання права на відвід (самовідвід), керуючись загальними принципами, закріпленими в Конституції України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка передбачає застосування судами Конвенції України про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, приймаючи до уваги те, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення та часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції (наприклад, у справах «Гурепка проти України», рішення від 06.09.2005; «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011; «Вєренцов проти України», рішення від 11.04.2013; «Швидка проти України», рішення від 30.10.2014), а також приймаючи до уваги те, що КПК України передбачені підстави для відводу судді, при розгляді питання про відвід у справах про адміністративні правопорушення слід застосувати аналогію права.
Крім того, у п.4 рішення Ради суддів України № 34 від 8.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 по справі № 2-591/11).
З урахуванням наведеного, а також положень ч.1 ст.2 КУпАП, якою визначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, враховуючи, що у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, апеляційний суд дійшов висновку, що в даному випадку слід керуватися нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).
При цьому, слід зауважити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України.
Згідно зі статтею 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Отже, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь в розгляді справи, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 4, 5 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Статтею 81 КПК України визначено порядок вирішення питання про відвід суді.
Так, положення ст. 81 КПК України передбачається, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ч.1). Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює (ч.2). При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів (ч.3). Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч.4).
Слід зазначити, що КПК України не визначає поняття «зловживання правом». Поряд з цим, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України), який у справі «S.A.S. проти Франції» (S.A.S. v. France) від 01.07.2014, п. 66, зазначив, що зловживання правом - це шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі №266/108/22, від 07.11.2022 у справі №757/9655/22-к). Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі №756/4855/17; від 14.12.2022 у справі №127/9564/17; від 24.11.2020 у справі №127/2318/18; від 06.11.2019 у справі №300/474/17).
Апеляційний суд зауважує, що інститут відводу судді створений з метою забезпечення безсторонності суду як складового елементу права на доступ до суду. Однак, якщо учасник судового провадження заявляє відвід у судовому провадженні, де уже заявлявся відвід, з підстав, перевірка яких не спрямована на встановлення безсторонності судді, з аналогічних підстав, то така реалізація права спрямована не на доступ до суду. Отже, повторно заявлений відвід має інші цілі.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що постановою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-8 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
28 липня 2025 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення, яку постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року повернуто особі, яка її подала, як таку, що не має права подавати апеляційну скаргу.
08 серпня 2025 року ОСОБА_1 повторно подано апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення, яку постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року повернуто особі, яка її подала, як таку, що подана неналежною особою.
14 серпня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
27 серпня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід ОСОБА_3 від розгляду заяви про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
02 вересня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року відмовлено.
22 вересня 2025 року від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про відвід ОСОБА_3 від розгляду заяви про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
24 вересня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року відмовлено.
03 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про відвід ОСОБА_3 від розгляду заяви про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
08 жовтня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року відмовлено.
05 листопада 2025 року від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про відвід ОСОБА_3 від розгляду заяви про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
10 листопада 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року відмовлено
Подаючи повторну заяву про відвід судді Корчистої О.І., Стецівка І.М. знову заявляє ті ж підставами, що вже неодноразово були предметом рзгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
В рішенні ЄСПЛ "Мироненко і Мартенко проти України", зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії"). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства").
Апеляційний суд повторно зазначає, що не надання суддею Корчистою О.І. оцінки доводам апеляційної скарги на стадії її прийняття до розгляду у постанові про повернення апеляційної скарги не може свідчити про її необ'єктивність та упередженість при розгляді даної заяви, а також обмеження права в доступі до правосуддя.
Доводи ОСОБА_1 про відвід судді зводяться до його незгоди з рішенням судді про повернення апеляційної скарги, що також не є підставою для відводу судді.
Водночас, відомостей щодо обставин, які б свідчили про наявність особистої заінтересованості судді у цьому судовому провадженні, у заяві про відвід не наведено.
Слід відзначити, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.
Таким чином, враховуючи вищевинаведені обставини, вважаю, що доводи викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді Корчистої О.І. не можуть свідчити про упередженість судді і не виключають її участь у розгляді заяви про роз'яснення постанови суду, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 294 КУпАП, статтями 75, 80, 81 КПК апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Корчистої О.І. від розгляду заяви про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун